Постанова

від 16.02.2021 по справі 420/4370/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4370/20

Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Час та місце ухвалення: 16:00, м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року по справі за позовом Державного підприємства "Куліндоровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2020 року ДП "Куліндорівський КХП" звернулося до адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.02.2020 року:

- № 0005370506 про донарахування частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону на суму 7 491 284, 00 грн. - за податковими зобов`язаннями;

- № 0005330506 про донарахування податку на додану вартість на суму 938 608,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 234 652,00 грн.;

- № 0005320506 про донарахування податку на додану вартість в результаті встановлення завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 19 855,00 грн.;

- № 0005340506 про донарахування податку на прибуток на суму 2 383 396,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 595 849,00 грн.;

- № 0006343307 про донарахування військового збору на суму 1 472,57 грн. - за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 066,23 грн.;

- № 0006313307 про донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 21 549,85 грн. - за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 603, 32 грн.;

- № 0006333307 про нарахування суми штрафних санкцій (штрафу) у розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оспорювані ППР винесені контролюючим органом на підставі акту про результати документальної планової ДП за № 000126/15-32-05-06/05519327 від 24.12.2019 року висновки якого, на думку позивача, не відповідають дійсності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року позовні вимоги підприємства задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 12.02.2020 року №№ 0005370506, 0005330506, 0005320506, 0005340506, 0006343307, 0006313307, 0006333307.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області на користь позивача судові витрати у розмірі 30 020 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені повних вимог підприємства.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач, спираючись на висновки акту перевірки наполягає на законності та обґрунтованості оспорюваних податкових повідомлень-рішень та зазначає, що суд першої інстанції не проаналізував належним чином виявлені контролюючим органом порушення податкового законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом встановлено, що у період з 28 листопада 2019 року по 11 грудня 2019 року фахівцями ГУ ДПС в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ДП "Куліндорівський КХП" податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, валютного - за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт № 000126/15-32-05-06/05519327 від 24.12.2019 року.

За висновками зазначеного акту, перевіркою встановлено порушення:

1. підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 2 646 464 грн.

2. пунктів 1-3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138, встановлено заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями на суму 8 390 104 грн.

3. пункту 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у податковій декларації з ПДВ у сумі 193 868 грн.

Та заниження податку на додану вартість у сумі 1 230 907 грн.

4. підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 119.2 статті 119, пункту 176.2 статті 176 ПК України та порядку заповнення Розділу 1 та Розділу 11 Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ), затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 року №4.

5. підпунктів 14.1.180 та 14.1.54 пункту 14.1. статті 14, підпунктів 162.1.1 та 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпунктів 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпунктів 163.2.1 та 163.2.2 пункту 163.2 статті 163, підпункту 164.1.1 пункту 164.1, пункту 164.2.1. пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.4 пункту 168.1, пункту 168.3, підпункту 168.4.1, підпункту 168.4.2, підпункту 168.4.7, пункту 168,7 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1, абз."а" пункту 171.2 статті 171, абз."а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб у період з 01.01.2017 по 30.09.2019 на загальну суму - 21 549,85 грн.

6. підпункту 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення", пункту 162.1.1, підпунктів 162.1.2 та 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпунктів 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1, підпунктів 163.2.1 та 163.2.2 пункту 163.2 статті 163, статті 168, пункту 171.1 статті 171, статті 176 ПК України, не сплачено військовий збір за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 на загальну суму - 1 472,57 грн.

За результатом розгляду заперечень платника податків на акт перевірки, контролюючий орган часткового погодився з викладеними доводами, у зв`язку з чим, пункти 1-6 акту перевірки відповідачем було викладено у наступній редакції:

1. пункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 2 383 395 грн.

2. пункту 1, пункту 2, пункту 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.32.2011 р. № 138, встановлено заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями на суму 7 491 284 грн.

3. пункту 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у податковій декларації з ПДВ у сумі 19 985 грн. Та заниження податку на додану вартість у сумі 938 608 грн.

4. пункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 119.2 статті 119, пункту 176.2 статті 176 ПК України та порядку заповнення Розділу 1 та Розділу II Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № і ДФ), затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 року № 4.

5. підпункту 14.1.180, підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.1, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 підпункту 163.1.2, пункту 163.1, підпункту 163.2.1, підпункту 163.2.2 пункту 163.2 статті 163, підпункту 164.1.1, підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпункту 164.2.1 пункту 164.2, пункту 164.5, статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.4 пункту 168.1, пункту 168.3, підпункту 168.4.1, підпункту 168.4.2, підпункту 168.4.7, пункту 168.7 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1, абз."а" пункту 171.2 статті 171, абз."а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб у період з 01.01.2017 по 30.09.2019 на загальну суму - 21 549,85 грн.

6. підпункту 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення", пункту 162.1.1 підпункту 162.1.2, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1, підпункту 163.1.2, пункту 163.1, підпункту 163.2.1, підпункту 163.2.2, пункту 163.2 статті 163, статті 168, пункту 171.1 статті 171, статті 176 ПК України, не сплачено військовий збір за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 на загальну суму - 1 472,57 грн.

На підставі акту перевірки та з урахуванням розглянутих заперечень контролюючим органом 12 лютого 2020 року були прийняті оспорювані у даній справі податкові повідомлення - рішення:

- № 0005370506 про донарахування частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону на суму 7 491 284,00 грн. - за податковими зобов`язаннями;

- № 0005330506 про донарахування податку на додану вартість на суму 938 608,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 234 652,00 грн.;

- № 0005320506 про донарахування податку на додану вартість в результаті встановлення завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 19 855,00 грн.;

- № 0005340506 про донарахування податку на прибуток на суму 2 383 396, 00 грн. - за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 595 849,00 грн.;

- № 0006343307 про донарахування військового збору на суму 1 472,57 грн. - за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 066,23 грн.;

- № 0006313307 про донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 21 549,85 грн. - за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 603,32 грн.;

- № 0006333307 про нарахування суми штрафних санкцій (штрафу) у розмірі 510,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився з висновками акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність господарських операцій позивача та його контрагентів-покупців, та їх зв`язок з господарською діяльністю дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Надаючи правову оцінку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно частини другої статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 (далі - П(С)БУ 16).

Пунктами 5,6,7,11 цього Положення передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці: інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 ПК України. При цьому, фактично понесені витрати визнаються в повному обсязі, не залежно від того, був отриманий прибуток чи збиток при отриманні доходу, для якого вони були понесені. Відсутність можливості прямо пов`язати фактично понесені підприємством витрати з доходом, для яких вони були здійсненні не припиняє економічної сутності витрат, які фактично зменшили активи (чи збільшили зобов`язання) підприємства.

Відтак, позивачем правомірно було відображено витрати в бухгалтерському обліку в періоді їх фактичного здійснення без одночасного визнання доходу, для отримання якого вони здійснені, оскільки витрати платника податків не завжди прямо пов`язані з доходом певного періоду.

З огляду на викладене твердження контролюючого органу про те, сформувавши витрати певних періодів, спрямованих на отримання доходу без одночасного визнання доходу, для отримання якого вони здійснені ДП "Куліндорівський КХП" порушило приписи підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до встановлено заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями на суму 8 390 104 грн. не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2020 року № 0005370506.

З аналізу висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, щодо завищення позивачем показники у рядку 2050 Форми 2 Фінансового звіту "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" у сумі у сумі 4 693 038 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 938 608 грн. вбачається, що вони ґрунтуються на визнання нереальності господарських операцій ДП "Куліндорівський КХП" з ТОВ "Павер Бан" та ПП "Олівде".

Як зазначалося вище, згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, витрати, що пов`язані з проведенням господарської діяльності юридичною особою мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

Платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які й свідчать, що платником податків допущено порушення вимог законодавства, такий платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Згідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої цієї статті повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Формально оформлені (складені) первинні документи та/або сплата грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Надаючи оцінку господарській діяльності позивача із його контрагентами, судом встановлено, що між ДП "Куліндорівський КХП" та ПП "Павер Бан" були укладені наступні угоди:

- договір поставки № 1405/1 від 14.05.2018 року, відповідно до якого ТОВ "Павер Бан" з ДП "Хлібна база № 77" зобов`язався поставити товар - зерно пшениці врожаю 2011 року, 3 клас - 1000 тонн + (-) 5 %;

- договір поставки № 1405/1/2 від 16.05.2018 року, відповідно до якого ТОВ "Павер Бан" з ДП "Хлібна база № 77" зобов`язався поставити товар - зерно пшениці врожаю 2011 року, 3 клас - 750 тонн + (-) 5 %.

На виконання зазначених договорів ТОВ "Павер Бан" на адресу ДП "Куліндорівський КХП" було виписано податкові накладні на загальну суму 5 512 515 грн., в т.ч. ПДВ 918 752,5 грн., які були зареєстровані.

Сумніви щодо реальності виконання цих угод у контролюючого органу виникли, зокрема, при перевірці ТТН, у зв`язку з ненаданням відомостей про проведені навантажувально-розвантажувальні операції, первинні та інші документи щодо руху активів всередині підприємства та супровідні документи на вантаж.

З цього приводу судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що за умовами договорів зерно закуповувалось на умовах "Франко-склад" ДП "Куліндорівський КХП", з поставкою на склад підприємства за рахунок продавця. Крім того ТТН містять відмітки з показниками якості, ваги, номерів силосів, куди вивантажувалась пшениця, фіксацію часу виїзду транспортного засобу з території підприємства.

Слід наголосити, що самі по собі порушення при складанні товарно-транспортної накладних не можуть бути беззаперечним свідченням протиправності формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентом за встановлених обставин щодо реального виконання таких операцій та фактичної зміни активів товариства. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, в даному випадку, посилання відповідача на відсутність відомостей про проведені навантажувально-розвантажувальні операції, первинні та інші документи щодо руху активів всередині підприємства та супровідні документи на вантаж є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо посилання податкового органу на аналіз інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень, згідно якою є підстави вважати, що операції з перерахування коштів "за пшеницю" на розрахунковий рахунок підприємства з ознаками ризиковості ТОВ "Павер Бан" (код 40033089), у сумі 5 512 515,00 грн. можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом", то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень не може вважатися належним доказом в розумінні діючого законодавства.

Так, відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України, такого доказу, як вирок, надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили щодо винної та протиправної діяльності контрагентів позивача, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів, в процесі розгляду справи відповідачем надано не було. Слід зазначити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Також, колегія суддів критично ставиться до висновку податкового органу про те, що операції з перерахування коштів "за пшеницю" на розрахунковий рахунок підприємства з ознаками ризиковості ТОВ "Павер Бан" у сумі 5 512 515,00 грн. (постачання зерна пшениці 3 класу 2011 року врожаю від ТОВ "Павер Бан" в кількості 1000 т. на ДП "Куліндорівський КХП"), можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом", оскільки з матеріалів справи вбачається, що зерно закуповувалося у ТОВ "Павер Бан", як у переможця одного з аукціонів Держрезерву України. Грошові кошти за це зерно надійшли від ТОВ "Павер Бан" на бюджетні рахунки, відкриті Держрезервом України. Отримання грошових коштів на бюджетні рахунки до дати виписки Розпорядження (наряду) також підтверджують податкові накладні, виписані Держрезервом України на адресу цього ТОВ.

Крім того, ДП "Куліндорівський КХП" з ПП "Олівде" був укладений договір № 125 від 10.05.2017 року, відповідно до якого ПП проводить обробку об`єкту ДП - знезараження млина в строк до 01 липня 2017 року, а саме: комісійне обстеження об`єкту на предмет його готовності до дезінсенкції; проведення комплексних робіт пов`язаних із знезараженням та провітрюванням приміщень об`єкта; надання рекомендації по підтриманню санітарного становища об`єкта. На виконання зазначеного договору, ПП "Олівде" на адресу позивача були виписані податкові накладні на загальну суму 119 130,00 грн., в т.ч. ПДВ 19 855,00 грн.

Враховуючи, що судом першої інстанції було встановлено, що за договірними відносинами з ТОВ "Павер Бан" та ПП "Олівде" було надано усі договірні та первинні документи, які у своїй сукупності підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, висновок контролюючого органу щодо відсутності реальності поставки товарів (виконання робіт, надання послуг) не є доведеним під час розгляду даної справи.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що за результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити наявність ресурсів контрагентів позивача, що свідчить про нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій вказаними суб`єктами, оскільки такі висновки податкового органу ґрунтуються не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, а тому не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення.

Відповідачем не прийнято до уваги, що укладені між Позивачем та його контрагентами договори не є недійсними в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, реальність господарських операцій за цими договорами та контрактами підтверджується всіма необхідними первинними документами.

Більш того, на момент укладення договорів з вищевказаними контрагентами, останні були належним чином зареєстровані та мали свідоцтва платника ПДВ. Зазначене підтверджується даними з офіційного сайту ДФС України.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2020 року №№ 0005330506, 0005320506, 0005340506.

Щодо нарахувань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору та штрафу, то в акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що за рахунок коштів ДП "Куліндорівський КХП" у періоді з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року сплачено у вигляді додаткового блага за отримані послуги мобільного зв`язку співробітникам ДП загальну суму 98 171,54 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав з ПрАТ "МТС Україна" (в подальшому ПрАТ "ВФ Україна"), договір про надання телекомунікаційних послуг (послуг мобільного зв`язку) № 5.23548/763 від 31.12.2010 року, відповідно до яких ПрАТ зобов`язується надавати послуги мобільного зв`язку, а ДП зобов`язується приймати та оплачувати отримані послуги мобільного зв`язку.

В рамках укладеного договору про надання телекомунікаційних послуг, видавалися рахунки за телекомунікаційні послуги, виписки, що підтверджують оплату цих послуг, податкові накладні, згідно яких було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Відповідно до п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пп.14.1.36 гі.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За визначенням підпункту 14.1.47 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно- правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункту 163.1.1 пункту 163.1 ст. 163 ПК України).

Аналіз положень пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України свідчить про те, що надання підприємством своїм працівникам послуг мобільного зв`язку (компенсація їх вартості), не є додатковим благом та вартість таких послуг не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та нарахування військового збору за умови, якщо надання таких послуг (компенсація їх вартості) зумовлено виконанням працівником трудової функції.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 цього ж Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК.

Відповідно до абзацу "е" підпункту 164.2.17 цього пункту до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначена за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно листа Державної податкової адміністрації України від 08.05.2001 року №3324/6/22-3216 послуги мобільного зв`язку та роумінгу можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише у разі, якщо вони використовуються ним виключно у цілях, що відповідають визначенню господарської діяльності, за наявності відповідних документів, які підтверджують ці витрати та використання мобільного зв`язку та роумінгу виключно у виробничих цілях. Зокрема, це рахунок, розшифровка рахунку за необхідний період часу, угода про надання послуг мобільного зв`язку та роумінгу тощо.

Також, у наведеному листі стосовно послуг мобільного зв`язку і роумінгу, якими користуються працівники за умови, що телефони належать юридичній особі, була висловлена думка, що перераховані за дані послуги суми не відносяться до додаткових матеріальних благ і тому не повинні включатися до сукупного оподатковуваного доходу зазначених громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов`язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб`єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Діяльність ДП "Куліндорівський КХП" повністю підпадає та відповідає всім зазначеним вище обставинам, саме тому витрати підприємства на мобільний зв`язок є саме витратами підприємства, що правомірно зазначено судом першої інстанції.

Враховуючи, що позивачем сплачено у вигляді додаткового блага за отримані послуги мобільного зв`язку особам, що перебували в трудових відносинах з позивачем, що свідчить що понесені ДП витрати на мобільний зв`язок використовувались для виконання їх службових обов`язків, а тому такі витрати є витратами, які пов`язані з провадженням господарської діяльності та відносяться до складу інших витрат такого суб`єкта господарювання й не є додатковим благом фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із своїм роботодавцем, та є оподатковуваним доходом у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 810/583/17, від 10 червня 2019 року у справі № 808/3611/16 та від 30 січня 2020 року у справі № 826/5591/15.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2020 року № 0006313307 про донарахування податку з доходів фізичних осіб.

Оскільки сплата військового збору повністю залежить від сплати податку на доходи фізичних осіб, нараховується одночасно та за тими самими правилами, у зв`язку з чим військовий збір не сплачується з доходів, які не підлягають оподаткування податком на доходи фізичних осіб, судом першої інстанції було правомірно скасовано податкові повідомленням-рішенням від 12.02.2020 року № 0006343307 щодо нарахування військового збору та № 00063З3307 про нарахування суми штрафних санкцій (штрафу).

Отже, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків про обґрунтованість позовних вимог не спростовують, та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 22 лютого 2021 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова