Постанова

від 11.02.2021 по справі 911/848/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2021 р. Справа№ 911/848/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання: Місюк О.П.

за участю представників сторін:

від прокуратури: прокурор Підяш О.С. посвідчення № 053760 від 10.09.19

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

від третьої особи3: не з`явився

від третьої особи 4: не з`явився

від третьої особи 5: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Київської області, м. Київ

на рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2019 (повний текст складено 15.10.2019)

у справі №911/848/18 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури, м. Бориспіль, Київська обл.,

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ

до 1. Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, м.Бориспіль, Київська обл.,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Логістик", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Служба автомобільних доріг у Київській області, м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , м. Синельниково, Дніпровська область,

ОСОБА_2 , м. Київ,

ОСОБА_3 , м. Київ,

ОСОБА_4 , м. Київ

про визнання недійсними розпорядження та державного акта, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У квітні 2018 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокастру у Київській області, позивач) до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бориспільська РДА, відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Логістик" (далі - ТОВ "Термінал Логістик", відповідач 2) про визнання недійсними розпорядження Бориспільської РДА від 27.10.2008 №6573; державного акту серії ПЛ 233462 на право власності ТОВ "Термінал Логістик" на земельну ділянку із кадастровим номером 3220884000:02:003:0169 загальною площею 7,3892 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області та витребування з незаконного володіння ТОВ "Термінал Логістик" на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області земельну ділянку із кадастровим номером 3220884000:02:003:0169 загальною площею 7,3892 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Позов мотивовано порушенням Бориспільською РДА вимог земельного законодавства під час виділення земельних ділянок на користь фізичних осіб у зоні відведення земель для будівництва кільцевої дороги на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, які в подальшому були придбані ТОВ "Термінал Логістик" та згідно з розробленим проектом землеустрою об`єднані в одну земельну ділянку площею 7,3892 га (кадастровий номер 3220884000:02:003:0169).

За твердженням прокурора, оспорюване розпорядження прийняте з порушенням положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 3, 6, 7, 30 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 326-р "Про заходи щодо прискорення проектування та будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва", оскільки виділені фізичним особам земельні ділянки накладаються на коридор генерального напрямку проходження Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва. Тому розпорядження Бориспільської РДА підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

З огляду на незаконність зазначеного розпорядження визнанню недійсним, на думку прокурора, підлягає також державний акт, яким посвідчено право власності ТОВ "Термінал Логістик" на земельну ділянку, яку сформовано шляхом об`єднання земельних ділянок, придбаних у фізичних осіб, а сама земельна ділянка підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння товариства на підставі ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Об`єднуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що вони пов`язані одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Поряд з цим прокурор зазначив про поважність причин пропуску позовної давності, оскільки про порушення вимог земельного законодавства органи прокуратури довідалися у березні 2017 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Справа розглядалася неодноразово.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Київської області від 01.10.2019 провадження у справі №911/848/18 у частині позовних вимог про визнання розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 27.10.2008 №6573 закрито, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення в частині закриття провадження у даній справі щодо визнання недійсним розпорядження Бориспільської РДА, місцевий господарський суд, керуючись п. 1 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшов висновку, що зазначені вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вони стосуються прав та охоронюваних законом інтересів фізичних осіб. При цьому, в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 04 липня 2018 року у справі №361/3009/16-ц, 07 листопада 2018 року у справі №488/6211/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справі №522/7636/14-ц, від 15 травня 2019 року у справі №469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, а також у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, в якій Велика Палата Верховного Суду з метою забезпечення єдності судової практики відступила від своїх попередніх висновків, зокрема і у даній справі №911/848/18, що розглядається, які були підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та направлення її на новий розгляд.

В обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним державного акта серії ПЛ № 233462 на право власності ТОВ "Термінал Логістик" на земельну ділянку із кадастровим номером 3220884000:02:003:0169 загальною площею 7,3892 га, місцевий господарський суд зазначив, що вказаний державний акт видано не на підставі оспорюваного розпорядження Бориспільської РДА №6573 від 27.10.2008, а на підставі укладених з фізичними особами договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 19.01.2009, за якими фізичні особи у передбачений законом спосіб розпорядились своїм цивільним правом на землю, яке на момент укладення зазначених договорів не було оскаржене та скасоване. Отже, враховуючи, що позовна вимога про визнання недійсним державного акта серії ПЛ № 233462 від 30.01.2009 є похідною від вимоги про визнання недійсним розпорядження Бориспільської РДА №6573 від 27.10.2008, яке станом на момент розгляду справи є чинним, позов прокурора у вказаній частині не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову і в частині вимоги про витребування з незаконного володіння ТОВ "Термінал Логістик" земельної ділянки з кадастровим номером 322088400:02:003:0169, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки надання оцінки та встановлення незаконності набуття фізичними особами земельних ділянок у власність не належить до повноважень господарського суду в силу непідвідомчості йому цього спору, то відповідно у господарського суду відсутні підстави встановлювати факт того, що ТОВ "Термінал Логістик" не є власником землі та набув спірне майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати і те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор Київської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2019 в частині відмови в задоволені позовних вимог скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, прокурор вважає, що рішення в оскаржуваній частині постановлено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, прокурор звертає увагу на те, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у даній справі вже скасовувалися рішення суду першої інстанції від 13.08.2018 та постанова суду апеляційної інстанції від 08.01.2019 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою такого скасування слугувала помилковість висновків судів про необхідність розгляду цієї справи про визнання розпорядження Бориспільської РДА в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим необґрунтовано закрито провадження у справі в цій частині, оскільки позовні вимоги у цій справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна, що має наслідком повернення цього майна законному власнику в разі задоволення позову, і відповідно до ст. ст. 20, 30, 173 ГПК України ці позовні вимоги необхідно розглядати в межах однієї справи, одного провадження в порядку господарського провадження.

Водночас, ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов тих же висновків, які були викладені у рішенні від 13.08.2018 і які були підставою для його скасування Великою Палатою Верховного Суду і направлення справи на новий судовий розгляд.

Оскільки згідно з вимогами процесуального законодавства висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, прокурор вважає неправомірним застосування судом першої інстанції у даній справі правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від своїх попередніх висновків, висловлених у постановах від 12.02.2019 у справі №911/414/18 та від 12.06.2019 у справі №911/848/18.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акта та витребування з незаконного володіння відповідача 2 на користь держави в особі позивача земельної ділянки, за твердженням прокурора, суд першої інстанції безпідставно не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 01.10.2019 у справі №911/2034/16 (п. 46), від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (п. 38), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (п. 86). Згідно з вказаними висновками вимоги про визнання недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту прав позивачів у таких справах, зокрема, задоволення зазначених вимог не призвело б до відновлення володіння земельними ділянками, отже такі вимоги не є нерозривно пов`язаними з вимогами про витребування землі з чужого незаконного володіння, саме віндикаційні вимоги є основними, а не похідними. А тому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених рішень органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання їх недійсними, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону апріорі не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані. На думку прокурора, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог про визнання недійсним державного акта та витребування у відповідача 2 спірної земельної ділянки, не здійснивши самостійно оцінки дійсних обставин справи на підставі усіх наявних доказів в їх сукупності щодо законності вибуття спірної земельної ділянки з державної власності та остаточного набуття її у приватну власність ТОВ "Термінал Логістик".

В наданих поясненнях від 21.07.2020 прокурор, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами (постанови від 02.03.2020 у справі №911/2034/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16), вважає, що спір у даній справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства з наданням правової оцінки законності прийнятого розпорядження №6573 від 27.10.2008 з одночасним вирішенням даного спору, як негаторного, позовна давність до якого не застосовується.

Позиції учасників справи.

14.04.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заперечуючи апеляційну скаргу прокурора, відповідач 2 зазначив, що місцевий господарський суд правомірно не надав оцінку законності набуття фізичними особами права власності на земельні ділянки, оскільки встановлення таких фактів повинно здійснюватися компетентним судом в межах територіальної та предметної юрисдикції. Така позиція узгоджується з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, якою встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того, ТОВ "Термінал Логістик" вважає, що прокурором не надано суду належних та допустимих доказів, які однозначно та безумовно підтверджують факт знаходження належної відповідачу 2 земельної ділянки у коридорі Генерального напрямку проходження Великої кільцевої автомобільної дороги навколо міста Києва та часткового потрапляння у смугу відводу під саму дорогу.

Одночасно з вказаним відзивом відповідачем 2 подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу прокурора, посилаючись на ті обставини, що копії ухвали про відкриття провадження у справі та копію апеляційної скарги ним не отримано, при ознайомленні з матеріалами справи з`ясував, що зазначені копії надсилалися відповідачу 2 на адресу його попереднього місцезнаходження, хоча у своїх процесуальних документах він повідомляв про зміну свого місцезнаходження.

Враховуючи доводи відповідача 2, які підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе продовжити строк подання відзиву та приймає його до розгляду.

Від інших учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/848/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А. (доповідач у справі), суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 апеляційну скаргу прокурора залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

12.12.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 02.12.2019 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та подано докази, сплати судового збору у розмірі 6 998,00 грн.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2019, справу №911/848/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 поновлено прокурору строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2019 у справі №911/848/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказане рішення місцевого господарського суду, справу призначено до розгляду на 17.02.2020.

17.02.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Кравчука Г.А. у відпустці.

Ухвалою від 26.02.2020 у зв`язку з виходом головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А. з відпустки Північним апеляційним господарським судом справу №911/848/19 призначено до розгляду на 07.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 з 12 березня до 24 квітня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.

З метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до приписів ст. 32 ГПК України, з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 124, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 2, ст. ст. 7, 13 ГПК України, щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, враховуючи завдання господарського судочинства, Північним апеляційним господарським судом ухвалою від 06.04.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги прокурора на рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2019 у даній справі на 26.05.2020. У зв`язку з зазначеним судове засідання призначене у цій справі на 07.04.2020 не відбулося.

Ухвалою від 26.05.2020 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог ст. ст. 216, 234, 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги прокурора на рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2019 у даній справі відкладено на 16.06.2020.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 216 ГПК України у судовому засіданні 16.06.2020 судом апеляційної інстанції оголошено перерву до 15 год 30 хв 21.07.2020.

У судовому засіданні 21.07.2020 Північним апеляційним господарським судом оголошено перерву до 16 год 00 хв 22.09.2020 у зв`язку з необхідністю вивчення наданих прокурором постанов Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, а також неявкою у судове засідання третіх осіб, стосовно яких відсутні відомості щодо їх повідомлення про дату час і місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 216 ГПК України у судовому засіданні 22.09.2020 судом апеляційної інстанції оголошено перерву до 15 год 40 хв 22.10.2020.

22.10.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з відпусткою та тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А.

Після закінчення терміну тимчасової непрацездатності головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А. ухвалою від 02.11.2020 розгляд апеляційної скарги прокурора на рішення місцевого господарського суду від 01.10.2019 у даній справі призначено на 03.12.2020 о 15 год 00хв.

03.12.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А.

Після закінчення терміну тимчасової непрацездатності головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А. ухвалою від 28.12.2020 розгляд справи призначено на 11.02.2021 о 16 год 30хв.

Явка представників сторін.

У судовому засіданні 11.02.2021 прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання 11.02.2021

Позивач, відповідач 1, 2 та треті особи участь своїх представників у судовому засіданні 11.02.2021 не забезпечили, про поважність причин неявки представників апеляційний господарський суд не повідомили.

Враховуючи, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою та з огляду на наявність в матеріалах справи доказів повідомлення їх про дату, час і місце проведення судового засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача, відповідача 1, відповідача 2 та третіх осіб.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається із матеріалів справи у результаті роботи районних комісій з розгляду варіантів траси генерального напрямку проходження Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва підготовлено висновки та погоджено генеральний напрямок її проходження, про що головами Бориспільської, Вишгородської, Бородянської, Броварської, Васильківської, Києво-Святошинської, Макарівської та Обухівської районних державних адміністрацій 17 липня 2007 року підписано протокол погодження з додатками, затверджений головою Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА).

Пунктом 2 протоколу доручено головам районних державних адміністрацій спільно з районними радами забезпечити накладення обмежень (сервітутів) на земельні ділянки уздовж напрямку проходження траси згідно з генеральним напрямком Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва з розрахунку 250 метрів від осі траси з обох боків (тимчасове обмеження на період проектування).

28 листопада 2007 року Київською ОДА прийнято розпорядження №1308 "Про заходи щодо участі Київської області в проектуванні та будівництві Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва", яким доручено утворити комісію з вибору та обстеження земельних ділянок під будівництво та скласти акти вибору земельних ділянок відповідно до генерального плану проходження автомобільної дороги та проектної документації (пункти 3, 4).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року №326-р "Про заходи щодо прискорення проектування та будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва" схвалено погоджений протоколом Київської ОДА від 17 липня 2007 року генеральний напрямок проходження Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва згідно з додатком 1; Київській ОДА, Державному комітетові України із земельних ресурсів, Держкомлісгоспу передбачено не вчиняти дій, спрямованих на передачу в оренду або відчуження земельних ділянок та об`єктів у зоні відведення земель для будівництва кільцевої дороги (пункти 1, 2).

27 жовтня 2008 року Бориспільською РДА прийнято розпорядження №6573 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області" (далі - Розпорядження № 6573 від 27.10.2008).

Указаним розпорядженням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області; надано у власність громадянам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно з додатком, доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гео-Сервіс Плюс" виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, Бориспільському районному відділу Київської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України зареєструвати їх у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області передати на зберігання в Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі.

Згідно з додатком до розпорядження голови адміністрації від 27.10.2008 №6573 Список громадян, яким надаються земельні ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області громадянам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано земельні ділянки площами по 2,000 га, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано земельні ділянки площами по 1,9999 га, загалом громадянам надано земельних ділянок загальною площею 7,9998 га.

На підставі вказаного розпорядження, фізичні особи отримали державні акти від 28 листопада 2008 року на право власності на земельні ділянки із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, а саме:

- ОСОБА_1 - державний акт серії ЧР №082930 на право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3220884000:02:003:0110;

- ОСОБА_2 - державний акт серії ЧР №082929 на право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3220884000:02:003:0111;

- ОСОБА_3 - державний акт серії ЧР №082928 на право власності на земельну ділянку площею 1,9999 га з кадастровим номером 3220884000:02:003:0112;

- ОСОБА_4 - державний акт серії ЧР №082927 на право власності на земельну ділянку площею 1,3893 га з кадастровим номером 3220884000:02:003:0113, а також державний акт серії ЧР №082926 на право власності на земельну ділянку площею 0,6106 га із кадастровим номером 3220884000:02:003:0114, яка не є предметом спору у даній справі.

Зазначені земельні ділянки фізичні особи відчужили на користь ТОВ "Термінал Логістик" відповідно до договорів купівлі-продажу, зокрема:

- 19.01.2009 між ОСОБА_4 (продавець) та ТОВ "Термінал Логістик" (покупець) укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) продавець продав, а покупець купив (прийняв у власність) земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області: - розміром 1,3893 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220884000:02:003:0113, яка належить продавцю на праві власності на підставі державного акту серії ЧР №082927 від 28.11.2008, який зареєстрований за номером №0108323000490; - розміром 0,6106 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220884000:02:003:0114, яка належить продавцю на праві власності на підставі державного акту серії ЧР №082926 від 28.11.2008, який зареєстрований за номером №0108323000491;

- 19.01.2009 між ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ "Термінал Логістик" (покупець) укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) продавець продав, а покупець купив (прийняв у власність) земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області: розміром 2,0000 га для ведення селянського господарства, кадастровий №3220884000:02:003:0110, яка належить продавцю на праві власності на підставі державного акту серії ЧР №082930 від 28.11.2008, який зареєстрований за №010832300487;

- 19.01.2009 між ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ "Термінал Логістик" (покупець) укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) продавець продав, а покупець купив (прийняв у власність) земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області: розміром 2,0000 га для ведення селянського господарства, кадастровий №3220884000:02:003:0111, яка належить продавцю на праві власності на підставі державного акту серії ЧР №082929 від 28.11.2008, який зареєстрований за №010832300488;

- 19.01.2009 між ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_3 (продавець) та ТОВ "Термінал Логістик" (покупець) укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) продавець продав, а покупець купив (прийняв у власність) земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області: розміром 1,9999 га для ведення селянського господарства, кадастровий №3220884000:02:003:0112, яка належить продавцю на праві власності на підставі державного акту серії ЧР №082928 від 28.11.2008, який зареєстрований за №010832300489.

Разом з цим колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до Розділів 1 вказаних вище договорів за даними Висновків від 22 грудня 2008 року №№ 30662, 30663, 30661, 30659, 30660 про обмеження (обтяження) по використанню земельних ділянок, виданих Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі, на вищевказані земельні діялнки обтяження (сервітути) не встановлені.

Земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220884000:02:003:0110, 3220884000:02:003:0111, 3220884000:02:003:0112 та 3220884000:02:003:0113 об`єднані в одну земельну ділянку площею 7,3892га, якій присвоєно кадастровий номер 3220884000:02:003:0169, власником якої відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №233462 є ТОВ "Термінал Логістик". Вказаний акт зареєстровано 30.01.2009 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020932300002.

Зазначене також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (довідки, сформовані 04.04.2018, додані до позовної заяви).

Підпунктом 2 пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року № 296-р "Про невідкладні заходи щодо прискорення будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва" передбачено Київській ОДА і Укравтодору разом з Мінрегіонбудом, Держкомземом і Держлісгоспом у тижневий строк виявити всі факти передачі в оренду або відчуження земельних ділянок під будівництво та здійснення будівництва нових об`єктів у зоні відведення земель для будівництва кільцевої дороги після набрання чинності розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 326 та вжити відповідно до законодавства заходи щодо відновлення статусу земельних ділянок.

За інформацією ГУ Держгеокадастру у Київській області земельні ділянки з кадастровими номерами: №3220884000:02:003:0110 та №3220884000:02:003:0111 - повністю, а земельні ділянки з кадастровими номерами: №3220884000:02:003:0112 та №3220884000:02:003:0113 - частково накладаються на коридор генерального напрямку великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва (лист від 22.02.2017 №34-2665).

Зазначена інформація підтверджується викопіюванням з графічних матеріалів смуги відведення під будівництво великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва, наданим Службою автомобільних доріг у Київській області (лист від 17.03.2017 №080/946).

Із доданих до листа ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 07.06.2018 №06-1.2/267 графічних матеріалів (схема розташування земельних ділянок в межах Броварського та Бориспільського районів Київської області та Викопіювання з проекту формування території та встановлення меж території Іванківської сільської ради Бориспільського району) вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220884000:02:003:0169 площею 7,3892 га накладається на смугу відводу під будівництво та реконструкцію Північно-Східного обходу міста Києва на ділянці Іванків-Безуглівка.

З огляду на вказані обставини, зважаючи на незаконність розпорядження Бориспільської РДА №6573 від 27.10.2008, прокурор звернувся в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області з позовом у даній справі про визнання недійсними зазначеного розпорядження та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №233462 на земельну ділянку з кадастровим номером площею 7,3892 га на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, а також про витребування спірної земельної ділянки з незаконного чужого володіння ТОВ "Термінал Логістик".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Як встановлено колегією суддів, предметом апеляційного перегляду справи є дотримання місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо визнання недійсним державного акту серії ПЛ № 233462 на право власності ТОВ "Термінал Логістик" на земельну ділянку із кадастровим номером 3220884000:02:003:0169 загальною площею 7,3892 га та про витребування з незаконного володіння ТОВ "Термінал Логістик" цієї земельної ділянки на користь держави в особі позивача.

Прокурор в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції закриваючи провадження у даній справі в частині визнання недійсним розпорядження Бориспільської РДА від 27.10.2008 №6573 у зв`язку з тим, що такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не здійснив самостійно оцінки дійсних обставин справи щодо законності вибуття спірної земельної ділянки із державної власності та остаточного набуття її у приватну власність ТОВ "Термінал Логістик".

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Із зазначеною нормою Конституції кореспондуються положення ч. 1 ст. 321, ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно яких право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 ЦК України).

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених ч. 1ст. 388 ЦК України, зокрема, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 906/420/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором (правочином) права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором (правочином) у ланцюгу договорів (правочинів).

Подібні правові висновки (близький підхід) викладені у постановах Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі №6-140цс14, від 31.10.2012 у справі №6-53цс12.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, необхідно встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор вказує, що витребування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3220884000:02:003:0169 площею 7,3892 га, яка сформована внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220884000:02:003:0110, 3220884000:02:003:0111, 3220884000:02:003:0112 та 3220884000:02:003:0113, обумовлене незаконністю передачі останніх у приватну власність громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі розпорядження Бориспільської РДА від 27.10.2008 №6573 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області".

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) у редакції, чинній на час прийняття розпорядження відповідачем 1, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до п. 7 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції, чинній на час прийняття Розпорядження від 27.10.2008 №6573) до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з п. 2 ст. 21 вказаного Закону місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

За приписами ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття Розпорядження від 27.10.2008 №6573) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття Розпорядження від 27.10.2008 №6573) передбачено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

При цьому, при застосуванні вказаних положень щодо повноважень районних та обласних державних адміністрацій про передачу земельних ділянок у власність та користування необхідно враховувати приписи п. п. 12, 13 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції від 03.06.2008, яка діяла на час прийняття Розпорядження від 27.10.2008 №6573), відповідно до яких до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. На період до 1 січня 2015 року громадяни і юридичні особи можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування земельних ділянок за законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції, чинній на час прийняття Розпорядження від 27.10.2008 №6573) актами місцевих державних адміністрацій є розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, які є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Як підтверджується матеріалами справи, спірні земельні з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства відповідно до вимог ст. ст. 19, 22 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття Розпорядження від 27.10.2008 №6573) відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населеного пункту на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства та встановлені обставини, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що органом виконавчої влади, який уповноважений станом на 27.10.2008 розпоряджатися спірними земельними ділянки державної власності є Бориспільська РДА.

Прокурором та позивачем не надано доказів та не доведено обставин щодо зміни в установленому законом порядку цільового призначення вказаних земельних ділянок, які б свідчили про здійснення повноважень щодо розпорядження цими земельними ділянками Київською ОДА чи Кабінетом Міністрів України.

Отже, твердження прокурора про те, що Розпорядження від 27.10.2008 №6573 прийнято Бориспільською РДА поза межами своїх повноважень, передбачених законом (з перевищенням повноважень) є безпідставним.

Наявність спрямованого на відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220884000:02:003:0110, 3220884000:02:003:0111, 3220884000:02:003:0112, 3220884000:02:003:0113 рішення повноважного органу державної влади - Бориспільської РДА, означає, що держава як власник виявила волю на відчуження цих земельних ділянок.

З огляду на те, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 31.10.2012 у справі №6-53цс12), наявність у справі № 911/848/18 такого рішення прийнятого відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України з боку держави як власника земельних ділянок свідчить про наявність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 набули право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220884000:02:003:0110, 3220884000:02:003:0111, 3220884000:02:003:0112, 3220884000:02:003:0113.

Саме це рішення виконавчої влади (Розпорядження від 27.10.2008 №6573) є також первинною підставою вибуття земельних ділянок з власності держави в особі Бориспільської РДА.

Повернення майна у володіння держави через віндикаційний позов, суть якого полягає у витребуванні власником свого майна із чужого володіння, може бути досягнуто виключно за обов`язкової наявності такої передумови, як визнання судом незаконним первісного Розпорядження від 27.10.2008 №6573, яким було передано земельні ділянки у приватну власність фізичним особам та фактично вилучено (вибуття) їх з державної власності.

Оскільки зазначене Розпорядження на час вирішення цієї справи у суді першої інстанції не визнане у судовому порядку недійсним та не скасоване, а надавати оцінку його законності та визнання його недійсним не належить до повноважень господарського суду, оскільки спір у цій частині не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства, тому колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Водночас, при розгляді апеляційної скарги прокурора колегія суддів апеляційного господарського суду враховує приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини, з огляду на приписи ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно яких суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Варто зазначити, що захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позбавлення права власності має бути здійснене відповідно до закону, необхідним у демократичному суспільстві і спрямованим на досягнення "справедливого балансу" між інтересами суспільства та інтересами заявника.

Перевіряючи дотримання "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав людини, ЄСПЛ у рішенні від 16 лютого 2017 року у справі "Кривенький проти України" констатував порушення такого балансу у зв`язку з позбавленням заявника права на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування, тобто порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції. ЄСПЛ зробив висновок, що мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже, суди під час розгляду справ, пов`язаних із захистом права власності на землю чи права землекористування, повинні неухильно дотримуватися положень ЗК України щодо підстав для припинення прав на землю та гарантій, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо захисту права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд констатує, що позбавлення відповідача права власності на земельні ділянки через можливі порушення, яких в минулому припустився орган державної влади, є непропорційним втручанням у права відповідача 2 на мирне володіння своїм майном, а отже грубо порушує вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стосовно питання про визнання недійсним державного акту серії ПЛ 233462 на право власності, виданого ТОВ "Термінал Логістик" на земельну ділянку із кадастровим номером 3220884000:02:003:0169 загальною площею 7,3892 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Державний акт) колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч.1 ст. 125 ЗК України в редакції, яка була чинною на час видання Державного акта та до 1 травня 2009 року; з 1 травня 2009 року ст. 125 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції, чинній на час видання Державного акта) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (у редакції, чинній з 1 травня 2009 року до 1 січня 2013 року - державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з 1 січня 2013 року, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п. 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, у редакції, чинній на час видання Державного акта (далі - Інструкція).

Відповідно до приписів п. 1.13 Інструкції складання державного акта на право власності на земельну ділянку при переоформленні правовстановлюючих документів на земельні ділянки, в тому числі і на ті, що були раніше надані громадянам, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Як свідчить зміст п. 1.16 Інструкції технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку включає серед інших документів, зокрема і договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування міни, інші цивільно-правові угоди).

У разі відчуження земельних ділянок із земель приватної власності державний акт на право власності на земельну ділянку підписує відповідний державний орган земельних ресурсів на підставі копії відповідного договору, вірність якої засвідчена нотаріусом (п. 2.14 Інструкції).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель приватної власності є відповідний договір відчуження земельної ділянки, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду також зауважує, що при вирішенні спору про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння визнання недійсним Державного акта, як і договорів відчуження, на підставі яких цей акт виданий, не є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки витребування майна від добросовісного набувача залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим правочином (Розпорядженням від 27.10.2008 №6573) у ланцюгу правочинів (договорів) про відчуження.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора і в частині визнання недійсним Державного акта серії ПЛ № 233462 на право власності на земельну ділянку, виданого ТОВ "Термінал Логістик".

Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції ТОВ "Термінал Логістик" подано заяву про застосування позовної давності, а прокурором порушено клопотання про визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти; порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №6-1852цс16, від 19.04.2017 у справі № 6-2376цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справах № 369/6892/15-ц, № 469/1203/15-ц).

У питаннях про дотримання строку звернення прокурором до суду за захистом прав держави, позовна давність починає обчислюватися з дня коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор лише у таких випадках: 1)прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц, від 17.10.2018 у справі №362/44/17).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

З огляду на викладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відмова у позові у зв`язку з його необґрунтованістю виключає підстави вирішувати питання щодо застосування приписів позовної давності та поважності причин її пропуску.

Доводи викладені прокурором у наданих апеляційному господарському суду поясненнях, щодо того, що поданий позов слід розглядати як негаторний, колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються, з огляду на те, що у цій справі, прокурором заявлено вимоги про витребовування земельних ділянок в порядку віндикації з посиланням як на правову підставу такої вимоги на ст. 388 ЦК України.

Віндикація та негаторний позов є різними речово-правовими засобами захисту права власності, якими учасник правовідносин чи будь-яка інша заінтересована особа, відповідно до положень ст. 20 ЦК України користується на свій розсуд. При цьому, суб`єктивне право на захист включає і захист процесуально-правого порядку, які у свою чергу здійснюються за принципами, зокрема рівності перед законом і судом, змагальності, диспозитивності та пропорційності.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (ч. 1 ст. 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (п. 1 ч. 1 ст. 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.

У даній справі, з огляду на підстави і предмет позову, поняття володіння слід розглядати як складову змісту права власності.

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, зокрема і право володіння. Тобто, факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 №653/1096/16-ц.

Таким чином, з наведеного вбачається, що власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.

Отже, звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Правовий висновок такого змісту викладено у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/1279/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17.

Проте, як убачається із матеріалів даної справи, прокурором та позивачем не доведено належними доказами того, що на час звернення з даним позовом до суду першої інстанції позивач фактично володів спірною земельною ділянкою за принципом реєстраційного підтвердження володіння, тобто мав всі повноваження власника, визначенні в ч. 1 ст. 317 ЦК України, зокрема й право володіння.

Прокурор в апеляційній скарзі та поясненнях зазначив, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду сформульованих у постановах від 01.10.2019 у справі 911/2034/16 (п.46), від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (п.38), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (86), відповідно до яких власник з дотриманням вимог ст. ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №911/2034/16, колегія суддів апеляційного господарського суду не може взяти до уваги, оскільки згідно з цією постановою судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій у цій справі в частині визнання недійсними наказів, договорів, витребування земельних ділянок скасовані. Справу в цій частині направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та у судових рішеннях з неї. Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду цієї справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судами обставин і доказів зі справи, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки в ній.

У справі №911/3681/17 за правового регулювання, певною мірою схожого з тим, що застосовується до правовідносин у справі №911/848/18, установлені судами фактичні обставин справи, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у зазначених справах. Так, на відміну від справи, що розглядається, у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки із державної власності вже встановлений судами у інших справах, і відповідні рішення Сільради судами скасовані, а саме рішення 38-ї сесії 5-го скликання Сільради від 07 липня 2010 року № 2 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "НДВА "Пуща-Водиця", рішення 39-ї сесії 5-го скликання Сільради від 04 серпня 2010 року №4 "Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "НДВА "Пуща-Водиця" та №130-136, 146-147, 181, якими надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у селі Софіївська Борщагівка для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам, в тому числі третьої особи. Встановлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Не можуть бути взяті до уваги посилання прокурора на неврахування судом першої інстанції правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, та у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №359/2253/15-ц.

Так, у вказаних постановах вказано, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

У даній справі спірна земельна ділянка не належить до земель водного фонду, установлені судом першої інстанції фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у зазначених справах.

У справі №183/1617/16, за правового регулювання, певною мірою схожого з тим, що застосовується до правовідносин у справі 911/848/18, але за інших фактичних обставин справи та досліджених доказів, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", п. 5 ч. 1 ст. 31 ЛК України, ст. 149 ЗК України вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП "Новомосковське лісове господарство", і передання у власність такої ділянки належало до повноважень Дніпропетровської ОДА, а тому рішення Піщанської сільської ради від 29 грудня 2007 року про вилучення із земель лісового фонду та введення у межі села Піщанки земельної ділянки є незаконним як таке, що прийняте за відсутності волевиявлення власника - держави. Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Дніпропетровської ОДА - означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла. Суди дійшли правильного висновку, що вона вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення. Таким чином, оскільки держава в особі Дніпропетровської ОДА не розпорядилася земельною ділянкою у передбачений законом спосіб, Піщанська сільська рада відчужила її без вираження на це волі власника. З огляду на викладене, зазначену справу та справу № 911/848/16 не можна вважати подібними.

Щодо твердження прокурора про неправомірність застосування судом першої інстанції у даній справі правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від своїх попередніх висновків, висловлених у постановах від 12.02.2019 у справі №911/414/18 та від 12.06.2019 у справі №911/848/18, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічне положення викладено у ч. 1 ст. 11 ГПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що вжиті у законах формулювання не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 року ("Cantoni v. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 року ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, § 65)).

У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

21.08.2019 у справі №911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду з метою забезпечення єдності судової практики відступила від своїх висновків, викладених у постановах від 12.02.2019 у справі №911/414/18 та від 12.06.2019 у справі №911/848/18 (справа, що розглядається), та зазначила, що розглядаючи касаційну скаргу в межах її доводів і вимог, вважає, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №361/3009/16-ц, 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 15 травня 2019 року у справі №469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі №911/2258/18 (п. 36 постанови).

Відступ визнаний судом необхідним через те, що висновки, викладені у постановах від 12.02.2019 у справі №911/414/18 та від 12.06.2019 у справі №911/848/18, згідно з якими визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень про надання земельної ділянки у власність фізичній особі, безпосередньо не впливає на права і обов`язки такої фізичної особи, якщо вона не є власником земельної ділянки на момент пред`явлення позову і якщо жодні позовні вимоги до такої фізичної особи позивачем не заявлені, суперечать висновкам, переліченим у п. 36 цієї постанови.

Аналіз висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які посилався прокурор в апеляційній скарзі, оскільки такі висновки зроблені судом з урахуванням конкретних встановлених фактичних обставин у даній справі і саме залежно від установлених обставин судами і застосовано відповідні норми права.

Зміст поданої апеляційної скарги свідчить про неспростування прокурором наведених фактичних обставин, покладених в основу оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2019 у справі №911/848/18 залишити без задоволення.

2 . Рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2019 у справі №911/848/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/848/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.02.2021.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

О.В. Тищенко