Рішення

від 10.02.2021 по справі 266/784/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 266/784/19

Провадження № 2/266/40/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. Маріуполь Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого - судді Д`яченка Д.О., за участі секретаря судового засідання Сологуб Т.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Слєпова Д.Ю., розглянувши у закритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня №9 про визнання дій щодо розголошення медичної інформації незаконною та про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Маріуполя із позовом, в якому просив визнати незаконними дії працівників лікарні Комунальної установи "Маріупольської міської лікарні № 9 Медико-санітарної частини працівників департаменту морського флоту", щодо розповсюдження конфіденційної інформації щодо його звернення за медичною допомогою та розповсюдження його медичної документації сторонній особі, а також просив стягнути з відповідача на користь позивача спричинену моральну шкоду.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він 25.05.2014 року звернувся за медичною допомогою з рядом тілесних ушкоджень до КУ "Маріупольської міської лікарні №9 - Медико-санітарної частини працівників департаменту морського флоту" (далі - Відповідач), що знаходиться за адресою: м. Маріуполя, вул. Гагаріна, 114/116. В той же день, позивача було госпіталізовано та прооперовано. У період часу з 25.05.2014 року по 21.06.2014 року проходив лікування в травматологічному відділенні вказаної лікарні.

Коли лікування закінчилося і позивача виписали з лікарні, Відповідач надав лише виписку про проходження лікування. Жодної іншої медичної документації Відповідач не надав. Всі медичні документи, медична карта (історія хвороби), рентген знімки, фото травмованих рук залишилися у відповідача.

Що стосується згоди на розповсюдження медичної документації щодо позивача, то позивач нікому і ніколи ні в усній, ні в письмовій формі не надавав згоди про розповсюдження інформації щодо звернення позивача до лікарні за медичною допомогою, щодо стану здоров`я, щодо діагнозів, щодо лікування та іншої інформації стосовно позивача та його здоров`я.

Наприкінці жовтня 2018 року стало відомо, що медичний персонал Відповідача без згоди позивача розповсюдив інформацію щодо звернення ОСОБА_2 до лікарні за медичною допомогою в усній формі та надав сторонній особі медичну документацію, з якої було виготовлено фотокопії.

В усній формі була надана детальна інформація щодо госпіталізації позивача та проходження лікування, а саме: хто та коли привіз, в якому одязі, з яким діагнозом, які хірургічні втручання було зроблено, скільки годин тривала операція, яке лікування отримав, період знаходження в лікарні. Сторонній особі було надано виписку з історії хвороби, медичну картку, рентген знімки та іншу медичну документацію, яку ця особа сфотографувала та в подальшому розповсюдила в мережі "Інтернет", в ЗМІ, демонструвала на прес-конференціях та в деяких друкованих виданнях.

Головний лікар КУ "Маріупольської міської лікарні №9" підтвердив, що лікар дійсно брав медичну документації відносно ОСОБА_2 з архіву лікарні та усно розповів депутату ОСОБА_3 деякі подробиці, а саме, що мала місце побутова травма, а також, що запис зроблено зі слів пацієнта. Таким чином, зазначена відповідь прямо підтверджує спілкування лікаря, який надав позивачу медичну допомогу, зі сторонньою особою, щодо звернення за медичною допомогою та лікуванням.

Під час офіційних заяв громадянина ОСОБА_4 , які були зроблені публічно на прес-конференціях в м. Києві 26.10.2018 та в м. Маріуполі 02.11.2018, в присутності декількох каналів телебачення, останнім було продемонстровано виписку з історії хвороби. Також, він зачитав в присутності всіх в голос всі діагнози позивача, зачитав в голос оперативні втручання, які були зроблені та іншу інформацію з виписки та офіційно підтвердив факт свого спілкування з лікарями та розголошення ними медичної інформації щодо позивача.

Сам ОСОБА_5 пояснив на прес-конференції в м. Києві 26.10.2018 року, що він пару днів тому був у Маріупольській міській лікарні №9, де на його прохання лікар в усній формі розповів всі подробиці госпіталізації та лікування позивача та з архіву надав (показав) йому всю медичну документацію стосовно позивача. ОСОБА_5 офіційно заявив, що "бачив своїми очима" всі рентген знімки та медичну карту (історію хвороби), яка знаходиться в архіві лікарні. Фото медичної документації він виклав у себе на сторінці в соціальній мережі Фейсбук та надав декільком друкованим виданням, які вже 27.10.2018 також це опублікували та сказали, що документи надав ОСОБА_5 . Також він рекомендував всім, хто бажає, поїхати до лікарні та отримати з архіву копії медичних документів та рентгенів позивача.

Лікар надав ОСОБА_5 фотознімки на яких зображені лікар та позивач в лікарні під час лікування. Ці фото були зроблені в лікарні і ці фотокартки були тільки у лікаря. ОСОБА_5 продемонстрував фотокопії з цих фото. На продемонстрованих знімках можна побачити, що під час виготовлення копії оригінали фотокарток поклали на медичну карту на столі та сфотографували.

Розголошення медичної інформації призвело до жахливих наслідків. Позивач є публічною особою, оскільки він в 2018 році представляв державу в Сіднеї на міжнародних змаганнях "Ігри нескорених". Тобто позивача знає дуже велика кількість людей по всій країні і за її межами. Зазначені події (розголошення медичної інформації) відбулися саме в той час, коли він захищав честь країни і приймав участь у змаганнях. В ці самі дні фотокартки травмованих рук та медична карта були виставлені в мережі "Інтернет". Це призвело до того, що користувачі мережі "Інтернет" розпочали їх коментувати. Деякі коментарі були непристойними, які принижували позивача та його гідність.

ОСОБА_2 отримав поранення рук, яке призвело до довічної інвалідності. Через це він вже відчув сильний психологічний стрес. Проте поширення медичної інформації щодо цього спричинило ще більші психологічні муки. До того ж на даний час ОСОБА_6 , який отримав медичну документацію розповсюджує її за допомогою ЗМІ (наприклад, всю медичну документацію було опубліковано інтернет-медіа Thebabel), чинить скандал, стверджує публічно, що він проаналізував медичну документацію та на підставі цього є сумніви щодо обставин отримання поранення. Через протиправні дії лікарні позивач зазнав величезної моральної шкоди, яку Відповідач, який винен в розголошення медичної інформації має відшкодувати в повному обсязі.

У зв`язку з вищевикладеним просить суд визнати незаконними дії працівників лікарні Комунальної установи "Маріупольської міської лікарні №9 - Медико-Санітарна частина працівників департаменту морського флоту" щодо розповсюдження конфіденційної інформації щодо звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою та розповсюдження медичної документації сторонній особі, стягнути з Комунальної установи "Маріупольської міської лікарні №9 - Медико-Санітарна частина працівників департаменту морського флоту" на користь ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду розмір якої буде визначено висновком експерта.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримала позов, просила задовольнити його в повному обсязі. Є докази підтверджуючі факт розповсюдження інформацією працівниками лікарні.

Представника відповідача ОСОБА_7 позов не визнав, зазначив, що допитані свідки у судовому засіданні не були очевидцями факту розповсюдження конфіденційної інформації та медичної документації. У відеозаписах відсутня інформація про отримання інформації від представників лікарні. Інформація та обставини які висвітлювались на конференціях, що містяться у відео-файлах та на веб-сайтах наданих Позивачем, є предметом суспільного інтересу щодо з`ясування обставин про введення громадськості в оману. Зазначає, що висновок експерта психолога виконаний не об`єктивно та експерт зацікавлений лише у збільшенні розміру відшкодування. Відповідно до п. 6.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року до завдань психологічної експертизи не входять питання встановлення фіксованого розміру грошового еквіваленту завданої шкоди, а зазначається лише можливий її розмір. Зазначає, що ОСОБА_8 не є атестованим судовим експертом та відомості про включення його до Реєстру атестованих судових експертів на сайті Міністерства Юстиції України відсутні, тому висновок не відповідає вимогам встановленим для психологічних експертиз та є недопустимим доказом.

Свідок ОСОБА_9 надав пояснення що, в травні до лікарні був привезений ОСОБА_2 з важкою травмою кісті, якого було в терміновому порядку прооперовано. Через деякий час, до лікаря ОСОБА_9 звернувся ОСОБА_10 , як член міської ради, щодо надання інформації стосовно лікування ОСОБА_2 . Лікар ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_3 , що у ОСОБА_2 була травма у побуті, проведено складну операцію, після якої ОСОБА_2 переміг у іграх нескорених, показував їх фото з ОСОБА_2 ОСОБА_11 .Проведена операція у ОСОБА_2 була складною, проте, результат складної операції був позитивним, тому лікар ОСОБА_9 попросив ОСОБА_2 зробити фото на пам`ять. Медичні документи, після виписки пацієнта, зберігаються в архіві. ОСОБА_9 повідомив, що йому невідомо чи звертався ОСОБА_6 до керівництва лікарні з питання надання інформації стосовно лікування ОСОБА_2 . Свідок зазначив, що за деякий час до приходу ОСОБА_4 , підіймав медичні документи ОСОБА_2 , чтоб згадати всі обставини проведеного лікування, для того, щоб підняти документи він отримав дозвіл керівництва. Коли до лікаря ОСОБА_9 звернувся ОСОБА_6 з проханням надати інформацію щодо проведеного лікування ОСОБА_2 , то спікувалися близьк години, у кабінеті лікаря ОСОБА_9 , в кабінеті були історії хвороб пацієнтів, які лікувалися в той період часу, медичні документи ОСОБА_2 знаходилися в архіві лікарні. Оскільки, спілкування проходио у робочий час, то лікар інколи виходив з кабінету, залишаючи ОСОБА_4 одного. ОСОБА_9 зазначив, що дав ОСОБА_3 сфотографувати лише їх фото з ОСОБА_2 . Підтвердив, що було проведено службове розслідування відносно ОСОБА_9 , проте з його результатами не згоден. Свідок повідомив, що до нього зверталися журналісти, деяким з них він повідомляв що ОСОБА_2 , знаходився у нього на лікуванні, було провадено операцію та зайняв 1 місце. ОСОБА_9 повідомив, що медичні картки хворих заповненюються безпосередньо лікарем. Історію хвороби фотографував сам ОСОБА_2 , щоб проконсультуватися з іншим спеціалістом.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що вона з колегами була у Києві у відрядженні, коли побачила, що у Маріупольському сегменті ОСОБА_13 активно поширюють інформацію про те, що відомий Маріупольський спортсмен з інвалідністю ОСОБА_2 , не має права бути учасником "Ігри нескорених" в Сіднеї, хоча він на той час вже був там, у зв`язку з тим, що це ігри для ветеранів, а він травму отримав у 2013 році. Інформація носила вірусний характер, всі дуже активно на неї реагували. В інформації йшла мова про те, що ОСОБА_2 отримав травму в травні 2013 році, тобто виходить, що він не міг бути пораненим в ході бойових дій. Свдок зазначила, що бачила, що активним коментатором був ОСОБА_10 . Коли ОСОБА_12 зустрілася з ОСОБА_14 для роз`яснення факту отримання ОСОБА_2 травми, в нього на столі лежали копії або фотокопії медичних документів відносно позивача та його травми, які в подальшому й були опубліковані в мережі Інтернет. ОСОБА_6 повідомив свідку про те, що йому документи видали у лікарні. ОСОБА_6 надав для ознайомлення медичні документи ОСОБА_2 свідку. На конференціях присвячених подіям отримання ОСОБА_2 травми свідок не була, оскільки знаходилась у відрядженні у м. Львів. На конференції та в мережі Інтернет були розповсюджені медичні документи ОСОБА_2 , копії яких бачила у ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_16 зазначив, що в кінці жовтня 2018 року за день до прес-конференції, ОСОБА_12 попросила його разом з нею з`їздити до ОСОБА_4 в офіс. ОСОБА_12 хотіла поговорити з ОСОБА_14 щодо розповсюдження ним недостовірної інформації стосовно отримання ОСОБА_2 травми у 2013 році. Свдіок, бачив на столі у ОСОБА_4 документи ОСОБА_2 , та який повідомив, що травма булапобутова та отримана у 2014 році. Тому ОСОБА_6 збирався їхати до м. Київ для прийняття участі у конференції з даного питання. ОСОБА_6 повідомив, що медичні документи отримав в лікарні "Воднікова". ОСОБА_16 повідомив, що бачив відеотрансляцію конференції у м. Києві, та в Інтернеті читав за Маріупольську конференцію на яких ОСОБА_6 показував медичні документи ОСОБА_2 отримані з лікарні.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні надала пояснення, що ОСОБА_12 повідомила їй про розповсюдження недостовірної інформації відносно ОСОБА_2 . ОСОБА_17 була присутня на конференції у м. Маріуполі, де повідомили про надання лікарнею відомостей про хворобу ОСОБА_2 та що травма отримана у побуті.

Ухвалою суду від 18.02.2019 року заяву прийнято до загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12.03.2019 року задоволено клопотання позивача та призначено судово-психологічну експертизу для оцінки моральних страждань.

28.03.2019 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що у другій половині 2018 року до керівництва лікарні звернувся ОСОБА_18 з усним зверненням про наявність у нього сумнівів щодо обставин одержання травми 25.05.2014 року ОСОБА_2 . Свої сумніви він мотивував намаганням знайти правду оскільки це має істотне суспільне значення, а також що вони є публічними особами. Запрошений на співбесіду лікар-травматолог ОСОБА_9 не пам`ятав обставин факту і йому було дозволено скористатися історією хвороби, що знаходиться в архіві лікарні. Після ознайомлення з історією хвороби, як пояснив ОСОБА_9 , він усно відповів ОСОБА_3 лише те, що мала місто побутова травма, що записано це зі слів пацієнта. Ніякої іншої інформації ні усно, ні письмово не надавав. ОСОБА_19 почесний громадянин м. Маріуполя, депутат Маріупольської міської ради, відомий спортсмен в України. Відомий в Україні також і ОСОБА_2 , як учасник всесвітніх "Ігор нескорених". Таким чином поширена медична інформація відповідає інтересам широких кіл суспільства м. Маріуполя і в Україні, і за кордоном. Тому, на підставі ч. 1 ст. 29 Закону України "Про інформацію", ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", ст. 6, 7 Закон України "Про захист персональних даних" було розповсюджено інформацію в межах правового поля. Тому просить відмовити позивачу у задоволенні вимоги про визнання незаконними дії медпрацівників по оприлюдненню медичної інформації на ОСОБА_2 та відмовити у задоволенні вимоги про відшкодування йому моральної шкоди.

02.04.2019 року позивачем надано відповідь на відзив, у якому зазначають, що незгодні з відзивом відповідача, в частині того, що посилання головного лікаря вказують на те, що медична інформація була розповсюджена в правовому полі. Розповсюдження інформації не в правовому полі підтверджується листом Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації, в якому вказано, що по зазначеному факту проведено службове розслідування, лікарю ОСОБА_9 винесено догану за неналежне ставлення до обов`язків та роз`яснено неприпустимість розголошення будь-якої інформації стосовно пацієнтів. Листом Департаменту охорони здоров`я Маріупольської міської ради від 14.03.2019 року №Б-3720-11-1.2.9/02-44 зазначено, що ОСОБА_20 звертався з питання про надання йому інформації щодо лікування у 2014 році ОСОБА_2 у зв`язку із травмою. Лікарем ОСОБА_9 усно була надана відповідь щодо характеру отриманої травми зі слів пацієнта (побутова травма). Лікарю винесено догану за неналежне ставлення до обов`язків. З медичним персоналом проведені додаткові навчання щодо неприпустимості розголошення будь-якої інформації стосовно пацієнтів. З твердженням щодо усного повідомлення про те, що мала місце побутова травма, що записано "зі слів пацієнта" ніякої інформації більше лікарі не надавали, медичну документацію не показували, не погоджується, оскільки, під час офіційний промов ОСОБА_20 публічно на прес-конференції в м. Києві 26.10.2018 року та в м. Маріуполі 02.11.2018 року заявив, що отримав цілий ряд інформації від лікаря ОСОБА_9 . Не відповідає й дійсності й факт того, що відповідачем зазначено, що "у історії хвороби №352 на ОСОБА_2 позначено характер травми: зі слів хворого травма побутова. У подальшому він цей запис не змінював, тому запис вірний і не містить в собі ніякої інформації, компрометуючої його ні як людину, ні як спортсмена" В квітні 2018 року звертався до головного лікаря, під час розмови просив змінити запис в медичних документах. Проте надали виписку з історії хвороби, в якій взагалі не був зазначений характер травми.

13.06.2019 року відповідачем - головним лікарем надані додаткові пояснення по справі до відзиву від 19.03.2019, у яких звертає увагу суду на відсутність у позивача обґрунтування характеру моральних страждань та їх безпосереднього зв`язку з фактичними обставинами його травмування у 2014 році і який зв`язок це має з подіями, що розгорталися у подальші роки. Відповідач заперечує у стягненні моральної шкоди, посилаючись на п.п. 2.1. ст. 1167 ЦК України, не залежно від висновків судово-медичної експертизи.

29.08.2019 року на адресу суду представник позивача надала клопотання про долучення документів в якості доказів.

09.09.2019 року на адресу суду від відповідача надійшла заява до пояснень від 19.03.2019 року та 11.06.2019 року про підтвердження сумнівів відповідача про наявність причинного зв`язку між моральною шкодою у позивача у зв`язку з розголошення медичної інформації про побутову травму ОСОБА_2 , що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 , є наявність інформації СВ Волноваського ВП ГУНП у Донецькій області, що по факту травми позивача 25.05.2014 розслідується кримінальна справа за ознаками ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою суду від 12.12.2019 закрито підготовче провадження,призначено справу до судового розгляду по суті в закритому судовому засіданні витребувано з СВ Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області постанову про закриття кримінального провадження за № 42018051290000219 від 16.11.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою від 24.12.2020 року замінено сторону по справі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до виписки з історії хвороби №352 Маріупольської міської лікарні №9 МСЧ працівників ДМФ на амбулаторному стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні МЛ №9 м. Маріуполя з 25.05.2014 року по 09.07.2014 року, з діагнозом: неповна травматична ампутація лівого передпліччя. Пошкодження ліктьового, лучового і серединного нервів. Пошкодження лучової і ліктьової артерії з розтрощенням артерії з розтрощенням м/т. Рвана рана правого передпліччя з пошкодженням ліктьової артерії, сухожиль згиначів 2-5п.

Відповідно до листа головного лікаря КУ "Маріупольської міської лікарні №9 - Медико-санітарної частини працівників департаменту морського флоту" від 04.12.2018 року №1485, адвокату ОСОБА_1 повідомлено, що медична документація щодо перебування на лікуванні ОСОБА_2 у міській лікарні №9 у травні-червні 2014 знаходиться у архіві установи. В установі є робітник, який обслуговує діяльність архівного підрозділу. Доступ до документів здійснюється в установленому порядку за дозволом керівника установи. Копії медичної документації щодо ОСОБА_2 , що зберігається у архіві установи нікому не надавались. 25.10.18 до керівництва лікарні звертався депутат Маріупольської міської ради ОСОБА_5 з питанням про надання йому інформації щодо лікування ОСОБА_2 у 2014, у зв`язку з його травмою. Лікар ОСОБА_9 , на лікуванні у якого перебував ОСОБА_2 з дозволу керівництва лікарні, вилучив з архіву медичну документацію. Лікар усно відповів, що мала місце побутова травма, а також що запис про одержання травми виконано згідно з установленим порядком - зі слів пацієнта. Інші обставини з медичних документів ОСОБА_9 не коментував.

Відповідно до експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 23.01.2019 року №13/2019-ЕВ-ЦК Консорціум "Український центр підтримки номерів і адрес" Департамент "Центр компетенції", було досліджено зміст веб-сторінок у мережі Інтернет. На яких розміщені статті у яких розкриваються медичні документи, історія хвороби ОСОБА_2 , маються відеозаписи, інтерв`ю ОСОБА_4 з його коментарями стосовно хвороби ОСОБА_2 .

Згідно договору про надання послуг №15/2019-ЕВ-Д-ІК-ЦК від 23.01.2019 року Консорціум "Український центра підтримки номерів і адрес" (далі - УЦПНА) та ОСОБА_2 уклали договір про надання послуг, згідно якого УЦПНА надає послуги щодо видачі Експертних висновків за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, видачі довідок з відомостями про власників веб-сайтів або інформацію про їх встановлення. Актом №1 наданих послуг за договором про надання послуг №15/2019-ЕВ-Д-ІК-ЦК від 23.01.2019 року від 23.01.2019 року, УЦПНА передав Експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет №13/2019/-ЕВ-ЦК від 23.01.2019.

Листом від 24.01.2019 року №21-ЦК Консорціуму "Український центра підтримки номерів і адрес" ОСОБА_2 повідомлено, що було проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет.

У доданих до матеріалів позовної заяви скріншотах веб-сторінок в мережі інтернет наявні статті щодо хвороби ОСОБА_2 , з долученням до статті копій виписок з історії хвороби, медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 .

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 21.03.2016 року серія НОМЕР_2 , виданого Пенсійним фондом України, ОСОБА_2 встановлено пенсію по інвалідності 3 групи.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_2 останній запис зроблений 18.04.2015 року.

Відповідно до довідки ОР №914130197502 виданої ОСОБА_2 , він знаходиться на обліку в Управлінні УПФ Маріупольське об`єднане управління ПФУ Донецької області і отримує пенсію по інвалідності.

Відповідно до Форми ОК-5 Пенсійного фонду України, у ОСОБА_2 відомості щодо отримання суми заробітку для нарахування пенсії з 2014 року відсутні.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 виданого Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, 22.12.2015 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_21 , про що складено актовий запис № 964. Батьком відповідно до свідоцтва є ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_17 .

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 виданого Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, 15.05.2008 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_22 , про що складено актовий запис № 396. Батьком відповідно до свідоцтва є ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_17 .

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 виданого Лівобережним районним у місті Маріуполі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, 23.08.2018 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_23 , про що складено актовий запис № 543. Батьком відповідно до свідоцтва є ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_17 .

Відповідно до листа Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації від 14.02.2019 року №01-58/261/0/71-19 зазначено, що з інформації департаменту охорони здоров`я Маріупольської міської ради 05.11.2018 був запит про доступ до публічної інформації від депутата Маріупольської міської ради ОСОБА_20 та голови профспілки ветеранів АТО м. Маріуполя ОСОБА_24 щодо характеру травми отриманої ОСОБА_2 в період з 25 травня 2014 року по 21 червня 2014 року. На зазначений запит департамент охорони здоров`я надав відповідь від 08.11.2018 року №40-34181-40.1, в якій зазначили, що інформація про стан здоров`я не є публічною і не може бути розголошена без згоди особи. Оригінали та копії медичної документації щодо перебування на лікуванні ОСОБА_2 у травні-червні 2014, яка зберігалася в архіві установи, нікому не надавались. Адміністрацією КУ "Маріупольська міська лікарня №9-медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту" проведено службове розслідування з даного питання. За результатами службового розслідування встановлено, що копії медичної документації ОСОБА_2 зберігаються в архіві установи, нікому і ніколи не видавалися. 25.10.2018 року депутат міської ради ОСОБА_20 звертався з питання про надання інформації щодо лікування ОСОБА_2 у 2014 році у зв`язку з отриманою травмою. Лікар ОСОБА_9 , на лікуванні у якого перебував ОСОБА_2 , усно відповів, що зі слів пацієнта мала місце побутова травма. Інші обставини та пояснення стосовно лікування не надавалися. За результатами службової перевірки лікарю ОСОБА_9 винесено догану та надані роз`яснення.

У листі Департаменту охорони здоров`я Маріупольської міської ради від 14.03.2019 №Б-3720-11-1.2.9/02-44 зазначена аналогічна інформація з листом Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації від 14.02.2019 року №01-58/261/0/71-19.

Відповідно до Висновку експерта психолога від 26 липня 2019 року, який проводив ОСОБА_8 , спеціаліст психолог, з вищою психологічною та вищою біологічною освітою, ОСОБА_2 внаслідок розголошення медичної інформації щодо нього без його згоди сторонній особі працівниками КП " Маріупольська міська лікарня №9" дійсно були заподіяні моральні страждання (моральна шкода). Внаслідок розголошення медичної інформації були заподіяні моральні страждання (моральна шкода), грошовий еквівалент яких можна визначити в розмірі 10 000 000,00 (десять мільйонів) гривень. Як значиму обставину для надання повноти відповіді на поставлені питання необхідно зазначити, що обсяг моральних страждань (моральної шкоди) ОСОБА_2 встановлено на дату проведення обстеження і тому не є остаточним, оскільки моральні страждання тривають в часі. Відповідно, розмір можливої компенсації також не є кінцевим і може збільшуватися внаслідок триваючих моральних страждань та при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до Диплома № НОМЕР_7 виданого ОСОБА_8 про те що він в 1983 році закінчив повний курс Харківського державного університету ім.. О.М. Горького за спеціальністю біологія.

Відповідно до Диплома про перепідготовку ДВП №014911 виданого ОСОБА_8 про те, що він 1991 року закінчив Ленінградський ордена Леніна і ордена Трудового красного знамені державний університет за спеціальністю "Прикладна соціальна психологія".

Відповідно до Сертифікату виданого Національною асоціацію адвокатів України експертної ради з питань акредитації та сертифікації Серії АА №487/Е про допуск до організації та/або проведення заходів підвищення кваліфікації адвокатів виданого ОСОБА_8 про те, що він має право на організацію та/або проведення заходів з підвищення кваліфікації адвокатів України за темою "Компенсація моральної (немайнової) шкоди юридичним і фізичним особам, як спосіб відновлення порушеного права".

Відповідно до Службового розслідування проведеного комісією встановлено, що лікар ОСОБА_25 перевищив свої повноваження хоча й в мінімальному об`ємі, але все ж надав інформацію сторонній особі. Не можна виключити той факт, що мало місце несанкціонований доступ до історії хвороби в період його відсутності у кабінеті. Комісія рекомендує застосувати дисциплінарне стягнення до лікаря ОСОБА_25 .

Відповідно до Наказу №40-К від 13.02.2019 року "Про результати службового розслідування по обставинам травми ОСОБА_2 " - лікарю ортопеду-травматологу ОСОБА_9 наголошено догану.

Згідно листа КУ "Маріупольська міська лікарня №9-медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту" №596 від 02.05.2019 року наданого на адвокатський запит від 18.04.19 зазначено, що ОСОБА_20 звертався з проханням про надання йому медичної інформації щодо травм ОСОБА_2 . Зроблений запит був усним, без пред`явлення документів, підтверджуючих його статус, але потреби їх обов`язкової наявності не виникло, оскільки для адміністрації медичної установи ОСОБА_20 був, без сумніву відомою особою і як депутат Маріупольської міської ради, і як почесний громадянин міста Маріуполь, і як відомий в Україні спортсмен.

Відповідно до листа Маріупольської міської ради від 06.04.2019 року №17.3-8941-02 надано інформацію, що ОСОБА_20 не є депутатом Маріупольської міської ради та не мав такого статусу у період з 25.10.2018 до 05.11.2018.

Відповідно до листа Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області від 30.07.2019 року №90458/501/07-2019 повідомлено, що за фактом травмування ОСОБА_2 в наслідок нещасного випадку, яке мало місце 25.05.2014 проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №42018051590000219 від 16.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно листа від 15.05.25019 року № 586 в.о. головного лікаря КУ "Маріупольська міська лікарня №9-медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту" звернувся до голови суду Першотравневого району з проханням повернути до архіву установи історію хвороби на ОСОБА_2 або сповістити про строки її повернення.

Відповідно до листа №990 від 29.07.2019 року головний лікар звернувся КУ "Маріупольська міська лікарня №9-медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту" до Начальника відділу поліції смт Мангуш Першотравневого району Донецької області з проханням повідомити де знаходиться історія хвороби ОСОБА_26 та строки її повернення.

Відповідно до листа Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області від 01.11.2019 року №12015/501/03-2019 в.о. директора КУ "Маріупольська міська лікарня №9" повідомлено, у провадженні СВ Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженню №42018051590000219 від 16.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 16.10.2019 було прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України.

Листом Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області від 02.01.2020 року №22/501/03-2020 надіслана постанова про закриття кримінального провадження за № №42018051590000219 від 16.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Листом від 14.09.2020 року №1491 КНП ММР "Маріупольська міська лікарня №9" повідомили, що адміністрація КНП "ММЛ №9" докладає всіх зусиль в пошуках документів в архіві.

Заслухавши доводи сторін, допитавши свідків, дослідивши докази, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнані в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частина 2 ст. 32 Конституції України не допускає збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя узгоджується із міжнародно-правовими актами.

Так, у статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8).

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).

Стаття 286 ЦК України охороняє право фізичної особи на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості одержані при її медичному обстеженні. Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел (частини 1, 3 ст. 286 ЦК України).

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Закону України Про інформацію , інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про інформацію за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини 1, 2 статті 21 ЗУ Про інформацію ).

Стаття 10 Закону України Про доступ до публічної інформації зобов`язує розпорядника інформації використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Згідно із статтею 39-1 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я , пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

Стаття 40 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я забороняє медпрацівникам розголошувати відомості про стан здоров`я пацієнта: медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків .

Тож, суд вважає, що фактрозповсюдження працівниками КУ "Маріупольська міська лікарня №9-медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту" конфіденційної інформації про стан здоров`я ОСОБА_2 , про проходження ним медичного лікування без його згоди серед третіх осіб - громадянину ОСОБА_20 , є порушенням прав, свобод і законних інтересів людини та недотримання приписів Конституції України, вимог інформаційного та медичного законодавства.

Головний лікар, лікар ОСОБА_25 , як розпорядник інформації про стан здоров`я пацієнта ОСОБА_2 , його згоди і дозволу на її використання і поширення не отримував, а тому, надавши на усний запит громадянину ОСОБА_20 конфіденційну інформацію про стан здоров`я та лікування ОСОБА_2 діяв незаконно, всупереч вимог вище наведених норм права.

В рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 зазначено, що відповідно до ч.1 та 2 ст. 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, тобто використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди. Лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, має право вільно на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року № 5 у справі ОСОБА_27 , медична інформація, тобто свідчення про стан здоров`я людини та її історія хвороби, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод декларує захист від втручання в приватне життя особи, розповсюдження конфіденційної інформації про стан здоров`я людини без її згоди є безумовним, протиправним втручанням в її приватне життя.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Це означає, що розглядаючи справи у національних судах, можна застосовувати усі рішення Європейського суду з прав людини, в тому числі й ті, які прийняті не щодо України, як аргументацію своєї правової позиції. При чому використовувати можна не лише резолютивну частину, а й окремі висновки, зроблені Європейським судом з прав людини.

Норма ст. 40 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я визначає один із найважливіших деонтологічних принципів - збереження лікарської таємниці.

Також медичні працівники зобов`язані дотримуватись вимог професійної етики.

У статті 78 цього Закону закріплюються професійні обов`язки медичних працівників, де у п. г міститься обов`язок зберігати лікарську таємницю.

Аналізуючи текст Клятви лікаря затверджений Указом Президента від 15.06.1992 року, закріплений обов`язок лікаря зберігати лікарську таємницю і не використовувати її на шкоду людині.

У контексті цього, у рішенні Європейського суду в справі "М.С. проти Швеції" від 27 серпня 1997 р. вказано, що конфіденційність відомостей про здоров`я є основним принципом правової системи держав - учасниць Конвенції. Національне законодавство повинно забезпечувати нерозголошення відомостей про стан здоров`я, якщо це не відповідає ст. 8 згаданої Конвенції. Охорона даних особистого характеру, й особливо медичних даних, має основоположне значення для здійснення права на повагу до приватного та сімейного життя.

У Рішенні ЄСПЛ у справі З. проти Фінляндії ("Z v.s. Finland"), суд наголосив, що захист персональних даних - у даній справі медичного характеру - має фундаментальне значення для реалізації особою свого права на повагу до приватного та сімейного життя. Відповідно держава зобов`язана визначити ефективні гарантії, аби запобігти оприлюдненню такої інформації. Суд бере до уваги фундаментальне значення захисту персональних даних, причому не лише медичних, для здійснення права на повагу до приватного та сімейного життя, як це гарантується ст. 8 Конвенції. Повага конфіденційних даних про фізичний стан є суттєвим принципом у правових системах усіх держав - учасниць Конвенції. Суттєво важлива не тільки повага до особистого життя хворих, але також їхня довіра до представників медичної професії і служби охорони здоров`я загалом. Без такого захисту ті, хто потребує медичної допомоги, можуть утриматися від надання інформації особистого чи інтимного характеру, необхідної для потрібного лікування і навіть від звернення за такою допомогою, ставлячи під загрозу своє здоров`я, у випадку заразних хвороб і здоров`я суспільства. Тому внутрішнє законодавство повинно надавати належні гарантії для запобігання поширенню або розголошенню таких даних про здоров`я людини, що не сумісні з гарантіями ст. 8 Конвенції.

Предметом оскарження по даній справі є також порушення лікарської таємниці з боку працівників медичних закладів, коли останні надають на запити інформацію, на отримання якої запитувачі не мають права.

Показовим в цьому плані, є рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року по справі Авілкіна та інші проти Росії . Суд зазначив, що порушення права на невтручання в особисте життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, полягало в тому, що інформація про відмову заявників від переливання крові була надана комітетом охорони здоров`я на запит прокуратури. Запит на вказану інформацію подавався прокуратурою в рамках розслідування, яке проводилося стосовно релігійної організації, членами якої були заявники. Суд визнав невиправданим таке втручання в особисте життя заявників.Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зобов`язав Росію виплатити громадянкам ОСОБА_28 та ОСОБА_29 компенсацію в сумі 5000 євро (6622 долари США) кожній. Російські правоохоронні органи без дозволу вищезгаданих осіб отримали їхню особисту медичну документацію. Суд визнав такі дії порушенням фундаментального права на недоторканність приватного життя і охарактеризував це право як особливо важливий принцип , гарантований Європейською конвенцією.

Щодо стягнення моральної шкоди слід зазначити таке.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Поняття моральна шкода визначено у постанові Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995р. Згідно з п. 3 вказаної Постанови Пленуму ВСУ, під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

З огляду на викладене, вирішуючи цей спір, суд виходить із необхідності встановлення наявності трьох умов, які є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

В даній справі відсутні спеціальні підстави для застосування ст.1176 ЦК України , Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду для відшкодування шкоди.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (постанова Верховного Суду від 08.05.2019р. у справі № 761/37180/17 (провадження № 61-4265св19).

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує положення ст. 23 ЦК України та роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди щодо визначення розміру морального відшкодування, обставини справи, характер правовідносин, зміст поширюваної відповідачем інформації.

Згідно з нормами ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пункт 6 Роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України Про деякі питання практики вирішення суперечок, пов`язаних з відшкодуванням моральної шкоди № 02-5/95 від 29.02.1996р. (згідно з роз`ясненнями Вищого арбітражного суду України № 02-5/445 від 18.11.1997р., № 02-5/433 від 13.11.1998р., № 02-5/618 від 06.11.2000р., роз`ясненням ВГСУ № 04-5/609 від 31.05.2002р.) передбачає, що розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру дії особи, що її завдала, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.

Нормами п. 5 постанови Пленуму ВСУ № 4 встановлено наступне: відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню під час вирішення суперечки про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дії того, хто її завдав, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням, а також провини того, хто завдав шкоди.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово визнавав репутацію (рішення від 19.09.2006 р по справі White v. Sweden , рішення від 15 листопада 2007 року у справі Pfeifer v Austria ), а також честь особи (рішення від 4 жовтня 2007 року в справі Sanchez Cardenas v. Norway ) як складову права на повагу до приватного життя. Зокрема, в пункті 35 рішення у справі Pfeifer v Austria , Європейський суд з прав людини констатував, що репутація особи є частиною його особистої ідентичності та психологічної цілісності, а тому відноситься до сфери її приватного життя і підлягає охороні.

В експертному висновку зазначено, що внаслідок розголошення медичної інформації щодо нього без його згоди сторонній особі працівниками КП "Маріупольська міська лікарня №9" дійсно були заподіяні моральні страждання (моральна шкода). Внаслідок розголошення медичної інформації були заподіяні моральні страждання (моральна шкода), грошовий еквівалент яких можна визначити в розмірі 10 000 000,00 (десять мільйонів) гривень. Як значиму обставину для надання повноти відповіді на поставлені питання необхідно зазначити, що обсяг моральних страждань (моральної шкоди) ОСОБА_2 встановлено на дату проведення обстеження і тому не є остаточним, оскільки моральні страждання тривають в часі. Відповідно, розмір можливої компенсації також не є кінцевим і може збільшуватися внаслідок триваючих моральних страждань та при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За приписами ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У вступній частині висновку не зазначені відомості про клас судового експерта, експертна спеціальність, дата та номер видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, ким видано та строк дії. У висновку відсутні відомості про те, чи був хтось присутній при проведенні експертизи. У вступній частині висновку не надано докладного переліку об`єктів, що надійшли на дослідження, а посилання на методику психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди не містить її реєстраційного коду у Реєстрі методик проведення судових експертиз. Окрім цього, в дослідній частині спеціаліст-психолог посилається на тестування щодо різних методик (п.п. 2.3.1., 2.3.2), натомість не долучає до дослідження доказів на підтвердження проведення таких тестувань. Також у цих пунктах дослідження жодним чином не вбачається причинно-наслідковий зв`язок між діями лікаря ОСОБА_9 , головного лікаря та позивачем, а наявні лише узагальнені негативні переживання позивача, оцінка ним завданої йому моральної шкоди, але зазначені мотиви не стосується питання, що ставилось перед спеціалістом-психологом.Вартість за проведення експертизи не можна вважати обґрунтованим за відсутності відомостей щодо вартості однієї експертогодини та кількість годин в цілому при проведенні експертизи.

Суду не були надані докази того, що ОСОБА_8 є експертом, адже відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року № 301/5, відомості в Реєстрі як атестованого судового експерта відносно ОСОБА_8 відсутні; відсутнє свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта з певного виду експертної спеціальності, в тому числі судового експерта-психолога; відсутня кваліфікація (клас судових експертів-психологів) судового експерта-психолога відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 06 квітня 2018року №635; диплом спеціаліста за спеціальністю Біологія , та диплом про перепідготовку за спеціальністю Прикладная социальная психология не відповідають кваліфікаційним вимогам закону щодо судових експертів-психологів.

Також, висновком встановлено, що ОСОБА_2 внаслідок розголошення медичної інформації щодо нього без його згоди сторонній особі працівниками КП "Маріупольська міська лікарня №9" були заподіяні моральні страждання (моральна шкода), проте, вставнолення такого висновку виходить за межі повноважень спеціаліста, а встановлюється судом.

Тому такий висновок є недопустимим доказом, так як одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, діями відповідача завдано моральної шкоди позивачу, яка полягає у приниженні його честі, гідності, ділової репутації, моральних стражданнях та переживаннях, пов`язаних з розповсюдженням інформації, порушенні душевної рівноваги, порушенні нормальних життєвих зв`язків, для відновлення яких позивачу необхідно було додавати додаткових зусиль.

Враховуючи конкретні обставини справи, характер, обсяг та глибину душевних страждань позивача, моральний дискомфорт, втрата довіри до медичного закладу та виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне вимоги позивача в цій частині задовольнити частково, та стягнути з відповідачів на його користь на відшкодування моральної (немайнової) шкоди 200000 грн., який слід стягнути з Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня №9 на користь позивача. Саме такий розмір морального відшкодування, на думку суду, буде співмірним із заподіяною шкодою.

Відповідно Закону України Про судовий збір та ст. 141 ЦПК України, суд також вирішує питання щодо стягнення судового збору. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд стягує з відповідача Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня №9 судовий збір в розмірі 1921,00 грн. за вимогу про відшкодування моральної шкоди, що є мінімальною ставкою судового збору, менше якої не сплачується та судові витрати у сумі 3100 грн .

На підставі викладеного, ст. ст.3, 32 Конституції України, ст. ст. 23, 286, 1167, 1172 ЦК України, п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , ст.ст.11, 20, 21, Законом України Про інформацію , ст.ст. 39-1, 40, 78 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я , керуючись ст. 4, 10, 11, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258-259,263-265, 268, ч.ч. 1, 4 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня №9 про визнання дій щодо розголошення медичної інформації незаконною та про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії працівників лікарні Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня №9 (ЄДРПОУ 43522608), щодо розповсюдження конфіденційної інформації щодо звернення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , за медичною допомогою та розповсюдження медичної документації сторонній особі.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня №9 (ЄДРПОУ 43522608) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , моральну шкоду в сумі 200 000 ( двісті тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня №9 (ЄДРПОУ 43522608) судовий збір на користь держави у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня №9 (ЄДРПОУ 43522608) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , судові витрати у сумі 3100 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , продива.чого за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня №9 , код ЄДРПОУ 43522608, юрижична адреса: м. Мраіуполь, вул. Гагаріна, буд. 114/116.

Повний текст рішення буд складено 19.02.2021 року.

Суддя Д`яченко Д. О.