ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 813/8438/14
адміністративне провадження № К/9901/179/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року (головуючий суддя Грень Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року (головуючий суддя Гудим Л.Я., судді Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі за позовом Приватного підприємства транспортно-експедиційного підприємства Автотрансекспедиція до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2014 року Приватне підприємство транспортно-експедиційне підприємство Автотрансекспедиція (далі - ПП ТЕП Автотрансекспедиція ) звернулося до суду з позовом до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26 серпня 2014 року: № 0002922204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 34350 грн (у тому числі за основним платежем 22900 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 11450 грн); № 0002932204, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 114500 грн та від 30 жовтня 2014 року № 0003272204, яким додатково зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 63300 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь ПП ТЕП Автотрансекспедиція 424,31 грн сплаченого судового збору.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
ПП ТЕП Автотрансекспедиція , скориставшись своїм правом надало до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
У зв`язку з реорганізацією податкового органу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року №296 Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби , згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, проведено заміну відповідача Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ПП ТЕП Автотрансекспедиція з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ПП Імпел ЛТД (ЄДРПОУ 35501934) за період листопад, грудень 2011 року, ПП Сьомий день (ЄДРПОУ 32484508) за період березень, травень 2011 року, ТзОВ ТГ Євроінвест (ЄДРПОУ 35444515) за період серпень 2011 року, ТзОВ ТД Енергокомфорт (ЄДРПОУ 31189735) за період червень 2013 року, ТзОВ Транслем (ЄДРПОУ 38844515) за період січень, лютий 2014 року, ТзОВ ПКФ ВостокТрейд (ЄДРПОУ 38961066) за період січень лютий 2014 року, за результатами якої 7 серпня 2014 року складено Акт № 1738/13-03-22-04/25544907 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки, позивачем встановлено порушення:
1) завищення валового доходу та доходу що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, а саме: пунктів 135.1, 135.2, 135.3 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), встановлено завищення доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування по транзитних операціях з реалізації послуг, попередньо придбаних у ТзОВ ТГ Євроінвест та ТзОВ ТД Енергокомфорт на загальну суму 11 500 грн (у тому числі за 3 квартал 2011 року у сумі 10833,33 грн, за 2 квартал 2013 року у сумі 666,67 грн;
2) завищення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, а саме: у порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування всього на загальну суму 188300 грн, а саме по операціях з придбання послуг у ПП Сьомий День у 1 та 2 кварталі 2011 року на суму 63 300 грн, у ТзОВ ТГ Євроінвест у 3 кварталі 2011 року на суму 10000 грн, у ПП Імпел ЛТД у 4 кварталі 2011 року на суму 114 500 грн, у ТзОВ ТД Енергокомфорт у 2 кварталі 2013 року на суму 500 грн;
3) завищення суми податкових зобов`язань, а саме: у порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України завищено податкове зобов`язання з податку на додану вартість по операціях з реалізації послуг покупцям, попередньо придбаних у ТзОВ ТГ Євроінвест , ТзОВ ТД Енергокомфорт , ТзОВ ПКФ Восток Трейд , ТзОВ Транслем , які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ПП ТЕП Автотрансекспедиція всього у сумі 3556,66 грн, зокрема: за серпень 2011 року у сумі 2 166, 67 грн; за червень 2013 року у сумі 133,33 грн; за січень 2014 року у сумі 533,33 грн; за лютий 2014 року у сумі 733,33 грн;
4) завищення суми податкового кредиту, а саме: у порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України позивачем завищено податковий кредит за період, що перевірявся, по операціях з придбання послуг без реального факту вчинення господарської операції у ТзОВ ТГ Євроінвест, ТзОВ ТД Енергокомфорт, ТзОВ ПКФ Восток Трейд, ТзОВ Транслем на загальну суму 38726,67 грн, зокрема: за березень 2011 року на суму 8460 грн; за травень 2011 року на суму 4200 грн; за серпень 2011 року на суму 2000 грн; за листопад 2011 року на суму 14000 грн; за грудень 2011 року на суму 8900 грн.; за червень 2013 року на суму 100 грн; за січень 2014 року на суму 416, 67 грн; за лютий 2014 року на суму 650 грн.
На підставі Акта перевірки контролюючим органом 26 серпня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0002922204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 34350 грн (у тому числі за основним платежем 22900 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 11450 грн;
№0002932204, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 114 500 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Головного управління Міндоходів у Львівській області та Державної фіскальної служби України.
Головне управління Міндоходів у Львівській області 28 жовтня 2014 року прийняло рішення, яким податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2014 року №0002922204 та №0002932204 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 18 листопада 2014 року податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2014 року №0002922204 та №0002932204 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
30 жовтня 2014 року на підставі Акта перевірки, змін до Акта перевірки та з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003272204, яким додатково зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 63300 грн.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими податковим органом 26 серпня 2014 року та 30 жовтня 2014 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними, та про їх скасування.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, операції пов`язані з господарською діяльністю ПП ТЕП Автотрансекспедиція , всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, згідно із пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
Відповідно до статті 1 вказаного Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
За приписами частини першої статті 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.
Згідно із приписами статті 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
За змістом частин першої - другої статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до наведеного вище визначення господарської операції пов`язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно із пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не відносяться до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 201 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене узгоджується зі змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом економічної діяльності ПП ТЕП Автотранекспедиція є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, кількість працюючих осіб підприємства складає 25 осіб, серед яких 15 осіб менеджери з логістики, зокрема, до компетенції яких входить організація міжнародних і внутрішніх перевезень, побудова та ведення логістичних маршрутів, координація і контроль переміщення вантажу на всіх етапах шляху. Дані фахівці визначають вартість перевезень, беруть участь у підборі транспортних компаній, здійснюють моніторинг ринку транспортних послуг. Обов`язки менеджерів з (транспортної) логістики включають взаємодію з митними брокерами та органами сертифікації, ведення товарно-транспортної документації, складання звітів тощо.
Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, позивач мав фінансового-господарські відносини з ПП Імпел ЛТД у листопаді та грудні 2011 року, ПП Сьомий день у березні та травні 2011 року, ТзОВ ТГ Євроінвест у серпні 2011 року, ТзОВ ТД Енергокомфорт у червні 2013 року, ТзОВ Транслем у січні та лютому 2014 року, ТзОВ ПКФ ВостокТрейд у січні та лютому 2014 року на підставі:
договору про надання маркетингових послуг від 2 грудня 2010 року без номера з ПП Сьомий день , на виконання якого 31 березня 2011 року складено Акт про отримання позивачем маркетингових послуг на суму 50760 грн з ПДВ, виписано податкову накладну від 31 березня 2011 року №70 на суму 50760 грн з ПДВ, здійснено оплату за маркетингові послуги у сумі 50760 грн з ПДВ згідно рахунку-фактури від 31 березня 2011 року № СФ-0310307, що підтверджується копією банківської виписки; 5 травня 2011 року складено Акт про отримання позивачем маркетингових послуг на суму 25200 грн з ПДВ, виписано податкову накладну від 5 травня 2011 року №19 на суму 25200 грн з ПДВ, здійснено оплату за маркетингові послуги у сумі 25200 грн з ПДВ згідно рахунку-фактури від 5 травня 2011 року б/н, що підтверджується копією банківської виписки, також 5 травня 2011 року складено звіт про надання маркетингових послуг згідно вказаного вище договору;
спрощеної форми договору у порядку частини першої статті 181 Господарського кодексу України про надання рекламних послуг з ПП Імпел ЛТД , що підтверджується складанням Акту №ОУ-0261206, №ОУ-0291104, згідно якого позивачем отримано рекламні послуги на суму 53400 грн з ПДВ та на суму 84000 грн з ПДВ відповідно, виписано податкові накладні від 26 грудня 2011 року № 169 на суму 53400 грн з ПДВ та від 29 листопада 2011 року №109 на суму 84000 грн з ПДВ, здійснено оплату за маркетингові послуги, що підтверджується копією банківських виписок у відповідних розмірах, складено звіт про виконану роботу з проведення рекламних заходів за період з 1 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року;
договору № 5052-11-Т про надання транспортних послуг від 25 серпня 2011 року з ТзОВ ТГ Євроінвест , на виконання вказаного договору складено Акт №ОУ-0000030, 22 серпня 2011 року виписано ТТН № 189, виписано податкову накладну від 25 серпня 2011 року № 10, здійснено оплату за транспортні послуги у сумі 6200 грн з ПДВ, що підтверджується копією банківської виписки;
договору № 5155-11-Т про надання транспортних послуг від 30 серпня 2011 року з ТзОВ ТГ Євроінвест , на виконання договору 30 серпня 2011 року виписано ТТН №197, складено Акт № ОУ-0000033, виписано податкову накладну від 30 серпня 2011 року №14, здійснено оплату за транспортні послуги у сумі 5800 грн з ПДВ, що підтверджується копією банківської виписки;
договору перевезення №3459-13-Т від 6 червня 2013 року з ТзОВ ТД Енергокомфорт , на виконання вказано договору 6 червня 2013 року виписано ТТН №І-1710, складено Акт №ОУ-0000339, виписано податкову накладну від 7 червня 2013 року №13, здійснено оплату за транспортні послуги у сумі 600 грн з ПДВ, що підтверджується копією банківської виписки;
заявки про надання транспортних послуг від 14 лютого 2014 року №797-14-Т до Договору № 493/14 від 14 лютого 2014 року з ТзОВ Транслем , на виконання якої 17 лютого 2014 року складено Акт № 8011 та виписано податкову накладну від 17 лютого 2014 року № 8011, виписано ТТН згідно якої вантажовідправником є ТзОВ Акку-енерго , 3 березня 2014 року укладено договір № 03034 про уступку права вимоги, здійснено оплату за транспортні послуги у сумі 3900 грн з ПДВ, що підтверджується копією банківської виписки;
заявки про надання транспортних послуг від 28 cічня 2014 року №395-14-Т до договору №308/14 АТЕ від 29 січня 2014 року з ТзОВ ПКФ Восток Трейд , на виконання такої 29 січня 2014 року виписано ТТН № Р70, 30 січня 2014 року складено Акт №ОУ-300106 та виписано податкову накладну №4253, здійснено оплату за транспортні послуги у сумі 2500 грн з ПДВ, що підтверджується копією банківської виписки.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що зазначені договори перевезення та заявки були укладені з перевізниками вантажів на виконання інших договорів із замовниками ПП ТЕП Автотранекспедиція таких перевезень вантажів, а саме: згідно із договором транспортного експедирування від 16 січня 2014 року №204/14 з ТзОВ МІРА будматеріали , договору транспортного експедирування від 10 січня 2014 року № 40/14 з ТзОВ Акку-енерго , договору транспортного експедирування від 8 січня 2014 року №26/14АТЕ з ТзОВ БІОВАК Україна .
Отже, враховуючи вище зазначене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що на підтвердження реальності виконання правочинів з транспортних послуг та експедирування товарів, позивачем надано належні первинні документи: договори, заявки, відповідні податкові та товарно-транспортні накладні та банківські виписки, які дають можливість встановити зміст і обсяг наданих послуг, характеристики кількісних показників та їх ціновий вираз.
Також колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо безпідставності посилання контролюючого органу як на підставу правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на вирок Галицького районного суду м. Львова у справі №461/10489/13-к, яким встановлено внесення недостовірних відомостей у первинні документи щодо реалізації товарів, робіт, послуг реально діючим суб`єктам підприємницької діяльності для формування податкової вигоди третім особам, оскільки вказаним вироком не встановлено факту підроблення первинних документів у господарській діяльності ПП ТЕП Автотранекспедиція з ТзОВ Сьомий день та ПП Імпел ЛТД . Крім того, зазначеним вироком не було встановлено факту фіктивності зазначених підприємств.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Під час розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Вказані документи, містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.
Судами попередніх інстанцій також обґрунтовано зазначено, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.02.2021 |
Оприлюднено | 22.02.2021 |
Номер документу | 95010241 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Білоус О.В.
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гудим Любомир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гудим Любомир Ярославович
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Хобор Романа Богданівна
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Хобор Романа Богданівна
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Хобор Романа Богданівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні