Постанова

від 22.02.2021 по справі 904/4903/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2021 місто Дніпро Справа № 904/4903/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Кузнецової І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 (повний текст складений 09.11.2020, суддя Бєлік В.Г.) у справі №904/4903/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань", м. Харків

до Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення 5 650,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на свою користь 5 650,00 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі №904/4903/20 позов задоволено у повному обсязі: з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" стягнуто 5 650,00 грн. збитків, 2 102,00 грн. судового збору, 3 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що внаслідок прийняття відповідачем неправомірного рішення про відхилення тендерної пропозиції позивача, позивачем понесені витрати у сумі 5 000,00 грн. за подання відповідної скарги до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та 650,00 грн. сплачені за надання правової допомоги з метою відновлення своїх порушених прав. Між збитками та протиправною поведінкою відповідача існує прямий причинний зв`язок, оскільки саме протиправна поведінка відповідача стала підставою для оскарження його рішення та понесення відповідних витрат.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про доведеність позивачем протиправної поведінки, причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою, та вини, що є передумовою для відшкодування збитків, тому сплачені позивачем 5 000,00 грн. за оскарження протиправних дій відповідача до органу оскарження є витратами та 650,00 грн. сплачені за надання правової допомоги, які позивач поніс для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому місцевим господарським судом відхилені твердження відповідача щодо оскарження позивачем рішення відповідача з власної ініціативи, та що сплачені позивачем 5 650,00 грн. не є збитками з тих підстав, що за результатами поданої скарги позивача, Антимонопольним комітетом України встановлено неправомірність рішення відповідача, а тому кошти, сплачені позивачем для відновлення його порушеного права, є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Також місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. та зазначив, що відповідач у відзиві на позов обмежився лише заявою про відмову у стягненні витрат на професійну правову допомогу, не надаючи при цьому жодних обґрунтувань своєї думки та будь-яких доказів на її підтвердження та клопотанням про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі №904/4903/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог на суму 10 752,00 грн., зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що звернення позивача зі скаргою до Антимонопольного комітету України є його правом а не обов`язком, при цьому понесені витрати у розмірі 5 000,00 грн., сплачені позивачем в якості обов`язкового платежу до Державного бюджету, спрямовані на дотримання встановленого законом порядку подання скарги до органу оскарження. Апелянт звертає увагу, що витрати на реалізацію права на оскарження процедури закупівлі понесені позивачем до встановлення компетентним державним органом факту чинення відповідачем неправомірних дій, а не внаслідок їх. На думку апелянта, понесені позивачем витрати за подання скарги до Антимонопольного комітету України та витрат на складення такої скарги не можуть бути кваліфіковані як збитки.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Кузнецової І.Л.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі №904/4903/20; розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

29.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Позивач погоджується із доводами відповідача про те, що подача скарги до Антимонопольного комітету України є правом а не обов`язком, однак зазначає, що саме неправомірні дії відповідача з відхилення тендерної документації позивача стали підставою для подання такої скарги. Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що відповідач в прохальній частині апеляційної скарги просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, однак в апеляційній скарзі не навів жодних доводів щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу. Позивач вважає 3 000,00 грн. витрат на правничу допомогу співмірною заявленому позову та ненадмірною.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 10.03.2020 Регіональною філією "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) через систему PROZORRO опубліковано оголошення за №UA-2020-02-12-001152-c про проведення процедури відкритих торгів закупівлі код ДК 021:2015: 31710000-6 Електронне обладнання (Діоди) (http://prozoro.gov.ua/tender/UA-2020-02-12-001152-с).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" виявило бажання взяти участь у відповідному тендері та подало тендерну пропозицію і за результатами електронного аукціону його пропозиція виявилася найбільш економічно вигідною, тобто здобула перемогу.

Однак, протоколом розгляду тендерних пропозицій №070420205267371-Івід 07.04.2020 замовником було прийнято рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" як такої, що не відповідає умовам тендерної документації.

Так, в пунктах 7 та 8 зазначеного протоколу розгляду тендерних пропозицій зазначено про відхилення пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" на закупівлю ДК 021-2015 -31710000-6 "Електронне обладнання" (діоди) на підставі протоколу засідання робочої групи служби "Н" від 27.03.2020 №130 та висновку відділу "НЯ" від 25.03.2020 вих. №121/НЯ. Підстава відхилення тендерної пропозиції: згідно зі статтею 30 Закону України "Про публічні закупівлі" через невідповідність тендерної пропозиції учасника умовам тендерної документації, а саме форма "Тендерна пропозиція" учасника не відповідає вимогам додатку 1 тендерної документації.

Відповідно до частини 3 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі якщо учасник, тендерна пропозиція якого відхилена, вважає недостатньою аргументацію, зазначену в повідомленні та протоколі розгляду тендерних пропозицій, такий учасник може звернутися до замовника з вимогою надати додаткову інформацію про причини невідповідності його пропозиції умовам тендерної документації, зокрема технічній специфікації, та/або його невідповідності кваліфікаційним критеріям, а замовник зобов`язаний надати йому відповідь з такою інформацією не пізніш як через п`ять днів з дня надходження такого звернення через електронну систему закупівель.

10.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" звернулося до замовника через електронну систему закупівель з вимогою щодо надання інформації про конкретні причини невідповідності пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" умовам тендерної документації.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" зазначає, що 15.04.2020 отримало відповідь, в якій зазначено, що тендерна пропозиція, яка надається учасником не повинна відрізнятися від вимог, які зазначені в Додатку 1 тендерної документації; в пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" було вказано в частині "Строки поставки - не пізніше 30 календарних днів від дня відправлення покупцем заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару", в той час коли замовник вимагає "Строки поставки - не пізніше 30 робочих днів від дня відправлення покупцем письмової рознарядки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару", тому замовник відхилив пропозицію учасника.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" не погодилось із рішенням замовника (відповідача) та подало скаргу до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

За подання скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" було сплачено обов`язковий збір у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 548 від 15.05.2020.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. До скарги додаються документи та матеріали в електронній формі (у тому числі у вигляді pdf формату файла), що підтверджують порушення процедури закупівлі або неправомірність рішень, дій або бездіяльності замовника, та документ про здійснення оплати за подання скарги до органу оскарження. Відразу після внесення до реєстру скарг скарга з супровідними документами та її реєстраційна картка автоматично надсилаються органу оскарження та замовнику. За подання скарги до органу оскарження справляється плата. Розмір плати визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 23.03.2016 встановлено, що за подання скарги до органу оскарження відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" справляється плата у разі оскарження процедури закупівлі товарів або послуг в розмірі 5 000,00 грн.

Також, для надання правової допомоги у вигляді консультування та підготування скарги до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" 11.05.2020 був укладений з адвокатом Шовковим О.В. договір №11-05/2020 про надання правової допомоги, на підставі якого сплачено 650,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 907 від 29.07.2020.

Рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №11065-р/пк-пз від 04.06.2020 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" задоволено; зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" та рішення про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП Груп" переможцем процедури закупівлі - "ДК 021:2015:3171000-6-Електронне обладнання", оголошення про проведення якої оприлюднене на вебпорталі Уповноваженого органу за №UA-2020-02-12-001152-c.

Зокрема, у даному рішення було зазначено, що скаржник не порушив умови документації в цій частині, тому його пропозиція була неправомірно відхилена замовником та неправомірно відхиливши пропозицію скаржника з підстав, наведених у протоколі розгляду тендерних пропозицій від 07.04.2020 року № 070420205267371-1, замовник порушив вимоги статті 30 Закону України "Про публічні закупівлі", та як наслідок, неправомірно визначивши переможця процедури закупівлі, замовник порушив право скаржника на об`єктивний та неупереджений розгляд його тендерної пропозиції, що є порушенням вимог статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідачем протоколом від 14.07.2020 було прийняте рішення про відміну торгів.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" заявлено про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на свою користь 5 650,00 грн. збитків, які складаються із 5 000,00 грн. плати за оскарження протиправних дій відповідача до органу оскарження та 650,00 грн. плати за надання правової допомоги.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним грошових витрат (збитків), завданих неправомірним рішеннями відповідача за результатами процедури закупівлі.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі, щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди за наявності правопорушення, що потягло її виникнення.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків; причинного зв`язку між порушенням права та збитками; наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Частинами 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); у відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом вказаної статті завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

4) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Закон України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги, конкурентний діалог, переговорна процедура закупівлі. Замовник здійснює процедури закупівлі, передбачені частиною першою цієї статті, шляхом з використання електронної системи закупівель.

Статтею 20 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про публічні закупівлі" оцінка тендерних пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації, та шляхом застосування електронного аукціону. У разі якщо оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до норм частини четвертої статті 10 цього Закону, проводиться оцінка лише тих тендерних пропозицій, що не були відхилені згідно з цим Законом. Критеріями оцінки у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок є, серед іншого, ціна.

Згідно з частиною 5 статті 28 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі якщо оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до норм частини четвертої статті 10 цього Закону, замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність технічним вимогам, визначеним у тендерній документації, та визначає відповідність учасників кваліфікаційним критеріям до проведення автоматичної оцінки тендерних пропозицій у строк, що не перевищує 20 робочих днів.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Після розміщення скарги суб`єктом оскарження в електронній системі закупівель скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка. Скарга разом з реєстраційною карткою в день розміщення суб`єктом оскарження автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу. До скарги додаються документи та матеріали в електронній формі, що підтверджують порушення процедури закупівлі або неправомірність рішень, дій або бездіяльності замовника, та документ про здійснення оплати за подання скарги до органу оскарження. Відразу після внесення до реєстру скарг скарга з супровідними документами та її реєстраційна картка автоматично надсилаються органу оскарження та замовнику. За подання скарги до органу оскарження справляється плата. Розмір плати визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 23.03.2016 встановлено, що за подання скарги до органу оскарження відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" справляється плата в разі оскарження процедури закупівлі товарів та послуг в розмірі 5 000,00 грн.

На виконання вказаних положень Закону України "Про публічні закупівлі" за оскарження протиправних дій відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" сплачено 5 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням №08R1742F1B895A від 15.05.2020.

В рішенні №11065-р/пк-пз від 04.06.2020 року Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель встановлено обставини, які підтверджують протиправну поведінку відповідача та його вину у порушенні прав та законних інтересів позивача, а саме: неправомірне відхилення пропозиції скаржника (позивача) з підстав, викладених на засіданні тендерного комітету №070420205267371-1 від 07.04.2020, та встановлено порушення замовником (відповідачем) вимог статті 30 Закону України "Про публічні закупівлі" та, як наслідок, неправомірне визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП Груп" переможцем процедури закупівлі; замовник (відповідач) порушив принципи здійснення закупівель, визначені статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, недискримінація учасників; додатково вказано, що права та законні інтереси скаржника (позивача) можуть бути захищені шляхом зобов`язання замовника скасувати рішення про відхилення пропозиції скаржника та рішення про визнання переможця процедури закупівлі.

Між збитками та протиправною поведінкою відповідача існує прямий причинний зв`язок, оскільки саме протиправна поведінка відповідача стала підставою для оскарження його рішення та понесення заявлених витрат.

Зважаючи на допущені відповідачем істотні порушення Закону України "Про публічні закупівлі" під час прийняття рішення про відхилення тендерної пропозиції відповідача, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що витрати позивача в сумі 5 000,00 грн. за подання скарги до Антимонопольного комітету України об`єктивною необхідністю, так як такий платіж є обов`язковим для ініціювання розгляду органом оскарження відповідної скарги, тому кошти, сплачені позивачем для відновлення його порушеного права, є збитками.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було прийняте рішення, яке стосувалось прав позивача та яке за результатами його оскарження було визнане неправомірним рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель і відповідача було зобов`язано скасувати це рішення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що внаслідок прийняття відповідачем неправомірного рішення позивач поніс витрати у сумі 5 000,00 грн. за подання відповідної скарги та 650,00 грн. за надання правової допомоги з метою відновлення своїх порушених прав.

Між збитками та протиправною поведінкою відповідача існує прямий причинний зв`язок, оскільки саме протиправна поведінка відповідача стала підставою для оскарження його рішення та понесення відповідних витрат.

Тобто, у даному випадку наявні збитки, протиправна поведінка заподіювача збитків, встановлена рішенням уповноваженого органу, а також причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача. Що ж до вини, то відповідачем не доведено відсутності своєї вини при прийнятті рішення, яке було прийнято з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем протиправної поведінки, причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою, та вини, що є передумовою для відшкодування збитків.

Отже, сплачені позивачем 5 000,00 грн. за оскарження протиправних дій відповідача до органу оскарження та 650,00 грн. за надання правової допомоги, є витратами, які позивач поніс для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що звернення позивача зі скаргою до Антимонопольного комітету України є його правом а не обов`язком, при цьому понесені витрати у розмірі 5 000,00 грн. сплачені позивачем в якості обов`язкового платежу до Державного бюджету спрямовані на дотримання встановленого законом порядку подання скарги до органу оскарження; витрати на реалізацію права на оскарження процедури закупівлі понесені позивачем до встановлення компетентним державним органом факту чинення відповідачем неправомірних дій, а не внаслідок їх, тому, на думку апелянта, понесені позивачем витрати за подання скарги до Антимонопольного комітету України та витрати на складення такої скарги не можуть бути кваліфіковані як збитки.

Апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта з огляду на те, що право на оскарження рішення у процедурі закупівель прямо передбачено Законом України "Про публічні закупівлі".

Матеріалами справи підтверджується, що підставою звернення позивача зі скаргою до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України стало прийняття неправомірного рішення відповідача про відхилення пропозиції позивача з підстав, викладених на засіданні тендерного комітету №070420205267371-1 від 07.04.2020, тобто саме неправомірні дії позивача були передумовою звернення позивача зі скаргою.

За результатами подання скарги позивачем Антимонопольним комітетом України встановлено неправомірність рішення відповідача, а тому кошти, сплачені позивачем для відновлення його порушеного права, є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження надання правничої допомоги за договором про надання правової допомоги №13-08/2020 від 13.08.2020 року до матеріалів справи було долучено: копію договору про надання правової допомоги № 13-08/2020 від 13.08.2020; копію рахунку на оплату №1 від 13.08.2020; копію платіжного доручення №08R1742F5AB33A від 27.08.2020.

Матеріалами справи підтверджується, що інтереси позивача представляв адвокат Шовков О.С., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги №13-08/2020 від 13.08.2020 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1017539 від 01.09.2020.

Як вбачається із укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" (клієнт) та Шовковим О.С. договору про надання правової допомоги №13-08/2020 від 13.08.2020, вартість гонорару адвоката за цим договором сторонами визначила у розмірі 3 000,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" надано копію платіжного доручення №08R1742F5AB33A від 27.08.2020 на суму 3000,00 грн. про оплату надання правової допомоги згідно з пунктом 1.2 договору та згідно з рахунком №1 від 13.08.2020.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти стягнення судових витрат на професійну правничу та просив відмовити позивачу у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокату та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно - виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно з частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Місцевим господарським судом зазначено, що відповідач у відзиві на позов обмежився лише заявою про відмову у стягненні витрат на професійну правову допомогу, не надаючи при цьому жодних обґрунтувань своєї думки та будь-яких доказів на її підтвердження та клопотанням про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Апелянт в прохальній частині апеляційної скарги просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача, однак в апеляційній скарги відсутні будь-які доводи стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що апелянтом не наведено в апеляційній скарзі неспівмірності витрат на правничу допомогу, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на корись позивача 3 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі №904/4903/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі №904/4903/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 22.02.2021.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова

У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №904/4903/20 поштою не надсилаються.

Надіслати копії цієї постанови на електронні адреси (за наявної в матеріалах справи інформації) Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" (ІНФОРМАЦІЯ_1), Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ІНФОРМАЦІЯ_2).