Рішення

від 24.12.2020 по справі 359/4997/19

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/436/2020

Справа № 359/4997/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.

при секретарі - Степаненко А.О.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

07.06.2019 ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вище зазначеним позовом, в якому просить : стягнути з ОСОБА_3 суму заборгованості по аліментам за рішенням Дарницького місцевого суду м. Києва від 13.08.2001 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 102172,66 грн., пеню за несплату заборгованості по аліментам в сумі 102172,66 гривень, понесені витрати на юридичні послуги в сумі 3500 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який 27 вересня 2001 року було розірвано. Від спільного шлюбу у них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того позивач зазначає, що рішенням Дарницького місцевого суду м. Києва від 13.08.2001 стягнуто з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки заробітку/доходу/ починаючи з 13.07.2001 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян на дитину на місяць. В зв`язку з тим, що відповідач не виконував свої обов`язки по утриманню дитини вона вимушена була звернутись до виконавчої служби на примусове виконання рішення суду. Відповідач за весь час постійно ухилявся від своїх батьківських обов`язків, фактично не приймав участі у вихованні дитини та її матеріальному забезпечені, не турбувався про стан здоров`я дитини та ніяк не реагував на потреби. Внаслідок ухилення відповідачем від виконання обов`язку по сплаті аліментів, на даний час утворилась значна заборгованість. Станом на 22.12.2015, згідно довідки - розрахунку державного виконавця Броварського міськрайонного управління юстиції відділу ДВС розмір заборгованості становить 102172 грн. 66 коп..

Позивач також зазначає, що пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки місяцем, в якому не проводилося стягнення. Пеня з прострочення сплати аліментів на дитину за період з червня 2012 року становить близько 614024 гривень, проте з урахуванням ч. 1 ст. 196 СК України, сума пені не може бути більшою ніж 100 % заборгованості по аліментам на дитину, тобто не більше 102 172,66 гривень.

19.09.2019 до суду надійшов відзив (а.с. 31-32), в якому відповідач просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. При цьому відповідач зазначає, що після розлучення позивач про розподіл майна не подавала. Частину коштів з продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 , у розмірі 25000 грн., які були вкладені сестрою відповідача, ОСОБА_8 , на капітальний ремонт, який суттєво збільшив вартість квартири, відповідач добровільно віддав на утримання доньки.

Крім того відповідач зазначає, що в 2004 року позивач разом з донькою змінила місце проживання, а також змінила своє прізвище та дитини, в зв`язку з чим унеможливило їх знайти. Він не ухилявся від сплати аліментів та не перебував у розшуку. В 2017 році завдяки соціальним мережам, з`ясувалося, що прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_5 та він нарешті зустрівся зі своєю донькою. В них склалися добрі відносини з дитиною, вони почали спілкуватися, про що свідчать, скріншоти з мобільного телефону. Відповідач визнає, що дуже завинив перед власною дитиною та намагався допомогти, як морально, так і матеріально. В період з 2017 по травень 2019 року він допомагав матеріально, передаючи грошові кошти особисто, або картковими переказами через AT КБ Приватбанк на картку НОМЕР_1 , без примітки аліменти , чеки не зберігав. Грошові кошти які перераховувала сестра відповідача, ОСОБА_10 , через свою картку AT КБ Приватбанк на картку ОСОБА_5 , свідчать про те що відповідач та його родина не уникали від допомоги та спілкування.

Також зазначає, що він постійно офіційно був працевлаштований, на роботу виконавчий лист не надходив. Загалом в період з червня 2017 по травень 2019року було передано грошових коштів на суму 30000 грн. Єдиним джерелом доходів відповідача є офіційна заробітна плата, яка за останні шість місяців 2019 року становила - 28078,52грн грн.

Відповідач також вказує, що від другого шлюбу має неповнолітню доньку ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 . З матір`ю другої дитини ОСОБА_13 розлучений в 2014 році. Аліменти на доньку ОСОБА_12 сплачує добровільно, за домовленістю та приймає безпосередню участь у вихованні, оздоровленні та забезпеченні доньки.

25.09.2019 до суду надійшла відповідь на відзив (а. с. 43-44) в якій позивач просила задовольнити позов про стягнення заборгованості по аліментам та пені.

При цьому зазначено, що викладені відповідачем твердження не відповідають фактичним обставинам. Твердження відповідача, про відсутність з його сторони позову про поділ майна коштів за квартиру, які нібито останній добровільно віддав на утримання доньки не відповідає дійсності, оскільки вказана квартира була придбана її батьком, в ній було зроблено переобладнання та ремонт за його власні кошти задовго до шлюбу. В подальшому її батько подарував їй квартиру, що підтверджується договором дарування квартири ААО№244123 від 7 липня 1998 року. Незважаючи на це відповідач вказує, що він та його сестра вкладала кошти в квартиру, яку їй подарував батько в сумі 25000 грн., що являються надуманим твердженням нічим непідтвердженим доводом.

Також позивач зазначає, щодо зникнення у 2004 році її разом з дитиною в невідомому напрямку, що унеможливлювало відповідачу знайти їх, також не відповідає дійсності, оскільки з 2001 року, у зв`язку з несплатою аліментів, та умисним переховуванням відповідача вона вимушена була звернутися до державного виконавця для примусового стягнення грошових коштів на утримання дитини. 03.09.2001 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії постанови направлялися сторонам до відома. Відповідачу було направлено виконавчі листи за місцем теперішнього проживання, а саме АДРЕСА_2 . Твердження відповідача, що він нібито у 2017 році завдяки соціальним мережам дізнався, що прізвища нашої спільної доньки ОСОБА_5 , яке було змінено на Снежинська, також не відповідає дійсності, оскільки сама процедура зміни прізвища зобов`язує надання згоди двох батьків. Вказана згода була особисто надана відповідачем у 2011 році державному реєстратору в м. Києві, підтвердженням цього є Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін. У вказаному акті графі підстава внесення була спільна заява батьків про зміну прізвища неповнолітнього

Ухвалою від 05 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 27).

Ухвалою від 25 листопада 2019 року (а. с. 67, 69-70) витребувано з Державної фіскальної служби України відомості: про доходи ОСОБА_3 , за період з серпня 2001 по грудень 2015 року включно. Витребувано з Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області зобов`язавши протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали суду надати наступні відомості : індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_3 .

Ухвалою від 18 лютого 2020 року (а. с. 99-100) витребувано з Дарницького районного суду міста Києва, належним чином засвідчену копію : рішення Дарницького місцевого суду м. Києва від 13.08.2001 року у цивільній справі № 2-1819 /2001 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Витребувано з Броварського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зобов`язавши протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали суду надати(направити в адресу суду)належним чином засвідчену копію : виконавчого провадження, яке було відкрите на підставі виконавчого листа № 2-1819 /2001 Дарницького місцевого суду м. Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_14 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 12 жовтня 2020 року (а. с. 130-132) стягнуто з Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в дохід державного бюджету м. Борисполя штраф у сумі одного прожиткового мінімуму для працездатних в сумі 2197 гривень.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовну заяву та просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вказав, що не сплачував аліменти, весь час працював, аліменти з нього примусово не стягувались, йому не було відомо, що позивач пред`являла виконавчий лист до примусового виконання, з розміром заборгованості не погоджується.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення суду від 13 серпня 2001 року ухваленого у справі № 2-1819, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 , виданим 27 вересня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві та копією судового рішення Дарницького районного суду м.Києві вад 13.08.2001 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів (а. с. 7, 111-114).

Від даного шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а. с. 8).

Крім того встановлено, що на підставі спільної заяви батьків про зміну прізвища неповнолітнього на підставі ст. 148 СК від 27.07.2004, було змінено прізвище з ОСОБА_15 на ОСОБА_16 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень від 13.02.2013 (а. с. 12).

Рішенням Дарницького місцевого суду м. Києва від 13 серпня 2001 року ухваленого у цивільній справі № 2-1819 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, було стягнуто з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_14 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини заробітку (доходу), починаючи з 13.07.2001 року та до досягнення дитиною повноліття, але не менше Ѕ неоподаткованого мінімуму доходів громадян на дитину на місяць (а.с. 111-114).

Як зазначає, позивач, на підставі вказаного рішення, 13 серпня 2001року Дарницьким місцевим судом м.Києва видано виконавчий лист, на якому також містяться відмітки про дату його надходження до Дарницького ВДВС - 03.09.2001. та відмітку від 08.16.21 - п.10.ст.49 ЗУ Про виконавче провадження (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби) та заборгованість по аліментам на 01.06.2012 - 70042,34грн. (а.с. 14-16).

Разом з цим оригінал виконавчого листа суду наданий не був, а отже викладена в ньому інформація щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання та розміру заборгованості за аліментами не береться судом до уваги в силу вимог ч.6 ст.95 ЦПК України.

Разом з цим, з копії листа Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві від 16.10.2012 (а.с.20) вбачається, що в вказаним листом ВДВС Дарницького РУЮ у м.Києві повідомлено ОСОБА_1 , що на виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ у м.Києві знаходився виконавчий лист №2-1819 від 13.08.2011 Баришівського р/с про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на її користь на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 13.07.2001 року до її повноліття, а також, що виконавчий лист направлений по територіальності до ВДВС Броварського РУЮ м.Києва за місцем проживання боржника. А також зазначено, що при перевірці ЄДРВП встановлено, що виконавче провадження по виконавчому листу №2-1812 від 13.08.2011 Баришівського р/с про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь позивача на утримання доньки відкрито 25.06.2012. Крім того, вказано, що заборгованість по аліментам станом на 01.06.2012 становить 70042грн.34 коп.

Таким чином, у вказаному листі, оригінал якого суду надано не було, маються невідповідності: щодо суду, який видав виконавчий лист та щодо дати видачі виконавчого листа, що знаходився на виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ у м.Києві та на підставі якого було відкрито провадження у ВДВС Броварського РУЮ.

Відповідно до листа Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області № 403406 від 20.11.2019, згідно реєстру Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 20.11.2019 у відділу не перебуває на виконанні виконавче провадження по виконанню виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 59).

Той факт, що відповідач, будучи обізнаним про ухвалене судове рішення про стягнення аліментів, фактично аліменти до досягнення дочкою вісімнадцяти років не сплачував, відповідачем не оспорюється.

За змістом ст. ст. 150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Крім того відповідно до п. п. 1, 2 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 , виконавець розпочинає примусове виконання рішення про стягнення аліментів на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

Виконавець протягом десяти днів з дня відкриття виконавчого провадження здійснює заходи для отримання інформації про доходи боржника та виносить постанову про звернення стягнення на доходи боржника.

Крім того слід зазначити, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини ( ч. 1 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження ).

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду, передбачений ст. 71 Закону України Про виконавче провадження і відповідно до ч. 7 цієї статті, суд вирішує питання заборгованості по аліментах лише у разі спору про її розмір. При відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості. Повторне стягнення із боржника суми, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів недопустиме та призведе до подвійного стягнення.

Згідно ч. 4 ст. 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

З пояснень сторін та доданих документів встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо розміру аліментів.

Так, до позовної заяви додано копію довідки - розрахунку від 23.12.2015 № 42544, складеної від імені державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції (а. с. 17-18), за змістом якої у відділі перебуває виконавчий лист № 2-1819, виданий Дарницьким районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_14 , аліменти на утриманні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В даній довідці зазначено, що заборгованість по сплаті аліментів за період з червня 2012 року та станом на 22.12.2015 складає - 102172,66 гривень (а. с. 17-18).

При цьому копія довідки не завірена, а також не надано її оригінал у судовому засіданні, а тому наданий позивачем доказ не береться судом до уваги в силу вимог ч.6 ст.95 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що позивачем на викладені обставини та не надано належних і допустимих доказів, які б доводили, що сума заборгованості по аліментам станом на 01.06.2012 становила 70042,34 гривень, зокрема, не надано доказів щодо пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, а також відповідний розрахунок такої заборгованості.

Щодо розміру заборгованості за період з 01.06.2012 по 22.12.2015, то, як вбачається зі змісту позовної заяви, при розрахунку неустойки за період з червня 2012 року по 31.05.2019 року включно, позивачем враховувалась суми аліментів, наведені в довідці-розрахунку (а.с.17-18), оригінал якої у позивача відсутній, проте надає можливість суду перевірити правильність такого розрахунку.

Так, позивач вважає, що з відповідача підлягали сплаті аліменти в розмірі :

-з червня 2012 по грудень 2012 включно - в сумі по 703 гривні;

-з січня 2013 по вересень 2013 року включно - в сумі по 747 гривень,

З жовтня 2013 по листопад 2015 року включно - в сумі по 767 гривень, в грудні 2015 - 544,32 гривні.

Всього, позивач вважала, що за вказаний період з урахуванням вищенаведених сум розмір заборгованості по аліментам становить 32130,32 гривень (а.с.17-18).

Водночас, такий розрахунок не відповідає розміру фактично отриманого відповідачем доходу, а також мінімального розміру аліментів, визначеного ст.182 СК України.

Так, з урахуванням отриманих судом індивідуальних відомостей про доходи відповідача (а.с.106-108), а також даних про встановлені законами України розміри прожиткового мінімум для дитини відповідного віку у зазначений в розрахунку за 2012-2015 роки, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості з аліментів відповідача за період з 01.06.2012 по 22.12.2015 року становить 27417 гривень 03 копійки:

- в червні, липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2012 року в по 572 гривні (50% прожиткового мінімум для дитини віком від 6 до 18 років) щомісячно;

- в серпні 2012 року - 960,05 гривні (1/4 від отриманого доходу -3840,21гривні);

- в січні, лютому, березні 2013 року по 605 гривні (50% прожиткового мінімум для дитини віком від 6 до 18 років) щомісячно;

- в квітні, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді 2013 року - по 625 гривень (1/4 від отриманого доходу - по 2500гривень) щомісячно;

- в травні 2013 року - 612,94 гривень (1/4 від отриманого доходу -2451,75 гривня);

- в серпні 2013 року - 616,79 гривень (1/4 від отриманого доходу - 2467,16 гривень);

- в грудні 2013 року - 610,21 гривень (1/4 від отриманого доходу - 2440 гривень);

- в січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді грудні 2014 року - по 643 гривні (50% прожиткового мінімум для дитини віком від 6 до 18 років) щомісячно;

- в січні 2015 року - 676,25 гривень (1/4 від отриманого доходу - 2705,01гривень);

- в лютому, травні, липні, серпні 2015 року - по 650 гривень (1/4 від отриманого доходу - 2600 гривень) щомісячно;

- в березні, квітні, червні 2015 року - по 643 гривні (50% прожиткового мінімум для дитини віком від 6 до 18 років) щомісячно;

- в вересні, жовтні, листопаді 2015 року - 727,50 гривень (50% прожиткового мінімум для дитини віком від 6 до 18 років) щомісячно;

- в грудні 2015 року (22 дні) - 516,29 гривень (727,50 гривень (50% прожиткового мінімум для дитини віком від 6 до 18 років)\31деньх22дні = 516,29 гривень).

З урахуванням вище викладеного, а також досліджених у судовому засіданні відомостей про доходи відповідача, який офіційно був працевлаштований, а також розмір його заробітку, та проведеного судом розрахунку за період з 01.06.2012 по 22.12.2015 з урахуванням мінімального розміру аліментів за цей період, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 27417,03 гривень.

Щодо вимоги про стягнення неустойки (пені) суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Отже, пеня у розмірі 1 відсотка суми несплачених аліментів нараховується на суму виникнення заборгованості (щодо кожного місячного платежу окремо) від дня прострочення до дня її повного погашення, проте, не має бути більше 100 відсотків заборгованості.

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Так, відповідач ОСОБА_3 , який з 16.10.2009 зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_2 , перебуває в трудових відносинах з ТОВ Маядо , починаючи з 11.03.2013 на посаді сантехніка, що підтверджується інформацією наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області (а. с. 26) та листом від 20.11.2019 № 174/02-2019 ( а.с. 60).

З листа від 20.11.2019 № 174/02-2019 також вбачається, що до товариства на виконання не надходило жодного документа про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_5 (а. с. 60).

За весь вказаний позивачем період, з 2001 року по 4 квартал 2015 року, відповідач був офіційно працевлаштований, що підтверджується відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 16.01.2020 року, Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (а.с. 80-82, 89-94, 106-108).

З наданих відомостей вбачається, що будь-яких відрахувань на стягнення аліментів не проводилось.

Позивачкою не заперечується та з долученої до позовної заяви копії паспорта вбачається, що в квітні 2013 року вона змінила місце своєї реєстрації та проживання (а.с.10), а також не заперечується той факт, що між сторонами було відсутнє будь-яке спілкування і про місце проживання позивача відповідач повідомлений не був.

Належних і допустимих доказів того, що аліменти не стягувались з відповідача з його вини, а також, що йому було відомо про місце проживання позивача, і прострочення зі сплати аліментів за вказаний позивачем період з червня 2012 року по грудень 2015 року сталось з вини відповідача, суду надано не було та не зазначено джерел їх здобуття.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення пені за несплату заборгованості по аліментам не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, Закону України Про судовий збір , з урахуванням того що позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 139, 258, 259, 263-265, 266, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,(РНОКППФО НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП- НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) заборгованість по аліментам на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 27417 гривень 03 копійки (двадцять сім тисяч чотириста сімнадцять гривень три копійки).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКППФО НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір на користь держави в сумі 768 гривень 40 копійок (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 11 .01.2021

Суддя І. В. Муранова-Лесів