Постанова

від 16.02.2021 по справі 280/944/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 280/944/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засідання Рубана А.В.,

за участі представника позивача Івашкова С.О.,

представника відповідача Пархомова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління з питань праці Запорізької міської ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року в адміністративній справі №280/944/20 (головуючий суддя 1-ї інстанції Татарінов Д.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС СТРОЙ КОМПАНІ до Управління з питань праці Запорізької міської ради про визнання протиправними та скасування постанови та припису,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 12.02.2020 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління з питань праці Запорізької міської ради, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову №ОМС-ЗП4389/1058/НД/НП/АВ/П/ТД-ФС від 31 січня 2020 року, про застосування штрафних санкцій в розмірі 1275210 грн.,

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ЗП4389/Ю58/НД/НП/АВ/П від 09 січня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки, викладені в акті інспекційного відвідування, постанові та приписі, не відповідають обставинам справи, шо пов`язано з неповним з`ясуванням контролюючим органом обставин справи та прийняття постанови тільки на основі припущень та перекручувань положень чинного законодавства та наданих під час перевірки договорів.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправною та скасовано постанову №ОМС-ЗП4389/1058/НД/НП/АВ/П/ ТД-ФС від 31 січня 2020 року, яка була прийнята управлінням з питань праці Запорізької міської ради.

Визнано протиправним та скасовано припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ЗП4389/Ю58/НД/НП/АВ/П від 09 січня 2020 року, який був прийнятий управлінням з питань праці Запорізької міської ради.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обрунтування апеляційної скарги зазначено, що в ході проведення інспекційного відвідування з урахуванням наданих документів, встановлено, що робочі спеціальності відсутні у штатному розписі підприємства, а робітники залучаються до роботи за цивільно-правовими договорами, які надані до перевірки. ТОВ БІЗНЕС СТРОЙ КОМПАНІ як замовником укладені договори з визначеними в акті особами по виконанню робіт. За укладеними цивільно-правовими договорами безпосередньо використовувалась власна праця осіб в процесі будівництва та ремонту житлових і нежитлових будівель на підставі відповідних господарських договорів ТОВ БІЗНЕС СТРОЙ КОМПАНІ . Виконана працівниками робота здійснювалась на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності, є роботою з обслуговування такої діяльності, тому робота таких осіб повинна виконуватися на умовах трудового договору.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС СТРОЙ КОМПАНІ є юридичною особою (код ЄДРПОУ 39068841).

Відповідач - Управління з питань праці Запорізької міської ради є суб`єктом владних повноважень.

В період з 03 січня 2020 року по 09 січня 2020 року Управлінням з питань праці Запорізької міської ради проведено інспекційне відвідування Товариство з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС СТРОЙ КОМПАНІ , за результатами якого 09.01.2021 року складено акт інспекційного відвідування №ОМС-ЗП4389/1058/НД/НП/АВ (а.с.22-29 т.1).

Висновками Акту інспекційного відвідування визначено, що позивачем порушено вимоги частини 1 статті 21 КЗпП України, частин 1, 3 статті 24 КЗпП України.

В ході проведення інспекційного відвідування ТОВ БІЗНЕС СТРОЙ КОМПАНІ встановлено, що робочі спеціальності (професії) відсутні у штатному розписі, а робітники залучаються до роботи за цивільно - правовими договорами.

Так, ТОВ БІЗНЕС СТРОЙ КОМПАНІ (Замовник) укладені цивільно - правові договори з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 11 березня 2019 року з періодом виконання робіт по 31 березня 2019 року, а також з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 18 березня 2019 року з періодом виконання робіт по 31 березня 2019 року. Відповідно до умов зазначених договорів Виконавець зобов`язався за плату надати Замовникові послуги, а саме: комплекс фасадних робіт будівлі на об`єкті: Ремонт дитячого садка № 43 у м.Кам`янське в березні 2019 року, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги.

В акті перевірки контролюючий орган зазначає, що згідно актів прийому наданих послуг до вказаних цивільно - правових договорів, замовником були прийняті виконані роботи, а саме: комплекс фасадних робіт будівлі ДНЗ № 43 в обсязі 30 кв.м та 17 кв.м..

В актах зазначені загальні квадратні метри та не визначений перелік робіт, які виконувалися працівниками; роботи виконувались з матеріалів Замовника, якими Замовник забезпечує виконавців у повному обсязі; працівникам визначено робоче місце - фасад будівлі ДНЗ № 43 у м.Кам`янське та виконувалась однакова робота.

Також, із вибіркових даних, ТОВ БІЗНЕС СТРОЙ КОМПАНІ , як Замовником, були укладені цивільно - правові договори з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 25 листопада 2019 року з періодом виконання робіт по 27 грудня 2019 року, а також з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 03 грудня 2019 року з періодом виконання робіт по 27 грудня 2019 року.

Відповідно до умов зазначених договорів Виконавець зобов`язався за плату надати Замовникові послуги, а саме: комплекс будівельно - монтажних робіт на об`єкті: Капитальний ремонт приміщень 2-го поверху в АДРЕСА_1 , а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Таким чином, в акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що директором ТОВ БІЗНЕС СТРОЙ КОМПАНІ Щербаковим Д.В. допущено до роботи працівників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 без укладення трудового договору, що є порушенням частини першої статті 21 та частини першої, третьої статті 24 КЗпП України.

На підставі Акту інспекційного відвідування Управлінням з питань праці Запорізької міської ради прийнято

- припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ЗП4389/Ю58/НД/НП/АВ/П від 09 січня 2020 року (а.с.42 т.1);

- постанову №ОМС-ЗП4389/1058/НД/НП/АВ/П/ТД-ФС від 31 січня 2020 року, якою до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1275210 грн. (а.с.38-41 т.1).

Не погодившись з постановою та приписом, позивач оскаржив їх до суду.

Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та зазначає про таке.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823.

Позивачем порядок призначення та проведення інспекційного відвідування не оскаржується, а тому судом не перевіряється.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства збоку позивача, суд враховує, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст.208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч.1, ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ч.1 ст.839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети, вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі №802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18.

Як встановлено судом, між позивачем (замовник) та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (виконавці послуг) укладено договори про надання послуг. Підтвердженням надання послуг є акт приймання-передачі послуг (п.п.4.1 договорів).

З тексту договорів вбачається, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до Договорів підряду укладених між позивачем (замовник) та Виконавцями ОСОБА_3 (договір №7 від 11.03.2019 року), ОСОБА_2 (договір №8 від 11.03.2019 року), ОСОБА_5 (договір №11 від 18.03.2019 року), ОСОБА_4 (договір №10 від 18.03.2019 року), ОСОБА_1 (договір №9 від 11.03.2019 року) є комплекс фасадних робіт будівлі на об`єкті: Ремонт дитячого садка № 43 у м.Кам`янське. (а.с.69-70, 72-73, 75-76, 78-79, 81-82 т.1).

Про виконання вказаних робіт свідчать акти прийому наданих послуг №7 від 31.03.2019 року, №6 від 31.03.2019 року, №5 від 31.03.2019 року, №4 від 31.03.2019 року, №3 від 31.03.2019 року (а.с.71, 74, 77, 80, 83 т.1).

Вказаними актами визначено обсяг виконаних робіт, а також винагороду виконавців, які відповідають умовам договорів.

Відповідно до Договорів підряду укладених між позивачем (замовник) та Виконавцями ОСОБА_6 (договір №51 від 25.11.2019 року), ОСОБА_7 (договір №49 від 25.11.2019 року), ОСОБА_9 (договір №52 від 03.12.2019 року); ОСОБА_8 (договір №53 від 03.12.2019 року) є комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті: Капітальний ремонт приміщень 2-го поверху в АДРЕСА_1 (а.с.84-85, 87-88, 90-91, 93-94 т1).

Про виконання вказаних робіт свідчать акти прийому наданих послуг №42 від 27.12.2019 року, №40 від 27.12.2019 року, №43 від 27.12.2019 року, №95 від 27.12.2019 року (а.с.86, 89, 92, 95 т.1).

Вказаними актами визначено обсяг виконаних робіт, а також винагороду виконавців, які відповідають умовам договорів.

Із актів приймання-передачі послуг вбачається, що оплата ь за вказаними договорами здійснювалась за надання конкретних послуг, а не процес праці.

Матеріалами справи підтверджено можливість залучення до виконання робіт субпідрядників.

Посилання апелянта на ту обставину, що виконавці при наданні послуг за вказаними вище договорами використовували матеріали Замовника (позивача у справі), що свідчить на думку відповідача про наявність трудового договору, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки в даному випадку, договорами визначено проведення робіт по ремонту фасаду та ремонту приміщень з використанням матеріалу Замовника, що не протирічить ч.1 статті 839 Цивільного кодексу України та обумовлено необхідністю однакового вигляду відремонтованого фасаду по всій його площі, а також приміщень (наприклад, у кольорі, якості матеріалу та т.і.).

Апеляційний суд звертає увагу, що вказані вище договори підряду, укладенні між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 укладались лише на один місяць, тому висновки відповідача про їх постійність та системність є безпідставними.

Разом з тим, умови цивільно-правових договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС СТРОЙ КОМПАНІ та вказаними особами чітко встановлюють, що виконавці виконують роботи на свій ризик, самостійно організовують безпечне виконання робіт, не підпадають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку товариства, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Отже, виконавці послуг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у перевіряємий період не входили до штату товариства, що підтверджується штатним розписом, не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку, не мали будь-якого підпорядкування посадовим особам позивача, жодний облік їх робочого часу позивачем не здійснювався, оплата за надані послуги здійснювалася згідно актів прийому наданих послуг.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відносини між вказаними особами та позивачем відповідають ознакам цивільно-правового договору, з чим погоджується колегія суддів.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що особи виконували роботи на висоті, тобто, виконання робіт пов`язано із ризиком для життя та здоров`я, апеляційний суд вважає хибними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ремонт фасада проводився в одноповерховому будинку, а ремонт приміщень другого поверху іншого будинку проводився всередені цих приміщень.

Протилежного апелянтом не доведено.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на навність у штаті товариства виконавця робіт за строковим трудовим договором не позбавляє позивача права укладати поряд зі строковими трудовими договорами і цивільно-правові договори.

В силу приписів ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судом також встановлено, що Товариство за вказаних осіб сплачувало податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір.

Вказані обставини апелянтом не оскаржуються та не спростовуються.

Відтак, в даному випадку цивільно-правові угоди, що укладені між позивачем та вищевказаними фізичними особами не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Між виконавцями та позивачем регулярно підписувалися акти прийняття-передачі виконаних робіт за цивільно-правовими угодами.

Апелянтом ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б підтверджували, що вищезазначені договори є трудовими договорами, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, чинним законодавством не передбачено обмежень на укладання цивільно-правових договорів у разі, якщо відповідні послуги стосуються основної діяльності суб`єкта господарювання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.10.2019 року у справі №160/8664/18.

Що стосується припису про усунення виявлених порушень від 09 січня 2020 року №ОМС-ЗП4389/Ю58/НД/НП/АВ/П, колегія суддів зазначає, що оскільки судом не встановлено порушень позивачем вимог частини першої статті 21 та частини першої, третьої статті 24 КЗпП України, то вказаний припис є протиправним.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість постанови та припису відповідача.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління з питань праці Запорізької міської ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року в адміністративній справі №280/944/20 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року в адміністративній справі №280/944/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2021 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак