Рішення

від 29.01.2021 по справі 640/16435/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 року м. Київ № 640/16435/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників позивача Бойкініча Р.С., ОСОБА_2., відповідача Пінчука Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Єврокейс доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Єврокейс (далі-позивач/ ТОВ Єврокейс ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві ( далі - відповідач/ ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.05.2019 №06982615140106, №06972615140106.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Єврокейс (код 38526532) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинам з ТОВ Елфаст (код 40541434) за березень 2017 року, ТОВ Елантра Компані (код 40639411) за листопад 2017 року, ТОВ Лівейбл (код 41548184) за листопад 2017 року, показників декларації з податку на додану вартість за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням в декларації з податку на прибуток підприємства, результати якої оформлені актом від 26.04.2019 №278/26-15-14-01-06/38526532 (далі - акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, перевіркою ТОВ Єврокейс встановлено порушення:

1. п. 44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134, Податкового кодексу України, п.3 П(С)БО 1, п.5 П(с)БО № 15, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV, п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за N 168/704, п. 3 Розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 237605 грн., в тому числі по періодам: за 2017 рік на суму 237605 гривень.

2. п. 44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 120113 грн., в тому числі по періодам: за березень 2017 на суму 14054 грн., листопад 2017 на суму 106059 гривень.

На підставі вказаних висновків акту перевірки, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 22.05.2019 №06982615140106, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 150142,00 грн., з яких 120113 грн. - за податковим зобов`язанням та 30029 грн. - за штрафними санкціями;

- від 22.05.2019 №06972615140106, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 297006,00 грн., з яких 237605 грн. - за податковим зобов`язанням та 59401 грн. - за штрафними санкціями.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ТОВ ЄВРОКЕЙС задекларовано в рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у сумі 8160500 гривень. Перевіркою повноти визначення задекларованих Товариством показників у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період 01.01.2017 по 31.12.2017 встановлено їх заниження, в частині взаємовідносин з ТОВ ЕЛФАСТ (код 40541434), ТОВ ЕЛАНТРА КОМПАНІ (код 40639411), ТОВ ЛІВЕЙБЛ (код 41548184) в 2017 році на загальну суму 1320028 грн.

За висновками перевіряючи, складені ТОВ ЕЛФАСТ (код 40541434), ТОВ ЕЛАНТРА КОМПАНІ (код 40639411), ТОВ ЛІВЕЙБЛ (код 41548184) первинні документи, щодо реалізації товару на адресу ТОВ ЄВРОКЕЙС не опосередковувалися реальним рухом активів.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, ПКУ, п.3 П(С)БО 1, п.5 П(с)БО № 15. підприємством безпідставно не було включено до складу інших доходів безоплатно отримані товари, чим занижено показники рядку 2240 Звіту про фінансові результати Інші доходи , та, що призвело до заниження показників рядку 1 Декларацій Доходи від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) на загальну суму 1320028 грн. в т.ч. по періодам: за 2017 рік на суму 1320028 грн., дане порушення також вплинуло на об`єкт оподаткування податком на додану вартість.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено вказані висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

Між товариством з обмеженою відповідальністю Євркейс (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Елфаст укладений договір поставки від 01.03.2017 №0103-1, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність товари непродовольчої групи, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари визначені Договором.

Згідно умовами вказаного Договору асортимент та ціна одиниці товару визначається відповідно до специфікації підписаної сторонами, яка є невід`ємною частиною договору.

Ціна договору складає ціну всіх замовлень на поставку товару, що відповідає ціні всіх товарних накладних.

Постачальник зобов`язується поставляти товари за цінами, погодженими з Покупцем відповідно до Специфікації.

Постачальник зобов`язується поставляти товари в асортименті, погодженому з Покупцем відповідно до Специфікації та замовлень на поставку товару.

Оплата товару Постачальнику здійснюється Покупцем у безготівковій формі в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі товарних накладних не пізніше 300 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю, тобто з моменту підписання товарних накладних.

Договір, набуває чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2018 року.

На підтвердження виконання вимог даного договору надано копії специфікації до Договору №0103-1 від 01.03.2017, видаткові накладні від 13.03.2017 №16, від 20.03.2017 №105, товарно-транспортної накладаної.

Згідно картки рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками по контрагенту ТОВ ЕЛФАСТ розрахунки між підприємствами за договором 0103-1 від 01.03.2017 проводились у безготівковій формі згідно банківських виписок від 07.04.2017 на загальну суму 10962,37 грн., та від 25.04.2017 на загальну суму 73363,59 грн. Заборгованість відсутня.

Дані операції відображені у регістрах бухгалтерського обліку ТОВ ЄВРОКЕЙС за період з 01.03.2017 по 31.03.2017 наступним чином:

Дт 281 Кт 631 - 84325,96 грн. (віднесення вартості товарів до складу витрат);

Дт 6442 Кт 631 - 14054.33 грн. (податковий кредит з ПДВ);

Дт 631 Кт 311 - 84325,96 грн. (сплата з р/р).

Фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю Євркейс (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Елантра Компані (постачальник) ґрунтувались на договорі постачання від 01.11.2017 №0111-2, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність товари непродовольчої групи, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари визначені Договором.

Згідно умовами вказаного Договору асортимент та ціна одиниці товару визначається відповідно до специфікації підписаної сторонами, яка є невід`ємною частиною договору.

Ціна договору складає ціну всіх замовлень на поставку товару, що відповідає ціні всіх товарних накладних.

Постачальник зобов`язується поставляти товари за цінами, погодженими з Покупцем відповідно до Специфікації.

Постачальник зобов`язується поставляти товари в асортименті, погодженому з Покупцем відповідно до Специфікації та замовлень на поставку товару.

Оплата товару Постачальнику здійснюється Покупцем у безготівковій формі в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі товарних накладних не пізніше 300 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю, тобто з моменту підписання товарних накладних.

Договір, набуває чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2019 року.

На підтвердження виконання вимог даного договору надано копії специфікації до Договору №0111-2 від 01.11.2017 №455 від 01.11.2017, видаткової накладної від 01.11.2017 №455, специфікації до Договору №0111-2 від 01.11.2017 за №651 від 13.11.2017, видаткової накладної від 13.11.2017 №651, специфікації до Договору №0111-2 від 01.11.2017 №650 від 27.11.2017, видаткової накладної від 27.11.2017 №650.

Згідно картки рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками по контрагенту ТОВ ЕЛАНТРА КОМПАНІ розрахунки між підприємствами за договором №0111-2 від 01.11.2017 проводились згідно банківських виписок від 20.12.2017 №СФ-0000208 на загальну суму 284340,02 грн. Станом на 31.12.2017 наявна заборгованість у розмірі 711108,44 гривень.

Дані операції відображені у регістрах бухгалтерського обліку ТОВ ЄВРОКЕЙС за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 наступним чином:

Дт 281 Кт 631 - 995448,46 грн. (віднесення вартості товарів до складу витрат;

Дт 6442 Кт 631 - 165908 грн. (податковий кредит з ПДВ);

Дт 631 Кт 311 - 284340,02 грн. (сплата з р/р)

Також, згідно умов договору про відступлення права вимоги від 01.12.2017 між ТОВ Елантра Компані (Первісний кредитор) та ТОВ Оптіма Бізнес Плюс (код 41293907) (Новий кредитор), Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги і стає кредитором за договором №0111-2 від 01.11.2017 укладеним Первісним кредитором з ТОВ ЄВРОКЕЙС . На підставі наведеного договору ТОВ ЄВРОКЕЙС на розрахунковий рахунок ТОВ Оптіма Бізнес Плюс перераховано кошти згідно наступних платіжних доручень, а саме: від 20.12.2017 №302 на загальну суму 120073,40 грн., №303 на загальну суму 104206 грн., №304 на загальну суму 60060,62 грн.

Відносини між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Лівейбл також оформлювались договором поставки від 01.11.2017 №0111-1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність товари непродовольчої групи, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари визначені Договором.

Згідно умовами вказаного Договору асортимент та ціна одиниці товару визначається відповідно до специфікації підписаної сторонами, яка є невід`ємною частиною договору.

Ціна договору складає ціну всіх замовлень на поставку товару, що відповідає ціні всіх товарних накладних.

Постачальник зобов`язується поставляти товари за цінами, погодженими з Покупцем відповідно до Специфікації.

Постачальник зобов`язується поставляти товари в асортименті, погодженому з Покупцем відповідно до Специфікації та замовлень на поставку товару.

Оплата товару Постачальнику здійснюється Покупцем у безготівковій формі в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі товарних накладних не пізніше 300 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю, тобто з моменту підписання товарних накладних.

Договір, набуває чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2019 року.

На підтвердження виконання вимог даного договору надано копії специфікації до Договору №0111-1 від 01.11.2017 за №1 від 01.11.2017, видаткової накладної від 06+.11.2017 №1.

Згідно картки рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками по контрагенту ТОВ ЛІВЕЙБЛ розрахунки між підприємствами за договором №0111-1 від 01.11.2017 проводились згідно банківської виписки від 16.11.2017 №СФ-0000188 на загальну суму 133635,73 грн. Станом на 31.12.2017 наявна заборгованість у розмірі 106619,53 гривень.

Дані операції відображені у регістрах бухгалтерського обліку ТОВ ЄВРОКЕЙС за період з 01.11.2017 по 30.1 1.2017 наступним чином:

Дт 281 Кт 631 - 240255,26 грн. (віднесення вартості товарів до складу витрат);

Дт 6442 Кт 631 - 40042,54 грн. (податковий кредит з ПДВ);

Дт 631Кт 311 - 133635,73 грн. (сплата з р/р).

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Водночас, ознайомившись зі змістом перевірки, оцінюючи доводи контролюючого органу щодо фіктивності вищевказаних господарських операцій, посилання на безоплатно отримані товари позивачем, суд акцентує увагу, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Так, доводи відповідача ґрунтуються на аналізі податкової інформації щодо контрагентів позивача, а саме, як зазначає відповідач, контрагентів позивача внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва, відсутня будь-яка інформація щодо наявності у підприємства основних засобів, виробничих запасів, відсутності подання звітності з боку контрагентів позивача.

З приводу вищевикладеного, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, основних засобів, виробничих запасів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано.

Аргументи відповідача ґрунтуються на інформації з АІС Податковий блок , однак, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні.

Посилання відповідача на допит в якості свідка директора ТОВ Елантра Компані ОСОБА_1 та на здійснення досудового розслідування в межах кримінального провадження №32018110200000017, відомості про яке внесені до ЄРДР від 30.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України, суд не приймає до уваги, оскільки посилання на викладені у зазначених документах обставини є передчасними та недоречними на етапі досудового розслідування та не можуть бути належними доказами фіктивного характеру вчинених господарських операцій. Будь-яка обставина, встановлена ухвалою слідчого судді, та викладена в протоколі допиту свідка, як з формальної, так і з сутнісної точок зору не може бути покладена в основу висновків відповідача про порушення платником податків вимог податкового законодавства, а так обставина, що товариство-контрагент контрагента позивача згадується в ухвалі слідчого судді, постановленій у кримінальному провадженні, не є беззаперечним доказом, який би підтверджував відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем зі своїм контрагентом.

Тобто, вказані посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень та допит свідка є безпідставними.

Водночас, суд враховує посилання контролюючого органу на наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2017 у справі №757/35998/17-к щодо посадової особи ТОВ Елфаст та вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 05.06.2018 у справі № 761/16199/18 щодо посадової особи ТОВ Лівейбл , якими затверджені угоди про визнання винуватості, та посадових осіб контрагентів позивача визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Верховний Суд у своїх рішеннях (постанова від 17.04.2018 у справі №808/2459/17, постанова від 12.04.2018 у справі № 826/1571/16, постанова від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11, постанова від 08.11.2018 у справі №826/15028/17, постанова від 24.12.2020 у справі № 280/1911/19) системно дотримується позиції, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Крім того, Суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для податкового спору, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.

Поряд з цим, судом враховується, що положення статті 472 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення тощо.

Таким чином, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, сам по собі не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, але підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22.11.2019 (справа №826/17642/14), від 19.11.2019 (справа №815/5195/15), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 30.08.2019 (справа №804/17176/14).

Вказаними вироками не досліджувались господарські відносини саме з позивачем, не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

При цьому, встановлення факту фіктивного підприємництва контрагента платника Податковий кодекс України не визначає як самостійну підставу для позбавлення права добросовісного платника на формування податкового кредиту та витрат.

Слід зазначити, що самі по собі заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, адже відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності взагалі або більш суворого покарання.

Також, судом був допитаний в якості свідка директор ТОВ Єврокейс ОСОБА_2 , який повідомив суд, що він здійснював пошук постачальників на Промисловому ринку 7 км в Одеській області, де познайомився з посадовими особами контрагентів. Зазначив, після перевірки відомостей щодо контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань, ним були укладені спірні договори постачання, зазначив, що він не знав та не міг знати про недоліки у господарській діяльності контрагента, оскільки товар поставлявся контрагентами в обумовлені строки та у повному обсязі.

В подальшому, суд ухвалив викликати в якості свідків директорів контрагентів позивача, проте відповідач покладеного обов`язку забезпечення явки свідків не виконав.

У підсумку, відповідачем не було наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентами позивач мав всі підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність тощо.

Суд зауважує, що поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність своїх контрагентів, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №К/9901/2558718.

При цьому, згідно п. 36.1 , 36.5 ст. 36 , п. 38.1 ст. 38 , п. 44.1 ст. 44 , п. 47.1 ст. 47 , п. 49.2 ст. 49 ПК України , обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вищевикладене, операції здійснені між позивачем та вищевказаними контрагентами мали реальний товарний характер, а висновок відповідача не відповідає вимогам законодавства, оскільки ґрунтується на припущеннях. Відповідач лише обмежився посиланнями у своєму Акті перевірки на наявні у контролюючих органів сумніви щодо реальності та можливості виконання контрагентом позивача прийнятих за договорами обов`язків, при цьому відповідачем не наведено жодних фактичних даних щодо такого твердження.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та такими, що підлягають скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокейс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №№06982615140106, 06972615140106 від 22.05.2019р.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 6707 (шість тисяч сімсот сім) грн. відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокейс" (вул. Бориспільська, 7, кв. 234,Мсп660,Лівобережна Частина Києва, Київ,02660, код ЄДРПОУ38526532) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві ( вул.Шолуденко, 33/19,Київ,04655, код ЄДРПОУ43141267)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 19.02.2021.

Суддя С.К. Каракашьян