Постанова

від 18.05.2021 по справі 910/19553/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2021 р. Справа№ 910/19553/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фініс Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021

у справі № 910/19553/20 (суддя: Гулевець О.В.)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія " Енергоатом "

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фініс Груп"

про стягнення 740 859, 83 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фініс Груп" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 740 859, 83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №20/05/69 від 06.05.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 910/19553/20 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ "Фініс Груп" на користь ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія " Енергоатом" пеню у сумі 61 171,91 грн, штраф у сумі 679 687,92 грн та судовий збір у сумі 11 112,90 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Фініс Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 910/19553/20 повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме зменшити розмір штрафних санкцій до 50 000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм процесуального права. Так, апелянт стверджує, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін з огляду на відсутність існування обставин для його відмови, що передбачені приписами ч. 6 ст. 252 ГПК України. На думку відповідача, виклик сторін в судовий процес забезпечить належну реалізацію сторонами своїх процесуальних прав та можливість виконати свої обов`язки. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки позиції позивача щодо необхідності здійснити виключно заміну обладнання на інше, хоча чинне законодавство передбачає необхідність усунення виявлених недоліків. За доводами відповідача, судом не враховано того, що позивачем до матеріалів справи не було надано доказів, що свідчили б про неможливість усунення недоліків товару в розумний строк. Також відповідач вказує на те, що поза увагою суду першої інстанції залишено доводи скаржника про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, не надано оцінки усім доказам останнього на підтвердження існування цих обставин, а також не наведено мотивів відхилення цих доводів відповідача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2021, апеляційна скарга у справі № 910/19553/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фініс Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021; розгляд справи призначено на 17.05.2021; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання.

В межах встановлених судом процесуальних строків від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач у відзиві зазначає, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, ухваленим у відповідності до вимог матеріального права з дотриманням норм процесуального права, на підставі повного і всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Відносно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції приписів процесуального закону позивач зазначає, що дана справа не відноситься до спорів, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження. Також позивач зазначає, що відповідачем було підписано акт виявлених недоліків поставленого товару, а тому він був обізнаним відносно строків їх усунення. Однак, впродовж трьох з половиною місяців відповідачем не вчинялись жодні дії щодо усунення недоліків, а згодом, апелянт листом від 03.06.2020 № 017 відмовився від договору. Позивач, при цьому, неодноразово звертався до апелянта з вимогою надати інший товар, який би відповідав усім характеристикам, визначеним в договорі та підтвердити свої зобов`язання. Відповіді на ці звернення відповідачем не надано. Лише після звернення підприємства з даним позовом про стягнення неустойки ТОВ "Фініс Груп" почало вести активне листування щодо врегулювання спору.

В судове засідання 17.05.2021 представник позивача не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що лише з 07.05.2021 скасовано червоний рівень епідеміологічної небезпеки захворювання на коронавірусну інфекцію в Запорізькій області, а також перебування двох з чотирьох працівників юридичної служби підприємства на лікарняному у зв`язку з хворобою на коронавірус, а інші два - на самоізоляції.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку присутнього представника відповідача, судова колегія визнає його необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні, оскільки викладені в ньому обставини жодними доказами не підтверджено. Крім того, позивачем у письмовому відзиві на апеляційну скаргу викладено власні доводи щодо підстав для заперечень на аргументи апеляційної скарги про скасування оскаржуваного рішення, що є достатнім для перегляду справи в апеляційному порядку. Участь представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, повідомленого належним чином про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.05.2021 надавав пояснення.

В судовому засіданні 17.05.2021 оголошено перерву до 18.05.2021.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.05.2021 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, зменшивши розмір штрафних санкцій до 50 000,00 грн.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи документів вірно встановлено, що 06.05.2019 між Відокремленим підрозділом "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фініс Груп" (постачальник за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки №20/05/69 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити в передбачені даним договором строки покупцю продукцію: промислову миючу машину з безперервним циклом АИР 2.2 у кількості 1 штука, загальна вартість - 2 832 033,00 грн, в строк до 01.11.2019, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вказану продукцію (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що постачальник зобов`язується виконати пуско-налагоджувальні роботи та випробування в роботі обладнання, зазначеного в п. 1.1. цього договору. Строк початку та закінчення виконання робіт зазначається у письмовій заявці покупця, яка направляється постачальнику в порядку, зазначеному в п. 5.2. договору.

Якість та комплектність продукції, що поставляється за цим договором, повинна відповідати Технічному завданню (Додаток №1 до цього договору) та паспорту і підтверджуватися паспортом або керівництвом з експлуатації, виданим підприємством-виробником або іншим правомочним органом (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 3.1. договору вартість продукції за договором становить 3 398 439,60 грн, вартість робіт згідно п. 1.2. договору складає 15 600,00 грн. Загальна сума договору складає 3 414039,60 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору сторонами погоджено, що поставка продукції за цим договором здійснюється до 01.11.2019 відповідно до заявки покупця, в якій зазначається строк поставки.

Пунктами 5.5. та 5.6. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції, вказаної у п. 1.1. цього договору, в строк, зазначений в заявці покупця. У разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в п. 1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 01.11.2019.

В пункті 7.2. договору сторонами узгоджено, що за порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до пунктів 5.1., 5.5., 5.6. цього договору, та/або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п. 7.3. договору, у випадку поставки продукції неналежної якості та нездійснення її заміни на умовах пункту 6.2. договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% вартості неякісної продукції.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 3 роки (п. 10.1. договору).

24.10.2019 між сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору, якою продовжено строк поставки продукції до 30.11.2019.

Обґрунтовуючи звернення з позовом, ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" посилається на те, що згідно видаткової накладної №14 від 17.12.2019 відповідачем здійснено поставку продукції.

Однак, у зв`язку з невідповідністю поставленої продукції умовам договору щодо якості, що зафіксовано в Акті виявлених недоліків при проведенні пусконалагоджувальних робіт промислової миючої машини з безперервним циклом АИР 2.2 ремонтно-механічного заводу відокремленого підрозділу Атоменергомаш від 17.02.2020, позивач звернувся до відповідача з вимогою про усунення недоліків предмета поставки.

Листом № 017 від 03.06.2020 TОВ "Фініс Груп" відмовилось від виконання зобов`язань за договором та запропонувало розірвати договір поставки №20/05/69.

Листом № 3983/14 від 16.07.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити заміну промислової миючої машини з безперервним циклом АИР 2.2 та поставити відповідне обладнання належної якості, а також виконати пусконалагоджувальні роботи та випробування обладнання у роботі в строк до 01.12.2020.

Листом № 5337/15 від 05.10.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою невідкладно письмово підтвердити зобов`язання щодо заміни обладнання неналежної якості, а також повідомити про заходи, що вживаються для своєчасного здійснення такої заміни, та строки її завершення.

Відповідач відповіді на листи не надав, вимогу позивача щодо заміни обладнання не здійснив.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №20/05/69 від 06.05.2019 в частині поставки продукції в обумовлені договором строки та належної якості, позивачем згідно умов п. п. 7.2, 7.3 договору здійснено нарахування пені в сумі 61 171,91 грн та штрафу в сумі 679 687,92 грн, про стягнення яких пред`явлено позов у даній справі.

Відповідно до ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Дослідивши зміст договору, укладеного між сторонами у даній справі, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом надана вірна оцінка правової природи правовідносин між сторонами за укладеним правочином, як договору поставки, а відтак, правове регулювання цих відносин здійснюється за правилами глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 673 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

За змістом ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Частиною 1 статті 678 ЦК України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що відповідачем згідно видаткової накладної №14 від 17.12.2019 здійснено поставку товару.

В період з 10.02.2020 по 14.02.2020 замовником проведено перевірку поставленої на ремонтно-механічний завод промислової миючої машини з безперервним циклом АИР 2.2. Під час пусконалагоджувальних робіт були виявленні істотні невідповідності продукції умовам договору, що зафіксовано в акті виявлених недоліків, підписаного позивачем, відповідачем та виробником (а.с. 26-27). У вказаному акті сторонами був погоджений строк для усунення недоліків товару - до 24.04.2020.

Однак, в межах вищенаведеного строку, відповідачем встановлені в акті недоліки не усунуто. При цьому, на адресу позивача відповідачем надіслано лист № 017 від 03.06.2020, в якому останній повідомив про неможливість виконання зобов`язань за договором та запропонував розірвати договір поставки у зв`язку з тим, що усунення недоліків обладнання призведе до підвищення собівартості продукції та економічних витрат (а.с. 28).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як вже зазначалось у даній постанові, в пункті 7.2. договору сторонами узгоджено, що за порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до пунктів 5.1., 5.5., 5.6. цього договору, та/або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п. 7.3. договору, у випадку поставки продукції неналежної якості та нездійснення її заміни на умовах пункту 6.2. договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% вартості неякісної продукції.

Північний апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем розміру штрафних санкцій, встановив, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає матеріалам справи, а тому висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 61 171,91 грн, нарахованої за період з 30.11.2019 по 17.12.2019, та штрафу в сумі 679 687,92 грн за поставку неякісного товару та нездійснення його заміни, - є правомірним.

Апелянтом переконливих аргументів щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог не наведено.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було враховано ненадання позивачем доказів щодо неможливості усунення виявлених недоліків спростовуються матеріалами справи, оскільки лист відповідача № 017 від 03.06.2020 містить посилання саме на неможливість усунення недоліків та, відповідно, виконання договірних зобов`язань.

Доводи скаржника щодо залишення поза увагою суду першої інстанції доводів відповідача про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, не надання оцінки усім доказам останнього на підтвердження існування цих обставин, а також щодо ненаведення мотивів відхилення цих доводів відповідача судова колегія відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції, що викладена в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 03.06.2020 у справі № 910/9813/19 та наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідачем після підписання між сторонами акта виявлених недоліків та встановлення кінцевого строку усунення недоліків поставленої продукції впродовж трьох з половиною місяців не вчинялись жодні дії. Лише в червні 2020 року постачальник повідомив замовника про неможливість усунення виявлених недоліків.

Позивач листом № 3983/14 від 16.07.2020 звернувся до відповідача з вимогою здійснити заміну промислової миючої машини, а листом № 5337/15 від 05.10.2020 звернувся з вимогою невідкладно письмово підтвердити зобов`язання щодо заміни обладнання неналежної якості. Вказані листи були залишені відповідачем без будь-якої відповіді. І лише коли позивач звернувся з позовом до суду про стягнення штрафних санкцій апелянт розпочав вчиняти дії щодо врегулювання спору між сторонами.

Також, як зазначає відповідач та не заперечує позивач, останнім було оголошено новий тендер на придбання необхідної машини, вартість якої з моменту відвантаження відповідачем неякісного товару і до його оголошення збільшилось, що також може свідчити про наявність у сторони збитків. Перевищення наявних у позивача збитків над розміром штрафних санкцій відповідачем не доведено.

З урахуванням вищенаведених обставин, а також з огляду на те, що станом на час звернення до суду відповідачем надіслано позивачу відмову від договору у зв`язку з неможливістю контрагента виконати зобов`язання щодо усунення заміни деталей машини, що згідно ст. 617 ЦК України не звільняє зобов`язану сторону від обов`язку виконати умови договору, та ненадання відповідачем, в порядку статті 74 ГПК України, документального підтвердження наявності виняткових обставин, які б були підставою для зменшення неустойки, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій в порядку ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Щодо посилань апелянта на порушення місцевим господарським судом приписів процесуального законодавства в частині відмови в задоволенні клопотання про розгляд даної справи з викликом сторін в судове засідання, судова колегія зазначає, що у відповідності до приписів ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Твердження апелянта про розгляд справи судом за відсутності належного повідомлення сторони відповідача апеляційною інстанцією оцінюються критично, оскільки в матеріалах справи містяться письмовий відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив. Тобто апелянт був належним чином обізнаним про судовий розгляд справи, а судом першої інстанції забезпечено доступ до суду шляхом прийняття до розгляду вказаних письмових пояснень сторони по суті спору. Відтак, порушень прав відповідача на реалізацію його процесуальних прав та, відповідно, забезпечення принципу змагальності судовою колегією не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 910/19553/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фініс Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фініс Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/19553/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/19553/20 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фініс Груп".

4. Справу №910/19553/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 28.05.2021