Рішення

від 10.02.2021 по справі 915/185/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року Справа № 915/185/20

м. Миколаїв

За позовом: Заступника прокурора Миколаївської області

(54030, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28)

в інтересах держави в особі: Миколаївської міської ради

(54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 20),

третя особа без самостійних позовних вимог

на стороні позивача: Департамент з надання адміністративних послуг

(54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 20)

до відповідача-1 : Товариства з обмеженою відповідальністю Буцефал

(54030, м.Миколаїв, вул. Пушкінська, 8),

до відповідача-2 : Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу

державної реєстрації Новобузької міської ради Альбертін Олени Вадимівни

(55600, Миколаївська область, м.Новий Буг, вул. Героїв Трипілля, 43)

Суддя Ткаченко О.В.

В судовому засіданні 09.02.2021р. приймали участь представники:

від позивача: представник не з`явився,

від відповідача-1: Анохін М.В., за довіреністю,

від відповідача-2: представник не з`явився,

від ІІІ особи: представник не з`явився,

в судовому засіданні приймає участь: прокурор Григорян Е.Р.

СУТЬ СПОРУ : визнання дій державного реєстратора незаконними та скасування запису про внесення змін,

19.02.2020р. за вх. №2203/20 Заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №05/2-187вих-20 від 17.02.2020р., в якій просить визнати незаконними дії державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Новобузької міської ради щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису від 21.12.2018р. про реєстрацію змін до запису від 25.12.2014р. №8246027 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва та обслуговування торговельноофісного центру ; та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 21.12.2018р. про реєстрацію відповідних змін до запису від 25.12.2014р. №8246027.

Ухвалою суду від 24.02.2020р. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.03.2020р.

Судове засідання, призначене на 19.03.2020р. не відбулось про що учасникам справи було направлено відповідне повідомлення.

18.03.2020р. від ТОВ Буцефал до суду надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнає, мотивуючи це тим, що спірна земельна ділянка використовується ним за цільовим призначенням, яке було змінено власником самостійно в ході зміни виду використанні земельної ділянки в межах однієї категорії земель відповідно до приписів ч.5 ст. 20 Земельного кодексу України. Також відповідач-1 зазначає, що ним не здійснювалось жодної підробки документів, право власності на спірну земельну ділянку було набуте правомірно та добросовісно, а формулювання, викладене у рішенні Миколаївської міської ради хоча і може сприйматись неоднозначно, однак це не може мати наслідком непропорційне втручання в нове право власності та перекладати на нього надмірний індивідуальний тягар наслідків за помилки, допущені Миколаївською міською радою. Також відповідач-1 зазначає, що згідно з положеннями Регламенту Миколаївської міської ради, рішення з процедурних питань не потребує окремого документального оформлення, не містить обов`язкової заборони прийняття рішення у вигляді документу, а тому, перенесення розгляду питань, відповідно до положень вказаного регламенту є саме процедурним питанням та не потребує окремого документального оформлення.

26.03.2020р. від прокуратури Миколаївської області до суду надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор проти відзиву відповідача-1 заперечує, зазначаючи, що зміст рішення міської ради №9/84 від 31.10.2016 є очевидним, зокрема, відносно питання ТОВ Буцефал у ньому зазначено, що вказане питання за результатами голосування перенесено на пленарному засіданні міської ради 31.10.2016, таким чином текст рішення містить очевидну та зрозумілу інформацію щодо перенесення розгляду питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки. Прокурор також заперечує проти твердження відповідача-1 про те, що питання про перенесення є процедурним питанням та не потребує окремого документального оформлення, оскільки в силу положень Регламенту Миколаївської міської ради VІІ скликання, затвердженого рішенням міської ради №2/5 від 28.01.2016, процедурним є рішення, яке впливає виключно на порядок ведення відповідного засідання Ради і не стосується інших питань, для яких законодавством або цим Регламентом передбачений інший порядок прийняття рішення. При цьому, за змістом п.п.34 п.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Тому з огляду на те, що рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки фактично прийнято не було, подальші дії з реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки є незаконними.

29.04.2020р. від ТОВ Буцефал до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він наполягає на тому, що незалежно від того, чи було прийнято рішення Миколаївською міською радою позитивно чи негативно, враховуючи те, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення. Також відповідач-1 зазначив, що з тексту рішення Миколаївської міської ради №9/84 від 31.10.2016 він зрозумів, що рішення прийнято міською радою, та звернувся з цим рішенням до державного реєстратора для реєстрації зміни цільового призначення земельної ділянки. Тому, у зв`язку з такою неоднозначністю, неможливо зробити висновок про те, що рішення №9/84 не приймалось позитивно стосовно саме питання затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки по вул. Потьомкінській, 114/1. Відповідач-1 наполягає, що він жодним чином не причетний до підроблення будь-яких документів, щодо нього не відкрито жодних кримінальних проваджень стосовно цього питання та позивачем не подано жодного доказу того, що ТОВ Буцефал підробив будь-який документ.

У зв`язку із вжиттям карантинних заходів та перебуванням суддів Господарського суду Миколаївській області у період з 17.03.2020р. по 27.03.2020р. у відпустках підготовче засідання, призначене на 19.03.2020р. не відбулось.

З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (в редакції постанови від 04.05.2020р. №343) на період з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020р. на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради обмежувальних та профілактичних заходів (розпорядження голови Миколаївської обласної ради Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом № 35-р від 13.03.2020р.), з 16.03.2020р. був обмежений доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області.

В подальшому, у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України рішення про послаблення карантинних заходів з 11.05.2020, господарський суд ухвалою суду від 21.05.2020р. призначив розгляд справи у підготовчому засіданні 09.06.2020р. о 10:30.

15.05.2020р. від прокуратури Миколаївської області до суду надійшли письмові пояснення, в яких прокурор зазначив, що посилання відповідача-1 на можливість зміни цільового призначення земельної ділянки в межах однієї категорії без жодного рішення органу місцевого самоврядування є хибними, оскільки в силу приписів ст.20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності, розташований у межах населеного пункту провадиться сільською, селищною, міською радою. Також прокурор ще раз зауважив, що враховуючи, що зміни до Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо цільового призначення земельної ділянки внесено на підставі рішення Миколаївської міської ради №9/84 від 31.10.2016, яке не містить відомостей про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної ділянки, то запис про внесення до права власності від 21.12.2018р. підлягає скасуванню.

15.05.2020р. відповідач-1 надав суду заяву про залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України, зазначаючи про те, що прокурором не було доведено підстав для представництва в суді інтересів держави в особі Миколаївської міської ради.

27.05.2020р. прокуратура Миколаївської області надала суду заперечення проти цієї заяви, зазначаючи про наявність у правових підстав для звернення до суду з даним позовом, зокрема, такими підставами є те, що Миколаївською міською радою, не було вжито заходів щодо усунення наявних порушень та не було пред`явлено власного позову до суду, дозвільні документи про початок виконання будівельних робіт не відкликано та не скасовано, чим фактично створено передумови до незаконної забудови ділянки торговельно-офісними приміщеннями.

14.09.2020р. від прокурора до суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просить суд розглядати другу позовну вимогу у наступній редакції: "скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію змін до запису від 25.12.2014р. №8246027 про право власності за товариством з обмеженою відповідальністю Буцефал права власності на земельну ділянку площею 447 кв.м з кадастровим номером 4810137200:09:073:0002 по вул. Потьомкінській, 114/1 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва та обслуговування торговельноофісного центру . До вказаної заяви додані докази її завчасного скерування (10.09.2020р.) на адреси інших учасників справи відповідно до норм ч.5 ст. 46 ГПК України.

Ухвалою суду від 15.10.2020р. за результатом розгляду клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду, у його задоволенні було відмовлено.

21.09.2020р. від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому відповідач-1 просить суд призначити судову почеркознавчу та судову технічну експертизу витягу із рішення Миколаївської міської ради №9/84 від 31.10.2016р. на вирішення яких поставити питання відповідності підпису особи, яка засвідчила даний витяг та внесення до тексту вказаного витягу змін.

12.10.2020р. від Миколаївської обласної прокуратури до суду надійшли заперечення проти призначення експертизи, в якому прокурор проти проведення експертизи заперечує, зазначаючи, що текст наданого відповідачем витягу з рішення Миколаївської міської ради є ідентичним за змістом рішення, текст якого розміщений у вільному доступі на офіційному веб-сайті Миколаївської міської ради.

В судовому засіданні 15.10.2020р. було розглянуто клопотання відповідача-1 про призначення експертизи та у його задоволенні було відмовлено.

15.10.2020р. від Миколаївської міської ради до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 15.10.2020р. було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2020р.

Судове засідання 05.11.2020р. не відбулось у зв`язку з оскарженням відповідачем-1 ухвали суду щодо відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та направленням матеріалів справи до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020р. апеляційну скаргу ТОВ Буцефал було повернуто без розгляду.

13.11.2020р. матеріали справи повернулись до господарського суду та ухвалою суду від 30.11.2020р. судове засідання було призначено на 22.12.2020р.

22.12.2020р. від ТОВ Буцефал до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, та від Миколаївської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Миколаївської міської ради.

Ухвалою суду від 22.12.2020р. судове засідання було відкладено на 20.01.2021р.

19.01.2021р. від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання та ухвалою суду від 20.01.2021р. розгляд справи був відкладений на 09.02.2021р.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджуються наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач, третя особа та відповідач-2 не скористались своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позов, просить суд його задовольнити з урахуванням поданих змін до позовних вимог.

Судом прийнято заяву прокурора про зміну предмету позову та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням такої зміни.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заявив, що проти позову заперечує з тих підстав, що на його думку прокурором обраний неналежний спосіб захисту по другій позовній вимогі, яка на його думку мала містити формулювання скасувати рішення державного реєстратора про… , відповідно до норм ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Прокурор в судовому засіданні зауважив, що спосіб захисту ним обраний вірно, оскільки, відповідає приписами ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та спрямований на реальний захист інтересів територіальної громади, тому що в даному випадку не скасовується саме рішення про право власності відповідача-1 на спірну земельну ділянку, а лише зміни, внесені до цього запису щодо цільового призначення земельної ділянки.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи та витребування у реєстратора рішення реєстратора, як окремого документа.

Судом було з`ясовано, що відповідачем-1 не було зазначено даних заперечень у відзиві, запереченні на відповідь на відзив або інших поясненнях, наданих у підготовчому засіданні.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому засіданні або в інший строк, визначений судом.

Нормами ч.1 ст. 194 ГПК України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідачем-1 не було заявлено заперечення проти однієї із позовних вимог, яке полягало у неналежному способі захисту, обраному прокурором, що не заперечується самим представником відповідача-1 та підтверджується присутнім в судовому засіданні прокурором.

Також відповідачем-1 не заявлялось у підготовчому засіданні клопотань щодо витребування у державного реєстратора рішення у формі окремого документу, відповідно до якого були внесені зміни до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відповідача-1 на земельну ділянку щодо зміни цільового призначення даної земельної ділянки та не надавалось відомостей про існування такого рішення у вигляді окремого документу.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача-1 про витребування вказаного рішення державного реєстратора, про відкладення розгляду справи та про прийняття заяви відповідача-1, зробленої в ході розгляду справи по суті про неналежно обраний прокурором спосіб захисту відносно другої позовної вимоги.

У судовому засіданні 09.02.2021р. суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення у справі до 10.02.2021р.

Після виходу з нарадчої кімнати судом у відповідності до ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -

встановив :

25 грудня 2014 року за реєстр. №1374 між гр. ОСОБА_1 , як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю Буцефал , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв земельну ділянку площею 0,0447 га (у тому числі за земельними угіддями під житловою забудовою одно та двоповерховою), розташовану за адресою м.Миколаїв, вул. Потьомкінська, 114/1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та сплатив за неї обговорену грошову суму - 232566 грн. (п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.8 договору).

В подальшому, на підставі рішення Миколаївської міської ради від 31.10.2016р. за №9/84 державним реєстратором речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Новобузької міської ради 21 грудня 2018 року були внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни цільового призначення земельної ділянки по вул. Потьомкінській, буд. 114/1 за змінено цільове призначення вказаної ділянки з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на для будівництва та обслуговування торговельноофісного центру .

Прокурор не погодившись з такою зміною звернувся до господарського суду з даним позовом та просить суд визнати незаконними дії державного реєстратора щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису від 21.12.2018р. про реєстрацію змін до запису від 25.12.2014р. №8246027 щодо зазначеної зміни цільового призначення земельної ділянки та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 21.12.2018р. про реєстрацію змін до запису від 25.12.2014р. №8246027 про право власності за ТОВ Буцефал права власності на земельну ділянку площею 447 кв.м по вул. Потьомкінській, 114/1, зазначаючи, що вказані зміни цільового призначення були зареєстровані на підставі рішення Миколаївської міської ради від 31.10.2016р. №9/84, яким фактично не було вирішено питання щодо такої зміни, натомість вказане питання за результатами голосування перенесено на пленарному засіданні міської ради 31.10.2016р.

З наявних в матеріалах справи роздруківки витягу рішення Миколаївської міської ради від 31.10.2016р. №9/84, наданої прокурором (а.с.22) та витягу з рішення Миколаївської міської ради від 31.10.2016р. №9/84, наданої відповідачем-1 (а.с.57), вбачається, що Миколаївська міська рада 31 жовтня 2016 року, розглянувши звернення юридичних осіб та громадян, проекти відведення земельних ділянок, матеріали інвентаризації, погодження з постійними комісіями міської ради, вирішила, зокрема, пунктом 6:

Затвердити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки або її частини та змінити цільове призначення земельної ділянки, внести зміни до рішень виконкому міської ради та міської ради:

Пункт 1 1. Затвердити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки приватної власності ТОВ Буцефал загальною площею 447 кв.м, яка була відведена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, для будівництва та обслуговування торговельно-офісного центру по вул. Потьомкінській, 114/1.

1.1. Змінити цільове призначення земельної ділянки площею 447 кв.м, яка належить ТОВ Буцефал на праві власності згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер 539737548101).

1.2. Зобов`язати ТОВ Буцефал надати відомості про зміну цільового використання земельної ділянки до відповідного органу державної фіскальної служби.

Пункт 1 розглянуто на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології 21.03.2016р., протокол№7, на якому рекомендовано погодити та винести це питання на розгляд міської ради. за результатами голосування перенесено на пленарному засіданні міської ради 31.10.2016р. .

В подальшому, державним реєстратором речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Новобузької міської ради Альбертін О.В. 21 грудня 2018 року до реєстру було внесено зміни щодо цільового призначення земельної ділянки по вул. Потьомкінській, 114/1 з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на для будівництва та обслуговування торговельноофісного центру .

В якості підстави для такої реєстрації зазначено рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 9/84, виданий 31.10.2016, видавник: Миколаївська міська рада .

Прокуратурою Миколаївської області, за результатами проведеної перевірки було отримано листа Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29.12.2019р. №7187/02.02.01-40/14/19, в якому прокурору було повідомлено, що рішення Миколаївської міської ради щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, зареєстрованої за ТОВ Буцефал площею 447 кв.м (кадастровий номер 4810137200:09:073:0002) (а.с.21 т.1).

З огляду на це, прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом з огляду на невиконання Миколаївською міською радою своїх повноважень щодо здійснення захисту інтересів територіальної громади м.Миколаєва.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу державної влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб відновлення та становища, яке існувало до порушення (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання.

Частинами першою, другою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Наведені висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18

Таким чином, суд має перевірити наявність у особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, становлять підставу позову, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. При цьому відсутність порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.

Предметом позову у цій справі є заявлені прокурором вимоги про визнання незаконними дій державного реєстратора речових прав на нерухоме майно щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису від 21.12.2018р. про державну реєстрацію змін до запису від 25.12.2014р. №8246027 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 21.12.2018р. про реєстрацію змін запису від 25.12.2014р. №8246027 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки. Ці вимоги мотивовані тим, що державний реєстратор неправомірно вніс вказані зміни на підставі рішення Миколаївської міської ради, яким не було вирішено, відповідно, затвердити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки відповідача-1. Отже, відбулась зміна цільового використання земельної ділянки, розташованої в межах міста, при цьому така зміна відбулась поза волею органу місцевого самоврядування даного міста, яка в таких випадках є обов`язковою.

Частиною 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на 21.12.2018 - дату прийняття оспорюваних дій Відповідача-2) передбачено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення ;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України Про виконавче провадження , інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Отже, одним із обов`язків державного реєстратора є встановлення відповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також перевірка документів на наявність підстав для проведення реєстраційних дій або відмові в державній реєстрації.

За твердженнями відповідача-1, не спростованими матеріалами справи та поясненнями інших учасників справи, ним для проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки, належної відповідачу-1 на праві власності, було надано державному реєстратору витяг з рішення Миколаївської міської ради №9/84 від 31.10.2016р.

В матеріалах справи наявний витяг з вказаного рішення Миколаївської міської ради, текст якого, у спірній частині, співпадає з текстом офіційного рішення, розміщеного на офіційному сайті Миколаївської міської ради, про що зазначив представник відповідача-1 та погодився прокурор.

Зі змісту витягу вказаного рішення вбачається, що пункт 1, який містив відомості щодо затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки приватної власності ТОВ Буцефал загальною площею 447 кв.м по вул. Потьомкінській, 114/1, за результатами голосування перенесено на пленарному засіданні міської ради 31.10.2016р.

Відомостей щодо прийняття фактичного рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки відподповідача-1 вказаний витяг не містить.

Про відсутність прийняття відповідного рішення свідчить також лист Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.12.2019р. №7178/02.02.01-40/14/19 (а.с.21 т.1).

Отже, твердження відповідача-1 щодо неоднозначності змісту прийнятого рішення та про фактичне прийняття Миколаївсткою міською радою рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки спростовуються матеріалами справи.

Посилання відповідача-1 стосовно того, що незалежно від прийняття Миколаївською міською радою відповідного рішення, він мав право, як власник, самостійно змінити цільове призначення своєї земельної ділянки суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою ; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідач зазначає, що ним в силу приписів ч.5 ст. 20 Земельного кодексу України, як власником земельної ділянки, був самостійно змінений вид використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель та отримано містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва №155/17-5514 від 19.12.2018р., розроблено проектну документацію з будівництва офісного центру, яка була затверджена у встановленому законом порядку, про що свідчить експертний звіт щодо розгляду проектної документації №15-0065-19 від 25.06.2019р., затверджений ДП Укрдержбудекспертиза у Миколаївській області (а.с.51).

Однак, норми статті 20 Земельного кодексу України не містять винятків щодо такої самостійної зміни цільового призначення власником земельної ділянки, що розташована в межах міста, натомість, вказаною статтею передбачено, що така зміна здійснюється за погодженням органом місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Окрім цього, судом прийнято до уваги те, що відповідачем-1 при здійснення реєстрації зміни цільового призначення земельної ділянки державному реєстратору було надано не власне рішення про таку зміну, а витяг з рішення Миколаївської міської ради №9/84 від 31.10.2016р., що також спростовує твердження відповідача-1 про можливість зміни цільового призначення власником земельної ділянки в межах однієї категорії земель за власним рішенням.

Відповідач-1 також не пояснив суду чому він не пред`являв рішення Миколаївської міської ради від 31.10.2016р. №9/84 до державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки одразу після прийняття такого рішення, якщо вважав, що зміна цільового призначення фактично узгоджена Миколаївською міською радою.

З огляду на пряму невідповідність прийнятого державним реєстратором рішення про реєстрацію зміни цільового призначення земельної ділянки, належної відповідачу-1 та змісту рішення Миколаївської міської ради №9/84 від 31.10.2016р., яким не було прийнято рішення щодо затвердження такої зміни, дії державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації зміни цільового призначення земельної ділянки відповідача-2 підлягають визнанню незаконними.

Стосовно позовної вимоги щодо скасування запису про внесення змін до запису про право власності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При поданні позову прокурором було сформульовано другу позовну вимогу наступним чином: скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 21.12.2018 про реєстрацію змін до запису від 25.12.2014 №8246027 про право власності за товариством з обмеженою відповідальністю Буцефал права власності на земельну ділянку площею 447 кв.м з кадастровим номером4810137200:09:073:0002 по вул. Потьомкінській, 114/1 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва та обслуговування торговельноофісного центру .

В подальшому, 14.09.2020р. на стадії підготовчого провадження прокуратурою Миколаївської області було подано заяву про зміну предмету позову, в якій прокурор просив розглядати другу позовну вимогу у наступній редакції: Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію змін до запису від 25.12.2014 №8246027 про право власності за товариством з обмеженою відповідальністю Буцефал права власності на земельну ділянку площею 447 кв.м з кадастровим номером4810137200:09:073:0002 по вул. Потьомкінській, 114/1 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва та обслуговування торговельноофісного центру .

Вказану заяву прийнято судом та в подальшому розгляд справи здійснювався з урахуванням такої зміни.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що така зміна позовних вимог була мотивована змінами, що відбулись у ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Так, судом прийнято до уваги, що частиною 5 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, що була чинна на дату внесення спірного запису (виникнення спірних правовідносин) визначено, що внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

В подальшому, до статті 26 вказаного Закону були внесені зміни, відповідно до яких, визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

На підставі такої зміни статті, прокурор змінив формулювання другої позовної вимоги, зазначивши у своїй заяві, що ефективним способом судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування державної реєстрації права.

Суд звертає увагу сторін на наступне.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

У відповідності до ч.1 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час внесення спірного запису - 21.12.2018р.) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

За змістом ч. 2 ст. 26 України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому слід відзначити, що стаття 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції чинній з 16.01.2020) містить порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухомість, відмінний від того, який існував на час виникнення спірних правовідносин.

Так згідно ч. 1 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції чинній з 16.01.2020) за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. В той час, як відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на час внесення спірного запису - 21.12.2018р.) до Державного реєстру прав вносились саме записи. Та, відповідно, положення ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачали такий спосіб захисту прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

При цьому суд зауважує, що у даній справі прокурором було змінено другу позовну вимог з урахуванням норм ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що фактично, не змінює суті заявлених прокурором вимог, які направлені на поновлення прав Миколаївської міської ради.

У відповідності до приписів ч.ч. 1-2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Обраний прокурором спосіб захисту порушених прав територіальної громади у вигляді визнання незаконними дій державного реєстратора щодо проведення реєстрації зміни цільового призначення земельної ділянки та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації таких змін матиме наслідком вилучення державним реєстратором незаконних змін та відновлення запису про право власності на земельну ділянку із зазначенням попереднього її цільового призначення, яке залишилось незмінним.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачами не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням зміни прокурором предмету позову.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконними дії державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Новобузької міської ради Альбертін Олени Вадимівни щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису від 21.12.2018р. про реєстрацію змін до запису від 25.12.2014р. №8246027 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва та обслуговування торговельноофісного центру .

3. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію змін до запису від 25.12.2014р. №8246027 про право власності на земельну ділянку площею 447 кв.м з кадастровим номером 4810137200:09:073:0002 по вул. Потьомкінській, 114/1 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва та обслуговування торговельноофісного центру .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Буцефал (54030, м.Миколаїв, вул. Пушкінська, 8, код ЄДРПОУ 36270579) на користь прокуратури Миколаївської області (54030, м.Миколаїв, вул. Спаська, 28, код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м.Києва, р/р UA748201720343150001000000340) 2101,0 грн.

5. Стягнути з Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Новобузької міської ради Альбертін Олени Вадимівни (55600, Миколаївська область, м.Новий Буг, вул. Героїв Трипілля, 43, ІПН НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Миколаївської області (54030, м.Миколаїв, вул. Спаська, 28, код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м.Києва, р/р UA748201720343150001000000340) 2101,0 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI Перехідні положення ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складений та підписаний 22 лютого 2021 року.

Суддя О.В. Ткаченко