Постанова

від 11.02.2021 по справі 640/20359/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20359/18 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Волошка О. Л.

представника позивача Томашевський В.А., представника відповідача Івах Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 27.11.2020) у справі за адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал моторз груп" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Моторз Груп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2018 № 00011231402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує посиланням на норми права та практику судів адміністративної юрисдикції без зазначення у апеляційній скарзі без обґрунтування неправильності чи неповноти дослідження доказів і встановлення обставин у справі.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 02.02.2021 р. за вх. № 4403, у якому позивач наголошує, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Моторз Груп" здійснювало господарську діяльність з придбання вживаних автомобілів в осіб, які не є платниками податку на додану вартість та з наступним продажам автомобілів.

Головним управлінням Державної фіскальної службу м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Моторз Груп" щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.09.2015 по 31.03.2018, за результатом якої складено акт від 28.08.2018 581/26-15-14-02-03/39997491 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- пункту 188.1 статті 188, пункту 189.3 статті 189, пункту 193.1. статті 193 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями, що діяли на момент відображення вказаних операцій в податковому обліку), що призвело до заниження зобов`язання з податку на додану вартість на суму 266765,00 грн, в тому числі по періодах: за жовтень 2015 року в сумі 1023,00 грн, за листопад 2015 року в сумі 15000000 грн, за грудень 2016 року в сумі 51051,00 грн, за січень 2017 року в сумі 28592 грн, за березень 2017 року в сумі 37458 грн, за квітень 2017 року в сумі 14337,00 грн, за травень 2017 року в сумі 10888,00 грн, за червень 2017 року в сумі 6158,00 грн, за серпень 2017 року в сумі 9918,00 грн, за вересень 2017 року в сумі 18183 грн, за жовтень 2017 року в сумі 8861 грн, за листопад 2017 року в сумі 15289,00 грн, за грудень 2017 року в сумі 12243,00 грн, за січень 2018 року в сумі 19923,00 грн, за лютий 2018 року в сумі 19528,00 грн, за березень 2018 року в сумі 11813,00 грн.

Як вбачається із змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов`язання з податку на додану вартість, у перевіряємий період, обґрунтовано помилковістю визначення бази оподаткування як позитивної різниці між ціною продажу та ціною придбання, оскільки, на переконання податкового драгун, для розрахунку бази оподаткування мала включатись ціна наступного продажу автомобіля, до якої має включатись податок на додану вартість.

Не погоджуючись з висновками викладеними податковим органом в акті перевірки позивачем подано до Головного управління ДФС у м. Києві письмові заперечення, які рішенням від 12.09.2018 №62379/10/26-15-14-02-03 залишено без задоволення заперечення, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві 13.09.2018 року складено податкове повідомлення-рішення № 00011231402 яким за позивачем визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 333 456,00грн, в тому числі 266 756,00 грн за основним платежем та 66691,00 грн штрафні (фінансової) санкції.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся в суд зі вказаним вище позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, предметом перевірки, у даному випадку була господарська діяльність позивача у період з 08.09.2015 по 31.03.2018.

Протягом періоду, що перевірявся абзац другий пункту 189.3 статті 189 ПК України, на який посилається контролюючий орган, як на підставу нарахування грошового зобов`язання позивачу, неодноразово зазнав змін згідно із Законами України від 12.04.2016 №1084-VIII та від 21.12.2016 № 1797-VIII.

Відповідно до пункту 189.3 статті 189 ПК України (у редакції з 01.01.2017) у разі якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність з постачання вживаних товарів (комісійну торгівлю), що прийняті за договором комісії в осіб, не зареєстрованих як платники податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку.

У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання вживаних товарів, придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники податку, за договорами, що передбачають перехід права власності на такі товари, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, визначена у порядку, встановленому цим розділом.

Датою збільшення податкових зобов`язань платника податку є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187 цього Кодексу.

При цьому ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається:

для осіб, не зареєстрованих як платники податку, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого засобу, розрахованої суб`єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону;

для платників податку виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Згідно з пунктом 189.3 статті 189 ПК України, у редакції, яка діяла до 01.01.2017 (зі змінами згідно з Законом України від 12.04. 2016 №1084-VIII - набрав чинності з 01.01.2016) у разі якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність з постачання вживаних товарів (комісійну торгівлю), що прийняті за договором комісії в осіб, не зареєстрованих як платники податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку.

У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання вживаних товарів, придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, визначена у порядку, встановленому цим розділом.

Датою збільшення податкових зобов`язань платника податку є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187 цього Кодексу.

При цьому ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається:

для осіб, не зареєстрованих як платники податку, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого засобу, розрахованої суб`єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону;

для платників податку виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Відповідно до статті 189.3 ПК України, у редакції, чинній на час здійснення господарської діяльності у 2015 році, у разі якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність з постачання вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих як платники податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку.

У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання однорідних вживаних товарів, придбаних у фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, визначена у порядку, встановленому цим розділом.

Датою збільшення податкових зобов`язань платника податку є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187 цього Кодексу.

При цьому ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається:

для фізичної особи виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого засобу, розрахованої суб`єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону;

для платників податку виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Як вбачається із змісту акту перевірки, податковим органом зроблено висновки, що позитивна різниця повинна розраховуватись, виходячи з договірної (контрактної) вартості, натомість товариством не включено до договірної (контрактної) вартості податок на додану вартість.

Приписами пункту 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій платника податку при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість в частині не включення до бази оподаткування податок на додану вартість вживаного автомобіля, що реалізовувався.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал моторз груп" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А.Б. Парінов