Постанова

від 19.02.2021 по справі 640/8010/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8010/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АС - Нафтогазресурс на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АС - Нафтогазресурс до Державної служби геології та надр України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю АС - Нафтогазресурс (далі - ТОВ АС - Нафтогазресурс , позивач) з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Держгеонадра, яка полягає у нездійсненні розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю АС - Нафтогазресурс з доданими документами на продовження строку дії спеціального дозволу від 31 серпня 2012 року №4213 на користування надрами Бутівсько - Коломийцівської площі;

- зобов`язати Держгеонадра розглянути заяву ТОВ АС - Нафтогазресурс з доданими документами на продовження строку дії спеціального дозволу від 31 серпня 2012 року №4213 на користування надрами Бутівсько - Коломийцівської площі, прийнявши за наслідками такого розгляду наказ з урахуванням принципу мовчазної згоди, встановленого частиною шостою статті 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , із продовженням строку дії спеціального дозволу за реєстраційним номером 4213 від 31 серпня 2012 року на п`ять років з дня реєстрації наказу про продовження дії спеціального дозволу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2020 адміністративний позов залишено без розгляду в частині позовних вимог про:

- визнання бездіяльності Державної служби геології та надр України щодо нерозгляду заяв про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 23 травня 2017 року, від 17 серпня 2017 року вих. №17/08/01-17, від 25 липня 2018 року вих. №25/07-18/1 та від 15 січня 2019 року вих. №15/01-19/1;

- зобов`язання Державної служби геології та надр України розглянути вказані заяви Товариства з обмеженою відповідальністю АС - Нафтогазресурс з доданими документами на продовження строку дії спеціального дозволу від 31 серпня 2012 року № 4213 на користування надрами Бутівсько - Коломийцівської площі, прийнявши за наслідками такого розгляду наказ з урахуванням принципу мовчазної згоди, встановленого частиною шостою статті 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , із продовженням строку дії спеціального дозволу за реєстраційним номером 4213 від 31 серпня 2012 року на п`ять років з дня реєстрації наказу про продовження дії спеціального дозволу.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

На підтвердження своєї позиції апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення частини позовних вимог без розгляду.

Так, на переконання позивача, бездіяльність відповідача, яку він оскаржує має триваючий характер, а тому строк звернення до суду необхідно обраховувати з дати останнього звернення до відповідача та відповідно його бездіяльності щодо такого звернення.

Позивач зазначає, що протягом 2017-2019 років неодноразово звертався до відповідача із заявою про продовження строку дії дозволу, проте відповідач щоразу повертав її без прийняття відповідного рішення.

Як уважає позивач, це свідчить про спрямованість його дій на захист своїх прав та відсутність ознак бездіяльності чи зволікання зі зверненням до суду, а тому вказані обставини мають розцінюватися судом як поважна причина пропуску строку звернення.

Крім того, позивач зазначив, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 23.10.2018, справа 569/1606/17, від 30.01.2018, справа №210/3915/17.

Відповідно до статті 308 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 31.08.2012 Держгеонадра видала ТОВ АС - Нафтогазресурс спеціальний дозвіл на користування надрами №4213 зі строком дії на 5 років. Вид користування надрами: геологічне вивчення, у тому числі дослідно - промислова розробка. Мета користування надрами: пошук і розвідка покладів вуглеводнів у кам`яновугільних та девонських відкладах, у разі відкриття родовища - дослідно - промислова розробка, геолого - економічна оцінка і затвердження запасів ДКЗ України. Назва родовища: Бутівсько - Коломийцівська площа. Місцезнаходження: Полтавська область, Великобагачанський район. Вид корисної копалини: нафта, газ природний.

23 травня 2017 року ТОВ АС - Нафтогазресурс звернулось до Держгеонадра із заявою на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 31.08.2012 №4213. Вказана заява була отримана Держгеонадра 26.05.2017, про що свідчить відмітка на заяві.

Проте, за результатами розгляду заяви позивача від 23.05.2017 Держгеонадра не було прийнято жодного рішення у формі наказу у встановлений законом строк.

Окрім цього, 17.08.2017 ТОВ АС - Нафтогазресурс звернулось із заявою на продовження строку дії спеціального дозволу від 31 серпня 2012 року №4213.

Держгеонадра листом від 08.06.2018 вих. №10114/03/12-18, повернула ТОВ АС - Нафтогазресурс заяву з пакетом документів щодо продовження строку дії спеціального дозволу від 31.08.2012 №4213, у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам порядку, що регулює видачу відповідних дозволів.

25 липня 2018 року ТОВ АС - Нафтогазресурс звернулось до Держгеонадра з заявою про повторний розгляд заяви на продовження строку дії спеціального дозволу від 31.08.2012 №4213, посилаючись на те, що рішення про повернення заяви з пакетом документів, оформлене листом Держгеонадра від 08.06.2018 вих. №10114/03/12-18 прийнято з грубим порушенням строків для розгляду документів та прийняття відповідного рішення.

Держгеонадра листом від 01.10.2018 №19682/03/12-18 повторно повернула заяву ТОВ АС - Нафтогазресурс з пакетом документів, у зв`язку з тим, що у наданих документах не виправлені зауваження Держгеонадра, надані листом від 04.08.2017.

15 січня 2019 року ТОВ АС - Нафтогазресурс звернулось до Держгеонадра із заявою про продовження строку дії спеціального дозволу від 31 серпня 2012 року №4213.

Листом від 24 січня 2019 року №1734/03/12-19 Держгеонадра також повернула вказану заяву з пакетом документів, у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам порядку, що регулює видачу відповідних дозволів.

Залишаючи позовні вимоги ТОВ АС - Нафтогазресурс без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду необхідно обраховувати з того моменту, коли відповідно до чинного законодавства відповідач повинен був прийняти своє рішення за результатами розгляду поданих позивачем заяв про продовження дії дозволу.

Проте позивач в установлений КАС України строк звернення до суду з позовом не звернувся.

При цьому причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, на які вказує позивач є неповажними.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частинами першою та другою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частини третя статті 123 КАС України).

З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що суб`єктом владних повноважень при виконанні своїх повноважень були порушені її права, вона має право звернутися до суду у строки, встановлені статтею 122 КАС України. В свою чергу, звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

З огляду на зміст правовідносин, який виник між сторонами, до спірних відносин підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Варто зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець, визначаючи часові проміжки для звернення до суду особи за захистом своїх прав, виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (далі - Порядок №615) затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Відповідно до пункту 14 Порядку №615 для продовження строку дії дозволу на видобування корисних копалин надрокористувач подає органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців, на геологічне вивчення надр та геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, - за три місяці до закінчення строку його дії. У заяві зазначається причина продовження строку дії дозволу. Надрокористувач, що не подав заяву в установлений строк, втрачає право на продовження строку дії дозволу.

Для продовження строку дії дозволу надрокористувач подає ті ж документи, що і для отримання дозволу без проведення аукціону.

Рішення про продовження строку дії дозволу приймається органом з питань надання дозволу протягом 45 днів після надходження документів у повному обсязі.

Пунктом 25 Порядку №615 установлено, що про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

Суд першої інстанції, залишаючи позовні вимоги без розгляду виходив з того, що відповідач згідно з вимогами Порядку №615 повинен був прийняти рішення за результатами розгляду заяв позивача про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 23.05.2017, 17.08.2017, 25.08.2018, 15.01.2019.

Разом з тим, відповідач, протягом встановленого Порядком №615 строку, рішення про відмову або продовження строку дозволу на підставі заяв, які до нього надійшли не прийняв.

Таким чином, саме після закінчення, установлених Порядком №615 строків розгляду таких заяв може йти мова про допущення відповідачем бездіяльності, яку позивач уважає порушенням своїх.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовного того, що в цьому випадку строк звернення до суду необхідно обраховувати з того моменту коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а саме після закінчення 45 денного терміну для прийняття рішення щодо кожної конкретної заяви позивача про продовження строку дозволу.

Водночас як убачається з матеріалів справи, позивач не звертався до суду за захистом своїх прав шляхом оскарження рішень про повернення документів чи бездіяльності відповідача.

Натомість позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом лише 07.04.2020, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Отже, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип resjudicata.

Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що після подачі першої заяви про продовження строку дозволу та її протиправного повернення, неодноразово звертався до Держгеонадра з аналогічними заявами, однак, які були безпідставно повернуті відповідачем.

Позивач уважає, що у такий спосіб він намагався захистити свої права, що можна розцінювати, як досудове врегулювання спору, а тому це є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Оцінюючи зазначені позивачем підстави пропуску строку звернення з адміністративним позовом, суд першої інстанції зазначив, що вони не є поважними та не позбавляли його можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права в установлений частиною другою статті 122 КАС України строк.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatismutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка та Шереметьєв проти України ,заява №45783/05, пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України , заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії , ( PйrezdeRadaCavanilles v. Spain ), заява №28090/95).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року Осман проти Сполученого Королівства , ( Osman v. theUnitedKingdom ),№23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року Круз проти Польщі , ( Kreuz v. Poland ),заява №28249/95).

Рішення ЄСПЛ у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року (пункт 47,заява №3236/03), відповідно до якого суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для залишення частини позовних вимог без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Суд уважає безпідставними наведені в апеляційній скарзі посилання позивача на те, що доводи, викладені ним у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, не були в оскаржуваній ухвалі належно оцінені та спростовані.

При цьому колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, оскільки суд першої інстанції надав оцінку поважності підставам пропуску строку звернення до суду та не зазначав, що пропуск строку є безумовної підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.

Також як убачається з матеріалів справи позивач не звертався зі скаргою до вищого органу, тобто не оскаржував рішення чи бездіяльність відповідача в адміністративному (досудовому) порядку, а тому посилання на правову позицію Верховного Суду з цього приводу не є релевантним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів констатує, що ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, правильно визначив, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, а поважні підстави для його поновлення відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АС - Нафтогазресурс залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року - без змін.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко