Ухвала

від 18.02.2021 по справі 336/4347/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа №336/4347/19

провадження № 61-1898ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.

РішеннямШевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, встановлений рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2007 року у цивільній справі №2-3347/07 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/10 частки зі всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дати набрання цим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Змінено розмір аліментів, встановлений рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2013 року у цивільній справі №336/3459/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/10 частки зі всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дати набрання цим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Змінено розмір аліментів, що сплачуються на утримання дитини ОСОБА_4 , встановлений рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2017 року у цивільній справі №336/1344/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та коштів на утримання дружини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/10 частки зі всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дати набрання цим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні позову в частині зміни розміру коштів, які стягувались з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на її утримання, на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2017 у цивільній справі №336/1344/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та коштів на утримання дружини відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, подані матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Проте, таких доводів касаційна скарга не містить.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначена справа є малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

А. І. Грушицький

Є. В. Петров