Постанова

від 19.02.2021 по справі 820/3072/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 820/3072/18

адміністративне провадження № К/9901/4040/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного підприємства АНТАР 2 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Макаренко Я.М., судді: Бартош Н.С., Мінаєва О.М.) у справі №820/3072/18,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2018 року Приватне підприємство АНТАР 2 (далі - позивач, підприємство, ПП АНТАР 2 ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2018 №0000121419, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 606405,00грн, з яких 485124,00грн за податковим зобов`язанням та 121281,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №00001314191, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на 16554,00грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю проведення позивачу донарахувань з податку на додану вартість за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на те, що господарські операції по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю ВУД ІМПОРТ (далі - ТОВ ВУД ІМПОРТ ) товару (селітра аміачна) здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність здійснених операцій та підтвердити їх зв`язок із господарською діяльністю позивача, чим спростовується висновок контролюючого органу щодо безпідставного формування підприємством даних податкового обліку. За викладеного, позивач вказує, що оскільки факт здійснення поставок товару підтверджено документально, висновок контролюючого органу про порушення ПП АНТАР 2 положень податкового законодавства є помилковим, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2018 №0000121419 та №00001314191.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у зв`язку з тим, що виписані позивачу його контрагентом - ТОВ ВУД ІМПОРТ первинні документи, з урахуванням інших доказів та обставин здійснення оподатковуваних операцій, на думку суду, не надають право позивачу на формування податкового кредиту за операціями з цим контрагентом з огляду на їх безтоварність. Суд дійшов висновку, що у розглядуваному випадку мало місце документальне оформлення господарської операції з реалізації ПП АНТАР 2 мінеральних добрив за відсутності факту її реального здійснення.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду 26.10.2018 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 03.04.2018 №0000121419 та №0000131419. Ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Приватного підприємства АНТАР 2 (64132, Харківська область, Первомайський район, с. Червоне, вул. Польова, буд.1-А, р/р № НОМЕР_1 ХОД Райффайзен Банк АВАЛЬ м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 33011014, ІПН 330110120210) витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн та витрати на оплату судового збору у розмірі 23360 (двадцять три тисячі триста шістдесят) грн 58 коп.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позовних вимог, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про безпідставність проведення позивачу донарахувань з податку на додану вартість, оскільки належними первинними документами, які були предметом дослідження під час перевірки та розгляду справи, підтверджено настання реальних правових наслідків за взаємовідносинами ПП АНТАР 2 з його контрагентом, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю підприємства. Також суд зауважив, що недотримання податкової дисципліни контрагентом позивача не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки добросовісний платник податків, яким є ПП АНТАР 2 , не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання.

Також суд апеляційної інстанції, вирішуючи заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, керуючись частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами оцінки наданих ПП АНТАР 2 доказів дійшов висновку про можливість відшкодування підприємству судових витрат у розмірі 20000,00грн. Зокрема, суд апеляційної інстанції врахувавши складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, значення справи для позивача, у порівнянні з розміром судових витрат, які останній просить стягнути з суб`єкта владних повноважень, визнав, що справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу є 20000,00грн. В іншій частині заявлених вимог по відшкодуванню, апеляційний адміністративний суд, дослідивши докази та з урахуванням доводів сторін, дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог, зауваживши, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Харківській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду 26.10.2018 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення від 05.03.2018 №1878, наказу від 03.03.2018 №1472 виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП АНТАР 2 з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ ВУД ІМПОРТ за вересень 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за вересень 2017 року в сумі 485124,00грн та завищено від`ємне значення у сумі 16544,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 20.03.2018 №99/20-40-14-19-08/33011014 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.04.2018 №0000121419, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 606405,00грн, з яких 485124,00грн за податковим зобов`язанням та 121281,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №00001314191, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на 16554,00грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, став висновок контролюючого органу щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту за результатом фінансово-господарських операцій по придбанню у ТОВ ВУД ІМПОРТ товарно-матеріальних цінностей (селітра аміачна), з огляду на нереальний характер господарських операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач послався на наявність податкової інформація Головного управління ДФС у Харківській області від 14.11.2017 №908/20-40-14-11-12/4099-2554 щодо ТОВ ВУД ІМПОРТ за вересень 2017 року, відповідно до якої встановлено реалізацію товарів за відсутності факту їх реального походження. Згідно складеної податкової інформації встановлено: відсутність вказаного суб`єкта господарювання за місцезнаходженням; відсутність інформації щодо транспортування, зберігання, наявності достатньої кількості штатних працівників та походження придбаного/реалізованого товару (робіт/послуг); неможливість підтвердження фактичного проведення фінансово-господарських операцій у ланцюгу постачання товару до кінцевого споживача. Також, обґрунтовуючи свою позицію відповідач послався на наявність відомостей про кримінальне провадження №42017221430000355 від 22.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України за фактом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей посадовими особами ТОВ ВУД ІМПОРТ (справа №635/7319/17, провадження №1-кс/635/190/2018).

Судами встановлено та підтверджується матеріали адміністративні справи, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ПП АНТАР 2 є 01.11: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур .

У періоді, в якому проводилася перевірка, позивач (покупець) на підставі договору поставки №1209/17-4 від 12.09.2017 мав господарські взаємовідносини по придбанню у ТОВ ВУД ІМПОРТ (постачальник) товару (селітра аміачна). Згідно з пункту 1.1. названого договору постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється за договором вказується в специфікації до договору або видатковій накладній.

У підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом ПП АНТАР 2 було надано копії первинних документів, які також були предметом дослідження під час позапланової виїзної перевірки, зокрема договору поставки №1209/17-4 від 12.09.2017, специфікації №1 до вказаного договору, рахунку на оплату, довіреності, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень.

Розрахунок позивача з ТОВ ВУД ІМПОРТ за селітру аміачну підтверджується журналом-ордером по субрахунку 631. Станом на 19.12.2017 кредиторська заборгованість перед ТОВ ВУД ІМПОРТ позивачем погашена в повному обсязі.

Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що між позивачем та ТОВ ВУД ІМПОРТ було укладено договір відповідального зберігання №1508/17-1 від 12.09.2017. Згідно з п.1.1. цього договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на тимчасове відповідальне зберігання добрива відповідно до переліку, викладеному в акті приймання-передачі об`єкту на зберігання, без права їх використання у господарському обороті зберігача протягом строку зберігання, з подальшим поверненням об`єкту зберігання поклажодавцю без зміни якісних або кількісних характеристик. Адреса складу зберігання: АДРЕСА_2 (п.1.3 договору). Строк зберігання: 12.09.2017-12.03.2018 ( п. 1.4 договору).

Як встановлено судом, за умовами вищеназваного договору, позивач на підставі акту приймання-передачі від 12.09.2017 передавав мінеральні добрива (селітру аміачну) на відповідальне зберігання ТОВ ВУД ІМПОРТ . Переданий товар зберігався до фактичного забирання товару ПП АНТАР 2 . Товар знімався зі зберігання згідно актів від 18.09.2017 та 19.09.2017.

Транспортування придбаного позивачем у ТОВ ВУД ІМПОРТ товару здійснювалося автомобілем КАМАЗ НОМЕР_2 з причепом № НОМЕР_3 , що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи. Автомобіль КАМАЗ НОМЕР_2 з причепом № НОМЕР_3 використовувався позивачем на підставі договору оренди транспортних засобів №2 від 03.01.2017.

Відповідно до інформації, яка міститься в товарно-транспортних накладних, пунктом розвантаження є: АДРЕСА_1, а навантаження - АДРЕСА_2.

За адресою АДРЕСА_1 знаходяться нежитлові приміщення загальною площею 831,9 кв.м, які належать ПП Антар 2 на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

У подальшому 12.01.2018 між позивачем та ТОВ ВУД ІМПОРТ було укладено додаткову угоду від 12.01.2018, якою внесено зміни до п.п 1.3 - адреса складу зберігання: АДРЕСА_3 та п.п. 1.4- строк зберігання з 15.01.2018 по 17.04.2018.

Оприбуткування забраної селітри аміачної здійснювалося на рахунку 208.2 Добрива , в підтвердження чого позивачем надано журнал-ордер за субрахунком 208.2 (субрахунок 208 синтетичного рахунку 20 Виробничі запаси згідно плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій призначений для обліку матеріалів сільськогосподарського призначення в тому числі мінеральних добрив).

У вересні 2017 року позивачем було внесено селітру аміачну у кількості 24,328 т під посів озимої пшениці урожаю 2018 року на площі 121,64 га. Відпуск названого мінерального добрива у виробництво оформлений Лімітно-забірною карткою №6 на отримання матеріальних цінностей за вересень 2017 pоку; списання аміачної селітри, витраченої на сівбу озимої пшениці оформлено Актом №6 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за вересень 2017 року. Внесення добрив під посів озимої пшениці під урожай 2018 року підтверджується обліковим листом тракториста-машиніста №21.

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що частина аміачної селітри за договором №1209/17-4 від 12.09.2017 фактично оплачувалася та забиралася позивачем у 2018 році, документи про що надавалися до перевірки.

Розглядувані правовідносини в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача. ПП АНТАР 2 було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги Головне управління ДФС у Харківській області вказує, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з ТОВ ВУД ІМПОРТ з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій. Відповідач вказує, що судом апеляційної інстанцій безпідставно не враховано посилання контролюючого органу на дефектність в оформленні первинних документів складених за результатом фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ ВУД ІМПОРТ , відсутність технічних та технологічних можливостей для вчинення операцій такого роду, відсутність документального підтвердження якісних характеристик твору та непідтвердження поставки придбаного позивачем товару по ланцюгу постачання. Скаржник вважає, що в розглядуваному випадку відбулося штучне формування позивачем даних податкового обліку без фактичного проведення господарських операцій. Касаційна скарга за змістом є ідентичною відзиву на апеляційну скаргу. Інших обґрунтувань ніж ті які були наведені контролюючим органом у відзиві на апеляційну скаргу касаційна скарга не містить. У касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених обставин справи та наявних в її матеріалах доказів. Крім того, відповідач наголошує, що під час апеляційного розгляду справи ним було подано клопотання про зменшення позивачу витрат на правничу допомогу, яке, як вказує контролюючий орган, Харківським апеляційним судом враховано не було.

11. У свою чергу ПП АНТАР 2 у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що твердження контролюючого органу щодо неправомірності формування ним даних податкового обліку за взаємовідносинами з контрагентом є необґрунтованими, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків за взаємовідносинами з ТОВ ВУД ІМПОРТ , а також безпосередній зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. Підприємство вказує, що касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на апеляційну скаргу, та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку встановленим обставинам справи. Просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

11.2. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

11.3. Пункт 44.1статті 44

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

11.4. Пункт 198.1 статті 198

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

11.5. Пункт 198.2 статті 198

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

11.6. Пункт 198.3 статті 198

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

11.7. Пункт 198.6 статті 198

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11.8. Пункт 201.1 статті 201

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

12. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Пункт 2 статті 3

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

12.3. Стаття 9

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

13. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції):

13.1. Стаття 16

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

13.2. Частини перша та третя статті 132

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

13.3. Стаття 134

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

13.4. Частина перша та сьома статті 139

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

17. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

18. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема на формування податкового кредиту.

19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

21. Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

22. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), акти або інші документи, які розкривають зміст наданих послуг, часу витраченого на надання відповідних послуг (виконання робіт), документи, свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, крім того такі повинні безпосередньо стосуватись надання правової допомоги у відповідній справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

23. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

24. Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

25. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

26. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

27. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на апеляційну скаргу та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надавав належну оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи апеляційним адміністративним судом було надано умотивовану оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних в процесі розгляду справи на підставі й у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судом досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії) є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій, підтверджують їх фактичне здійснення.

28. Як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на підставі висновків акту перевірки про нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ ВУД ІМПОРТ за вересень 2017 року.

У свою чергу, застосовуючи вищезазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, апеляційний адміністративний суд, спростувавши позицію суду першої інстанції та мотиви прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими ПП АНТАР 2 до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність їх здійснення.

Судом апеляційної інстанції під час дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку у спірному періоді стосуються господарських операцій за участі контрагента-постачальника - ТОВ ВУД ІМПОРТ та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а саме придбання мінеральних добрив (селітра аміачна) на підставі договору поставки укладеного з метою здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності ПП АНТАР 2 . Зокрема, оприбуткування придбаних товарно-матеріальних цінностей та подальше використання мінеральних добрив у господарській діяльності підприємства підтверджується документами складеними на підставі наказу Мінагрополітики України №929 від 21.12.2007, яким затверджено Методичні рекомендації щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо відсутності документального підтвердження використання отриманого товару у власній господарській діяльності позивача, оприбуткування його та вибуття, оскільки податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів факт зберігання позивачем на складі придбаного у ТОВ ВУД ІМПОРТ товару й відображення цього товару по рахунку 208.2, також як і не робив будь-яких обґрунтованих зауважень з приводу достовірності зазначеної у первинних документах інформації, та не вказував про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства.

Досліджені судом документи, складені за результатом проведених операцій між позивачем та його контрагентом, відповідають вимогам первинних документів встановлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема містять всі необхідні реквізити, виписані суб`єктом господарювання, який на момент взаємовідносин з позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість, не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в органах державної фіскальної служби. Контролюючий орган у встановленому законом порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

На підтвердження зміни майнового стану у результаті здійснення господарських операцій з контрагентом, ПП АНТАР 2 до матеріалів справи долучено копії рахунків на оплату та платіжних доручень про перерахування коштів за постановлений товар, що свідчить про понесення позивачем витрат на їх придбання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановив реальність проведення господарських операцій та фактичне придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ ВУД ІМПОРТ .

29. Посилання відповідача, як на підставу для відмови в позову, на непідтвердження реальності спірних господарських операцій у зв`язку з тим, що частину товару позивач отримував 15.01.2018 за адресою АДРЕСА_2, в той же час, як договір оренди складського приміщення, укладений з ТОВ ВУД ІМПОРТ на вказане приміщення, сплинув 31.10.2017, умотивовано не прийнято судом апеляційної інстанцій до уваги, оскільки згідно договору відповідального зберігання №1508/17-1 від 12.09.2017, укладеного між позивачем та ТОВ ВУД ІМПОРТ , строк зберігання товару за адресою: АДРЕСА_2 становив з 12.09.2017 по 12.03.2018, а тому позивач мав право за умовами вказаного договору отримувати товар за вказаною адресою.

30. Посилання контролюючого органу на недоліки в заповненні товарно-транспортних накладних, а саме розділ Вантажно-розвантажувальні операції не містить відміток щодо здійснення вказаних операцій, відомостей щодо посадових осіб контрагента позивача, які відпустили товар та осіб, що його прийняли на складі позивача, як на підставу для невизнання реальності господарських операцій між сторонами, обґрунтовано відхилено апеляційним адміністративним судом, оскільки певні недоліки в заповненні первинних документів, носять оціночний характер та у розглядуваному випадку не ставлять під сумнів реальність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ ВУД ІМПОРТ .

Крім того, суд зазначає, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а тому, наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних чи відчутність таких документів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість, як встановив суд апеляційної інстанції, факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

31. Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи контролюючого органу щодо відсутності документів про виробника спірного товару, оскільки такі документи не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість. Відсутність таких документів не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцю продавцем товару та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому податковим законодавством порядку.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

32. Чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди - є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано контролюючим органом і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

В той же час, як обґрунтовано зазначено апеляційним адміністративним судом, тільки встановлення мети та факту порушення встановленого порядку оподаткування, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може слугувати підставою для висновку про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за результатом проведення яких ПП АНТАР 2 було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом.

Відповідачем у свою чергу не наведено переконливих доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а вказані у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем показників податкового обліку за господарськими операціями з Вуд Імпорт .

33. При вирішенні заяви ПП АНТАР 2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, Харківський апеляційний адміністративний суд врахувавши критерії, з урахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, судом враховано обсяг фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, дійшов обґрунтованого висновку щодо частково задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що виходячи з встановленого за результатом аналізу актів №1 від 16.05.2018 та від №2 від 17.07.2018 обсягу наданих Адвокатським бюро Віталія Гордейчука ПП АНТАР 2 послуг, зокрема обсягу затраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги та вартості одиниці послуги (години), справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу є 20000,00грн.

Оцінивши докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що обсяг, види та вартість правничої допомоги є неспівмірними з урахуванням складності справи та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягу. Вказане слугувало підставою для висновку про достатність присудження на користь ПП АНТАР 2 вартості понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00грн замість заявленої позивачем до відшкодування суми у розмірі 30000,00грн

Доводи наведені Головним управлінням ДФС у Харківській області у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в частині задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Також суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо неврахуванням Харківським апеляційним судом клопотання контролюючого органу про зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги відповідно до положень частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказане клопотання, яким останній доводить не співмірність витрат, заявлених позивачем до відшкодування, було враховано судом апеляційної інстанції при постановленні рішення - розмір оплати послуг адвоката в сумі 30000,00грн, які позивач просив покласти на відповідача, було зменшено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. З урахуванням досліджених первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ПП АНТАР 2 підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

35. Відповідно до положень статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України , заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Надаючи оцінку вказаним висновкам Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції перелічивши надані позивачем докази у підтвердження понесених витрат на правову допомогу, надав оцінку документам на предмет їх належності, допустимості, достатності та достовірності підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, зробивши обґрунтовані висновки щодо неспівмірності заявленої позивачем суми зі складністю даної справи. При цьому суд апеляційної інстанції детально дослідив обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зазначений в тому числі в акті приймання-передачі послуг, складність та якість складених документів, співмірність розміру витрат витраченому адвокатом часу, ціні позову.

Таким чином, виходячи із приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав лише для часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень суми співмірної розміру витрат витраченому адвокатом часу.

36. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області без задоволення, а постанови Харківського апеляційного адміністративного суду 26.10.2018 у справі №820/3072/18 без змін.

37. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

38. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду 26.10.2018 у справі №820/3072/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова