Рішення

від 19.02.2021 по справі 160/16165/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року Справа № 160/16165/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/16165/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 04.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в наданні мені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та скасувати наказ від 28.10.2020 року №4-11383/15-20-СГ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 28.08.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений законодавством термін до одного місяця.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 04.12.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 07.12.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

4. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року відкрито спрощене позовне провадження по справі №160/16165/20, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку положень ст.262 КАС України.

5. Також, ухвалою суду від 23.12.2020 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:

- клопотання (звернення) позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 25.08.2020 року разом із додатками;

- наказ №4-11383-15-20-СГ від 28.10.2020 року;

- лист Управління №Д-753/0-940/6-20 від 29.07.2020 року;

- інформацію (відомості) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості про право власності та інші речові права на запитувану позивачем земельну ділянку;

- відомості щодо державної реєстрації запитуваної позивачем земельної ділянки та інші докази щодо суті спору.

6. 01.02.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов разом із витребуваними судом доказами по справі.

7. 05.02.2021 року позивачем надана письмова відповідь на відзив відповідача на позовну заяву.

8. Приписами статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 19.02.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

12. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.08.2020 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням від 25.08.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, згідно вимог ст.ст. 15-1,118,121,122 Земельного кодексу України.

13. У додаток, до клопотання надані завірені копії паспорту громадянина України та індивідуального податкового номеру платника податків, а також графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки, отримані з Публічної кадастрової карти України в межах земельної ділянки із кадастровим номером 1225081200:01:001:0055, що відноситься до категорії земель із цільовим призначенням - землі запасу.

14. Позивачем самостійно встановлено, що обмеження на зазначену земельну ділянку відсутні, згідно відкритих джерел, а ця ділянка не перебуває у власності юридичних або фізичних осіб.

15. Право на безоплатну приватизацію по вищевказаному цільовому призначенню не використано.

16. Проте, розглянувши вказане клопотання ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказом від 28.10.2020 року №4-11383/15-20-СГ відмовило позивачу у наданні дозволу, посилаючись на те, що видано наказ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" іншій особі, без зазначення номеру та дати відповідного документу.

17. На думку позивача, такі дії посадових осіб ГУ Держгеокадастру є протиправними та незаконними, через те, що законодавством визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в свою чергу підставою відмови винесення наказу "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" іншій особі серед чітко визначеного переліку немає.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

18. Відповідач заперечує проти позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що надання органом місцевого самоврядування чи органом державної влади дозволу на розробку проекту землеустрою двом окремим особам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам законодавства, та сприяє позбавленню одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.

19. Окрім того, 29.10.2014 року здійснено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 1225081200:01:001:0055 до складу якої входить спірна земельна ділянка.

20. Відповідач вважає, що не має правових підстав для надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, яка вже була сформована за заявою ОСОБА_2 .

21. Отже, права (інтереси) громадянина, який раніше звернувся за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в подальшому можуть бути порушеними, оскільки надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

22. Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив такі обставини.

23. 25.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Березнуватівської сільської ради, Солонянського району, Дніпропетровської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1225081200:01:001:0055.

24.За результатами розгляду клопотання відповідач, наказом від 28.10.2020 року №4-11383/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", відмовили позивачеві у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою з тих підстав, що на запитувану земельну ділянку, яка зазначена на доданих до клопотання графічних матеріалах, видано наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" іншій особі.

25. Вважаючи таку відмову Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

26. Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

27. Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

28. Частиною 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

29. Пунктом 1 статті 22 ЗК України, встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

30. При цьому, п. "а" ч.3 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

31. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

32. Відповідно до положень п. "в" ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

33. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 ЗК України.

34. Так, частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

35. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України).

36. Отже, законом визначено лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб`єктом владних повноважень у разі подання клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.

37. Суд зауважує, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

38. Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України, є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

39. При цьому, положення ч.3 ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забороняють до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок, проте вказана норма не містить заборони в наданні відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою, які є лише початком тривалої та послідовної процедури.

40. Отже, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не свідчить про позитивне рішення про надання її у користування.

41. Зазначена позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 травня 2018 року у справі №826/5737/16 та Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17, від 19 вересня 2019 року у справі №398/1456/16-а (2а/398/114/16).

42. З огляду на зазначене, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов`язку, тобто не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою, щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Відповідач може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом.

43. Вказана позиція кореспондується із викладеною Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2019 року у справі 509/4722/16-а та від 29 серпня 2019 року у справі №540/2441/18.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

44. Дослідивши матеріали справи, встановлено, що єдиною підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідно до клопотання від 25.08.2020 року було попереднє надання відповідного дозволу іншій особі, що також не заперечується відповідачем.

45. Разом з тим, доказів щодо передачі спірної земельної ділянки у власність третім особам, відповідачем суду не надано.

46. Крім того, в матеріалах справи міститься копія листа відповідача від 29.07.2020 р. відповідно до інформаційного запиту позивача від 29.07.2020 року (вх. №Д-753/0-940/6-20 від 29.07.2020), в якому вказано, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості про права власності та інші речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 1225081200:01:001:0055 відсутні, відповідний договір оренди не укладався, у власність чи постійне користування не передавалася.

47. Також, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, які покладено в основу оскаржуваного наказу та в обґрунтування того, що земельна ділянка, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яку бажає отримати у власність позивач, перебуває у постійному користуванні чи власності третьої особи.

48. Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 28.10.2020 року № 4-11383/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", прийнятий з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим та законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу відповідачем не наведено.

49. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідне клопотання та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає про таке.

50. За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

51. Слід врахувати, що в цій справі обов`язок доказування правомірності спірного рішення покладено на відповідача та він не навів суду переконливих, належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваного рішення.

52. Доводи відповідача у відзиві на позов щодо правомірності прийнятого наказу не спростовує вищенаведених обставин та суперечать вимогам Земельного кодексу України.

53. З огляду на викладене суд приходить висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 28.10.2020 року №4-11383/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

54. При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

55. Як зазначалося вище, згідно норм Земельного кодексу України існує вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

56. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

57. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

58. Наведене повністю відповідає змісту ст.245 КАС України, якою визначені повноваження суду при вирішенні справи. Так, вимогами ч.3 ст.245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідно до вимог ч.4 цієї ж статті, у випадку, визначеному п.4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

59. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

60. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

61. У матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у органу місцевого самоврядування прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

62. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту, необхідним для захисту прав позивача є саме зобов`язання повторно розглянути клопотання позивача від 25.08.2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах земельної ділянки із кадастровим номером 1225081200:01:001:0055, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області із прийняттям вмотивованого рішення з урахуванням висновків суду в цій справі.

63. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №1640/2592/18, від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18, від 06 березня 2019 року у справі №1640/2594/18, від 05 березня 2019 року у справі №818/1817/17, від 31 січня 2019 року у справі №815/2488/17, від 28 серпня 2018 року у справі №806/5280/15.

64. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

65. Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

66. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

67. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

68. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

69. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

70. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

71. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" №30985/96).

72. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

73. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

74. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

75. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо обґрунтованої відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

76. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області; скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 28.10.2020 року №4-11383/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою"; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.08.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області із прийняттям вмотивованого рішення з урахуванням висновків суду в цій справі.

77. Щодо розподілу судових витрат.

78. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.

79. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

80. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

81. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

82. Скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 28.10.2020 року №4-11383/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

83. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.08.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області із прийняттям вмотивованого рішення з урахуванням висновків суду в цій справі.

84. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

85. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 630,60 гривень.

86. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

87. Відповідач: ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Філософська, 39А, код ЄДРПОУ 39835428).

88. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

89. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

90. Повний текст рішення складено 19.02.2021 року.

Суддя В.В Ільков