Постанова

від 08.02.2021 по справі 910/5963/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2021 р. Справа№ 910/5963/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Андрієнка В.В.

секретар Рибчич А.В.

за участю

представників: позивача - Мотлях О.О.

відповідача - Алєксєнко В.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2020 р. (повне рішення складено 23.09.2020 р.)

у справі № 910/5963/20 (суддя - Данилова М.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про повернення безпідставно набутого майна та стягнення 51802,30 грн

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2020 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 9,356 тис. куб. м та стягнення грошових коштів у розмірі 51802,30 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем було несанкціоновано здійснено відбір 9,356 тис. куб. м природного газу, що підтверджується звітом ПАТ "Сумигаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу за січень 2016 року, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок повернути в натурі вказаний обсяг безпідставно набутого природного газу та сплатити позивачу 51802,30 грн вартості набутого майна.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.09.2020 р. у справі № 910/5963/20 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що трирічний строк позовної давності пропущений ним з поважних причин, а тому підлягає захисту на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України. Скаржник вказує, що намагався захистити свої порушені права ще з того часу, як відповідачем було здійснено несанкціонований відбір природного газу, тому у встановленому порядку за утворений небаланс позивачем були висунуті вимоги до АТ НАК Нафтогаз України та до АТ Запоріжгаз .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 910/5963/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 910/5963/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення без руху апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 р. було оголошено перерву до 08.02.2021 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

27.04.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - покупець) було укладено договір № 1504000825-ВТВ про закупівлю природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві у квітні-грудні 2015 року газ в загальному обсязі 1827749,736 тис. куб. м.

Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Як передбачено п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, який подається покупцеві, визначається за показаннями приладів обліку газу, що встановлені на об`єктах покупця, а у разі неможливості здійснення приладного обліку - відповідно до чинних нормативних документів (п. 4.1 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору ціна за 1000 куб. м газу встановлюється НКРЕКП на рівні граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання і становить 7200,00 грн, без врахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%, якщо інша ставка податку не передбачена чинним законодавством.

Згідно з п. 5.2 договору загальна сума вартості газу за договором на момент його укладення складає 16107592873,42 грн, в тому числі ПДВ - 2684598812,24 грн. Загальна сума вартості газу договору може змінюватись з урахуванням вимог Закону України Про здійснення державних закупівель .

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично отриманий газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі газу після отримання покупцем остаточних розрахунків за послуги з транспортування природного газу за договорами на транспортування природного газу магістральними трубопроводами між Публічним акціонерним товариством Укртрасгаз і Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України від 31.01.2014 р. № 1402000250-ТН, від 31.01.2014 р. № 1402000251-ТБ, від 31.12.2013 р. № 1402000029-ПР але не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії цього договору в частині поставки газу.

Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє у частині поставки газу до 31.12.2015 р. включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

На виконання умов укладеного договору 31.01.2016 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передало, а Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" прийняло у січні 2016 року імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат у обсязі 165477,361 тис. куб. м.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, незважаючи на відсутність будь-яких підстав для відбору з газотранспортної системи та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем, здійснив відбір 9,356 тис. куб. м природного газу, що підтверджується звітом ПАТ "Сумигаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016 року.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається зі звіту Публічного акціонерного товариства "Сумигаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016 року, в графі "Фактично спожитий обсяг за місяць всього" по рядку "Категорія/Назва постачальника" вказано фактично відібраний відповідачем з газотранспортної системи в січні 2016 року обсяг природного газу в розмірі 9,356 тис. куб. м.

Враховуючи те, що відповідачем був здійснений несанкціонований відбір природного газу, що призвело до порушення співвідношення обсягів природного газу, які надійшли до газотранспортної системи через точки входу, і обсягів природного газу, відібраних з точки виходу ПАТ "Сумигаз", яке було врегульовано саме позивачем за рахунок вжитих заходів балансування шляхом подання до газотранспортної системи відповідних обсягів природного газу, придбаних у НАК "Нафтогаз України", відтак вимоги позивача є правомірними.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи місцевим судом, відповідач звернувся із заявою про застосування строку позовної давності.

Правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Так, відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як передбачено ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, відповідно до звіту ПАТ "Сумигаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016 року, вказано фактично відібраний відповідачем з газотранспортної системи в січні 2016 року обсяг природного газу в розмірі 9,356 тис. куб. м, відтак про порушення свого права позивач дізнався у січні 2016 року.

Згідно із ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з трек-номеру Укрпошти Експерес, Акціонерне товариство Укртрансгаз звернулась із даним позовом 23.04.2020 р.

Таким чином, загальний строк позовної давності для звернення Акціонерного товариства Укртрансгаз до господарського суду сплив.

Так, упродовж тривалого часу позивач був обізнаний про факт відібрання у січні 2016 року відповідачем з газотранспортної системи природного газу в розмірі 9,356 тис. куб. м, а також про необхідність стягнення вартості природного газу у вищезазначеному обсязі, отже мав право і можливість звернутися до суду за захистом порушеного права, але таким правом не скористався.

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за змістом яких особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 33/5009/8037/11 від 19.05.2020 р.

Стосовно посилання скаржника на те, що строк позовної давності було пропущено ним з поважних причин, колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивач посилається на те, що він намагався захистити свої порушені права ще з того часу як відповідачем було здійснено несанкціонований відбір природного газу та позивачем було здійснено фізичне балансування, а також у встановленому порядку за утворений небаланс позивачем були висунуті вимоги по оплаті: спочатку АТ "НАК "Нафтогаз України", якого позивач помилково вважав постачальником, потім ПАТ "Сумигаз", як оператору газорозподільної системи, в межах комерційного балансування шляхом надання відповідної послуги, яка в результаті була залишена без задоволення і відповідно стали порушеними права позивача на отримання відшкодування вартості безпідставно набутих обсягів природного газу, збалансованих позивачем.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обгрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Так, з 2016 року пройшло 4 роки для того, щоб звернутися з вимогою до відповідача, однак позивач не надав жодних доказів того, що він не міг звернутись до відповідача з позовом раніше.

Звернення до суду з вимогою до ПАТ "Нафтогаз України" не перешкоджало позивачу звернутись із такою ж вимогою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" протягом строку позовної давності.

Колегія вважає, що позивач мав можливість звернутись до суду з ефективним способом захисту в межах строку позовної давності.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що позовна давність була пропущена ним з поважних причин.

Оскільки строк позовної давності пропущено позивачем без поважних причин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позову Акціонерного товариства Укртрансгаз у зв`язку із пропуском позовної давності.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2020 р. у справі № 910/5963/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволенню не підлягає.

Аргументи, викладені в апеляційній скарзі є необгрунтованими, наведеного вище не спростовують та відхиляються колегією суддів.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2020 р. у справі № 910/5963/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2020 р. у справі № 910/5963/20.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Укртрансгаз".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.02.2021 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді С.А. Пашкіна

В.В.Андрієнко