Рішення

від 17.02.2021 по справі 500/3856/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3856/20

17 лютого 2021 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

позивача: ОСОБА_1 ;

представника позивача: Мартищук Л.П.;

представника відповідача: Вонсяк І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати незаконним та скасувати наказ Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області №8-к від 06.03.2020 про звільнення з роботи;

поновити ОСОБА_1 на роботі головним спеціалістом відділу грошових виплат та компенсацій в Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працювала головним спеціалістом відділу грошових виплат та компенсацій в управлінні праці та соціального захисту населення Бучацької РДА та на інших посадах управління з 5 квітня 2004 року. Наказом №8-к від 06 березня 2020 року позивач була звільнена із займаної посади з 10.03.2020 відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Вказує, що профспілковий комітет первинної профспілкової організації управління праці та соціального захисту населення Бучацької РДА 18.02.2020 проводив засідання з приводу розгляду подання "Про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 головним спеціалістом сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій", при цьому основна мотивація надання згоди на звільнення було досягнення пенсійного віку, проте до досягнення пенсійного віку їй залишилося майже чотири роки. Зазначає, що голосування членів комітету проводилось без участі позивачки і копії протоколу адміністрація їй згідно її запиту не надала. Вказує на те, що наказ № 3-к від 10 січня 2020 року "Про попередження про майбутнє звільнення" виданий в день коли вона перебувала на лікарняному та приходила на збори, щоб довести до відома адміністрації відомості про роботи, які виконуються у відділі. Крім цього, однією із підстав незаконності її звільнення вважає те, що відповідач провів скорочення працівників без належних розрахунків чисельності за вимогами профільного міністерства та надала право переважного залишення на роботі працівникам без належних на те підстав.

Ухвалою судді від 02.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №500/3856/20.

15.12.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (аркуші справи 57-61), в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що при вирішенні питання щодо проведення скорочення у певних секторах та відділах начальником управління бралася до уваги статистична звітність за 2018 - 2019 роки, дані департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації, зведена інформація заступника начальника управління про роботу управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації за 9 місяців 2019 року. Крім того, до видання наказу про попередження про майбутнє звільнення, для визначення продуктивності та якості роботи працівників, які працюють у вказаних секторі та відділах, начальником управління було проаналізовано інформацію заступника начальника управління про роботу управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації за 2019 рік, протокол засідання комісії для визначення працівників управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації, які мають переважне право на залишення на роботі від 10.01.2020 № 1, заяви працівників щодо врахування їх сімейного стану та наявність неповнолітніх дітей, інформацію щодо нагородження працівників протягом 2016-2019 років, інформацію щодо перебування працівників на лікуванні протягом 2018 - 2019 років, особові справи всіх працівників, дотримання працівниками виконавської дисципліни, якості виконання поставлених завдань та інше.

Щодо надання управлінням на запит ОСОБА_1 копії протоколу профспілкового комітету первинної профспілкової організації управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації, вказав, що позивачку було повідомлено про те, що вказаний протокол може надати лише цей комітет.

Зазначив, що 10 січня 2020 року позивачка перебувала на своєму робочому місці повний робочий день, що підтверджується табелем робочого часу за січень 2020 року, актом про підтвердженням факту перебування на роботі ОСОБА_1 від 24 січня 2020 року, актом про відмову ОСОБА_1 від проставлення підписів про ознайомлення з наказом та попередженням про майбутнє звільнення від 10 січня 2020 року, копіями розрахунків та рішень про призначення допомоги сім`ям з дітьми, які приймалися ОСОБА_1 протягом 10 січня 2020 року.

23.12.2020 позивач подала до суду заперечення на відзив (аркуші справи 91-97), яке в силу вимог ст.163 КАС України суд приймає як відповідь на відзив.

У вказаній відповіді на відзив позивачка вказує, що при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Вказує, що однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення. Зазначає, що продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом підготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення. Вказує, що у наданій інформації про нагородження працівників не взято до уваги 2014-2015 роки, а із наданих відповідачем довідок не можливо встановити результатів порівняльного аналізу продуктивності праці та кваліфікації працівників. Тому, вказує, що відповідачем при її звільненні з роботи не враховано вимоги закону про переважне право на залишення на роботі та не дотримано вимог трудового законодавства при звільненні позивача з роботі за п.1 ст.40 КЗпП України.

Ухвалою суду від 28.12.2020 в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду було відмовлено.

Ухвалами суду від 18.10.2021, 28.01.2021 та розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову в судовому засіданні заперечив просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.1984 року, ОСОБА_1 на підставі наказу №22 від 05.04.2004 року призначена на посаду провідного спеціаліста по контролю за правильністю призначення та виплатою пенсії в управління праці та соціального захисту населення Бучацької РДА, згідно наказу №26-к від 27.04.2016 року призначена в порядку переведення на посаду головного спеціаліста з прийому та прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій, як зарахована до кадрового резерву, наказом №33-к від 10.06.2016 року їй присвоєно з 01.05.2016 року дев`ятий ранг державного службовця категорії "В", згідно наказу №9-к від 23.04.2018 року позивач призначена на посаду головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій в порядку переведення, згідно наказу №6-к від 26.04.2019 року їй присвоєно черговий восьмий ранг державного службовця посади державної служби категорії "В" (аркуші справи 9-13).

На підставі розпорядження голови Бучацької районної державної адміністрації від 03.12.209 №423-од, у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року №179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" (зі змінами і доповненнями), від 18 квітня 2012 року № 606 "Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в м.Києві та Севастополі державних адміністрацій" (зі змінами), від 03 листопада 2019 р. № 926 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 р. № 746", від 27 листопада 2019 року № 973 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", розпоряджень голови обласної державної адміністрації від 08 листопада 2019 року № 714 - од "Про встановлення граничної чисельності працівників районних державних адміністрацій", від 22 листопада 2019 року №735- од "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 08 листопада 2019 року №714- од", розпоряджень голови районної державної адміністрації від 26 листопада 2019 року № 412-од "Про затвердження структури та граничної чисельності працівників Бучацької районної державної адміністрації", від 03 грудня 2019 року №423-од "Про упорядкування структури районної державної адміністрації" відбулося скорочення штату працівників в управлінні праці та соціального захисту населення та затверджено граничну чисельність працівників управління в кількості 42 одиниць (аркуші справи 63-66).

З повідомленням від 10.12.2019 №09-02/2161 про те, що у зв`язку із приведенням у відповідність фактичної чисельності штату працівників управління праці та соціального захисту населення Бучацької РДА граничній чисельності, затвердженій вищевказаним розпорядженням, у березні 2020 заплановано скоротити штат управління праці та соціального захисту населення Бучацької РДА в кількості 3 (трьох) працівників позивачка була ознайомлена 10.12.2019, що підтверджується її особистим підписом на вказаному повідомленні (аркуш справи 67).

Від ознайомлення з попередженням ОСОБА_1 головному спеціалісту сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій від 10.01.2020 №ПО-2 про майбутнє звільнення з посади, яке відбудеться 10.03.2020 позивач відмовилася, що підтверджується написом на відповідному попередженні та відповідним актом (аркуші справи 80-81).

Листом від 11.02.2020 №09-02/264 "Про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 - головним спеціалістом сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій" відповідач звернувся до профспілкового комітету первинної профспілкової організації управління праці та соціального захисту населення Бучацької РДА профспілки працівників соціальної сфери України, в якому просив надати згоду на розірвання трудового договору з позивачкою 10 березня 2020 (аркуш справи 82).

Листом від 20.02.2020 №9 профспілковий комітет первинної профспілкової організації управління праці та соціального захисту населення Бучацької РДА профспілки працівників соціальної сфери України повідомив відповідача про те, що розглянувши на засіданні 18.02.2020 подання вищевказане подання ухвалив рішення про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 - головним спеціалістом сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій 10.03.2020 у зв`язку із скороченням чисельності працівників управління (аркуш справи 83).

Відповідно до наказу №8-к від 06 березня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій, у зв`язку із скороченням чисельності працівників, згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, п.1 ч.1 ст.87 ЗУ "Про державну службу" (аркуш справи 14).

Не погодившись із такими діями відповідача позивач оскаржила їх до Бучацького районного суду Тернопільської області.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 22.07.2020 у справі №595/513/20 позов було задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації.

Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 36497, 70 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі звернуто до негайного виконання (аркуші справи 24-31).

На виконання вказаного рішення позивачку було поновлено на посаді.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 27.10.2020 у справі №595/513/20 апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації задоволено.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 22.07.2020 у справі №595/513/20 скасовано і провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації, третя особа заступник начальника управління відділу з питань праці та соціально-трудових відносин Крислата Світлана Володимирівна про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу закрито (аркуші справи 33-38).

У зв`язку із наведеним наказом №35-к від 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат та компенсацій, у зв`язку із скороченням чисельності працівників, згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, п.1 ч.1 ст.87 ЗУ "Про державну службу" (аркуш справи 15).

Не погоджуючись із такими діями відповідача позивачка звернулася до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно технічного навчання. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Приписами ст. 1 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, передбачених цією статтею.

Державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу" дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, в редакції Закону від 19.09.2019 р. N 113-IX, чинній на час попередження позивачки про звільнення, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 цієї норми встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (частина четверта статті 40).

Законом України "Про державну службу" в редакції, чинній на момент прийняття попередження про скорочення штату працівників, процедуру вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення врегульовано не було, а тому попередження про можливе вивільнення проводилося відповідно до ст. 49-2 КЗпП.

Згідно із частинами 1 - 3 статті 49 - 2 КЗпП України, в редакції Закону від 18.03.2015 р. N 259-VIII, чинній на момент попередження про скорочення штату працівників, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Так, судом встановлено, що про заплановане скорочення у березні 2020 штату працівників управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації позивачку було повідомлено 10.12.2019, тобто з дотриманням двомісячного терміну. При цьому вакантні посади в управлінні їй не було запропоновано, оскільки вони були відсутні.

Щодо врахування переважного права на залишення на роботі, суд зазначає наступне.

Законом України від 12 грудня 2019 року N 378-IX "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", який набрав чинності 02 лютого 2020 року, статтю 49-2 КЗпП України доповнено новою частиною шостою, відповідно до якої вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Отже за замістом частини шостої статті 49-2 КЗпП України, чинної на час звільнення позивачки, у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої цієї статті.

Таким чином, на момент звільнення позивачки із займаної посади спірним наказом від 06.03.2020 № 8-к на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, п.1 ч.1 ст.87 ЗУ "Про державну службу" у зв`язку із скороченням чисельності працівників, законодавством, що регулює порядок звільнення її із займаної посади державних службовців, не передбачалося врахування переважного права на залишення на роботі.

Тобто, на час її звільнення у відповідача не було обов`язку врахувати переважне право позивачки на залишення на роботі, передбаченого законодавством.

Тому, посилання позивачки на статтю 49-2 КЗпП України, в редакції чинній на момент прийняття попередження про скорочення штату працівників, як на підставу скасування спірного наказу від 06.03.2020 № 8-к суд вважає безпідставним.

При цьому, суд також враховує, що з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX, який набрав чинності 13 лютого 2020 року та діяв на момент звільнення позивачки з роботи, зі статті 87 Закону України "Про державну службу" виключено обов`язок суб`єкта призначення пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби чи іншу роботу у цьому державному органі.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ від 06.03.2020 № 8-к прийнятий з дотриманням встановленої законодавством процедури звільнення працівника, станом на момент виникнення спірних правовідносин, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи похідний характер позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає, що вони також не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації, місцезнаходження: вул. Агнона, 3, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400, код ЄДРПОУ 03195553.

Повне судове рішення складено 19 лютого 2021 року

Головуючий суддя Баранюк А.З.