Постанова

від 16.02.2021 по справі 542/555/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/555/20 Номер провадження 22-ц/814/288/21Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю. О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.

Суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум Лупето В.Є.

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум та просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 21 429 грн. 12 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 72 000 грн. 50 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 17 821 грн. 46 коп., вихідну допомогу в сумі 4 599 грн. 42 коп., компенсацію за 20 днів невикористаної відпустки в сумі 2292 грн. 64 коп., а всього 118 143 грн. 14 коп., моральну шкоду в сумі 5000 грн., судові витрати по справі.

Позов мотивовано тим, що він з 21.12.2007 року по 14.03.2016 рік працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю Голден Деррік (в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум ). Наказом №38-к від 14.03.2016 року позивача було звільнено з посади машиніста тракторного крану 6 розряду вишкомонтажного цеху, у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі до п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Вказаним наказом визначено виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку та компенсацію за 20 календарних днів невикористаної відпустки. Проте, у день звільнення та станом на час подачі позову, відповідач не провів з ним повний розрахунок.

Оскільки, відповідачем порушено терміни виплати заробітної плати, позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів.

Позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем його законних прав, а саме: невиплати заробітної плати протягом тривалого періоду, тобто порушення конституційного права позивача на оплату праці, було порушено звичний для нього уклад життя, що завдало моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із забезпеченням нормального рівня життя сім`ї. Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких він зазнав, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, визначає розмір моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, стягнення моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 14537 грн. 06 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2292 грн. 64 грн., вихідну допомогу в розмірі 4599 грн. 42 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 54475 грн. 58 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 14649 грн. 74 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 грн. 00 коп., а всього 91554 грн. 44 копійки.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., а також судовий збір в сумі 636 грн. 15 коп., а всього 4636 грн. 15 копійок.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум судовий збір 840 грн. 80 коп. на користь держави.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу, який звільнений з роботи в березні 2016 року, не були виплачені всі належні йому суми у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, повного розрахунку на момент ухвалення судового рішення проведено не було, тому прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Також суд, врахувавши розмір невиплаченої заробітної плати, застосувавши принцип співмірності, дійшов висновку про зменшення суми середнього заробітку за час затримки виплат до 54475,58 грн. Суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

З вказаним рішенням суду не погодився директор ТОВ Іст Юроуп Петролеум Лупето В.Є та подав апеляційну скаргу, в якій посилається на необґрунтованість оскаржуваного рішення, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вказує, що розмір заробітної плати нарахованої ОСОБА_1 за березень 2016 року становить: (4100:175) х 16,5 = 386,57 грн., а після утримання податків та зборів до виплати позивачу належить заробітна плата в сумі 311,19 грн. Зазначає, що крім безпосередньо заробітної плати за березень 2016 року, ТОВ Іст Юроуп Петролеум проводило індексацію грошових доходів своїх працівників. Сума компенсації ОСОБА_1 становила 358,98 грн., а належна до виплати після утримання податків та зборів - 288,98 грн.

Позивач просить стягнути з ТОВ Іст Юроуп Петролеум заборгованість по заробітній платі в сумі 21 429,12 грн, яка вже містить в своєму складі суму компенсації за невикористані 20 днів щорічної відпустки та суму вихідної допомоги, тому позовні вимоги в частині стягнення компенсації за 20 днів невикористаної відпустки в сумі 2292,64 грн. та вихідної допомоги в сумі 4599,42 грн. не підлягають задоволенню як повторно заявлені.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні апелянт зазначає, що в день звільнення позивач не працював, тому товариство повинно було провести розрахунок з позивачем після отримання вимоги останнього про проведення такого розрахунку. Доказів звернення до відповідача з вимогою про проведення розрахунку позивач не надав.

Нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за березень 2016 року повинен здійснюватися на суму 600,17 грн. (заробітна плата 311,19 грн.+ індексація 288,98 грн.) і становити 276,20 грн. (600,17*46,02/100), однак даний факт суд першої інстанції проігнорував.

Вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження існування тих обставин, які ним визначені, як підстава вимог про стягнення моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з грудня 2007 року ОСОБА_1 працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю Голден Деррік . Відповідно до наказу №74-к від 18 вересня 2012 року ОСОБА_1 був переведений на посаду машиніста тракторного крану 6 розряду у вишкомонтажний цех.

Згідно з наказом Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Деррік №38-к від 14 березня 2016 року позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням, на підставі п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 14-19).

В подальшому, ТОВ "Голден Деррік" перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум (а.с. 11-13).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що при звільненні відповідачем з ним не був проведений розрахунок по заробітній платі, компенсації за 20 днів невикористаної відпустки, а також вихідної допомоги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні з підприємства остаточного розрахунку з позивачем проведено не було.

Судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі (нарахована) за період з червня 2014 року по березень 2016 року становить 14537 грн. 06 коп., компенсація за невикористану відпустку - 2292,64 грн., та розмір вихідної допомоги - 4599,42 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Встановлено, що відповідно до табелю робочого часу за березень 2016 року ОСОБА_1 відпрацював 16,5 годин, з урахуванням 8-годиного робочого тижня (а.с. 54-55). Станом на 01.03.2016 року розмір окладу ОСОБА_1 складав 4100,00 грн. Отже, розмір нарахованої ОСОБА_1 за березень 2016 року заробітної плати становить: (4100 оклад : 175 тривалість робочого часу) х 16,5 = 386,57 грн., а після утримання податків та зборів до виплати позивачу належить заробітна плата в сумі 311,19 грн. Сума індексації заробітної плати за березень 2016 року, без утримання податків та зборів, становила 358,98 грн., а належна до виплати- 288,98 грн. Тобто, за березень 2016 року ОСОБА_1 підлягала виплаті у розмірі 600,17 грн. з урахуванням заробітної плати та індексації (311,19 +288,98).

Врахавуючи дані зазначені в довідці від 23.03.2016 року, про розмір нарахованої, але невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 , а також встановивши що за березень 2016 року підлягала виплаті заробітна плата з урахуванням індексації у розмірі 600,17 грн., суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 , за період з червня 2014 року по березень 2016 року становить 14537,06 грн (а.с. 20).

Розмір суми компенсації за невикористану відпустку складає 2292,64 грн. та розмір вихідної допомоги у сумі 4599,42 грн., відповідачем не оспорюється, тому колегією суддів не перевіряється.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виплата працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Відповідно до частин першої та другої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18).

З табелю обліку робочого часу вбачається, що у день звільнення ОСОБА_1 не працював, у зв`язку з переведенням на неповний робочий тиждень. (а.с. 54, 55). Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що в день звільнення 14.03.2016 року та на момент отримання трудової книжки позивачем, підприємством було проведено повний розрахунок з працівником.

Судом встановлено, на момент розгляду справи в суді заборгованість перед позивачем по заробітній платі не була сплачена.

Зважаючи на те, що у день звільнення позивач не працював, відповідно до положень ст. 116 КЗпП України, сума заборгованості мала бути виплачена роботодавцем не пізніше наступного для після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Зазначені обставини судом першої інстанції не були враховані та не було встановлено коли позивач вперше після звільнення звернувся до роботодавця з вимогою про розрахунок, а тому визначення судом затримки розрахунку при звільненні починаючи з 15.03.2016 року (наступного дня після звільнення) не є вірним.

На підставі наявних в справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі позивачем було пред`явлено відповідачеві вперше саме шляхом звернення до суду з даним позовом, а тому строк затримки розрахунку при звільненні належить обраховувати з 09.06.2020 року (дня отримання копії позовної заяви (а.с. 37)) і по день ухвалення судового рішення.

Приймаючи до уваги, що позивач в січні та в лютому 2016 року отримав заробітну плату в розмірі меншому мінімальної, встановленої станом на відповідний період, розмір середньоденного заробітку позивача слід рахувати виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом у січні та лютому 2016 року, тобто із суми 1378 грн.

Згідно з нормами тривалості робочого часу, визначених розрахунками Міністерства соціальної політики України на 2016 рік, кількість робочих днів у січні-лютому 2016 року становила 40 днів. Відповідно середньоденний заробіток позивача склав 68,90 грн. ((1378 грн. +1378 грн.) : (40))

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 становить 12 057,50 грн., який обчислено шляхом множення кількості робочих днів з дня отримання вимоги і до дати ухвалення судового рішення (175 днів) - на суму середньоденного заробітку позивача - 68,90 грн., та підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі зазначеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ТОВ Іст Юроуп Петролеум на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шляхом зменшення вказаної суми з 54 475, 58 грн. до 12 057,50 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оплату праці , компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

За таких обставин, враховуючи встановлений розмір заборгованості відповідача по заробітній платі з червня 2014 року по березень 2016 року у розмірі - 14 537,06 грн, а також період не проведення розрахунку, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 14 649, 74 грн.

В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що нарахування вказаних компенсаційних витрат за березень 2016 року, повинно здійснюватися на суму 600,17 грн. і становити 276,20 грн. З розрахунку, проведеного судом першої інстанції вбачається, що при проведенні розрахунку компенсаційних витрат за березень 2016 року, судом взято саме 276,20 грн. Розмір компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при розрахунку компенсаційних витрат, судом першої інстанції не враховувалося, як помилково вважає апелянт.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи порушення відповідачем законних прав позивача, пов`язаних з затримкою виплати заробітної плати, що призвело до виникнення у позивача моральних страждань та втрати нормальних життєвих зав`язків, що вимагало додаткових зусиль для організації життя позивача, дійшов висновку про те, що розумним та обґрунтованим розміром морального відшкодування позивачу буде 1000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки він визначений судом першої інстанції з врахуванням вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, роз`яснень, даних в п. 5 Постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди .

Рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування витрат понесених позивачем на правничу допомогу не оскаржується, тому в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

На підставі наведеного вище колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу та на підставі п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ТОВ Іст Юроуп Петролеум на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шляхом зменшення вказаної суми з 54 475, 58 грн. до 12 057,50 грн. В іншій оскаржуваній частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум Лупето В.Є. - задовольнити частково.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року змінити в частині розміру стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Юроуп Петролеум на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки при звільненні, зменшивши суму з 54 475,58 грн. до 12 057,50 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.02.2021 року

Головуючий суддя: Т.В. Одринська

Судді: Г.Л. Карпушин

В.П. Пікуль