Постанова

від 20.05.2021 по справі 904/1947/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/1947/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Бабинець М.В. (наказ № 96 від 23.09.2020),

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду соціального захисту інвалідів

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2021,

за позовом Фонду соціального захисту інвалідів

до товариства з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро"

про стягнення пені у розмірі 607 292,00 грн та штрафу у розмірі 740 600,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд, позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АІС Автоцентр Дніпро" (далі - ТОВ "АІС Автоцентр Дніпро", відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 347 892 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору про закупівлю спеціального обладнання автомобілів №56 від 01.11.2019 (далі - договір) в частині поставки автомобілів у строк визначений договором, у зв`язку із чим позивачем на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нараховано пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставлених спецавто за період з 10.12.2019 по 26.01.2020 у розмірі 607 292 грн та 7% штрафу у розмірі 740 600 грн.

2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 (суддя - Ніколенко М.О.) у справі №904/1947/20 позов задоволено частково. Суд зменшив розмір нарахованої пені з 488 796,00 грн до 400 000,00 грн; стягнув з ТОВ "АІС Автоцентр Дніпро" на користь позивача пеню у розмірі 400 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 331,94 грн; у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 740 600,00 грн та пені у розмірі 118 496 грн - відмовив.

2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на те, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором і поставив спецавто з порушенням обумовлених строків. Здійснивши перевірку розрахунку пені та штрафу суд встановив, що позивачем неправильно визначено періоди прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки спецавто. Під час вирішення питання про зменшення заявленого розміру пені, суд, зокрема, врахував, що постачальник під час поставки товару намагався діяти добросовісно, маючи на меті виконання умов договору та задоволення потреб замовника та отримувачів; постачальником було виконано своє зобов`язання за договором у повному обсязі; позивач не поніс збитків внаслідок дій відповідача; розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення, не відповідає наслідкам порушення постачальником своїх зобов`язань.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2021 (колегія суддів: Кузнецова В.О., Чередко А.Є., Коваль Л.А.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/1947/20 змінено та викладено в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "АІС Автоцентр Дніпро" на користь Фонду пеню у розмірі 488 796,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 331,94 грн. В решті позову відмовити." Стягнуто з ТОВ "АІС Автоцентр Дніпро" на користь Фонду судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 810,75 грн.

2.4. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру нарахованої пені з 488 796,00 грн до 400 000,00 грн, оскільки виходячи із фактичних обставин справи та враховуючи наявні у матеріалах справи докази, відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення пені.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. 19.04.2021 Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2021 зі справи №904/1947/20 в частині позовних вимог, щодо яких було відмовлено та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити названі вимоги.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. Так, касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.1.2. Фонд вказує на неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин у справі №904/1947/20 та неправильне застосування норм частини другої статті 231 ГК України, статей 74-79, частини другої статті 86 та частини п`ятої статті 236 ГПК України.

4.1.3. Так, позивач вказує, що судами попередніх інстанцій не застосовано норми права (приписи статей 74-79, частини другої статті 86 та частини п`ятої статті 236 ГПК України), не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №914/1933/18, від 18.12.2019 у справі №910/1546/19 та від 18.02.2020 у справі №908/807/18.

4.1.4. Також Фонд зазначає про відсутність висновку Верховного Суду "щодо питання застосування частини другої статті 231 ГК України у разі відмінності дати підписання сторонами по договору трьохсторонніх актів приймання-передачі спецавто при визначенні безпосередньої у договорі дати фактичної поставки спецавто постачальником у момент підписання трьохстороннього акту приймання-передачі всіма сторонами договору".

4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

4.2.1. Відзив на касаційну скаргу від ТОВ "АІС Автоцентр Дніпро" не надходив.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5.1. Судами встановлено, що між ТОВ "АІС Автоцентр Дніпро" (постачальник) та Фондом (замовник) 01.11.2019 укладено договір про закупівлю спеціального обладнання автомобілів № 56 (далі - договір). Відповідно до пункту 1.1 якого предметом договору є закупівля легкових автомобілів (спеціально обладнані автомобілі для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату), які відповідають ДК 021:2015-34110000-1 (надалі - спецавто), мають бути новими та їх доставка і місця поставки.

5.2. Згідно з умовами пункту 1.2 договору, додаток №1 (специфікація), додаток № 2 (повне найменування та адреса місця поставки) та додаток №3 (графік поставки) є невід`ємними частинами цього договору.

5.3. Ціна договору становить 25 392 000,00 грн з ПДВ (пункт 3.1 договору).

5.4. Відповідно до умов пункту 1.3 договору, за цим договором постачальник зобов`язується поставити спецавто відповідної якості та комплектації протягом 2 місяців з дати підписання даного договору згідно із графіком поставки до виконавчих органів міських рад (крім міст, що є обласними центрами, та міст обласного значення), сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - отримувачі), а замовник - оплатити спецавто відповідно до видаткової накладної, рахунку-фактури та трьохстороннього акту приймання - передачі спецавто .

5.5. У пункті 7.2 договору сторони дійшли згоди, що постачальник у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору несе відповідальність згідно зі статтями 230, 231 ГК України.

5.6. Пунктом 10.1 договору визначено, що договір набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині виконання сторонами зобов`язань, до повного їх виконання.

5.7. Суди встановили, що на виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію, у якій погоджено найменування та характеристики спецавто, їх кількість та ціну. У додатку №3 сторони встановили дати та адреси поставки спецавто.

5.8. Відповідачем в порушення умов договору, спецавто було поставлено з порушенням обумовленого строку, у зв`язку з чим позивачем були нараховані штрафні санкції, передбачені пунктом 7.2 договору та статтею 231 ГК України.

5.9. Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 607 292,00 грн за період з 10.12.2019 по 26.01.2020 та штрафу у розмірі 740 600,00 грн за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором з поставки спецавто в обумовлені строки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Згідно доводів касаційної скарги, позивачем фактично визначено предметом касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 740 600,00 грн та пені у розмірі 118 496 грн та фактично висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для застосування частини другої статті 231 ГК України (стягнення 7% штрафу за порушення строків поставки понад 30 днів).

6.3. Колегія суддів Верховного Суду, дослідивши аргументи касаційної скарги в частині підстав відкриття касаційного провадження передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, дійшла висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) з огляду на таке.

6.4. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.5. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

6.6. Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №910/3040/16.

6.7. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

6.8. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

6.9. Так, у справі, що розглядається, судами, зокрема, встановлено:

- предметом позову є стягнення з відповідача пені у розмірі 607 292,00 грн за період з 10.12.2019 по 26.01.2020 та штрафу у розмірі 740 600,00 грн за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором з поставки спецавто в обумовлені строки;

- умовами пункту 5.3 договору визначено, що сторони засвідчують поставку спецавто шляхом підписання видаткової накладної та трьохстороннього акту приймання - передачі;

- пунктом 5.4 договору встановлено, що трьохсторонній акт приймання - передачі спецавто підписується уповноваженими представниками отримувача, замовника та постачальника. Порядок підписання трьохстороннього акту приймання - передачі: 1 - постачальник, 2 - отримувач, 3 - замовник;

- датою підписання трьохстороннього акту приймання - передачі відповідно до умов пункту 5.1. договору є дата фактичної поставки спецавто постачальником;

- підписом на трьохсторонньому акті приймання - передачі спецавто постачальник підтверджує факт поставки спецавто, який відповідає якісним та технічним характеристикам, та супроводжуючої документації на спецавто, отримувач підтверджує, що отримав спецавто та експлуатаційну документацію згідно чинного законодавства. Отримувач передає акт приймання - передачі замовнику для підпису та здійснення оплати. Після підписання замовником трьохстороннього акту приймання-передачі один екземпляр надсилається рекомендованим або цінним листом з повідомленням отримувачу, другий екземпляр - постачальнику, третій - залишається у замовника. Замовник зобов`язується підписати трьохсторонній акт приймання-передачі спецавто протягом 5 днів з дня отримання;

- у пункті 5.5 договору сторони домовились, що право власності на спецавто виникає у отримувача з моменту фактичного отримання спецавто. При передачі спецавто постачальник повинен передати отримувачу експлуатаційну документацію на спецавто (інструкцію з експлуатації, гарантійну та сервісну книжку (за наявності), інші документи й приналежності), рахунок-фактуру та видаткову накладну на спецавто (інші необхідні документи);

- змісту умов договору свідчить, що датою поставки відповідачем спецавто є дата фактичної передачі таких спецавто отримувачу та підписання останнім акту приймання - передачі та видаткової накладної . Замовник підписує акт приймання - передачі спецавто в останню чергу, вже після фактичної поставки.

6.10. Суди попередніх інстанцій врахувавши умови договору, надавши оцінку приймання - передачі спецавто та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшли висновку, що твердження позивача про те, що датою поставки відповідачем спецавто є дата підписання замовником акту приймання - передачі, є помилковим . Саме тому, обґрунтованим є нарахування пені у розмірі 488 796,00 грн та, відповідно, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 118 496,00 грн. Також з урахуванням встановлених обставин, що постачальником не було допущено прострочення виконання зобов`язання з поставки спецавто понад 30 днів, суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених частиною другою статті 231 ГК України.

6.11. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

6.12. Відповідно до статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.13. Судами надано вмотивовану оцінку спірним правовідносинам та застосовано норми матеріального права, зокрема, частину першу статті 530 ЦК України та відповідно за встановлених обставин, в контексті спірних правовідносин, у судів попередніх інстанцій були відсутні правові підстави для застосування частини другої статті 231 ГК України щодо стягнення 7% штрафу за порушення строків поставки понад 30 днів.

6.14. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає за потрібне зазначити про необхідність відрізняти оцінку судом певних обставин від встановлення судом юридичних фактів та, відповідно, про помилковість посилання скаржника - на постанови Верховного Суду України від 10.12.2019 у справі №914/1933/18, від 18.12.2019 у справі №910/1546/19 та від 18.02.2020 у справі №908/807/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави, а також встановлені судами фактичні обставини та застосовані судами норми права, що формують зміст правовідносин у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними ; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, за різного правового регулювання та різних об`єктів правового регулювання, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

6.15. Зокрема, у справі №914/1933/18 спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із виконанням умов договору будівельного підряду.

6.16. У справі №908/807/18 предметом спору є відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

6.17. У справі №910/1546/19 предметом спору є вимоги про визнання укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили, договору оренди земельної ділянки.

6.18. Крім того, зміст касаційної скарги свідчить про те, що позивач посилаючись на постанови Верховного Суду у зазначених справах наводить лише загальні посилання на застосування судами норм процесуального права, зокрема, статей 74-79, частини другої статті 86 та частини п`ятої статті 236 ГПК України. В той час як відповідно до статті 74 ГПК України саме на позивача покладено обов`язок доведення, як на особу, яка посилається на певну обставину" та взагалі не зазначає конкретної норми, щодо застосування якої у цій постанові сформульований такий висновок.

6.19. Отже, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані "загальні посилання" касаційної скарги на те, що суди попередніх інстанцій не забезпечили належного дослідження обставин справи та не відповіли на всі аргументи сторін, належно не дослідивши спірні правовідносини та подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази.

6.20. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що господарським судам під час вирішення спорів за загальним правилом, належить здійснювати оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також достатність/вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності .

6.21. Отже, посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №914/1933/18, від 18.12.2019 у справі №910/1546/19 та від 18.02.2020 у справі №908/807/18 та на правові висновки у цих справах, які мали бути враховані судами попередніх інстанцій, не може вважатися прийнятним, оскільки відповідні судові рішення ухвалені за іншого суб`єктного складу сторін спору, за фактично іншого змісту правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) та за іншої фактично-доказової бази (інших фактичних обставин і доказів, які їх підтверджують), ніж у даній справі.

6.22. Суд також зазначає, що вказаними постановами Верховного Суду у справах №914/1933/18, №910/1546/19 та №908/807/18 відповідні справи передано на новий розгляд, що також не означає їх остаточного вирішення, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у цих справах та в судових рішеннях з них.

6.23. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава відкриття касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду у цій частині.

6.24. Також підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Фондом визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду "щодо питання застосування частини другої статті 231 ГК України у разі відмінності дати підписання сторонами по договору трьохсторонніх актів приймання-передачі спецавто при визначенні безпосередньої у договорі дати фактичної поставки спецавто постачальником у момент підписання трьохстороннього акту приймання-передачі всіма сторонами договору".

6.25. Колегія суддів Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу у межах її доводів та вимог, які зводяться до необхідності надання висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах зі справи №904/1947/20, зазначає таке.

6.26. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій передбачених частиною другою статті 231 ГК України з урахуванням умов договору щодо строків поставки спецавто.

6.27. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 118 496,00 грн за період з 10.12.2019 по 26.01.2020 та штрафу у розмірі 740 600,00 грн суди надали оцінку умовам договору та встановили, що відповідачем (постачальником) не було допущено прострочення виконання зобов`язання з поставки спецавто понад 30 днів.

6.28. Так згідно умов договору датою поставки відповідачем спецавто є дата фактичної передачі таких спецавто отримувачу та підписання останнім акту приймання - передачі та видаткової накладної . Суди встановили, що з у рахуванням умов, які погоджені сторонами договору, замовник підписує акт приймання - передачі спецавто в останню чергу, вже після фактичної поставки. Вказані висновки суду грунтуються на умовах пункту 5.4 договору, зокрема: "трьохсторонній акт приймання - передачі спецавто підписується уповноваженими представниками отримувача, замовника та постачальника. Порядок підписання трьохстороннього акту приймання - передачі: 1 - постачальник, 2 - отримувач, 3 - замовник". Враховуючи викладене вище, суди дійшли висновку про помилковість тверджень позивача, що датою поставки відповідачем спецавто є дата підписання замовником акту приймання-передачі.

6.29. Колегія суддів зазначає, що доводи, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов`язані із намаганням позивача переконати Верховний Суд у іншому тлумаченні умов пункту 5.4 договору та зводяться лише до прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи і переоцінку доказів у ній. Водночас, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

6.30. Отже, доводи касаційної скарги у цій частині (зокрема, стосовно необхідності надання висновку Верховного Суду "щодо питання застосування частини другої статті 231 ГК України у разі відмінності дати підписання сторонами по договору трьохсторонніх актів приймання-передачі спецавто при визначенні безпосередньої у договорі дати фактичної поставки спецавто постачальником у момент підписання трьохстороннього акту приймання-передачі всіма сторонами договору") фактично зводяться до встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції.

6.31. Скаржником не доведено наявності визначених ГПК України підстав для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень, а тому пов`язані з наведеним інші аргументи Фонду не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

6.32. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

6.33. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Верховним Судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.

6.34. Отже, враховуючи положення ГПК України, провадження за касаційною скаргою Фонду у відповідній частині закриттю не підлягає. Як зазначено у цій постанові, Суд, з огляду на вказані позивачем підстави касаційного оскарження, дійшов висновку, що його касаційна скарга в даній частині не підлягає задоволенню.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

8. Судові витрати

8.1. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду соціального захисту інвалідів з підстав оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зі справи №904/1947/20 закрити.

2 . Касаційну скаргу Фонду соціального захисту інвалідів з підстав оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, визначених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3 . Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі №904/1947/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова