Постанова

від 16.02.2021 по справі 904/1947/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2021 року м.Дніпро Справа № 904/1947/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чередка А.Є., Коваль Л.А.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 (повний текст рішення складений та підписаний 15.10.2020, суддя Ніколенко М.О. ) у справі

за позовом Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро", м. Дніпро

про стягнення пені у розмірі 607 292 грн. та штрафу у розмірі 740 600 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Фонд соціального захисту інвалідів звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 347 892 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов договору про закупівлю спеціального обладнання автомобілів №56 від 01.11.2019 щодо своєчасного поставлення автомобілів. На підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України позивач нарахував пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставлених спецавто за загальний період з 10.12.2019 по 26.01.2020 у розмірі 607 292 грн та 7% штрафу у розмірі 740 600 грн.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у даній справі позов задоволено частково; зменшено розмір нарахованої пені з 488 796 грн до 400 000 грн; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро" на користь Фонду соціального захисту інвалідів пеню у розмірі 400 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 331,94 грн; відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 740 600 грн та пені у розмірі 118 496 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на те, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором і поставив спецавто з порушенням обумовлених строків. Перевіривши розрахунки пені та штрафу суд встановив, що позивачем неправильно визначено періоди прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки спецавто.

Під час вирішення питання про зменшення заявленого розміру пені, судом, зокрема, враховано, що постачальник під час поставки товару намагався діяти добросовісно, маючи на меті виконання умов договору та задоволення потреб замовника та отримувачів; постачальником було виконано своє зобов`язання за договором у повному обсязі; позивач не поніс збитків внаслідок дій відповідача; розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення, не відповідає наслідкам порушення постачальником своїх зобов`язань.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Фонд соціального захисту інвалідів звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині зменшення розміру нарахованої пені з 488 796 грн до 400 000 грн та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 740 600,00 грн та пені у розмірі 118 496,00 грн, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник зазначає, що згідно з умовами договору сторони засвідчують поставку спецавто датою підписання трьохстороннього акту приймання-передачі, яка і є фактичною датою поставки спецавто товариством з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро".

Скаржник не погоджується з висновком господарського суду про зменшення розміру нарахованої пені з 488 796,00 грн до 400 000 грн, оскільки у рішенні не міститься жодного посилання на докази того, що постачальник під час поставки намагався діяти добросовісно, маючи на меті виконання умов договору та задоволення потреб замовника та отримувачів; розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення, не відповідає наслідкам порушення постачальником своїх зобов`язань, що свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 740 600,00 грн та пені у розмірі 118 496,00 грн зазначив, що обставини, на які посилається відповідач доводяться видатковими накладними (т.1 а.с. 133-156), актами приймання-передачі (т.1 а.с.157-180). Проте, за твердженням заявника, вказані накладні не містять відмітки щодо підписання їх фондом та не надавались фонду для підпису, що свідчить про порушення відповідачем умов договору та ст.193 Господарського кодексу України.

3.2 Доводи інших учасників справи

У наданих поясненнях на апеляційну скаргу відповідач вказує, що постачальником дійсно порушені строки поставки спецавто і товариство з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро" не заперечує нести відповідальність за таке порушення.

Однак відповідач не погоджується зі строками порушення, вказаними позивачем, а відтак і з розрахунком штрафних санкцій, який позивач наводить у позові.

В позовній заяві позивач наводить розрахунок пені та штрафних санкцій із зазначенням фактичної кількості днів прострочення з боку відповідача орієнтуючись на підписання таких актів безпосередньо позивачем. Проте, ці дати підписання не співпадають з фактичною датою поставки товару.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суд

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2020 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, надано Фонду соціального захисту інвалідів строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 19 329,66 грн та доказів на підтвердження повноважень Кирилова О.В. щодо підписання апеляційної скарги, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

На виконання ухвали суду від 16.11.2020 скаржником надано докази усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020; призначено справу до розгляду на 05.01.2021.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.12.2020 постановлено судове засідання у справі з товариством з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро" призначене на 05.01.2021 на 10:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon .

Ухвалою апеляційного господарського суду від 24.12.2021 задоволено клопотання Фонду соціального захисту інвалідів про проведення судового засідання 05.01.2021 у режимі відеоконференції.

05.01.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.02.2021.

Ухвалою апеляційного господарського суду 08.02.2020 постановлено провести судове засідання у справі № 904/1947/20 призначене на 16.02.2021 на 09:30 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon .

16.02.2021 у судове засідання з`явилися учасники справи, які надали відповідні пояснення.

16.02.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро" (надалі - постачальник) та Фондом соціального захисту інвалідів (надалі - замовник) було укладено договір про закупівлю спеціального обладнання автомобілів № 56 від 01.11.2019 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, предметом договору є закупівля легкових автомобілів (спеціально обладнані автомобілі для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату), які відповідають ДК 021:2015-34110000-1 (надалі - спецавто), мають бути новими та їх доставка і місця поставки.

Згідно з п.1.2 договору, додаток № 1 (специфікація), додаток № 2 (повне найменування та адреса місця поставки) та додаток № 3 (графік поставки) є невід`ємними частинами цього договору.

Ціна договору становить 25 392 000 грн з ПДВ (п.3.1 договору).

За умовами п.1.3. договору, за цим договором постачальник зобов`язується поставити спецавто відповідної якості та комплектації протягом 2 місяців з дати підписання даного договору згідно із графіком поставки до виконавчих органів міських рад (крім міст, що є обласними центрами, та міст обласного значення), сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - отримувачі), а замовник - оплатити спецавто відповідно до видаткової накладної, рахунку-фактури та трьохстороннього акту приймання - передачі спецавто.

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині виконання сторонами зобов`язань, до повного їх виконання.

На виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію, у якій погоджено найменування та характеристики спецавто, їх кількість та ціну.

У додатку № 3 сторони встановили дати та адреси поставки спецавто.

Відповідачем в порушення умов договору, спецавто було поставлено з порушенням обумовленого строку, у зв`язку з чим позивачем були нараховані штрафні санкції, передбачені п.7.2 договору та ст.231 Господарського кодексу України.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 118 496,00 грн та штрафу у розмірі 740 600 грн за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю спеціального обладнання автомобілів № 56 від 01.11.2019 з поставки спецавто в обумовлені строки.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідач не заперечує факт несвоєчасної поставки спецавто за договором.

За приписами до частини другої ст.193, частини першої 1 ст.216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

У пункті 7.2 договору сторони дійшли згоди, що постачальник у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору несе відповідальність згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

На підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України позивач нарахував пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставлених спецавто за загальний період з 10.12.2019 по 26.01.2020 у розмірі 607 292 грн та 7% штрафу у розмірі 740 600 грн.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, колегія суддів погоджується із висновоком суду першої інстанції, що позивачем неправильно визначено періоди прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки спецавто.

Так, відповідно до п.5.3 договору, сторони засвідчують поставку спецавто шляхом підписання видаткової накладної та трьохстороннього акту приймання - передачі.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що трьохсторонній акт приймання - передачі спецавто підписується уповноваженими представниками отримувача, замовника та постачальника. Порядок підписання трьохстороннього акту приймання - передачі: 1 - постачальник, 2 - отримувач, 3 - замовник.

Датою підписання трьохстороннього акту приймання - передачі є дата фактичної поставки спецавто постачальником відповідно до п. 5.1 договору.

Підписом на трьохсторонньому акті приймання - передачі спецавто постачальник підтверджує факт поставки спецавто, який відповідає якісним та технічним характеристикам, та супроводжуючої документації на спецавто, отримувач підтверджує, що отримав спецавто та експлуатаційну документацію згідно чинного законодавства.

Отримувач передає акт приймання - передачі замовнику для підпису та здійснення оплати.

Після підписання замовником трьохстороннього акту приймання-передачі один екземпляр надсилається рекомендованим або цінним листом з повідомленням отримувачу, другий екземпляр - постачальнику, третій - залишається у замовника.

Замовник зобов`язується підписати трьохсторонній акт приймання-передачі спецавто протягом 5 днів з дня отримання.

За приписами п.5.1 договору поставка спецавто постачальником здійснюється залізничним/автомобільним транспортом або власним ходом у місця поставки в строки визначені умовами цього договору, згідно графіка поставки.

У п.5.5 договору сторони домовились, що право власності на спецавто виникає у отримувача з моменту фактичного отримання спецавто. При передачі спецавто постачальник повинен передати отримувачу експлуатаційну документацію на спецавто (інструкцію з експлуатації, гарантійну та сервісну книжку (за наявності), інші документи й приналежності), рахунок-фактуру та видаткову накладну на спецавто (інші необхідні документи).

З аналізу змісту наведених пунктів договору вбачається, що датою поставки відповідачем спецавто є дата фактичної передачі таких спецавто отримувачу та підписання останнім акту приймання - передачі та видаткової накладної. Замовник підписує акт приймання - передачі спецавто в останню чергу, вже після фактичної поставки.

Отже, твердження позивача про те, що датою поставки відповідачем спецавто є дата підписання замовником акту приймання - передачі, є помилковим.

Перевіривши наданий відповідачем контррозрахунок пені, колегія суддів вважає, що розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин, обґрунтованим є нарахування пені у розмірі 488 796 грн, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 118 496,00 грн.

Крім того, встановивши, що постачальником не було допущено прострочення виконання зобов`язання з поставки спецавто понад 30 днів, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для застосування для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені до 50 000 грн, яке обґрунтовано посиланням на відсутність у позивача збитків внаслідок прострочення відповідача; розмір штрафних санкцій неспівмірно великий, порівняно з допущеним порушенням і може бути джерелом отримання невиправданих прибутків; фактичне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань у повному обсязі.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для зменшення пені, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує таке.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів враховує, що реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення пені.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру нарахованої пені з 488 796 грн до 400 000 грн.

В решті рішення місцевого господарського суду не оскаржується, а тому судом першої інстанції не переглядається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду прийняте із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому відповідно до положень п.1 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підлягає зміні в частині розміру стягуваної суми. Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню

4.5. Розподіл судових витрат

З урахуванням приписів п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/1947/20 змінити, виклавши в наступній редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро" (місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, вул.Берегова, буд.208; ідентифікаційний код: 35448001) на користь Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 04050, м.Київ, вул. Глибочицька, 72; ідентифікаційний код: 00034163) пеню у розмірі 488 796 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 331,94 грн. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. В решті позову відмовити .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро" (місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, вул. Берегова, буд.208; ідентифікаційний код: 35448001) на користь Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 04050, м.Київ, вул. Глибочицька, 72; ідентифікаційний код: 00034163) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 810,75 грн.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку

Постанова складена у повному обсязі 22.02.2020.

Головуючий В.О.Кузнецов

Судді А.Є.Чередко

Л.А.Коваль