Постанова

від 11.02.2021 по справі 620/2297/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2297/20 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Волошка О. Л.

представника позивача Щербака І. І., представника відповідача Балишева М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року (місце ухвалення: місто Чернігів, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 26.10.2020) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю"АКБ "Моноліт" до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКБ "Моноліт" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000790500 від 05.03.2020, прийняте ГУ ДПС у Чернігівській області на підставі акту перевірки від 07.02.2020 № 166/14/38704177.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує посиланням на норми права та практику судів адміністративної юрисдикції без зазначення у апеляційній скарзі без обґрунтування неправильності чи неповноти дослідження доказів і встановлення обставин у справі.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 10.02.2021 р. за вх. № 5633, у якому позивач наголошує, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду.

Крім того, до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем місячного строку встановленого п. 56.19 ст. 56 ПК України для звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень після їх адміністративного оскарження.

В судовому засіданні 11.02.2021 року вказане клопотання, з урахуванням приписів Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, яким зупинено перебіг процесуальних строків, у тому числі в час ниті звернення до суду з адміністративним позовом, колегією суддів залишено без задоволення.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ "Моноліт" щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ "Граніт Інвест Компані", за липень-вересень, грудень 2018 року, лютий, квітень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ "Кауса", за серпень 2018 року, січень, липень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ "Крафт Інвест Груп", за результатами якої складений акт № 166/05/38704177 від 07.02.2020 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення товариством порушень податкового законодавства, а саме:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено заниження зобов`язання з податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього у сумі 1356014,00 грн, у тому числі за липень 2018 року - 53613,00 грн, за серпень 2018 року - 723338,00 грн, за вересень 2018 року - 267000,00 грн, за грудень 2018 року - 42915,00 грн, за січень 2019 року - 76100,00 грн, за лютий 2019 року - 102527,00 грн, за квітень 2019 року - 48125,00 грн, за липень 2019 року - 42396,00 грн.

Відповідно до змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов`язання з податку на додану вартість обґрунтовано безпідставністю формування позивачем податкового кредиту з урахуванням взаємовідносин з ТОВ "Граніт Інвест Компані", ТОВ "Кауса" та ТОВ "Крафт Інвест Груп" в силу відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними із вказаними суб`єктами господарювання.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2020 № 00000790500, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1695017,50 грн, у тому числі 1356014,00 грн за податковими зобов`язаннями та 339003,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами перевірки, ТОВ "АКБ "Моноліт" звернулося до Державної податкової служби України зі скаргою від 24.03.2020 № 24-03/20-01, в якій просило визнати недійсним і скасувати вищевказане податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України 13.05.2020 прийнято рішення № 15946/6/99-00-08-05-01-06 про результати розгляду скарги, яким скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке є предметом даного спору - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся в суд зі вказаним вище позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, відповідно до пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з рядом контрагентів, за результатами дослідження операцій з якими, податковий орган дійшов висновку про відсутність реальності таких взаємовідносин.

Так, між ТОВ "АКБ "Моноліт" (покупець) та ТОВ "ГРАНІТ ІНВЕСТ КОМПАНІ" (постачальник) укладено договір поставки № 4/11/05 від 11.05.2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його. Обсяг, найменування, асортимент товару визначається сторонами у заявці покупця та видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною даного договору. Поставка товару здійснюється на умовах DAP.

Позивачем на підтвердження виконання умов даного договору надані як до суду так і до перевірки : видаткові накладні № 203 від 23.05.2018, № 204 від 25.05.2018, № 205 від 29.05.2018, довіреність № 5/127 від18.05.2018 на отримання товару, товарно-транспортні накладні № 023342 від 23.05.2018, № 023346 від 25.05.2018, № 023350 від 29.05.2018, відомості про вантаж, платіжні доручення № 237 від 14.05.2018, № 266 від 05.06.2018, № 386 від 03.08.2018, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, картка рахунку 631, податкові накладні від 23.05.2018 № 203, від 25.05.2018 № 204, від 29.05.2018 № 205.

Також, між ТОВ "АКБ "Моноліт" (покупець) та ТОВ "КАУСА" (постачальник) укладено договір поставки № 42 від 04.07.2018, згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця комплектуючі матеріали для будівництва залізниці, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість згідно рахунку-фактури. Асортимент, кількість, ціни товару узгоджуються сторонами у Додаткових угодах до договору, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору. Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі, шляхом зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок.

На підтвердження виконання умов даного договору надані суду: специфікація, додаткові угоди, видаткові накладні № 97 від 19.07.2018, № 98 від 26.07.2018, № 99 від 17.08.2018, № 131 від 20.08.2018, № 139 від 23.08.2018, № 142 від 28.08.2018, № 143 від 29.08.2018, № 145 від 30.08.2018, № 149 від 05.09.2018, довіреності на отримання товару № 07/211 від 18.07.2018, № 08/256 від 15.08.2018, № 09/279 від 05.09.2018, реєстр ТТН на перевезення вантажів від ТОВ "КАУСА" на адресу позивача за договором поставки № 42 від 04.07.2018, товарно-транспортні накладні № 208 від 19.07.2018, № 209 від 19.07.2018, № 210 від 19.07.2018, № 241 від 26.07.2018, № 242 від 26.07.2018, № 268 від 17.08.2018, № 270 від 20.08.2018, № 275 від 23.08.2018, № 276 від 23.08.2018, № 277 від 23.08.2018, № 278 від 23.08.2018, № 286 від 28.08.2018, № 287 від 30.08.2018, № 288 від 30.08.2018, № 289 від 30.08.2018, № 290 від 30.08.2018, № 291 від 31.08.2018, № 292 від 31.08.2018, № 293 від 31.08.2018, № 295 від 05.09.2018, платіжні доручення № 9 від 03.01.2019, № 23 від 11.01.2019, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, картка рахунку 631, податкові накладні від 19.07.2018 № 97, від 26.07.2018 № 98, від 17.08.2018 № 98, від 20.08.2018 № 131, від 23.08.2018 № 99, від 28.08.2018 № 100, від 29.08.2018 № 132, від 30.08.2018 № 101, від 05.09.2018 № 61.

03.07.2018 між позивачем (замовник) та ТОВ "КРАФТ ІНВЕСТ ГРУП" (виконавець) укладено договір № 18, згідно якого виконавець зобов`язується виконати роботи пов`язані з ремонтом/реконструкцією/будівництвом залізничної колії (надалі - роботи) та забезпечити постачання матеріалів (далі - товар) у відповідності до заявок замовника.

На підтвердження виконання умов даного договору надані суду: додаткова угода від 17.08.2018, видаткові накладні № 14 від 20.08.2018, № 15 від 27.08.2018, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 11 від 03.08.2018, № 17 від 14.08.2018, № 22 від 23.08.2018, № 27 від 29.08.2018, відомість обсягів виконаних робіт та матеріалів наданих при виконанні робіт на підставі договору № 18 від 03.07.2018, платіжні доручення № 238 від 17.07.2019, № 472 від 06.09.2018, № 479 від 06.09.2018, реєстр ТТН на перевезення вантажів від ТОВ "КРАФТ ІНВЕСТ ГРУП" на адресу позивача за договором № 18 від 03.07.2018, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, картка рахунку 631, податкові накладні від 03.08.2018 № 29, від 14.08.2018 № 30, від 20.08.2018 № 149, від 23.08.2018 № 132, від 27.08.2018 № 150, від 29.08.2018 № 133 (а.с.38-146 том № 2).

Досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, придбані ТОВ "АКБ "Моноліт" продукція (роботи) у контрагентів ТОВ "Граніт Інвест Компані", ТОВ "Кауса", ТОВ "Крафт Інвест Груп", були необхідні для здійснення позивачем своєї господарської діяльності щодо виконання будівельних та ремонтних робіт в рамках укладених вищезазначених договорів поставки, підряду та генерального підряду з замовниками таких робіт - ТОВ "Кролевецький завод силікатної цегли" та ТОВ "Агро-С".

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що між позивачем ТОВ "Кролевецький завод силікатної цегли" та ТОВ "Агро-С" укладено ряд договорів, а саме:

- договір генерального підряду № 227 від 27.02.2018 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кролевецький завод силікатної цегли" (замовник), відповідно до якого позивач (підрядник) зобов`язується відповідно до вимог нормативно-технічної документації, інструкцій (інших нормативних документів) та умов договору, виготовити та затвердити у відповідних органах проектну документацію на роботи по реконструкції під`їзної колії замовника по станції Кролевець Південно-Західної залізниці;

- договір поставки № 312 від 12.03.2018 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кролевецький завод силікатної цегли" (покупець), відповідно до якого позивач (постачальник) зобов`язується в погоджені сторонами терміни передати у власність покупця конструкційні елементи для обладнання залізничної під`їзної колії (далі - товар), а покупець зобов`язується вчасно прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору;

- договір підряду в капітальному будівництві № 726 від 26.07.2018 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-С" (МХП), відповідно до якого позивач (контрагент) зобов`язується у встановлені строки за завданням МХП виконати будівельно-монтажні роботи, зазначені в додатках до договору, а МХП прийняти та оплатити зазначені роботи.

Позивачем на підтвердження виконання умов даних договорів надано: специфікації № 1-6 до договору поставки № 312 від 12.03.2018, видаткова накладна № 5 від 27.06.2018, акти приймання-передачі матеріалів для виконання робіт на підставі договору генерального підряду № 227 від 27.02.2018, акт від 21.11.2018, картка рахунку 361 за січень 2018 року - грудень 2019 року, локальний кошторис на будівельні роботи, податкові накладні, додаток № 2 до договору№ 726 від 26.07.2018, видаткові накладні, акт комісії щодо прийняття на відповідність вимогам ПТЕ залізниць України новозбудованої під`їзної колії ТОВ "Агро-С" по станції Яготин від 17.04.2019.

Відтак, дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог бухгалтерського обліку, підтверджують придбання, переробку та подальшу реалізацію товарів, а тому доводи відповідача відносно порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту є безпідставними.

Податковий орган не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки податкового органу щодо відсутності настання реальних наслідків за перевищеними вище правочинами ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагента або контрагентів контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Натомість, як вірно зазначено судом першої інстанції, платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операцій за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Застосовуючи зазначені вище правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судом встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Слід також зазначити, що на момент вчинення господарських операцій з позивачем всі контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Врахувавши своєчасне і повне виконання позивачем своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з його сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке позивач знав чи міг знати, суд зазначає, що позивачем не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ, та визнає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для позивача, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості та безпідставності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю"АКБ "Моноліт" до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А.Б. Парінов