Постанова

від 04.02.2021 по справі 450/3863/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/3863/19 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження № 22-ц/811/2956/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія:16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.,

при секретарі Ждан К.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Зимноводівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просить суд зобов`язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки довжиною 40 м., а шириною 25 м., яка є частиною земельної ділянки площею 0.1000 (нуль цілих одна десята) га., що розташована за межами населеного пункту на території Зимноводівської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий № 4623681600:02:000:0001, шляхом демонтажу огорожі; судові витрати покласти на відповідачку.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий № 4623681600:02:000:0001, яка межує із земельною ділянкою, що належить відповідачу ОСОБА_3 , яка шляхом обгородження своєї земельної ділянки здійснила захоплення частини земельної ділянки, площею 0,04 га., що належить на праві власності позивачу та засадила її городиною. Оскільки відповідачка у добровільному порядку не бажає пересунути огорожу та звільнити частину земельної ділянки позивача, яка нею захоплена, позивач змушений звернутись до суду із позовом, який просить задоволити.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Зимноводівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки довжиною 40 м. та шириною 25 м., яка є частиною земельної ділянки площею 0,1000 га., яка розташована за межами населеного пункту на території Зимноводівської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4623681600:002:000:0001, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , шляхом демонтажу огорожі.

Стягнуто з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 768,40 гривень.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_3 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає не доведеним факт самовільного захоплення ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 4623681600:02:000:0001 належної позивачу, оскільки вона як користувалася так і продовжує користуватися належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 4623681600:01:003:0004, в межах існуючих станом на 2005 рік межових знаків. Також звертає увагу, що належна їй земельна ділянка не може накладатись на земельну ділянку позивача, оскільки право власності на земельну ділянку вона набула скоріше ніж позивач. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 серпня 2020 року. Судові витрати просить покласти на позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, третю особу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено наступне.

З копії витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 45242679 від 07.10.2015 року, та копії рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 25108148 від 07.10.2015 року, вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1000 га., яка розташована за межами населеного пункту на території Зимноводівської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4623681600:002:000:0001, яка набута ним на підставі Договору дарування земельної ділянки від 13.12.2011 року, посвідченого Вегерою Н.Б. приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 1244.

З копії Державного акту на право власності серії ЯД N 470814 від 18.04.2008 року, кадастровий номер 4623681600:002:000:0001, що є власністю ОСОБА_1 така межує від позначок А до Б межує із землями ОСОБА_3 ..

З наявного в матеріалах справи плану території земельної ділянки, виконаного ОСОБА_6 , вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_1 з північної сторони у напрямку від літери А до Б. самовільно захоплена, площа захопленої ділянки становить 0,0464 га.

З Акту комісії Зимноводівської сільської ради від 11.07.2019 року, наявного в матеріалах справи вбачається, що остання встановила наступне: земельна ділянка ОСОБА_1 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку складає площу 0,10 га розмірами: довжиною 40 м а шириною 25 м; згідно фактичних обмірів в натурі (на місцевості) розміри та площа земельної ділянки ОСОБА_1 змінені, шляхом самовільного зайняття; при винесенні меж земельної ділянки, кадастровий номер 4623681600:02:000:0001, в натурі (на місцевості) сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_7 встановлено, що ОСОБА_3 провела самовільне обгородження частини даної ділянки, засадила її городиною орієнтовними розмірами 40 м* 10 м, що складає 0,04 га; ОСОБА_3 зазначила, що обгородження даної ділянки було проведено у 2017 році на підставі самовільних обмірів земельної ділянки, що перебуває у її приватній власності, не врахувавши сусідню ділянку ОСОБА_1 ; ділянки, щодо яких виник земельний спір, перебувають у приватній власності громадян.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд виходив з тих обставин, що частина земельної ділянки позивача ОСОБА_1 самовільно захоплена відповідачкою ОСОБА_3 у розмірі 0,04 га зі сторони ОСОБА_1 , в зв`язку з чим є підстави для зобов`язання ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки довжиною 40 м. та шириною 25 м., яка є частиною земельної ділянки площею 0,1000 га., яка розташована за межами населеного пункту на території Зимноводівської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4623681600:002:000:0001, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , шляхом демонтажу огорожі.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 321, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а припинення права власності можливе лише з підстав, передбачених ст. 346 ЦК України.

У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року №7роз`яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК України).

У відповідності до ст.5 ЗК України, земельне законодавство базується на таких принципах, зокрема: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом ч. 1, 2 ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що права позивача порушено саме відповідачкою, так як нею самовільно зайнято частину земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача.

Під час розгляду справи ні в суд першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 не доведено належними та допустимими доказами того, що вона не здійснювала захоплення частини спірної земельної ділянки належної позивачу в розмірі 0,04 га.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до припущень ОСОБА_3 , що право власності на свою земельну ділянку вона отримала раніше ніж позивач, а частина земельної ділянки на яку претендує позивач, просить усунути йому перешкоди, належить їй, а представлені позивачем докази в підтвердження порушення нею його прав є підробленими, однак такі доводи не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 серпня 2020 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2021 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Н.П. Крайник