Рішення

від 15.02.2021 по справі 910/19553/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2021Справа № 910/19553/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "АТОМЕНЕРГОМАШ" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНІС ГРУП"

про стягнення 740 859, 83 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "АТОМЕНЕРГОМАШ" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНІС ГРУП" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 740 859, 83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №20/05/69 від 06.05.2019.

Ухвалою від 15.12.2020 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/19553/20, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

05.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

З огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у даному спорі, приймаючи до уваги лист Ради суддів України № 9/рс-186/20 від 16.03.2020 та те, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 карантин продовжено до 28.02.2021, ухвалою від 25.01.2021 Господарський суд м. Києва відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНІС ГРУП" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

11.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив про те, що листом №2 від 11.01.2021 запропонував позивачу укласти мирову угоду. Також, відповідач звертав увагу на поточний фінансовий стан відповідача.

01.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що не може погодитися на пропозицію відповідача про укладення мирової угоди враховуючи недобросовісну поведінку відповідача та нездатність забезпечити належне виконання своїх зобов`язань.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.05.2019 між відокремленим підрозділом "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНІС ГРУП" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №20/05/69 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити в передбачені даним договором строки покупцю продукцію: промислову миючу машину з безперервним циклом АИР 2.2 у кількості 1 штука, загальна вартість - 2 832 033,00 грн, граничний строк поставки: до 01.11.2019, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вказану продукцію (п. 1.1. договору).

24.10.2019 між відокремленим підрозділом "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНІС ГРУП" укладено Додаткову угоду №1 до договору, якою сторони продовжили строк поставки продукції до 30.11.2019.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що постачальник зобов`язується виконати пуско-налагоджувальні роботи та випробування в роботі обладнання, зазначеного в п. 1.1. цього договору. Строк початку та закінчення виконання робіт зазначається у письмовій заявці покупця, яка направляється постачальнику в порядку, зазначеному в п. 5.2. договору.

Якість та комплектність продукції, що поставляється за цим договором, повинна відповідати Технічному завданню (Додаток №1 до цього договору) та паспорту і підтверджуватися паспортом або керівництвом з експлуатації, виданим підприємством-виробником або іншим правомочним органом (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 3.1. договору вартість продукції за договором становить 3 398 439,60 грн, вартість робіт згідно п. 1.2. договору складає 15 600,00 грн. Загальна сума договору складає 3 414039,60 грн..

Відповідно до п. 5.1 договору сторонами погоджено, що поставка продукції за цим договором здійснюється до 01.11.2019 відповідно до заявки покупця, в якій зазначається строк поставки.

Пунктами 5.5. та 5.6. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції, вказаної у п. 1.1. цього договору, в строк, зазначений в заявці покупця. У разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в п. 1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 01.11.2019.

В пункті 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до пунктів 5.1., 5.5., 5.6. цього договору, та/або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п. 7.3. договору, у випадку поставки продукції неналежної якості та нездійснення її заміни на умовах пункту 6.2. договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% вартості неякісної продукції.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 3 роки (п. 10.1. договору).

Позивач в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач здійснив поставку продукції 18.12.2019, що підтверджується видатковою накладною №14 від 17.12.2019 на загальну суму 3 398 439,60 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом (претензією) №6170/15 від 23.12.2019, в якому просив відповідача здійснити сплату пені у розмірі 61 171,91 грн на підставі п. 7.2. договору. Проте, відповідач вимогу позивача не виконав.

Також, позивач посилається на те, що при проведенні відповідачем пусконалагоджувальних робіт на поставленому обладнанні були виявлені певні невідповідності продукції умовам договору, що відображені в Акті виявлених недоліків при проведенні пусконалагоджувальних робіт промислової миючої машини з безперервним циклом АИР 2.2 ремонтно-механічного заводу відокремленого підрозділу Атоменергомаш від 17.02.2020.

Відповідно до Акту виявлених недоліків від 17.02.2020 строк виконання недоліків - до 24.04.2020.

Листом № 017 від 03.06.2020 TОВ ФІНІС ГРУП відмовилось від виконання зобов`язань за договором та запропонувало розірвати договір поставки №20/05/69.

Листом № 3983/14 від 16.07.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити заміну промислової миючої машини з безперервним циклом АИР 2.2 та поставити відповідне обладнання належної якості, а також виконати пусконалагоджувальні роботи та випробування обладнання у роботі в строк до 01.12.2020.

Листом № 5337/15 від 05.10.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою невідкладно письмово підтвердити зобов`язання щодо заміни обладнання неналежної якості, а також повідомити про заходи, що вживаються для своєчасного здійснення такої заміни, та строки її завершення.

Відповідач відповіді на листи не надав, вимогу позивача щодо заміни обладнання не здійснив.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №20/05/69 від 06.05.2019 в частині поставки продукції в обумовлені договором строки та належної якості, позивачем здійснено нарахування пені у сумі 61 171,91 грн та штрафу у сумі 679 687,92 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір поставки №20/05/69 від 06.05.2019, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити позивачу поставку продукції відповідно на загальну суму 3 398 439,60 грн в строк 30.11.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджено матеріалами справи відповідач здійснив поставку продукції на загальну суму 3 398 439,60 грн - 18.12.2019, що підтверджується видатковою накладною №14 від 17.12.2019 на загальну суму 3 398 439,60 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем в порушення умов договору не було здійснено поставки продукції.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором щодо постачання продукції належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до пунктів 5.1., 5.5., 5.6. цього договору, та/або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання - постачання продукції та постачання продукції неналежної якості, враховуючи приписи ст. 231 ГК України, п. 7.2. договору, позивачем правомірно нарахована пеня.

Розрахунок пені у сумі 61 171,91 грн, нарахованої за період з 30.11.2020 по 18.12.2020, є арифметично вірним, у зв`язку із чим суд задовольняє позов у цій частині.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України).

Позивачем зазначено, що при проведенні відповідачем пусконалагоджувальних робіт на поставленому обладнанні були виявлені певні невідповідності продукції умовам договору, що підтверджується Актом виявлених недоліків при проведенні пусконалагоджувальних робіт промислової миючої машини з безперервним циклом АИР 2.2 ремонтно-механічного заводу відокремленого підрозділу Атоменергомаш від 17.02.2020, який підписаний сторонами.

Як вбачається зі змісту Акту виявлених недоліків від 17.02.2020, строк виконання недоліків - до 24.04.2020.

В п. 1 Акту виявлення недоліків від 17.02.2020 сторони погодили про повернення обладнання постачальнику для усунення недоліків.

Відповідно до п. 7.3. договору, у випадку поставки продукції неналежної якості та нездійснення її заміни на умовах пункту 6.2. договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% вартості неякісної продукції.

Водночас, як зазначалось судом вище, листом № 017 від 03.06.2020 TОВ ФІНІС ГРУП відмовилось від виконання зобов`язань за договором та запропонувало розірвати договір поставки №20/05/69.

Листами № 3983/14 від 16.07.2020 та № 5337/15 від 05.10.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити заміну обладнання належної якості, а також виконати пусконалагоджувальні роботи та випробування обладнання.

Відповідач вимогу позивача щодо заміни обладнання не здійснив, надав лист №2 від 11.01.2021 про укладення мирової угоди.

З пояснень позивача вбачається про відмову в прийнятті пропозиції відповідача та укладенні мирової угоди.

За таких обставин, встановлені судом обставини свідчать про недотримання позивачем умов п. 6.2. договору, у зв`язку із чим позивачем підтверджено порушення відповідачем умов договору та поставлення продукції неналежної якості, відповідачем вказані обставини не спростовано, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування штрафу згідно із п. 7.3. договору.

Як підтверджено матеріалами справи, мало місце поставка продукції неналежної якості, у зв`язку із чим, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості неякісної продукції, що становить 3 398 439,60 грн.

Розрахунок штрафу у сумі 679 687,92 грн є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

В підтвердження неможливості своєчасно здійснити виконання взятих на себе зобов`язань за договором, відповідач посилається на завантаженість виробництва та відмову виробника обладнання від своїх обов`язків щодо усунення недоліків, а також незадовільного фінансового стану.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Оскільки господарська діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик, то незначна дохідність підприємства та не недодержання своїх обов`язків виробником обладнання не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення пені у сумі 91698,53 грн. та штрафу у сумі 34696,74 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНІС ГРУП" (01135, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 2, офіс 1, ідентифікаційний код 41770150) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, місто Київ, вулиця НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "АТОМЕНЕРГОМАШ" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (71503, Запорізька обл., місто Енергодар, ідентифікаційний код 26444970) пеню у сумі 61 171,91 грн., штраф у сумі 679 687,92 грн. та судовий збір у сумі 11 112,90 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.02.2021.

Суддя О.В. Гулевець