Рішення

від 19.02.2021 по справі 275/1145/20

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/1145/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

із секретарем судових засідань Несенюк В.В., Довгаленко О.І.,

за участю представника позивача адвоката Мандриченко Ж.В.,

представника відповідача Горкуші М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт. Брусилів в порядку ст.286 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свій позов обґрунтовує тим, що 21 вересня 2020 року на адресу ПП Привороття-Агро надійшла постанова, винесена старшим інспектором у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ ДГК у Житомирській області Хом'яковим Г.В. про накладення адміністративного стягнення №616-ДК/0164По/08/01/-20 від 16 вересня 2020 року. Постанова складена відносно позивача ОСОБА_1, який є завідуючим господарства ПП Привороття-Агро .

Згідно змісту постанови, в ході відповідної перевірки було встановлено, що рішенням 44 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради від 16.04.2020 року № 1455 затверджено Договір інвестування та додаткові угоди, укладені селищним головою від імені ради у міжсесійний період, саме - договір інвестування укладений 01.04.2020 року між ПП Привороття-Агро , в особі керівника Кожухаренко В.О. та Брусилівською селищною радою, в особі селищного голови Габенця В.В. на земельну ділянку площею 43,2251 га. На момент перевірки ПП Привороття-Агро згідно відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 43,2251 га, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, дані відомості підтверджуються рішенням 44 сесії 7 скликання Брусилівської селищної рада від 16.04.2020 року № 1455. Посилаючись на ст.ст.2, 9 Закону України Про інвестиційну діяльність , ст.1, 2 Закону України Про оренду землі , ст.ст.12, 122, 126 Земельного Кодексу України, оскільки право власності або право користування в установленому законом порядку земельною ділянкою площею 43,2251 га за ПП Привороття-Агро не зареєстровано, наявний факт самовільного зайняття земельної ділянки, площею 43,2251 га., яке вчинене завідуючим господарством ПП Привороття-Агро ОСОБА_1 (позивачем), в діях якого наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 53-1 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень. Також вказано, що порушенням внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки комунальної форми власності заподіяно матеріальну шкоду на суму 45 483 грн. 17 коп.

Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Рішенням 44 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради від 16.04.2020 року № 1455 затверджено Договір інвестування та додаткові угоди, укладені селищним головою від імені ради у міжсесійний період, саме - договір інвестування укладений 01.04.2020 року між ПП "Привороття-Агро" та Брусилівською селищною радою на земельну ділянку площею 43,2251 га. ПП Привороття-Агро виконувало свої зобов'язання за договором, зокрема - сплатило в повному розмірі інвестиційну виплату, встановлену п.6.3 Договору інвестування від 01.04.2020 року в сумі 69 412 грн 00 коп., що підтверджується Платіжним дорученням № 846. Відтак, підприємство здійснювало свою діяльність з переконанням, що спірна земельна ділянка перебуває у них на законних підставах - належним чином укладеного договору, який ніким і ніколи не оспорювався, та є діючим станом на час проведення перевірки.

Тому відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки, яким згідно зі ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Також позивач зазначає, що він, ОСОБА_1, не є посадовою особою або керівником ПП Привороття-Агро , він завідуючий господарства в структурному підрозділі підприємства, тому не може відповідати за використання господарським товариством земельної ділянки. Позивач окремо зазначає і про не встановлення при винесенні оскаржуваної постанови наявності у нього умислу, мотиву вчинення злочину, як і часу та місця його вчинення.

Враховуючи вказане, позивач просив скасувати постанову, винесену старшим інспектором у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ ДГК у Житомирській області Хом'яковим Г.В. про накладення адміністративного стягнення №616-ДК/0164По/08/01/-20 від 16 вересня 2020 року. Також просив поновити строк на оскарження постанови, у зв`язку з попереднім зверненням у вказаному спорі до Житомирського окружного адміністративного суду з даними вимогами та іншими взаємопов'язаними, однак позов через невизначеність в підсудності об'єднаних позовних вимог про скасування постанови та протоколу, на підставі яких винесено оскаржувану постанову, не було розглянуто, справа № 240/17334/20. В зв'язку з чим, а також обмежувальними заходами, пов'язаними з пандемією, просив поновити строк на оскарження постанови від 16.09.2020.

15 грудня 2020 року ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області позов залишено без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 18.12.2020 задоволено клопотання представника позивача про повернення позову в частині позовних вимог та відкрито спрощене позовне провадження по справі та призначено судове засідання.

14 січня 2021 року відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просять в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказали, що перевірка інспектором була проведена в межах повноважень, та за її результатами було обгрунтовано складено протокол про адмінправопорушення та оскаржувану постанову. Зазначили, що чинним законодавством не передбачено такої підстави користування земельною ділянкою, як договір інвестування, та оскільки Брусилівська селищна рада передала у платне користування ділянку, такий договір є удаваним та по суті є договором оренди. Також вказали, що право користування земельною ділянкою оформлюється виключно в порядку Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Тому, оскільки такого права за ПП Привороття-Агро зареєстровано не було і не виникало відносно земельної ділянки, площею 43, 2251 га, тому підприємство самовільно зайняло та використовувало дану земельну ділянку. Відтак, оскільки ОСОБА_1, наділений організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями, так як він являється посадовою особою ПП Привороття-Агро , він і є належним суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. Просили відмовити в задоволенні позову повністю.

22 січня 2021 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, згідно якого позивач зазначив, що договір інвестування між ПП Привороття-Агро та Брусилівською селищною радою укладено на підставі, зокрема, ст.ст. 6, 627 ЦК України, він не є договором оренди, так як мав на меті не лише користування ділянкою, а й інші цілі. Договір інвестування не визнаний недійсним чи неукладеним, відповідав волі власника, виконаний сторонами, а чинне законодавство не обмежує підстави користування ділянкою виключно договором оренди, як вказує відповідач. Також вказав, що ОСОБА_1 не є керівником підприємства, дані про його особу при винесені постанови не встановлені в повному обсязі, а відповідачем не надано доказів наявності в позивача організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Клопотань про витребування доказів, допиту свідків, долучення доказів - сторонами не заявлено.

Представник позивача адвокат Мандриченко Ж.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним в позові та відповіді на відзив, просила поновити строк на оскарження постанови та позов задовольнити повністю. Додатково вказала, що ОСОБА_1 не може нести відповідальність за ст.53-1 КУпАП за дії ПП Привороття-Агро щодо використання земельної ділянки, оскільки не є керівником чи посадовою особою підприємства.

Представник відповідача Горкуша М.А. в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позов та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та заяви по суті спору, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72 - 79 КАС України , дійшов наступних висновків.

З приводу клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду.

Судом встановлено, що оскаржувану постанову старшого інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ ДГК у Житомирській області Хом'яковим Г.В. про накладення адміністративного стягнення №616-ДК/0164По/08/01/-20 винесено 16 вересня 2020 року (а.с.22).

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Суд, дослідивши заяву позивача про поновлення строку на оскарження постанови, вважає, що аргументи позивача викладені в заяві про поновлення строку є обґрунтованими, строк пропущено з поважних причин, оскільки спір між ПП Привороття Агро та ГУ ДГК у Житомирській області щодо визнання протиправними та скасування постанови від 16.09.2020, протоколу та повідомлення про сплату коштів ініціювався своєчасно, однак не був вирішений в зв'язку з порушенням об'єднання позовних вимог при подачі позову до суду у справі № 240/17334/20, розгляд якої, згідно відкрити даних, тривав у Житомирському окружному адміністративному суді та Брусилівському районному суді по 14.12.2020, а позов ОСОБА_1 у даній справі подано до суду того ж дня. В цей час ОСОБА_1 не мав процесуальних підстав подавати новий тотожний позов, так як це суперечило б ст. 170 КАС. Вказане свідчить про відсутність в діях позивача зловживання процесуальними правами. Також суд приймає до уваги доводи позивача про обмеження, введені в країні в зв'язку з пандемією, що заважало йому своєчасно звернутися до суду.

Тому суд прийшов до висновку про поважність причин пропуску строку на звернення до суду та поновлення позивачу строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення №616-ДК/0164По/08/01/-20 від 16 вересня 2020 року.

Щодо правомірності винесеної постанови, суд зазначає наступне.

Згідно Договору інвестування від 01.04.2020, інвестор ПП Привороття-Агро та Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області уклали договір, відповідно до п. 2.1 якого інвестор здійснює інвестиційну діяльність у відповідності до цільового призначення земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладення інвестицій в землі сільськогосподарського призначення. Згідно п. 2.2 Договору, об'єктом інвестиційної програми є земельна ділянка, загальною площею 43,2251 га ріллі, що розташовані на території села Привороття Брусилівського району Житомирської області. Згідно п. 3 Договору, інвестор зобов'язується: виконувати інвестиційну діяльність, здійснюючи матеріальні вкладення в обсязі, самостійно визначеному інвестором, шляхом здійснення товарного сількогосподарського виробництва на землях, що є об'єктом інвестиційної програми; використовувати в господарській діяльності повний обсяг земель, що є об'єктом інвестиційної програми. Згідно п. 11.5 Договору, він діє до 01.10.2020. Від імені ПП Привороття Агро вказаний договір підписано директором Кожухаренком В.О. (а.с. 9-11).

08.09.2020 інспектором у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ ДГК у Житомирській області Хом'яковим Г.В. складено протокол у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.53-1 КУпАП. В протоколі, посилаючись на ст. ст. 2, 9 Закону України Про інвестиційну діяльність , ст.1, 2 Закону України Про оренду землі , ст. ст.12, 122, 126 Земельного Кодексу України, інспектором констатовано, що оскільки право власності або право користування в установленому законом порядку земельною ділянкою площею 43,2251 га за ПП Привороття-Агро не зареєстровано, наявний факт самовільного зайняття земельної ділянки, площею 43,2251 га., яке вчинене завідуючим господарством ПП Привороття-Агро ОСОБА_1, в діях якого наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 53-1 КУпАП.

Постановою старшого інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ ДГК у Житомирській області Хом'яковим Г.В. про накладення адміністративного стягнення №616-ДК/0164По/08/01/-20 від 16 вересня 2020 року - ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. З постанови вбачається, що ПП Привороття-Агро , порушило вимоги ст.ст. 12, 12 4, 126 ЗК України, а саме - самовільно зайняло та використовує для вирощування сільськогосподарських культур земельну ділянку, площею 43,2251 га, яка розташована на території Брусилівської селищної ради, хоча право власності або право користування в установленому порядку за ПП Привороття-Агро не зареєстровано. Порушенням заподіяно матеріальну шкоду на суму 45 483, 17 грн. (а.с.22).

Позивач згідно витягу з наказу про прийняття на роботу є завідувачем господарства ПП Привороття-Агро з 21.11.2018 (а.с. 26).

Згідно відповіді на запит Державного підриємства Державні інформаційні системи керівником ПП Привороття-Агро є Кожухаренко В.О. (а.с. 27).

Згідно копії договору інвестування від 01.04.2020 укладеного між ПП Привороття-Агро та Брусилівською селищною радою на земельну ділянку площею 43,2251 га. ПП Привороття-Агро здійснює інвестиційну діяльність у відповідності до цільового призначення земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладання інвестицій і зобов'язується здійснити інвестиційну виплату до 15.04.2020 у розмірі 69412. 00 грн. (а.с.9-11).

Згідно копії платіжного доручення від 14.04.2020 № 846 ПП Привороття-Агро здійснило інвестиційну виплату відповідно до договору інвестування № бвЃ„н від 01.04.2020 в сумі 69 412. 00 грн. (а.с.13).

В ч.1 ст.5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП , доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Пунктом б частини 1 статті 211 ЗК України встановлено, що за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення самовільного зайняття земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховується, що частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (ст. 188 ЗК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" встановлено, що організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Статтею 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV (далі - Закон №963-IV) передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Згідно зі ст. 9 Закону №963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №963-IV визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів; законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів, на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

Відтак, оскільки оскаржувану постанову винесено інспектором ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, то позов подано до належного відповідача - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, відображеному в Постанові від 16.11.2020 по справі № 398/2077/17.

У межах розгляду даної справи судом не встановлено порушень зі сторони відповідача підстав проведення перевірки та обстеження, їх процедури та оформлення їх результатів, вимоги до яких висуваються чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Вирішуючи спір, суд погоджується з твердженнями відповідача, що законна передача у власність або користування земельної ділянки можлива лише з дотриманням правових норм Земельного кодексу України.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Таким чином, без державної реєстрації речового права на земельну ділянку його виникнення не узгоджується з вимогами земельного законодавства.

Отже, не зважаючи на вид здійснення господарської діяльності, законне набуття права користування земельною ділянкою здійснюється лише за легітимним правочином.

Так, Земельний кодекс України та Закон України Про інвестиційну діяльність не передбачає такої підстави для оплатного користування земельною ділянкою як договір інвестування.

До прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про надання зазначеної земельної ділянки у користування (оренду) та подальше її оформлення у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", використання такої земельної ділянки правомірним вважатись не може.

Вищевикладена правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постанові від 20.02.2020 року у справі № 1940/1655/18.

Позивач, обґрунтовуючи право ПП "Привороття-Агро" на користування спірною земельною ділянкою, посилається на ст.6, ст. 627 ЦК України, тобто на свободу укладення договору. Однак, наведені статті ЦК встановлюють обмеження свободи договору, з урахуванням вимог законодавства. Питання користування земельною ділянкою врегульовано нормами Земельного кодексу України і вони не передбачають таку підставу для платного користування земельною ділянкою як договір інвестування (що підтвердила і представник позивача), а статті 125, 126 ЗК України прямо передбачають обов'язок здійснювати реєстрацію речових прав на земельну ділянку.

Тому суд погоджується з висновками відповідача про те, що укладений договір інвестування не є належним правочином, який давав ПП Привороття-Агро підстави для оплатного користування земельною ділянкою.

Водночас, предметом спору є скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, а не виключно оцінка законності підстав для користування спірною земельною ділянкою ПП Привороття-Агро .

Відповідно до ст. 53-1 КУпАП, самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб`єктами правопорушення є громадяни та посадові особи. Суб`єктивна сторона характеризується виною у формі умислу. Особа усвідомлює, що ділянка їй не належить або вона не має права нею користуватися (що встановлюється відповідним документом), але вчиняє дії, передбачені цією статтею. Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у здійсненні дій, які згідно із Законом визначаються як самовільне зайняття земельної ділянки.

Для правильного визначення, чи є фактичне користування земельною ділянкою самовільним її заняттям, необхідно звернутися до ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 № 963-IV.

Вказана норма під самовільним зайняттям земельної ділянки визначає будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності:

- відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), або

- вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

В даному випадку, проаналізувавши дану норму, суд вважає, що при наявності укладеного правочину з власником ділянки, притягнути особу до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки не можливо, адже це спростовує наявність умислу в неї на самовільне зайняття ділянки.

Користування земельною ділянкою на підставі правочину, який не в повній мірі відповідає чинному законодавству не можна ототожнювати зі складом адміністративного правопорушення - самовільного зайняття земельної ділянки. Вказаний висновок вбачаєтьcя і з правової позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, де Суд вказав, що "у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття".

Отже, поняття самовільного зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї .

Судом встановлено, що рішенням 44 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради від 16.04.2020 №1455 затверджено договір інвестування, укладений селищним головою від імені ради у міжсесійний період, а саме:

- договір інвестування, укладений між Брусилівською селищною радою та ПП "Привороття -Агро", стосовно земельної ділянки площею 43,2251 га.

Станом на час розгляду справи інвестиційний договір вичерпав свою дію, оскільки укладався строком до 01.10.2020.

За обставин даної справи, орган, який діє як власник земельної ділянки - Брусилівська селищна рада, надав свою згоду на використання земельних ділянок як шляхом укладення договору інвестування, так і прийняття рішення 44 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради від 16.04.2020 №1455 про їх затвердження. Таким чином, користування земельними ділянками було санкціоновано органом місцевого самоврядування, який діє як власник по відношенню до цієї землі та власником було добровільно укладено договір, за використання ділянки власник отримував кошти, розмір яких є більшим, ніж нараховані відповідачем в ході перевірки збитки від самовільно використання ділянки.

Судового рішення про визнання недійсними вказаних договорів інвестування або рішення 44 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради від 16.04.2020 №1455 не існує, а відтак договір був чинним строковим правочином щодо ділянки, виконаним обома сторонами.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії" "Трґо проти Хорватії").

Таким чином, договір інвестування, укладений між Брусилівською селищною радою та ПП "Привороття-Агро" хоч і вказує на неналежне використання земельної ділянки підприємством, однак спростовує наявність умислу у позивача, як працівника даного підприємства, на самовільне використання земельної ділянки, адже таке використання здійснювалось підприємством відкрито, на підставі виконуваного оплатного договору з власником ділянки.

Щодо доводів позивача про те, що при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином оцінено ту обставину, що він не може нести адміністративну відповідальність за можливі протиправні дії ПП Привороття-Агро , суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

У справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб`єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пункті 45 рішення в справі Бочаров проти України , пункті 53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України", пункті 43 рішення в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Відповідачем не надано суду доказів обгрунтованості складання протоколу про адміністративне правопорушення та постанови від 16.09.2020 саме відносно ОСОБА_1, адже позивач, як вбачається з матеріалів справи, хоч і є лише працівником ПП Привороття Агро , не є його керівником. Його функції, коло обов'язків та повноваження в товаристві щодо організації використання товариством земельних ділянок при винесенні постанови належним чином не досліджені, хоча зі змісту як протоколу так і постанови від 16.09.2020 вбачається, що їх винесено щодо ОСОБА_1 саме в зв'язку з користування спірною ділянкою господарським товариством - ПП Привороття Агро . Але, в оскаржуваній постанові не обгрунтовано, чому саме ОСОБА_1 має нести відповідальність за протиправні, на думку перевіряючого, дії всього господарського товариства, враховуючи, що директором та особою, яка підписала договір відносно спірної ділянки від імені товариства є інша особа - Кожухаренко В.О. В судовому засідання представник відповідача не надав доказів обгрунтованості притягнення до адміністративної відповідальності саме ОСОБА_1, а не керівника підприємства.

Суду не було надано жодних доказів наявності у ОСОБА_1 організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій за місцем роботи. В оскаржуваній постанові фабула правопорушення викладена без жодного посилання на належні докази (трудовий договір, статут, посадові обов'язки тощо), які б були підставами для висновку, що саме ОСОБА_1 має нести відповідальність за дії ПП Привороття-Агро . Однак, дане питання є ключовим для висновку, чи має саме вказана особа як працівник підприємства нести відповідальність за протиправні дії всього підприємства. До аналогічних висновків дійшов і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у Постанові від 20.03.2018 по справі № 690/233/17.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що виносячи оскаржувану постанову, відповідач не дотримався вимог статей 9, 251 , 254 , 283 КУпАП і прийняв не обґрунтоване рішення (постанову) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки не було встановлено доказів для складання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення саме відносно ОСОБА_1

Виходячи з наведеного, дослідивши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні в судовому засіданні обставин справи, досліджених доказів, в їх сукупності, керуючись принципом верховенства права, суд прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП . При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що саме в діях позивача є склад правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність за ст. 53-1 КУпАП , відтак вина позивача у скоєнні адміністративного правопорушення не доведена.

Суд констатує, що ОСОБА_1 особисто не здійснив самовільне зайняття земельної ділянки, а підстав, за яких ОСОБА_1 може одноосібно і особисто нести адміністративну відповідальність за дії ПП Привороття-Агро щодо протиправного використання земельної ділянки - не встановлено.

Відповідно до ст. 286 КАСУ , за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є безпідставним, а тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, закриття провадження по адміністративній справі є обґрунтованими, підставними, у зв`язку з чим такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 139 КАС України оскільки судом задоволено позов у повному обсязі, судові витрати позивача, понесені на сплату судового збору при зверненні до суду, підлягають стягненню з відповідача. Водночас, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., тоді як ставка судового збору за позовну вимогу про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення на день подачі позову складала 420, 40 грн., що підтверджено позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020, справа №543/775/17. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню саме 420, 40 грн. судових витрат.

Заяв про розподіл інших судових витрат не надійшло.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.19 Конституції України , ст.ст. 7 , 33 , 53-1 , 245 , 251 , 280 , 283 КУпАП , ст.ст. 5 , 6 , 9 , 10 , 11 , 12 , 72 , 77 , 241-246 , 257-263 , 286 , 295 КАС України , ч.1 п.15 п.п.15.5 розділу VІІ Перехідних положень КАС України , суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення №616-ДК/0164По/08/01/-20 від 16 вересня 2020 року.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №616-ДК/0164По/08/01/-20 від 16 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 420, 40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Брусилівський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, адреса: 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45, ЄДРПОУ: 39765513.

Суддя П.В. Миколайчук