Ухвала

від 09.02.2021 по справі 645/1202/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 645/1202/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №:11-кп/818/1388/21 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: ст. 185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 02 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , який взяв захист своїх інтересів на себе, без участі потерпілого ОСОБА_8 , належним чином повідомленого про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 12 2020 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не маючого постійного місця реєстрації, який мешкав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз: 11 09 2018 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, 29 01 2020 року Харківським апеляційним судом вказаний вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 09 2018 року залишено без змін; звільненого 10 10 2019 року у зв`язку із відбуттям строку покарання,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обрано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання піл вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено відраховувати з моменту фактичного його затримання, тобто з 18 12 2020 року.

Стягнуто з ОСОБА_7 судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №6/2351 СЕ-19 від 24 09 2019 року у сумі 628,04 грн.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_7 05 02 2020 року приблизно о 20-00 годині перебував поблизу б. 9 по пр-ту Петра Григоренка в м. Харкові, де побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_8 , який проходячи повз ОСОБА_7 , внаслідок необережності впав на пішохідному тротуарі. В цей момент у ОСОБА_7 виник злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який ОСОБА_7 , підійшов до ОСОБА_8 , та під виглядом надання допомоги останньому, діючи повторно, умисно з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, почав поверхнево проводити рукою поверх верхнього одягу ОСОБА_8 з метою виявлення майна, яким можливо таємно заволодіти. В ході поверхневого обшуку ОСОБА_7 , виявив в правій кишені куртки, що була вдягнена на ОСОБА_8 , належний останньому мобільний телефон ТМ Xiomi Redmi Note 7 Space Black. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на таємне викрадення майна, що належить ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, скориставшись тим, що ОСОБА_8 відволікся та за його злочинними діями ніхто не спостерігає, непомітно для ОСОБА_8 відкрив застібку правої кишені вдягненої на ОСОБА_8 куртки та витяг з кишені належний ОСОБА_8 мобільний телефон ТМ Xiomi Redmi Note 7 Space Black, вартість якого, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 6/395СЕ-20 від 19.02.2020 року Харківського НДЕКЦ МВС України становить 4022,00 грн.

Після цього ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму 4022,00 грн.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковано судом першої інстанції за ч.2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить про пом`якшення призначеного йому покарання, призначивши покарання не пов`язане з позбавленням волі, посилаючись на його надмірну суворість (а.с. 162).

Позиції учасників апеляційного провадження.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Прокурор не вбачала підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Потерпілий, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Будь-яких заяв, які б перешкоджали розгляду справи до апеляційного суду не надавав.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 404КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно дост. 94 КПК Українислідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та фактичні обставини його вчинення в апеляційній скарзі не оспорюються, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Що стосується апеляційних доводів обвинуваченого щодо суворості призначеного йому покарання, то відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер , а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання , яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як вбачається із змісту вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд врахував ступінь тяжкості та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, особу ОСОБА_7 , який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, на обліку в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» та в КНП «Міський психоневрологічний диспансер №3» ХМР не перебуває, не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, офіційної реєстрації місця проживання не має, обставину, що пом`якшує покарання щире каяття у вчиненому.

При цьому, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, визнано рецидив злочину.

Навівши зазначені обставини суд визначив обвинуваченому саме такий реальний строк покарання в межах санкції статті.

Саме таке покарання, на думку колегії суддів є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень. При цьому, слід звернути увагу на те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання не є максимальними, що передбачене санкцією інкримінованої йому статті.

Тому, підстав вважати призначене покарання вочевидь несправедливим, колегія суддів не знаходить.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений наголошує на наявності обставин, що можна визнати пом`якшуючими при призначенні покарання.

Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, таку обставини, як щире каяття вже було враховано судом першої інстанції при призначенні покарання та визнано обставиною, що його пом`якшує.

Як на підставу пом`якшення покарання обвинувачений посилається на наявність прохання потерпілого суворого не карати ОСОБА_7 , проте вказаний довід не знайшов свого підтвердження, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які заяви потерпілого ОСОБА_10 з цього приводу.

Наявність будь-яких інших обставин, які в силу ст. 66 КК України можна визначити такими, що пом`якшують покарання обвинуваченим доведено не було.

При цьому, колегія суддів, не може не взяти до увагу заяву бабусі обвинуваченого ОСОБА_7 ОСОБА_11 , в якій зазначено про систематичне здійснення крадіжок ОСОБА_7 її майна та погроз її життю. У зв`язку з чим, остання просила призначити її онуку ОСОБА_7 покарання, пов`язане з реальним його відбуванням, що значно полегшить її життя (а.с.39).

З огляду на викладене, істотних порушень кримінального процесуального законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).

Колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості покарання.

З урахуванням викладеного, підстав для зміни вироку та призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, колегія суддів не вбачає.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, у зв`язку із чим, вирок суду слід залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 12 2020 року по справі щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без змін.

Апеляційну скаргу обвинуваченого, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4