Постанова

від 17.02.2021 по справі 620/2575/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2575/20 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Ткаченка В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Александров О.П.,

від відповідача - Репех О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства Дослідне господарство Іванівка Інститута сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Державного підприємства Дослідне господарство Іванівка Інститута сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року Державне підприємство Дослідне господарство Іванівка Інститута сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України (далі - позивач, ДП Дослідне господарство Іванівка ) звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, якими визначено суму грошового зобов`язання з податка на додану вартість та зменшеного суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредита наступного звітного (податкового) періода.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що належним чином оформленими первинними документами підтверджено реальне виконання договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про нереальність господарських операцій є необґрунтованими.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки місцевого суду не ґрунтуються на доказах, які підтверджують обставини та висновки викладені в акті перевірки. Наголошує, що висновки контролюючого органа про порушення позивачем вимог податкового законодавства базуються на припущеннях. До того ж, допущення контрагентами позивача порушень вимог Податкового кодексу України, не може бути підставою для висновку про безтоварність договірних відносин. Операції купівлі-продажу оформлені належним чином складеними первинним документами, а тому підстави для збільшення грошових зобов`язань з податка на додану вартість та зменшення суми від`ємного значення такого податка, відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що місцевим судом постановлено законне та обґрунтоване рішення. Наголошує, що в результаті перевірки позивачем не надано документів на підтвердження факта використання у господарській діяльності товаро-матеріальних цінностей, які придбавались, а також обґрунтування такого використання. До того ж, контролюючим органом виявлено невідповідність записів бухгалтерського обліку позивача із первинними документами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що посадовими особами відповідача у період з 12 по 20 лютого 2020 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо правомірності формування податкової звітності з податка на додану вартість за період діяльності квітень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ Укр-Транс-Ойл , травень - червень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ ТК Алтеко , червень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ Аладар Люкс , та ТОВ Торговий дім Крейс , серпень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ Продекспорт-К , вересень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ Голден Меридіан , жовтень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ Оберін Форт .

За наслідками перевірки 27 лютого 2020 року складено акт, яким зафіксовано порушення пункта 44.1 статті 44, пункта 185 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункта 200.4 статті 200, пункта 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податка на додану вартість на загальну суму 2673940,00 грн., у т. ч. за травень 2019 року на суму107346 грн, за липень 2019року на суму 1631063 грн, за вересень 2019року на суму 379081 грн., за жовтень 2019року на суму 556450 гри. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2454569 грн, у т.ч. за жовтень 2019року на суму 2454569 грн.

17 березня 2020 року позивачем надіслані заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких акт залишено без змін.

25 березня 2020 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №00001150500 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 3342425,50 грн., з яких: 2673940,00 грн. - за основним зобов`язанням та 667485,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№00001150500 про зменшення суми від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредита наступного звітного (податкового) періода за грудень 2019 року на 2454569,00 грн.

Уважаючи податкові повідомлення - рішення необґрунтованими, платник податків звернувся з відповідним позовом до суду.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними доказами фактичного постачання контрагентами товарів, а відсутність фактичного здійснення господарських операцій, відображених у податкових накладних, свідчить, що відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. З огляду на це, наявність податкових накладних, які формально відповідають вимогам до їх оформлення, у спірних правовідносинах не є підставою для зарахування сум податка на додану вартість до податкового кредита.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Оцінюючи висновки податкового органу про заниження позивачем грошових зобов`язань по податку на додану вартість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається із акта, перевіркою встановлено документально задекларовані взаємовідносини позивача з ТОВ Укр-Транс-Ойл у квітні 2019 року, з ТОВ ТК Алтеко у травні - червні 2019 року, з ТОВ Аладар Люкс та ТОВ Торговий дім Крейс у червні 2019 року, з ТОВ Продекспорт-К у серпні 2019 року, з ТОВ Голден Меридіан у вересні 2019 року, з ТОВ Оберін Форт у жовтні 2019 року. Сума податка на додану вартість за наслідками господарських взаємовідносин із названими контрагентами включена позивачем до податкового кредита. По цим взаємовідносинам позивачем надано договора, видаткові накладні та товарно-транспорті накладні.

За результатами вивчення наведених документів, відповідачем встановлено невідповідність зазначеної у них інформації даним бухгалтерського обліку позивача. Також під час перевірки не підтверджено факт використання транспортних засобів, зазначених у товарно-транспортних накладних. У ході перевірки проведено аналіз господарської діяльності контрагентів позивача та встановлено відсутність у таких можливості виконувати укладені з позивачем правочини.

У зв`язку з наведеним, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реальності здійснення позивачем господарських операцій з названими контрагентами.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункта 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункта 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункта 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункта 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до підпункта 14.1.18 пункта 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до підпункта а пункта 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послу.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України закріплено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплений у статті 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 цієї правової норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 закріплено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункта 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункта 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу наведених норм убачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредита, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на відображення у податковому обліку господарської операції є факт реального здійснення операцій з придбання товаро-матеріальних цінностей та/або послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Варто зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредита первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податка, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредита з податка на додану вартість, визначену постачальником.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

У разі ж надання податковим органом достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв`язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.

Як установлено судом, 06 вересня 2019 року між ТОВ Голден Меридіан (далі - постачальник) та позивачем (далі - покупець) укладено договір № 06/09-19, умовами якого визначено, що постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар - карбамід, у кількості, визначеній специфікаціями до Договору.

Відповідно до специфікації №1 поставлено карбамід в кількості 1000 т, вартість товару складає 8600004,00 грн., в т.ч. ПДВ 1433334,00 грн.

Протягом вересня 2019 року ТОВ Голден Меридіан виписані видаткові накладні на загальну суму 8600004,00 грн. в т. з. ПДВ 1433334,00 грн., а згідно платіжних доручень в жовтні 2019 року позивачем проведена оплата за товар на суму 679400 грн.

Згідно картки рахунка: 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та картки рахунка: 208 Матеріали сільськогосподарського призначення встановлено, що в бухгалтерському обліку придбання карбаміду та оприбуткування на склад підприємства відображено в обліку 05 вересня 2019 року , в той час коли його придбання у ТОВ Голден Меридіан здійснено пізніше - 23 вересня 2019 року (дата складання видаткової та товарно-транспортної накладної).

02 жовтня 2019 року між ТОВ Оберін Форт (далі - постачальник) та позивачем (далі - покупець) укладено договір поставки товару № 02/10 - карбаміду у кількості, передбаченій Специфікаціями.

Відповідно до специфікації №1 поставлено карбамід в кількості 887 т, вартість товара складає 7805600 грн., в т.ч. ПДВ 1300933,33 грн.

На підтвердження вказаної господарської операції позивачем надано видаткові накладні та зареєстровані податкові накладні.

При перевірці та співставленні первинних та бухгалтерських документів позивача встановлена невідповідність щодо документального оформлення придбання товару у зазначеного контрагента, а саме товар - карбамід згідно картки рахунку по рах.208 Матеріали сільськогосподарського призначення оприбутковано на склад 05 жовтня 2019 року, в той час як у видаткових накладних відвантаження товара відбулось пізніше - 16 - 23 жовтні 2019 року.

За результатами вивчення Єдиного реєстра податкових накладних контролюючим органом встановлено, що перевізники придбаного у ТОВ Голден Меридіан та ТОВ Оберін Форт товара не виписували податкових накладних з номенклатурою транспорті послуги .

Також за результатами аналіза інформації з баз даних контролюючого органа відповідачем встановлено, що постачальники контрагентів позивача придбання карбаміда не здійснювали.

До того ж, ТОВ Голден Меридіан та ТОВ Оберін Форт не мають жодних об`єктів за адресою навантаження товарно-транспортних накладних.

Надані позивачем документи на підтвердження використання у власній господарській діяльності карбаміда також містять недоліки. Так, в актах на списання товара позивачем не зазначено необхідної інформації (дата списання, номера полів, норми списання), яка б могла підтвердити використання в господарській діяльності мінеральних добрив та списання їх на виробництво по бухгалтерському обліку. В подорожніх листах трактористів відсутня інформація про найменування добрива, яке вносилось, а тому підстави стверджувати про внесення саме карбаміда відсутні.

01 серпня 2019 року між ТОВ Продекспорт-К (далі - постачальник) та позивачем (далі - покупець) укладено договір поставки № 01/08-19, уза умовами якого постачальних зобовязується передати у власність покупця належний постачальнику товар - сільськогосподарську продукцію, у кількості, передбаченій Специфікаціями. Відповідно до специфікацій до договора поставлено насіння пшениці Калідо в кількості 107,19т, вартість товара складає 2143730 грн., в т.ч. ПДВ 357288,33 грн. (специфікація №1), посівний матеріал пшениці Здобуток в кількості 500 т., вартість товара складає 547970 грн., в т.ч. ПДВ 91328,33 грн. (специфікація №2), посівний матеріал насіння соняшника Українське сонечко в кількості 4169,72 т, вартість товара складає 2073668,80 грн., в т.ч. ПДВ 345611,47 грн. (специфікація № 3).

До перевірки позивачем надано виписані постачальником видаткові накладні та зареєстровані податкові накладні. Розрахунки між сторонами приведено на суму 6292000,00 грн.

За результатами аналіза інформації з баз даних контролюючого органа відповідачем встановлено, що постачальник позивача придбання товара не здійснював та не має жодних об`єктів за адресою навантаження товарно-транспортних накладних.

Не підтверджено позивачем і факт транспортування придбаного товара, оскільки згідно Єдиного реєстра податкових накладних перевізники придбаного у ТОВ Продекспорт-К товара не виписували податкових накладних з номенклатурою транспорті послуги .

Також позивачем не надано належних доказів на підтвердження використання у господарській діяльності придбаного товара.

Зокрема, позивачем не надані первинні документи, які б підтвердили правомірність списання насіння пшениці Калідо в кількості 107,190 т; не надані акти на списання, лімітно - забірні карти за жовтень 2019 року, та будь-які інші документи, в яких би була зазначена інформація на які поля, в якій кількості здійснено списання, коли було здійснено посів насіння пшениці Калідо ; згідно табелів робочого часу та подорожніх листів трактористів встановлено відсутність робітників позивача, задіяних в посіві насіння пшениці; зберігання насіння соняшнику Українське сонечко та насіння кукурудзи Здобуток на складі ТОВ Рай-Олександрівський . Згідно ЄРПН за жовтень 2019 року у позивача відсутні зареєстровані податкові накладні на придбання у інших суб`єктів господарювання послуг з посіву пшениці.

16 квітня 2019 року між ТОВ Укр-Транс-Ойл (далі - постачальник) та позивачем (далі - покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів за цінами і в кількості відповідно до додаткових угод до цього Договору. На перевірку не надані додаткові угоди, письмові заявки покупця, паспорта якості заводу, в яких би було зазначено вид продукції, її кількість, ціна, місце призначення, відвантажувальні реквізити, якість продукції.

12 червня 2019 року між ТОВ Торговий дім Крейс та позивачем укладено договір №159 на поставку паливно-мастильних матеріалів, асортимент, кількість та ціна яких визначена в Специфікації до Договору. На перевірку не надавалися специфікації до Договора, в яких повинна бути вказана інформація щодо асортименту, кількості та ціни.

28 травня 2019 року між ТОВ ТК Алтеко (далі - постачальник) та позивачем (далі - покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №280501, згідно якого постачальник зобовязується передати покупцю у власність нафтопродукти (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується у накладних документах на товар та додатках до договора, які оформлюються на кожну окрему партію товара.

Номенклатура товара, його кількість, ціна встановлюються сторонами за спільною згодою на основі заявки покупця.

Однак, на підтвердження реального виконання договора з ТОВ ТК Алтеко позивачем не надано заявок, в яких би сторонами були узгоджені номенклатура товара, його кількість та ціна.

06 червня 2019 року між ТОВ Аладар Люкс та позивачем укладено договір поставки нафтопродуктів №05/06/19.

Проте, на підтвердження реального виконання цього договора позивачем не надано товарно-транспортні накладні, що засвідчують фактичний рух товара від постачальника до покупця, а також сертифікати якості продукції (паспорта якості (аналізу) виробника товара), що не дає можливості визначити походження та реального виробника одержаних товарів.

За результатами аналіза інформації з баз даних контролюючого органа відповідачем встановлено, що зазначені контрагенти позивача придбання товара, що реалізований позивачу, не здійснювали.

На спростування висновків контролюючого органа позивачем ані до апеляційної скарги, ані до виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів не надано документи, які підтверджували би реальне виконання договірних відносин із контрагентами та використання у господарській діяльності товарів, які виступали предметами таких договорів.

Твердження позивача про те, що надані відповідачем на виконання ухвали апеляційного суду докази не підлягають врахуванню, оскільки подані після визначеного судом строку та не були направлені позивачу, колегія суддів уважає помилковими.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Положеннями частини 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено право суду пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи.

З метою повного та об`єктивного розгляду справи, а також враховуючи те, що позивачу було надано можливість ознайомитись із поданими відповідачем доказами та подати щодо них свої заперечення, колегія суддів приходить до висновку про врахування наданих сторонами на виконання ухвали апеляційного суду доказів.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв`язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов`язує виникнення у позивача права на врахування сум, сплачених по договорам з ТОВ Укр-Транс-Ойл , ТОВ ТК Алтеко , ТОВ Аладар Люкс , ТОВ Торговий дім Крейс , ТОВ Продекспорт-К , ТОВ Голден Меридіан , ТОВ Оберін Форт , у податковому обліку.

Отже, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість та зменшення суми відємного значення такого податка є правомірним, а позовні вимоги про протиправність податкових повідомлень - рішень від 25 березня 2020 року № 000011550500 та №00001140500 документально не підтверджуються.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Дослідне господарство Іванівка Інститута сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.М. Кузьмишина

О.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 17 лютого 2021 року.)