Рішення

від 10.02.2021 по справі 336/4203/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

№ 336/4203/20

провадження № 2/336/373/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

10 лютого 2021 р . м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Петрова С.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник позивача - ОСОБА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Гранд Моторс про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 06.08.2020 р. звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 24.06.2020 року між ним та відповідачем укладено договір № 230381 про надання послуг з придбання автомобіля, відповідно до якого виконавець зобов`язався від імені, за дорученням та за рахунок замовника, за плату надати послуги відповідно до умов цього договору та додатків до нього, які є невід`ємними частинами.

Додатком № 1 до договору № 230381 між сторонами було складено замовлення характеристики обраного автомобіля, а саме: марка - Mercedes-Benz, модель - Е200 Т CDI, рік випуску - 2012, колір - чорний.

Відповідно до п.п.2.3.3 договору замовник зобов`язався своєчасно виконувати грошові зобов`язання, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

25.06.2020 р. позивачем було сплачено відповідачу послуги за пригон автомобіля у розмірі 45747,00 грн., що підтверджується квитанцією № 27191007.

Також згідно з додатком № 2 до договору № 230381 сторонами було складено протокол погодження вартості послуг, в якому зазначено, що на момент підписання цього Протоколу погодження вартості послуг загальна сума грошових зобов`язань замовника, що підлягає сплаті за договором, становить: 3500 євро - вартість автомобіля, 1600 євро - вартість ромитнення автомобіля, 5100 євро - повна вартість авто з розмитненням з усіма платежами.

Відповідно до п.1.2.4 договору виконавець розраховує та інформує замовника щодо вартості митного оформлення автомобіля та інших видатків, викликаних виконанням цього договору. Організовує супровід митного оформлення автмобіля, в т.ч. надає консультативні послуги з отримання та надання всіх документів.

16.07.2020 р. позивачем на підставі протоколу погодження вартості послуг було здійснено оплату розмитнення автомобіля Mercedes-Benz, модель - Е200 Т CDI, у розмірі 48160 грн., тобто по курсу гривні встановленого НБУ у співвідношенні до євро на дату здійснення платежу, що підтверджується квитанцією № 27493387.

Згідно з п.п.2.1.2 договору виконавець зобов`язаний передати замовнику автомобіль відповідно до умов цього договору протягом 21-го робочого дня з дня підписання цього договору.

Та зі спливом вищезазначеного терміну підписання акту приймання-передачі автомобіля не відбулося.

Позивач вважає, що договір, укладений між сторонами, містить несправедливі умови, що порушують його права як споживача, тому просить розірвати його, стягнути з відповідача на його користь сплачені грошові кошти в сумі 93 907 грн, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10000 грн. та стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 5500 грн.

Ухвалою від 10.08.2020 р. відкрито провадження і призначено підготовче судове засідання на 24.09.2020 р.

24.09.2020 р. підготовче судове засідання відкладено на 19.10.2020 р. на підставі п.1 ч.2 ст.198, п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України.

19.10.2020 р. закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 07.12.2020 р.

07.12.2020 р. розгляд справи відкладено на 10.02.2021 р. для повторного виклику відповідача на підставі ч.4 ст.223 ЦПК України.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмого провадження, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Представник відповідача до суду повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подавав.

Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч.4 ст..223 та ч.1 ст.280 ЦПК України.

В силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію представника позивача, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З наданих позивачем письмових документів, судом встановлено, що 24 .06.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ Глобал Гранд Моторс укладено договір № 230381 про надання послуг з придбання автомобіля, за умовами якого Виконавець зобов`язується від імені, за дорученням та за рахунок Замовника, за плату надати послуги відповідно до умов цього Договору та додатків до нього, які є його невід`ємними частинами (а.с.4-6).

Відповідно до п.п.2.3.3 договору замовник зобов`язався своєчасно виконувати грошові зобов`язання, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2.4 договору виконавець розраховує та інформує замовника щодо вартості митного оформлення автомобіля та інших видатків, викликаних виконанням цього договору. Організовує супровід митного оформлення автмобіля, в т.ч. надає консультативні послуги з отримання та надання всіх документів.

25.06.2020 р. позивачем було сплачено відповідачу послуги за пригон автомобіля у розмірі 45747,00 грн., що підтверджується квитанцією № 27191007 (а.с.12).

Додатком № 1 до договору № 230381 між сторонами було складено замовлення характеристики обраного автомобіля, а саме: марка - Mercedes-Benz, модель - Е200 Т CDI, рік випуску - 2012, колір - чорний (а.с.7).

Також згідно з додатком № 2 до договору № 230381 сторонами було складено протокол погодження вартості послуг, в якому зазначено, що на момент підписання цього Протоколу погодження вартості послуг загальна сума грошових зобов`язань замовника, що підлягає сплаті за договором, становить: 3500 євро - вартість автомобіля, 1600 євро - вартість ромитнення автомобіля, 5100 євро - повна вартість авто з розмитненням з усіма платежами (а.с.8).

16.07.2020 р. позивачем на підставі протоколу погодження вартості послуг було здійснено оплату розмитнення автомобіля Mercedes-Benz, модель - Е200 Т CDI, у розмірі 48160 грн., тобто по курсу гривні встановленого НБУ у співвідношенні до євро на дату здійснення платежу, що підтверджується квитанцією № 27493387 (а.с.13).

Згідно з п.п.2.1.2 договору виконавець зобов`язаний передати замовнику автомобіль відповідно до умов цього договору протягом 21-го робочого дня з дня підписання цього договору.

Позивач, в поданому до суду позові стверджує, що відповідач зобов`язання за договором не виконав. Доводи ОСОБА_1 в процесі розгляду справи належними та допустимими доказами не спростовані.

Відповідно до ст.202 ЦК України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Недотримання цієї вимоги є підставою недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України .

Ч.1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належний чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ст.ст. 610 , 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконанні або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежні виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач грубо порушує права позивача, як споживача.

Згідно з ст.ст. 4 , 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі мають право на захист своїх прав державою, судом, належну якість продукції та обслуговування, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її виробника (виконавця).

Відповідно до ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору та інші.

Згідно з ч.ч. 4 -5 ст. 18 вказаного Закону , перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

П.2 ч.1 ст.19 ЗУ Про захист прав споживачів встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману.

Отримавши від позивача кошти, у подальшому до виконання своїх зобов`язань відповідач не приступив без поважних причин, від контактів ухиляється, та сплачені позивачем гроші не повертає, що свідчить про здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики.

Аналізуючи положення спірного договору та беручи до уваги те, що пункти договору щодо строку його виконання були змінені не на користь споживача, а також те, що договір: не містить положень щодо відповідальності виконавця у разі не виконання положень договору щодо строку придбання автомобіля, визначеного договором та передання його замовнику; встановлює жорсткий обов`язок споживача щодо внесення платежу визначеного п. 5.4 договору, суд, враховуючи положення споживача, як менш захищеної сторони договору, існуючий дисбаланс прав та обов`язків визначених договором на шкоду споживачу, вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити, визнавши недійсним вказаний договір.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України , у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, відповідач зобов`язаний повернути позивачу одержані за спірним договором грошові кошти, а саме - 45747,00 грн. та 48 160 грн., що разом складає 93 907 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року в п. 5 постанови Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазнав моральних страждань через неправомірні дії відповідача, шкоду від якої він оцінює у 10000 грн. та вважає її співрозмірною сумою його нервовим стражданням.

Встановлюючи наявність душевних страждань ОСОБА_1 суд зважає на те, що неправомірна поведінка відповідача спричиняє позивачу моральні страждання, також зважаючи на ступені вини особи, яка завдала моральної шкоди, глибину душевних страждань, які виражені в тому, що позивач відчував нервові переживання, враховуючи вимоги розумності і справедливості, дійшов висновку про необхідність відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В обгрунтування стягнення витрат на правничу допомогу суду надано договір про надання правничої допомоги від 28.07.2020 р. (а.с.14-15), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.16) та ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с.17).

В п.4.2 договору про надання правничої допомоги сторони узгодили суму вартості наданої правничої допомоги та її складові.

Факт надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг (п.4.6 договору), гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковій формі на рахунок адвоката (п.4.8).

Оскільки стороною, яка заявила про стягнення витрат на правничу допомогу, всуперечь положень ч.3 ст.137 ЦПК України, не надано доказів фактичного здійснення позивачем понесених витрат, суд не встановив достатніх підстав для стягнення таких витрат з відповідача на користь позивача.

Позивач, на підставі ч.3 ст.22 ЗУ Про захист прав споживачів , від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції звільнений, відтак, відповідно до положень статті 142 ЦПК України судовий збір в сумі 840,80 грн. за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Гранд Моторс (м.Київ, вул.Льва Толстого, 57, ЄДРПОУ 33749134) про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 230381 про надання послуг з придбання автомобіля від 24 червня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Гранд Моторс .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Гранд Моторс на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 93 907 грн. у відшкодування матеріальних збитків та 5000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Гранд Моторс на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19 лютого 2021 року.

Суддя О.В.Дмитрюк