Постанова

від 16.02.2021 по справі 560/361/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/361/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

16 лютого 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Чебан М.Г.

представника відповідача: Величко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Оіл Трейд Захід" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В :

приватне підприємство "Оіл Трейд Захід" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 190-р від 24.12.2019 року про анулювання ліцензій ПП "ОІЛ ТРЕЙД ЗАХІД" від 14.11.2019 року №22250314201900262 та №22250314201900261.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що Законом №481 для отримання ліцензії передбачено подання документів, які підтверджують прийняття в експлуатацію всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним. Апелянт стверджує, що відносно тимчасових споруд таким документом є паспорт прив`язки.

04.02.2021 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області в якому він зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в справі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне підприємство "ОІЛ ТРЕЙД ЗАХІД" (код ЄДРПОУ 42697234) зареєстроване платником податків у Головному управлінні ДПС у Хмельницькій області, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля пальним.

Позивач є платником акцизного податку з реалізації пального, у зв`язку з чим отримав ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером №22250314201900262 від 14.11.2019 року адреса місця торгівлі: АДРЕСА_1 , АЗС та реєстраційним номером №22250314201900261 від 14.11.2019 року адреса місця торгівлі: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 18, АЗС.

Суд встановив, що при отриманні вказаних ліцензій, позивачем було подано повний перелік необхідних документів, при цьому під час видачі вказаних ліцензій підстав для відмови у їх видачі відповідачем встановлено не було.

ГУ ДПС у Хмельницькій області було надіслано запит до Хмельницької міської ради про надання інформації щодо видачі дозвільних документів (декларацій) на право розміщення об`єктів - АЗС ПП "ОІЛ ТРЕЙД ЗАХІД" за адресами здійснення діяльності: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 18 та м. Хмельницький, вул. Красовського, 31/1 для роздрібної торгівлі пальним (лист від 10.12.2019 року №13859/7/22/01/32/02).

За результатом розгляду даного листа Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради зазначив, що дозвільних документів (декларацій) на право розміщення даних об`єктів для роздрібної торгівлі пальним ПП "ОІЛ ТРЕЙД ЗАХІД" за вказаними адресами не надавались.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтею 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів пального", відповідачем прийняте оскаржуване розпорядження №190-р від 24.12.2019 року, яким ліцензії позивача на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером №22250314201900262 від 14.11.2019 адреса місця торгівлі: АДРЕСА_1 , АЗС та реєстраційним номером №22250314201900261 від 14.11.2019 адреса місця торгівлі: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 18, АЗС, анульовано.

Підставою для анулювання ліцензії у розпорядженні вказано отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами та подання недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Вважаючи вказане розпорядження протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів відсутність обов`язку подавати паспорт прив`язки тимчасової споруди за для отримання відповідних ліцензій, а відповідач не довів правомірність винесеного ним розпорядження, тому таке розпорядження суперечить нормам чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон № 481/95-ВР в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1 Закону № 481/95-ВР у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії;

- роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправноїстанції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та / або оливороздавальні колонки.

Порядок отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та підстави для її анулювання визначено ст.15 Закону № 481/95-ВР.

Згідно зі ст.15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі заяви суб`єкта господарювання, рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання, несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії, рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання марок акцизного податку (стосовно імпортерів), рішення суду про встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку, рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем, порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях, отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами, встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.

Судом встановлено, що підставою для винесення спірного Розпорядження №190-р від 24.12.2019 року "Про анулювання ліцензій" стало зокрема, отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами. Встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, а саме - інформація Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 17.12.2019 року про те, що дозвільних документів на розміщення малої архітектурної форми - паспортів прив`язки тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності ПП "ОІЛ ТРЕЙД ЗАХІД" не видавалося.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" елементами (частинами) об`єктів благоустрою є малі архітектурні форми.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

Об`єктом благоустрою зі свого боку виступають території населеного пункту: території загального користування (парки, вулиці, майдани, пляжі тощо), прибудинкові території, території будівельна споруд інженерного захисту території, території підприємств, установ, організацій.

До малих архітектурних форм, зокрема: належать альтанки, павільйони, навіси, вуличні меблі (лавки, лави, столи); огорожі, ворота, грати; декоративна та ігрова скульптура, сходи, балюстради та інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Згідно частини 1 статті 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, в тому числі порядок розміщення малих архітектурних форм (пункт 7 частини 2 статті 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Розділом VIII "Порядок розміщення малих архітектурних форм" Типових правил благоустрою території населеного пункту, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 27.11.2017 р. № 310, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2017 р. за № 1529/31397 визначено, що Проектування малих архітектурних форм здійснюється з дотриманням Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, та ДБН Б.2.2-5:2011 "Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій".

Відповідно до Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198 (далі - Правила) мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності - це невелика (площею до 30 кв. метрів) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту (абз. 2 п. 4. Правил).

Частиною 5 Розділу VIII "Порядок розміщення малих архітектурних форм" Типових правил благоустрою території населеного пункту, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 27.11.2017 р. № 310, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2017 р. за № 1529/31397 встановлено, що розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1330/20068, та Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 року за №252/26697.

Відповідно до п. 1.3. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Згідно п. 2.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасових споруд.

Згідно Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 (далі - ДК БС) об`єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Пунктом 1 ДК БС визначено "Споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін. До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т. ін.".

При цьому, до переліку споруд, що визначені ДК БС, не віднесено модульні автозаправні станції.

Отже, чинне законодавство визначає малу архітектурну форму як тимчасову споруду. Враховуючи той факт, що ДК БС визначає споруди як будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт, то розміщенню малої архітектурної форми передує виконання будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до абзацу 54 частини 1 статті 1 Закону №481/95-ВР місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

На підставі права оренди площадки та абзацу 54 частини 1 статті 1 Закону №481/95-ВР позивачем розміщено модулі заправки автомобілів рідкім моторним паливом в місці здійснення торгівлі.

Розміщення модульної автозаправної станції, яка є заводським виробом, не передбачає здійснення будівельно-монтажних робіт для її встановлення.

Згідно Акту введення в експлуатацію основних засобів позивача №003010101 від 31.10.2019 р. та №003020102 від 31.10.2019 pоку, позивачем введено в експлуатацію як основні засоби технологічне обладнання - модулі заправки автомобілів рідкім моторним паливом з наземним розташуванням резервуару для зберігання палива та розосередженим розташуванням ПРК, зокрема:

- за адресою Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Красовського, 31/1: модуль заправки автомобілів рідкім моторним паливом з наземним розташуванням резервуару для зберігання палива та розосередженим розташуванням ПРК, у складі горизонтального циліндричного сталевого резервуару, об`ємом V=10,0 м3, зав. № 999, 1989 р. в. та паливно-роздавальної колонки типу "Геркон" О 2-з КЕД-50-0,25-1-4, зав. № 1157, 2019 р. в.;

- за адресою Хмельницька область, м. Хмельницький, вулиця Курчатова, 18: модуль заправки автомобілів рідкім моторним паливом з наземним розташуванням резервуару для зберігання палива та розосередженим розташуванням ПРК, у складі горизонтального циліндричного сталевого резервуару, об`ємом V=10,0 м3, зав. № 1210, 1989 р. в. та паливно-роздавальної колонки типу 3/G2203P-U40, зав. № А-1345, 2009 р. в.

На вищевказане обладнання Головним управлінням Держпраці у Київській області видано дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, призначеного для експлуатації в потенційно вибухонебезпечному середовищі (дозвіл № 3649.19.32 від 31.10.2019 p.).

Тобто, модулі заправки автомобілів рідким моторним паливом за своїми технічними характеристиками є технологічним обладнанням. Позивачем отримано необхідні дозволи на експлуатацію цього обладнання та введено в експлуатацію як основний засіб за місцем здійснення торгівлі.

Враховуючи законодавче визначення малої архітектурної форми та вид фактично розміщеного позивачем в місцях торгівлі обладнання АЗС (модулі заправки автомобілів рідкім моторним паливом), таке обладнання не може бути розцінене як мала архітектурна форма, не є елементом благоустрою території та на її розміщення не поширюються вимоги Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 листопада 2.011 року за № 1330/20068.

Таким чином, у позивача не виникло обов`язку щодо отримання дозвільних документів на розміщення об`єктів малої архітектурної форми - паспортів прив`язок для провадження підприємницької діяльності за адресами АЗС позивача.

Колегія суддів зазначає, що подані позивачем документи були достатніми для прийняття ним рішення про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно ст. 15 Закону, у переліку документів, необхідних для отримання ліцензії, відсутній документ "паспорт прив`язки на право розміщення об`єктів малої архітектурної форми" або інший дозвільний документ стосовно малих архітектурних форм. Зважаючи на це, у позивача був відсутній обов`язок надавати такий документ для отримання ліцензії.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо обов`язковості дотримання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" при отриманні ліцензії є необґрунтованими, оскільки Законом № 481/95-ВР чи Податковим кодексом України такі вимоги не передбачені.

При цьому, відповідальність суб`єкта у вигляді анулювання ліцензії може мати місце тоді, коли контролюючим органом достовірно встановлено, що конкретний документ, наявний серед інших документів, які подавались разом з заявою для отримання ліцензії, насправді не видавався відповідним органом, відтак є підробленим (сфальшованим).

Тоді ж, коли суб`єкт взагалі не подавав певний документ через відсутність у нього за законом такого обов`язку, вказана норма, як підстава для анулювання ліцензії, застосована бути не може.

Водночас, відповідач під час судового розгляду не довів наступні обставини, які повинні існувати одночасно:

- позивач відповідно до вимог закону був зобов`язаний отримати у структурного підрозділу Хмельницької міської ради як уповноваженого органу конкретний документ (паспорт прив`язки або інший дозвільний документ);

- позивач не отримав цей документ від вказаного уповноваженого органу, однак отримав його у інший незаконний спосіб, подавши його органу ДПС разом із заявою для отримання ліцензії;

- від уповноважених органів отримано інформацію, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки жодну з цих обставин відповідач не довів, зазначену підставу розпорядження не можна вважати законною. Також, відповідачем не доведено, що будь-який з наданих позивачем інших документів, подачу яких він не заперечує, не видавався або не погоджувався відповідним уповноваженим органом.

Підпункт 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 ПК України, в якому закріплено принцип презумпції правомірності рішень платника податку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Належне застосування вищенаведеного принципу забезпечує реалізацію однієї зі складових верховенства права - правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

Так, у пункті 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі №260/81/19 зроблено висновок про те, що за правилами ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платника податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Сєрков проти України . Заява 39766/05, пункт 43).

Отже, у разі виникнення спору між платником податків та державою суд не може відмовити громадянину в захисті лише через сумніви в правомірності його дій. Особливість розподілу тягаря доказування в адміністративних справах не дозволяє трактувати сумніви інакше як неспроможність фіскального органу переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних дій у спірних відносинах, тобто невиконання ним свого процесуального обов`язку.

Натомість, не доведення державним органом обґрунтованості та законності висновків, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, має стати підставою для надання захисту платнику податків, якщо вчинене ним, на думку державного органу порушення, не було переконливо доведено перед судом. Будь-який інший підхід не відповідатиме завданням адміністративного судочинства. Разом з тим, у цій справі, як зазначено вище, відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності нормам чинного законодавства висновків щодо допущення позивачем порушень чинного податкового законодавства.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час прийняття розпорядження №190-р від 24.12.2019 року відповідач діяв не на підставі Закону №481/95-ВР та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про анулювання ліцензій на роздрібну торгівлю пальним.

Отже, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.

Однак, під час перегляду рішення суду першої інстанції порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 лютого 2021 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.