Ухвала

від 09.09.2021 по справі 911/848/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/848/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2019 (суддя Саванчук С. О.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 (головуючий суддя Кравчук Г. А., судді Козир Т. П., Тищенко О. В.)

у справі № 911/848/18

за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до 1) Бориспільської районної державної адміністрації Київської області і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Логістик",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба автомобільних доріг у Київській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 ,

про визнання недійсними розпорядження та державного акта, витребування земельної ділянки

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Семенчук М. А., представник відповідача 2 - Чередніченко М. М.)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Бориспільської місцевої прокуратури (прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (позивач) до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Логістик" (відповідач 2) про визнання недійсними розпорядження Бориспільської РДА від 27.10.2008 № 6573; державного акту серії ПЛ 233462 на право власності ТОВ "Термінал Логістик" на земельну ділянку із кадастровим номером 3220884000:02:003:0169 загальною площею 7,3892 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області та витребування з незаконного володіння ТОВ "Термінал Логістик" на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області земельну ділянку із кадастровим номером 3220884000:02:003:0169 загальною площею 7,3892 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

2. Позов мотивовано порушенням Бориспільською РДА вимог земельного законодавства під час виділення земельних ділянок на користь фізичних осіб у зоні відведення земель для будівництва кільцевої дороги на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, які в подальшому були придбані ТОВ "Термінал Логістик" та згідно з розробленим проектом землеустрою об`єднані в одну земельну ділянку площею 7,3892 га (кадастровий номер 3220884000:02:003:0169).

3. За твердженням прокурора, оспорюване розпорядження прийняте з порушенням положень частини другої статті 19 Конституції України, статей 3, 6, 7, 30 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 № 326-р "Про заходи щодо прискорення проектування та будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва", оскільки виділені фізичним особам земельні ділянки накладаються на коридор генерального напрямку проходження Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва. Тому розпорядження Бориспільської РДА підлягає визнанню недійсним на підставі статей 152, 155 Земельного кодексу України.

4. З огляду на незаконність зазначеного розпорядження визнанню недійсним, на думку прокурора, підлягає також державний акт, яким посвідчено право власності ТОВ "Термінал Логістик" на земельну ділянку, яку сформовано шляхом об`єднання земельних ділянок, придбаних у фізичних осіб, а сама земельна ділянка підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння товариства на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України. Об`єднуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що вони пов`язані одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

5. Разом з тим прокурор зазначив про поважність причин пропуску позовної давності, оскільки про порушення вимог земельного законодавства органи прокуратури довідалися у березні 2017 року.

Короткий зміст судових рішень

6. Справа розглядалась судами неодноразово.

7. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Київської області від 01.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021, провадження у справі № 911/848/18 в частині позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 27.10.2008 № 6573 закрито, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

8. Мотивуючи рішення в частині закриття провадження у даній справі щодо визнання недійсним розпорядження Бориспільської РДА, місцевий господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що зазначені вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вони стосуються прав та охоронюваних законом інтересів фізичних осіб. При цьому, місцевий господарський суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 04.07.2018 у справі № 361/3009/16-ц, 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 485/1472/17, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 15.05.2019 у справі № 469/1346/18, від 26.06.2019 у справі № 911/2258/18, а також у постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, в якій Велика Палата Верховного Суду з метою забезпечення єдності судової практики відступила від своїх попередніх висновків, зокрема і у даній справі № 911/848/18, що розглядається, які були підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та направлення її на новий розгляд.

9. В обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним державного акта серії ПЛ № 233462 на право власності ТОВ "Термінал Логістик" на земельну ділянку із кадастровим номером 3220884000:02:003:0169 загальною площею 7,3892 га, місцевий господарський суд зазначив, що вказаний державний акт видано не на підставі оспорюваного розпорядження Бориспільської РДА № 6573 від 27.10.2008, а на підставі укладених з фізичними особами договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 19.01.2009, за якими фізичні особи у передбачений законом спосіб розпорядились своїм цивільним правом на землю, яке на момент укладення зазначених договорів не було оскаржене та скасоване. Отже, враховуючи, що позовна вимога про визнання недійсним державного акта серії ПЛ № 233462 від 30.01.2009 є похідною від вимоги про визнання недійсним розпорядження Бориспільської РДА № 6573 від 27.10.2008, яке станом на момент розгляду справи є чинним, позов прокурора у вказаній частині не підлягає задоволенню.

10. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимоги про витребування з незаконного володіння ТОВ "Термінал Логістик" земельної ділянки з кадастровим номером 322088400:02:003:0169, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки надання оцінки та встановлення незаконності набуття фізичними особами земельних ділянок у власність не належить до повноважень господарського суду в силу непідвідомчості йому цього спору, то відповідно у господарського суду відсутні підстави встановлювати факт того, що ТОВ "Термінал Логістик" не є власником землі та набув спірне майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати і те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

11. Апеляційний господарський суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, при цьому (також / зокрема) зазначив, що з огляду на норми чинного законодавства та встановлені обставини органом виконавчої влади, який уповноважений станом на 27.10.2008 розпоряджатися спірними земельними ділянками державної власності, є Бориспільська РДА. При цьому прокурором та позивачем не надано доказів та не доведено обставин щодо зміни в установленому законом порядку цільового призначення вказаних земельних ділянок, які б свідчили про здійснення повноважень щодо розпорядження цими земельними ділянками Київською ОДА чи Кабінетом Міністрів України. Отже, твердження прокурора про те, що Розпорядження від 27.10.2008 № 6573 прийнято Бориспільською РДА поза межами своїх повноважень, передбачених законом (з перевищенням повноважень) є безпідставним.

12. За висновками суду апеляційної інстанції, наявність спрямованого на відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220884000:02:003:0110, 3220884000:02:003:0111, 3220884000:02:003:0112, 3220884000:02:003:0113 рішення повноважного органу державної влади - Бориспільської РДА, означає, що держава як власник виявила волю на відчуження цих земельних ділянок.

13. З огляду на те, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, наявність у цій справі такого рішення прийнятого відповідно до абзацу 1 частини першої статті 116 ЗК України з боку держави як власника земельних ділянок свідчить про наявність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого громадяни набули право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220884000:02:003:0110, 3220884000:02:003:0111, 3220884000:02:003:0112, 3220884000:02:003:0113. Саме це рішення виконавчої влади є також первинною підставою вибуття земельних ділянок з власності держави в особі Бориспільської РДА.

14. Також апеляційний господарський суд зазначив, що відмова у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю виключає підстави вирішувати питання щодо застосування приписів позовної давності та поважності причин її пропуску.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 911/848/18 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

16. Прокурор не погоджується з ухваленими рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, зазначаючи, що судами було порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.

17. Зокрема скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали правової оцінки оскаржуваному розпорядженню Бориспільської РДА у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків про те, що спірна земельна ділянка вибула за волею держави.

18. Також прокурор стверджує, що позовна вимога про визнання недійсним розпорядження Бориспільської РДА не може бути розглянута окремо від вимоги про витребування спірної земельної ділянки судом загальної юрисдикції, при цьому суди не врахували, що для витребування земельної ділянки оспорювання рішень органів державної влади та місцевого самоврядування не є необхідним.

19. Скаржник також не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо непропорційного втручання у мирне володіння майном.

20. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та Верховного Суду України у постанові від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15.

Позиція інших учасників справи

21. Відповідач 2 надав відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін. При цьому ТОВ "Термінал Логістик" зазначає про неподібність правовідносин у наведених прокурором постановах по відношенню до справи, яка переглядається.

22. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. У результаті роботи районних комісій з розгляду варіантів траси генерального напрямку проходження Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва підготовлено висновки та погоджено генеральний напрямок її проходження, про що головами Бориспільської, Вишгородської, Бородянської, Броварської, Васильківської, Києво-Святошинської, Макарівської та Обухівської районних державних адміністрацій 17.07.2007 підписано протокол погодження з додатками, затверджений головою Київської обласної державної адміністрації.

24. Пунктом 2 протоколу доручено головам районних державних адміністрацій спільно з районними радами забезпечити накладення обмежень (сервітутів) на земельні ділянки уздовж напрямку проходження траси згідно з генеральним напрямком Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва з розрахунку 250 метрів від осі траси з обох боків (тимчасове обмеження на період проектування).

25. 28.11.2007 Київською ОДА прийнято розпорядження № 1308 "Про заходи щодо участі Київської області в проектуванні та будівництві Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва", яким доручено утворити комісію з вибору та обстеження земельних ділянок під будівництво та скласти акти вибору земельних ділянок відповідно до генерального плану проходження автомобільної дороги та проектної документації (пункти 3, 4).

26. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 № 326-р "Про заходи щодо прискорення проектування та будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва" схвалено погоджений протоколом Київської ОДА від 17.07.2007 генеральний напрямок проходження Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва згідно з додатком 1; Київській ОДА, Державному комітетові України із земельних ресурсів, Держкомлісгоспу передбачено не вчиняти дій, спрямованих на передачу в оренду або відчуження земельних ділянок та об`єктів у зоні відведення земель для будівництва кільцевої дороги (пункти 1, 2).

27. 27.10.2008 Бориспільською РДА прийнято розпорядження № 6573 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області".

28. Указаним розпорядженням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області; надано у власність громадянам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно з додатком, доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гео-Сервіс Плюс" виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, Бориспільському районному відділу Київської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України зареєструвати їх у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області передати на зберігання в Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі.

29. Згідно з додатком до розпорядження голови адміністрації від 27.10.2008 № 6573 "Список громадян, яким надаються земельні ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області" громадянам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано земельні ділянки площами по 2,000 га, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано земельні ділянки площами по 1,9999 га, загалом громадянам надано земельних ділянок загальною площею 7,9998 га.

30. На підставі вказаного розпорядження, фізичні особи отримали державні акти від 28.11.2008 на право власності на земельні ділянки із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, а саме:

- ОСОБА_1 - державний акт серії ЧР № 082930 на право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3220884000:02:003:0110;

- ОСОБА_2 - державний акт серії ЧР № 082929 на право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3220884000:02:003:0111;

- ОСОБА_3 - державний акт серії ЧР № 082928 на право власності на земельну ділянку площею 1,9999 га з кадастровим номером 3220884000:02:003:0112;

- ОСОБА_4 - державний акт серії ЧР № 082927 на право власності на земельну ділянку площею 1,3893 га з кадастровим номером 3220884000:02:003:0113, а також державний акт серії ЧР № 082926 на право власності на земельну ділянку площею 0,6106 га із кадастровим номером 3220884000:02:003:0114, яка не є предметом спору у даній справі.

31. Зазначені земельні ділянки фізичні особи відчужили на користь ТОВ "Термінал Логістик" відповідно до договорів купівлі-продажу, зокрема:

- 19.01.2009 між ОСОБА_4 (продавець) та ТОВ "Термінал Логістик" (покупець) укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) продавець продав, а покупець купив (прийняв у власність) земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області: - розміром 1,3893 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220884000:02:003:0113, яка належить продавцю на праві власності на підставі державного акту серії ЧР № 082927 від 28.11.2008, який зареєстрований за номером № 0108323000490; - розміром 0,6106 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220884000:02:003:0114, яка належить продавцю на праві власності на підставі державного акту серії ЧР № 082926 від 28.11.2008, який зареєстрований за номером № 0108323000491;

- 19.01.2009 між ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ "Термінал Логістик" (покупець) укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) продавець продав, а покупець купив (прийняв у власність) земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області: розміром 2,0000 га для ведення селянського господарства, кадастровий № 3220884000:02:003:0110, яка належить продавцю на праві власності на підставі державного акту серії ЧР № 082930 від 28.11.2008, який зареєстрований за № 010832300487;

- 19.01.2009 між ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ "Термінал Логістик" (покупець) укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) продавець продав, а покупець купив (прийняв у власність) земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області: розміром 2,0000 га для ведення селянського господарства, кадастровий № 3220884000:02:003:0111, яка належить продавцю на праві власності на підставі державного акту серії ЧР № 082929 від 28.11.2008, який зареєстрований за № 010832300488;

- 19.01.2009 між ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_3 (продавець) та ТОВ "Термінал Логістик" (покупець) укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) продавець продав, а покупець купив (прийняв у власність) земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області: розміром 1,9999 га для ведення селянського господарства, кадастровий № 3220884000:02:003:0112, яка належить продавцю на праві власності на підставі державного акту серії ЧР № 082928 від 28.11.2008, який зареєстрований за № 010832300489.

32. Відповідно до Розділів 1 вказаних вище договорів за даними Висновків від 22.12.2008 № 30662, № 30663, № 30661, № 30659, № 30660 про обмеження (обтяження) по використанню земельних ділянок, виданих Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі, на вищевказані земельні ділянки обтяження (сервітути) не встановлені.

33. Земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220884000:02:003:0110, 3220884000:02:003:0111, 3220884000:02:003:0112 та 3220884000:02:003:0113 об`єднані в одну земельну ділянку площею 7,3892 га, якій присвоєно кадастровий номер 3220884000:02:003:0169, власником якої відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233462 є ТОВ "Термінал Логістик". Вказаний акт зареєстровано 30.01.2009 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020932300002.

34. Зазначене також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (довідки, сформовані 04.04.2018, додані до позовної заяви).

35. Підпунктом 2 пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 № 296-р "Про невідкладні заходи щодо прискорення будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва" передбачено Київській ОДА і Укравтодору разом з Мінрегіонбудом, Держкомземом і Держлісгоспом у тижневий строк виявити всі факти передачі в оренду або відчуження земельних ділянок під будівництво та здійснення будівництва нових об`єктів у зоні відведення земель для будівництва кільцевої дороги після набрання чинності розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 № 326 та вжити відповідно до законодавства заходи щодо відновлення статусу земельних ділянок.

36. За інформацією ГУ Держгеокадастру у Київській області земельні ділянки з кадастровими номерами: № 3220884000:02:003:0110 та № 3220884000:02:003:0111 - повністю, а земельні ділянки з кадастровими номерами: № 3220884000:02:003:0112 та № 3220884000:02:003:0113 - частково накладаються на коридор генерального напрямку великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва (лист від 22.02.2017 № 34-2665).

37. Зазначена інформація підтверджується викопіюванням з графічних матеріалів смуги відведення під будівництво великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва, наданим Службою автомобільних доріг у Київській області (лист від 17.03.2017 № 080/946).

38. Із доданих до листа ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 07.06.2018 № 06-1.2/267 графічних матеріалів (схема розташування земельних ділянок в межах Броварського та Бориспільського районів Київської області та Викопіювання з проекту формування території та встановлення меж території Іванківської сільської ради Бориспільського району) вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220884000:02:003:0169 площею 7,3892 га накладається на смугу відводу під будівництво та реконструкцію Північно-Східного обходу міста Києва на ділянці Іванків-Безуглівка.

39. З огляду на вказані обставини, зважаючи на незаконність розпорядження Бориспільської РДА № 6573 від 27.10.2008, прокурор звернувся в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області з позовом у даній справі про визнання недійсними зазначеного розпорядження та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233462 площею 7,3892 га на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, а також про витребування спірної земельної ділянки з незаконного чужого володіння ТОВ "Термінал Логістик".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

40. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1. якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2. якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3. якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4. якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

42. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у судовому рішенні, яке оскаржується.

43. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень, що оскаржуються, висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 20 цієї ухвали).

44. Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 911/848/18 з огляду на таке.

45. Так, предметом позову у даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсними розпорядження Бориспільської РДА від 27.10.2008 № 6573; державного акту серії ПЛ 233462 на право власності ТОВ "Термінал Логістик" на земельну ділянку із кадастровим номером 3220884000:02:003:0169 загальною площею 7,3892 га та витребування з незаконного володіння ТОВ "Термінал Логістик" на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області земельну ділянку із кадастровим номером 3220884000:02:003:0169 загальною площею 7,3892 га.

46. Як зазначалося у пунктах 7-13 цієї ухвали, підставами для відмови у задоволенні позову слугувало те, що з огляду на норми чинного законодавства та встановлені обставини, твердження прокурора про те, що спірне розпорядження прийнято Бориспільською РДА поза межами своїх повноважень, передбачених законом (з перевищенням повноважень) є безпідставним. Наявність спрямованого на відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220884000:02:003:0110, 3220884000:02:003:0111, 3220884000:02:003:0112, 3220884000:02:003:0113 рішення повноважного органу державної влади - Бориспільської РДА, означає, що держава як власник виявила волю на відчуження цих земельних ділянок.

47. При цьому, необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, наявність у цій справі такого рішення прийнятого відповідно до абзацу 1 частини першої статті 116 ЗК України з боку держави як власника земельних ділянок свідчить про наявність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого громадяни набули право власності на земельні ділянки, яка наразі є спірною у цій справі. Саме це рішення виконавчої влади є також первинною підставою вибуття земельних ділянок з власності держави в особі Бориспільської РДА.

48. Повернення майна у володіння держави через віндикаційний позов, суть якого полягає у витребуванні власником свого майна із чужого володіння, може бути досягнуто виключно за обов`язкової наявності такої передумови, як визнання судом незаконним первісного розпорядження, яким було передано земельні ділянки у приватну власність фізичним особам та фактично вилучено (вибуття) їх з державної власності. При цьому, позбавлення відповідача права власності на земельні ділянки через можливі порушення, яких в минулому припустився орган державної влади, є непропорційним втручанням у права відповідача 2 на мирне володіння своїм майном, а отже грубо порушує вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

49. Щодо вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності, виданого ТОВ "Термінал Логістик" на земельну ділянку із кадастровим номером 3220884000:02:003:0169 апеляційний господарський суд зазначив, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель приватної власності є відповідний договір відчуження земельної ділянки, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Разом з тим, при вирішенні спору про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння визнання недійсним Державного акта, як і договорів відчуження, на підставі яких цей акт виданий, не є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки витребування майна від добросовісного набувача залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим правочином у ланцюгу правочинів (договорів) про відчуження.

50. Матеріали справи свідчать, що прокурором та позивачем не доведено належними доказами того, що на час звернення з даним позовом до суду першої інстанції позивач фактично володів спірною земельною ділянкою за принципом реєстраційного підтвердження володіння, тобто мав всі повноваження власника, визначенні в частині першій статті 317 ЦК України, зокрема й право володіння.

51. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

52. Таким чином, обґрунтовуючи доводи своєї касаційної скарги (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) скаржник повинен довести неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

53. Колегія суддів відзначає, що навіть і без деталізованого аналізу (який міститься нижче у цій ухвалі) подібності правовідносин у справах, на які посилається скаржник, і справі, яка переглядається, за умови наявності в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду висновків, викладених у пунктах 11-13, 46 цієї ухвали (які не спростовані скаржником з посиланнями на відповідні пункти частини другої статті 287 ГПК України) посилання скаржника на висновки Верховного Суду щодо того, що (1) для витребування майна не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна, (2) рішення суб`єкта владних повноважень, прийняте з порушенням вимог законодавства, не є вираженням волі держави на розпорядження спірним майном, є нерелевантними (і такими, що не є визначальними для правильного вирішення цієї справи).

54. Окрім цього, постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 ухвалена у спорі за позовом Прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ "Барселона ю ей" про визнання недійсним рішення Сільради від 29.07.2011 № 26 про передачу у власність фізичній особі для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої на території села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області та витребування на користь держави в з незаконного володіння ТОВ "Барселона ю ей" спірної земельної ділянки.

55. Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою Суду апеляційної інстанцій, закрито провадження у наведеній справі в частині вимог про визнання недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про витребування на користь держави в з незаконного володіння ТОВ "Барселона ю ей" земельної ділянки, зокрема з огляду на пропуск прокурором позовної давності.

56. Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи судові рішення у наведеній справі в касаційному порядку, відступила від правових висновків, наведених у постановах від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та від 12.06.2019 у справі № 911/848/18 (справа, яка переглядається) зазначивши таке:

"38. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

39. Оскільки вимога про визнання недійсним рішення 7-ої сесії 6-го скликання Сільради від 29 липня 2011 року №26 про передачу у власність ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, зокрема задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Тому такі вимоги не повинні розглядатися в межах одного провадження. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного рішення Сільради, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване

40. Факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки із державної власності вже встановлений судами у інших справах, і відповідні рішення Сільради судами скасовані, а саме рішення 38-ї сесії 5-го скликання Сільради від 07 липня 2010 року № 2 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП НДВА Пуща-Водиця ,рішення 39-ї сесії 5-го скликання Сільради від 04 серпня 2010 року№ 4 Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП НДВА Пуща-Водиця та № 130-136, 146-147, 181, якими надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у селі Софіївська Борщагівка для ведення особистого селянського господарства у власність громадянам, в тому числі ОСОБА_6 . Встановлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

41. Зазначене вище спростовує доводи скаржника про те, що позовні вимоги у справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна, а тому їх необхідно розглядати в межах одного провадження в порядку господарського судочинства".

57. Так колегія суддів зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 хоча і ухвалена у спорі з подібним предметом, проте за різних фактичних обставин справи та доказової бази, зокрема у наведеній справі, на час її розгляду судом першої інстанції, рішеннями судів у інших справах було встановлено факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки із державної власності, про що і зазначено Великою Палатою Верховного Суду у пункті 40 зазначеної постанови. Наведене також свідчить про неподібність правовідносин у наведеній справі по відношенню до справи, яка переглядається.

58. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 ухвалена у спорі за позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтер-профіт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтер-кастомс" та Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання недійсними наказів та договорів іпотеки, витребування земельних ділянок.

59. Рішенням місцевого господарського суду у задоволенні позову прокурора було відмовлено, суд виходив з того, що земельна ділянка у встановленому законом порядку не була передана у комунальну власність та перебувала у державній власності; оспорювані накази прийняті ГУ Держземагентства у Київській області у межах наданих законом повноважень; ТОВ "Компанія Інтер-профіт" та ТОВ "Компанія "Інтер-кастомс" є добросовісними набувачами; оспорювані договори іпотеки відповідають вимогам статті 203 ЦК України.

60. Суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого суду та ухвалив постанову, якою провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Постанову мотивовано тим, що вимоги про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вони стосуються прав та охоронюваних законом інтересів фізичних осіб; інші позовні вимоги мають похідний характер.

61. Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження щодо позовних вимог про: визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області; визнання недійсними договорів іпотеки; витребування на користь територіальної громади з незаконного володіння ТОВ "Компанія "Інтер-профіт" та ТОВ "Компанія "Інтер-кастомс" земельних ділянок та направлення справи у цій частині до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

62. Так, у своїй постанові від 01.10.2019 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України. Відтак твердження прокурора про господарську юрисдикцію справи в частині оспорювання наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24.07.2013 про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам з посиланням на те, що на день подання позову власниками спірних земельних ділянок є юридичні особи, є помилковими.

63. Стосовно інших позовних вимог, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним. Оскільки вимога про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам не є нерозривно пов`язаною з іншими вимогами у цій справі, в тому числі з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, такі вимоги можуть розглядатися в межах різних проваджень.

64. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки, ухвалюючи постанову про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції необґрунтовано послався на похідний характер інших позовних вимог (визнання недійсним наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 25 червня 2013 року про припинення права користування земельною ділянкою; визнання недійсними договорів іпотеки, укладених юридичними особами; витребування земельних ділянок на користь територіальної громади в особі Міськради з незаконного володіння юридичних осіб). При цьому фактичною метою пред`явлення прокурором позову є витребування на користь Міськради земельних ділянок вільними від обтяжень, а тому вимоги щодо оскарження договорів іпотеки та витребування землі є саме основними вимогами, а не похідними. Відтак, ці позовні вимоги не є нерозривно пов`язаними з вимогою про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам, не є похідними вимогами, а тому з огляду на суб`єктний склад та характер спірних правовідносин, їх необхідно розглядати в порядку господарського судочинства.

65. Колегія суддів зазначає, що саме помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження у справі відносно усіх заявлених прокурором позовних вимог і стало підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції із направленням справи до цього суду для продовження розгляду.

66. Так, на відміну від наведеної у пунктах 58-64 цієї ухвали справи, у справі, яка переглядається суди попередніх інстанцій дійшли висновків щодо необхідності закриття провадження лише у частині позовних вимог, які безпосередньо стосуються прав та інтересів фізичних осіб (у цій частині скаржник не оскаржує ухвалені у справі судові рішення). Наведене свідчить про неподібність правовідносин у наведеній справі та справі, яка переглядається, оскільки постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 хоча і ухвалена у спорі з подібним предметом, проте за інших фактичних обставин справи (висновки цієї постанови не стосуються розгляду справи по суті, а зроблені лише відносно юрисдикції спору).

67. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 ухвалена у спорі за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс", фізичної особи - підприємця Гордієнка Валерія Миколайовича, Бориспільської міської ради, Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про скасування рішень, визнання недійсними договорів, визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння.

68. Справа розглядалась судами неодноразово. Під час первісного розгляду справи, місцевий господарський суд, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав недоведення прокурором, що власником спірних будівель є саме позивач - Райрада.

69. За наслідками перегляду судових рішень у справі за нововиявленими обставинами місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції встановив, що позивач до моменту вибуття спірного майна із його власності дійсно був його власником, у зв`язку з чим суди задовольнили позов (визнали незаконним та скасували рішення, визнали недійсними договори, визнали право власності та витребували майно).

70. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 зазначила, що у справі, що переглядається, задоволення позовних вимог Райради про визнання незаконними та скасування рішень виконкому Міськради щодо оформлення права власності на спірне нерухоме майно за відповідачами, визнання недійсними договорів міни, укладених між цими відповідачами стосовно спірного майна, та визнання за позивачем права власності на вказане майно не призвело б до відновлення володіння територіальною громадою Бориспільського району вказаним майном, а отже, зазначені вимоги не є ефективним засобом захисту позивача у цій справі. При цьому право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від наведених вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 ЦК України, що й повинно бути доведено в суді, а з урахуванням встановлених обставин під час перегляду ухвалених судових рішень у справі за нововиявленими обставинами, зокрема щодо незаконності рішення про передачу майна та наявності права позивача на спірне майно, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість позову прокурора в частині вимог про витребування з чужого незаконного володіння спірного майна.

71. З огляду на викладене у пунктах 67-70 цієї ухвали, Верховний Суд зазначає про відмінність правовідносин у зазначеній справі у порівнянні зі справою, яка переглядається, яка хоча і ухвалена у спорі зі схожим предметом, проте за відмінних встановлених фактичних обставин справи та доказової бази. Судами у наведеній справі, окрім іншого, встановлено незаконність рішення про передачу майна, натомість у справі, яка переглядається суд апеляційної інстанції встановив відповідність оскаржуваного розпорядження вимогам діючого на час його прийняття законодавства та наявність волі держави як власника на відчуження спірних земельних ділянок (пункти 11-13 цієї ухвали), а відтак справа № 19/028-10/13 не є подібною до справи, яка переглядається.

72. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/619/19 ухвалена у справі за позовом заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Агрозем-7" про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та їх повернення у відання держави. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, закрив провадження у справі зазначивши, що оскільки спірні земельні ділянки надавались фізичній особі то цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

73. Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів першої та апеляційної інстанції та направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої висновки колегія суддів мотивувала тим, що спірні земельні ділянки надавались фізичній особі з метою створення фермерського господарства, при цьому спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Тобто якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарсько судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства.

74. Верховний Суд зазначає про неподібність правовідносин у наведеній в пунктах 72-73 цієї ухвали справі зі справою, яка переглядається з огляду, зокрема, на відмінність предмету і підстав позову, а також встановлених фактичних обставини справи, доказової бази і матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

75. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц ухвалена за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради Київської області до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМ-АРТ", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олени Миколаївни, Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області, ТОВ "Забудова-Д" про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

76. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалами судів апеляційної і касаційної інстанції у задоволенні позову прокурора було відмовлено з тих підстав, що на момент вчинення перших правочинів, за якими спірні земельні ділянки були відчужені, рішення Ірпінської міської ради, на підставі яких фізичні особи набули право власності на ці ділянки, не були скасовані, а відповідні договори сторони повністю виконали. Суди не взяли до уваги доводи прокурора про те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника поза його волею, оскільки саме Ірпінська міська рада прийняла рішення про надання спірних земельних ділянок набувачам, і ці рішення лише у подальшому скасував суд у справі № 1013/4597/2012. У вказаних рішеннях Ірпінської міської ради було її волевиявлення на вибуття земельних ділянок з власності територіальної громади м. Ірпеня та на передання їх у приватну власність. За наявності волі Ірпінської міської ради на відчуження земельних ділянок відсутні підстави для застосування механізму захисту права власності, передбаченого статтею 388 ЦК України. Суди дійшли висновку про те, що оскільки продаж спірних земельних ділянок на користь ТОВ "Забудова-Д" відбувся у порядку, встановленому для виконання судових рішень, то вказане є додатковою підставою для відмови у задоволенні вимоги про витребування цих ділянок у зазначеного відповідача.

77. Велика Палата Верховного Суду постановою від 29.05.2019 скасувала ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.11.2016, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16.02.2016 та рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25.11.2015 в частині відмови у задоволенні вимог до ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про витребування земельних ділянок, у цій частині ухвалила нове рішення про задоволення позову яким витребувала у ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на користь територіальної громади м. Ірпеня земельні ділянки. Також скасувала вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог до ТОВ "Забудова-Д" про витребування на користь територіальної громади м. Ірпеня із незаконного володіння ТОВ "Забудова-Д" земельних ділянок, а справу у цій частині направила на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишено в силі.

78. Велика Палата Верховного Суду ухвалюючи наведену постанову, зокрема виходила з того, що оскільки спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на підставі рішень Ірпінської міської ради, скасованих у судовому порядку у справі № 1013/4597/2012 через їх незаконність, волі територіальної громади м. Ірпеня на таке вибуття не було. Отже, у справі № 367/2022/15-ц суди неправильно застосували пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України та дійшли помилкового висновку про наявність волі територіальної громади м. Ірпеня на вибуття спірних земельних ділянок.

79. Так, колегія суддів зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц хоча і ухвалена у спорі з подібним предметом, проте за різних фактичних обставин справи та доказової бази, зокрема у наведеній справі рішеннями суду у іншій справі було скасовано рішення Міськради на підставі яких спірні земельні ділянки вибули з володіння територіальної громади міста, про що і зазначено Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 40-41 зазначеної постанови. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у наведеній справі по відношенню до справи, яка переглядається.

80. Постанова Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15 ухвалена у спорі за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВ-Іммобільє" про витребування у останнього на користь територіальної громади міста Одеси нежитлових приміщень.

81. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.07.2015 у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визнання недійсним договору міни від 12.08.2010 та договору купівлі-продажу 23 об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, серед яких є спірне майно, через чотири роки після їх укладення, не може слугувати підставою для витребування вказаного майна у добросовісного набувача на законних підставах. Також, суд першої інстанції керувався приписами статей 256, 267 Цивільного кодексу України та виходив зі спливу позовної давності, перебіг якої необхідно відліковувати із 05.12.2011 (початок розгляду справи № 916/2545/13), та недоведеності прокурором поважності причин пропущення цього строку.

82. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2015, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2016, рішення суду першої інстанції залишено без змін, однак з інших підстав. Суди зазначили, що при наявності правомочностей у Одеської міської ради, наданих законом, на вирішення питань щодо розпорядження комунальною власністю, вираження волі на первісне відчуження об`єктів комунальної власності, але його прийняття з порушенням порядку приватизації, відсутні необхідні ознаки, визначені ст. 388 Цивільного кодексу України для здійснення віндикації у зв`язку з наявністю волі на відчуження комунальної власності.

83. Постановою Верховного Суду України від 15.03.2017 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 та постанову Вищого господарського суду України від 22.06.2016 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд. Підставою для скасування зазначених судових рішень слугувала невідповідність висновків судів про те, що сам по собі факт визнання недійсними рішення Одеської міськради та договору, на підставі якого нерухоме майно вибуло із володіння ради, не свідчить про відсутність волі останньої на його відчуження, правовим позиціям Верховного Суду України.

84. Так, колегія суддів зазначає, що постанова Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15 хоча і ухвалена у спорі з подібним предметом, проте за різних фактичних обставин справи та доказової бази (у наведеній справі рішенням суду у іншій справі було визнано недійсним рішення Міськради на підставі якого спірне нерухоме майно вибуло з володіння територіальної громади міста, про що прямо зазначено Верховним Судом України у своїй постанові). Наведене свідчить про неподібність правовідносин у наведеній справі по відношенню до справи, яка переглядається

85. Що стосується посилань скаржника про неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 в частині застосування до спірних правовідносин положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо непропорційного втручання у мирне володіння майном, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

86. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 ухвалена у спорі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_10 (первинний набувач), ОСОБА_11 (проміжна набувачка), ОСОБА_12 (кінцевий набувач) про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

87. У наведеній справі суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позов в повному обсязі, при цьому встановили що землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній або комунальній власності та можуть надаватись у передбаченому законом порядку лише у користування фізичних і юридичних осіб та лише для цілей, визначених земельним і водним законодавством, що свідчить про незаконність оскаржуваного рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим визнали незаконним та скасували рішення ради, визнали незаконним і скасували державний акт на право власності первісного набувача та витребували від кінцевого набувача спірну земельну ділянку.

88. Велика Палата Верховного Суду постановою від 15.09.2020 частково скасувала рішення судів першої та апеляційної інстанції, зокрема в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними і скасування державних актів на право власності первісного набувача та витребування у кінцевого набувача земельної ділянки. При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначила, що суди, встановивши, що земельна ділянка належить до земель водного фонду, не мали застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про витребування майна з чужого незаконного володіння замість приписів статті 391 цього кодексу та частини другої статті 152 ЗК України, а тому мали відмовити у задоволенні вимог, які не спрямовані на усунення перешкод у користування та розпорядженні цією ділянкою.

89. Щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо непропорційного втручання у мирне володіння майном, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що приписи законодавства дозволяли та дозволяють громадянам отримати на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, зокрема для рекреаційних і туристичних цілей. Водночас набувачі земельної ділянки мали намір отримати її не в оренду, а у приватну власність, розуміючи обмеження, визначені чинним законодавством. Таким чином враховуючи недобросовісність дій як з передання, так і з набуття у приватну власність земельної ділянки на відстані 207 - 212 м від її південної межі до урізу води Чорного моря та 270 - 275 м від північної межі до урізу води Чорного моря, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що загальний інтерес у контролі за використанням зайнятої прибережною захисною смугою земельної ділянки за її цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає над приватним інтересом у заволодінні такою ділянкою у власність. У зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що дії прокурора у цій справі є легітимним втручанням у право власності.

90. Так, колегія суддів зазначає про неподібність правовідносин у наведеній у пунктах 85-89 цієї ухвали та справі, яка переглядається, зокрема з огляду на те, що у справі № 469/1044/17 спірна земельна ділянка відносилась до земель прибережних захисних смуг, які перебувають виключно у державній або комунальній власності та можуть надаватись у передбаченому законом порядку лише у користування фізичних і юридичних осіб. Відтак, з огляду на належність спірної земельної ділянки до земель, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність Велика Палата Верховного Суду дійшла відповідних висновків, щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо непропорційного втручання у мирне володіння майном. Наведе очевидно свідчить про неподібність правовідносин у зазначеній справі та справі, яка переглядається.

91. Так згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

92. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші доводи касаційної скарги (1) не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, (2) не доводять порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, (3) направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України), Суд на підставі частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 911/848/18.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 911/848/18.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил