Постанова

від 27.10.2020 по справі 212/5609/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2391/20 Справа № 212/5609/14-ц Головуючий у першій інстанції: Пустовіт О. Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Дизельний завод , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, третя особа - арбітражний керуючий, розпорядник майна публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" Лукашук Микола Васильович, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ПАТ Дизельний завод у 1995 року невірно визначило середній заробіток для розрахунку відшкодування шкоди, завданої здоров`ю під час виконання трудових обов`язків та в подальшому Фондом соціального страхування виплачувалася занижена сума страхових виплат. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати протиправними дії підприємства Криворізький завод з ремонту дизельних автомобілів (з 01.07.1996 року - ВАТ Дизельний завод , з 19.05.2011 року - ПАТ Дизельний завод ) щодо непроведення в період з травня 1995 року по жовтень 2001 року, передбаченого законодавством України, перерахунку розмірів належних ОСОБА_1 страхових виплат щомісячного відшкодування, у зв`язку із безстроковою втратою останнім професійної працездатності на 5%;

визнати протиправними дії ВАТ Дизельний завод , щодо передачі 22.10.2001 року до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі, не відповідаючих вимогам законодавства України документів та розрахунків, згідно до яких: розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 не відповідав дійсності, був занижений та становив 72,60 грн.; не відповідав дійсності, був занижений та становив 3,63 грн. - розмір належних ОСОБА_1 страхових виплат щомісячного відшкодування, у зв`язку із безстроковою втратою останнім професійної працездатності на 5%;

зобов`язати ПАТ Дизельний завод в установленому порядку надати відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі нові документи, згідно до яких станом на жовтень 2001 року розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 , становить 213,93 грн.; відповідно з 01.11.2001 року - розмір страхових виплат щомісячного відшкодування, у зв`язку із безстроковою втратою останнім професійної працездатності на 5%, становить 10,70 грн.;

визнати протиправними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку розмірів належних останньому щомісячних страхових виплат, у зв`язку із безстроковою втратою ним професійної працездатності на 5%, за період з 01.11.2001 року по грудень 2013 року;

визнати протиправними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі щодо не сплати ОСОБА_1 в повному об`ємі в період з 01.11.2001 року по 01.05.2014 року визначених законодавством України страхових виплат щомісячного відшкодування, у зв`язку із безстроковою втратою мною професійної працездатності на 5%;

зобов`язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі прийняти від ПАТ Дизельний завод нові документи про середню заробітну плату ОСОБА_1 в розмірі: 213,93 грн. станом на 22.10.2001 року та відповідно - про розмір щомісячних страхових виплат з 01.11.2001 року: 10,70 грн., у зв`язку із безстроковою втратою останнім професійної працездатності на 5%;

встановити з 01.03.2013 року розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 86,19 грн., з урахуванням виплачених сум, з подальшим перерахунком згідно до діючого законодавства України;

стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі, на користь ОСОБА_1 , заборгованість зі сплати останньому щомісячних страхових виплат за період з 01.05.2011 року до 01.05.2014 року в розмірі 1866,96 грн. (а.с. 22-28 т.1).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 27 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі (а.с. 71-73, 155- т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.10.2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

25 січня 2018 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, в якій просив визнати протиправними дії ВАТ Дизельний завод щодо передачі 20.10.2001 року до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі не відповідаючих вимогам законодавства України документів та розрахунків (особової справи на продовження щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 ), згідно до яких розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 не відповідав дійсності, був занижений та становив 72,60 грн.; не відповідав дійсності, був занижений та становив 3,63 грн. - розмір належних ОСОБА_1 страхових виплат щомісячного відшкодування, у зв`язку із безстроковою втратою останнім професійної працездатності на 5%;

визначити станом на 22.10.2001 року (дата передачі особової справи до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кривому Розі) належну ОСОБА_1 страхову виплату щомісячного відшкодування (5 % втрати працездатності) в розмірі 10,70 грн.;

зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області проводити розрахунок належних ОСОБА_1 страхових виплат щомісячного відшкодування (5 % втрати працездатності) з розміру 10,70 грн. станом на 22.10.2001 року, з подальшим перерахунком та виплатами згідно до діючого законодавства України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 135-141 т.2).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с. 148-155 т.2).

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток відповідачам та третій особі, які долучені до матеріалів справи (а.с. 226, 229, 230 т.2). Від позивача надійшла заява від 21.07.2020 року, в якій він просить проводити розгляд справи без участі позивача, зазначивши також, що апеляційну скаргу він підтримує та просить її задовольнити (а.с. 218 т.2).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, щоОСОБА_1 19 листопада 1982 року був прийнятий слюсарем по ремонту автомобілів третього розряду в моторно-ремонтний цех Криворізького заводу з ремонту дизельних автомобілів (з 01.07.1996 року - ВАТ Дизельний завод , з 19.05.2011 року - ПАТ Дизельний завод ), що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 9-10 т.1).

27 листопада 1987 року ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків отримав перелом плеснової кістки правої стопи, відповідно до копії акту про нещасний випадок на виробництві №28від 27.11.1987 року (а.с. 254 т.2).

11 квітня 1995 року під час огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлено 5% стійкої втрати працездатності з 11.04.1995 року за наслідками трудового каліцтва, яке сталось з позивачем 27 листопада 1987 року (а.с. 52-53 т.1, 253 зворот т.2).

Особова справа позивача на продовження виплат передана ВАТ Дизельний завод до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі згідно акту приймання-передачі від 22.10.2001 року №544 (а.с. 14, 92 т.1).

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі №5196 від 23 жовтня 2001 року продовжено раніше призначену позивачу щомісячну грошову допомогу в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 3 гривні 63 копійки (а.с. 251 т.2).

Розмір страхової виплати визначався на підставі довідки підприємства про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого від 01.04.2001 року (а.с. 49 т. 1, 253 т.2).

Відповідно до довідки ПАТ Дизельний завод №345 від 18.11.2013 року, заробітна плата позивача за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (листопад 1987 року), складала: листопад 1986 року - 114,67 руб.; грудень 1986 року - 138,95 руб.; січень 1987 року - 124,07 руб.; лютий 1987 року -113,03 руб.; березень 1987 року - 157,96 руб.; квітень 1987 року - 129,59 руб.; травень 1987 року - 117,48 руб.; червень 1987 року - 132,47 руб.; липень 1987 року - 138,9 руб.; серпень 1987 року - 137,84 руб.; вересень 1987 року - 136,00 руб.; жовтень 1987 року - 90,55 руб. (а.с. 12 т.1).

Згідно листа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі від 27.12.2013 року №04/6522, особова справа позивача на продовження виплат передана до вказаного відділення ВАТ Дизельний завод згідно акту приймання-передачі від 22.10.2001 року №544; після прийому справи відділення продовжує здійснювати страхові виплати в розмірах, раніше визначених підприємством; на момент передачі справи розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 , згідно переданих підприємством документів, становив 3,63 грн., виходячи із 5% втрати професійної працездатності та середньої заробітної плати 72,60 грн. (3,63 : 5 х 100); після проведених перерахунків розмір щомісячного відшкодування на сьогодні становить 29,24 грн. (72,60*1,352*1,210*1,228*1,275*1,367*1,292*1,125*1,063*1,0* 1,102*1,176 = 584,83 * 5%); інших перерахунків, пов`язаних із зміною заробітної плати в окремій галузі або на окремому підприємстві, Законом не передбачено (а.с. 14, 92 т.1).

Крім того, листом ПАТ Дизельний завод від 29.05.2014 року №31-426 повідомлено позивачу, зокрема, що розрахунок суми відшкодування здійснено відповідно до ст. 11 Закону України Про охорону праці №2694-ХП від 14.10.1992 року та Правил відшкодування шкоди №472 від 23.06.1993 року із змінами та доповненнями №449 від 04.07.1994 року, затвердженими Кабінетом Міністрів України, а також колективного договору. Середній заробіток розраховано за три місяці 1987 року, що передували травмі, та визначено в сумі 137 руб. З урахуванням підвищення станом на квітень 1995 року середній заробіток позивача визначено в розмірі 246600 крб. Виходячи з такого середнього заробітку позивачу призначено з 11.04.1995 року щомісячну виплату в розмірі 123000,00 крб, та одноразову допомогу в розмірі 12330000,00 крб, які здійснювались регулярно через касу підприємства. 22.10.2001 року особову справу позивача було передано до Фонду соціального страхування від нещасних випадків для здійснення подальших виплат. В листі також зазначено, що надати більш детальну інформацію про грошові виплати неможливо у зв`язку із знищенням первинних документів бухгалтерського обліку за спливом строків зберігання (а.с. 30 т.1).

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаних з виконання ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 23 червня 1993 року №472, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, що втратили чинність 11 липня 2001 року (далі - Правила №472) відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров`я складається з виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Пунктом 38 Правил №472 визначено, зокрема, що суми відшкодування шкоди виплачуються потерпілому - з дня встановлення стійкої втрати професійної працездатності або виникнення необхідності у витратах на медико-соціальну допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що право на відшкодування шкоди, у зв`язку із трудовим каліцтвом, у ОСОБА_1 виникло з 11 квітня 1995 року , що підтверджується наведеними вище письмовими доказами.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №276 від 26 травня 1992 року Про заходи щодо виконання постанови Верховної Ради України від 29 квітня 1992 року Про підвищення соціальних гарантій для населення встановлено провести з 1 травня 1992 року перерахування розмірів відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків, виходячи із середньої заробітної плати відповідних пpацівників підприємств, установ, організацій за січень-квітень 1992 року, відкоригованого на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів. Установлено, що при визначенні розмірів відшкодування шкоди у випадках трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, які призначатимуться після 1 травня 1992 року , середньомісячний заробіток обчислюється за три місяці, що передували каліцтву або встановленню втрати працездатності. Сума заробітної плати до 1 травня 1992 року збільшується на величину підвищення на підприємстві тарифних ставок і посадових окладів.

Пунктом 9 Правил №472, в редакції від 18.07.1994 року, встановлено, що розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров`я. Утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержуваних потерпілим інших видів пенсій, заробітку (доходу) і стипендії. Визначений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності коригуванню у бік зменшення не підлягає.

За положеннями пункту 22 Правил №472, в редакції від 18.07.1994 року, середньомісячний заробіток підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров`я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.

При цьому, пунктами 28, 29 Правил №472, у редакціях від 18 липня 1994 року та від 03 жовтня 1997 року, було передбачено, що перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться, зокрема, і у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств. Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. Індексація суми відшкодування шкоди провадиться відповідно до чинного законодавства.

З набранням чинності з 01 квітня 2001 року Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності відшкодування шкоди покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (наразі Фонд соціального страхування України).

За змістом статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).

Відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту. Форма акта, перелік документів, а також строк передачі встановлюються Фондом.

Пунктом 2 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім`ї на страхову виплату, затвердженої Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 року N10 (далі - Інструкція), передбачено, що відділення виконавчої дирекції Фонду приймають документи на тих працівників (членів їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року та право яких встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків.

Відповідно до п. 4 Інструкції особова справа потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання повинна містити такі документи: заява потерпілого власнику підприємства про первинне призначення відшкодування шкоди; копія довідки про ідентифікаційний номер в Державній податковій адміністрації; Акт про нещасний випадок за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок, а не професійне захворювання) або нотаріально завірена копія; акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (якщо такий складався) або нотаріально завірена копія; акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено) або нотаріально завірена копія; рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві (якщо було засідання суду з цього питання) або нотаріально завірена копія; висновки МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності по кожному засіданню МСЕК або нотаріально завірена копія; довідка про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу на дату передачі особової справи потерпілого ; копія трудової книжки потерпілого, що завірена страхувальником або нотаріусом.

Виходячи з наведеного, при передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого на страхову виплату, Фонд приймає документи та продовжує виплату страхової суми на підставі оформлених страхувальником документів, в тому, числі, довідки про розмір втраченого заробітку на дату передачі особової справи.

Судом встановлено, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі 22.10.2001 року прийнято особову справу ОСОБА_1 від ВАТ Дизельний завод та продовжено виплату відшкодування втраченого заробітку (5%) в розмірі 3,63 грн. (відповідно до довідки про розмір втраченого заробітку від 01.04.2001 року).

Положенням про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 14 вересня 2004 року №66, визначено, що працівникам, які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, сплачуються страхові виплати у тому ж розмірі, що встановлено підприємствами на цю дату, і з того часу, коли підприємства передали Фонду документи. Перерахунок розміру щомісячних виплат у разі зростання в попередньому році заробітної плати у галузі національної економіки проводиться з 01 березня наступного року.

Таким чином вбачається, що середньомісячна заробітна плата для розрахунку відшкодування шкоди у зв`язку із каліцтвом, яке сталось з позивачем, повинна обчислюватись із середньої заробітної плати за період січень - квітень 1995 року за професією слюсаря з ремонту автомобілів 4-го розряду по підприємству ПАТ Дизельний завод .

Окрім цього, положення частини 1 статті 5 ЦК України встановлюють, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, постанова КМУ №1266 була прийнята 26 вересня 2001 року, офіційно опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» 10 жовтня 2001 року та її положення для розрахунку середнього заробітку в разі стійкої втрати працездатності застосовуються саме з цього часу. Водночас право на відшкодування шкоди у зв`язку із стійкою втратою працездатності ОСОБА_1 набув з 11 квітня 1995 року, тобто до введення в дію вищезазначеної постанови КМУ №1266, а тому порядок визначення середньомісячного заробітку за постановою КМУ №1266 не може бути застосований в даному випадку.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги зміст позовних вимог; враховуючи, що постанова КМУ №1266 набрала законної сили після встановлення позивачу 5% втрати працездатності; встановивши, що представлені суду докази не спростовують правильність здійснення ПАТ «Дизельний завод» оспорюваних розрахунків у зв»язку із встановленням ОСОБА_1 5% втрати працездатності, а також подальшого коригування страхових виплат, що здійснені Фондом, - місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій ВАТ Дизельний завод щодо передачі 22.10.2001 року до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі таких, що не відповідають вимогам законодавства України документів та розрахунків (особової справи на продовження щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 ), згідно до яких розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 не відповідав дійсності, був занижений та становив 72,60 грн.; не відповідав дійсності, був занижений та становив 3,63 грн. - розмір належних ОСОБА_1 страхових виплат щомісячного відшкодування, у зв`язку із безстроковою втратою останнім професійної працездатності на 5%; про визначення станом на 22.10.2001 року (дата передачі особової справи до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кривому Розі) належної ОСОБА_1 страхової виплати щомісячного відшкодування (5 % втрати працездатності) в розмірі 10,70 грн.

Наведений позивачем розрахунок середнього заробітку, у зв`язку із встановленням стійкої втрати працездатності, не ґрунтується на положеннях чинного на час спірних правовідносин законодавства України.

Оскільки вимоги позивача до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості - є похідними від вимоги про видачу роботодавцем іншої довідки про середню заробітну плату позивача, то позов у цій частині задоволенню також не підлягає.

Посилання апелянта на те, що саме його розрахунок середньої заробітної плати є вірним, колегія не приймає до уваги, у зв`язку з наведеним вище.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді