Ухвала

від 22.02.2021 по справі 509/186/15-ц

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/186/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь, в порядку загального позовного провадження скаргу заявника (боржника) ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи (стягувача) : ТОВ ОТП Факторинг Україна та суб`єкта оскарження : приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про визнання неправомірними дії та рішення державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

28 грудня 2020 року заявниця (боржниця) ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою, в якій вона просила суд, визнати неправомірними дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. щодо звернення стягнення на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 (опис майна), який належить їй на праві власності та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. усунути порушення та звернути стягнення на земельну ділянку, що розташована за адресою : АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві власності.

В судове засідання заявниця (боржниця) ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, з відміткою про вручення судової повістки з викликом до суду та поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші адресат відсутній за вказаною адресою , а також письмовою заявою ОСОБА_1 про перенесення судового засідання на іншу дату, причини неявки суду не повідомила, заяви про лухання справи за її відсутністю суду не надала, і чия неявка не перешкоджає розглядові скарги по суті в порядку ст. 450 ч. 2 ЦПК України ( а.с. 154,159,160).

Представник заінтересованої особи (стягувача) ТОВ ОТП Факторинг Україна в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суб`єкт оскарження приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіславши до суду письмовий відзив на скаргу з додатками (копіями ВП № 62929179), в якому просив суд відмовити у задоволенні безпідставної скарги заявниці, яка штучно зловживає своїми процесуальними правами, навмисно затягуючи виконання рішення суду та проханням про слухання справи за його відсутності (а.с. 22-152).

В силу ч.ч. 1,2 ст. 450 ЦПК України - скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, цивільної справи № 509/186/15, а також копії виконавчого провадження АСВП № 62929179, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 447-453 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У разі встановлення обґрунтованості скарги - суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

За змістом ст. 129, 129-1 Конституції України, та у відповідності до ст. 18 ЦПК України, судове рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Обов`язковість рішення суду, як одна з засад судочинства встановлена нормами Конституції України, які є нормами прямої дії. Недотримання цього принципу порушує правовий порядок, встановлений державою.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції (далі Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до ст. 11 Закону України Про виконавче провадження (чинної на дату виконання рішення суду) - державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (ч. 1 ст. 20 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження - виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із п.п. 3,18,23,24 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 р. № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах - при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12). За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу.

Як роз`яснив Пленум ВСУ в п. 7 Постанови від 26 грудня 2003 р. № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження - у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею 74 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 75 вказаного Закону - якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

Згідно із ст. 447 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги - суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Частина 1 статті 18 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно статті 3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України Про виконавче провадження .

За приписами статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних, адміністративних, господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Невиконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили, порушує положення статті 129-1 Конституції України, статті 14 ЦПК України, статті 4-5 ГПК України, інших нормативно-правових актів України, суперечить практиці Європейського суду з прав людини у справах проти України щодо тривалого невиконання рішень національних судів та відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту в розумінні статей 6 та 13 Конвенції та стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Право на справедливий суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Суду у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження .

Так, згідно частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Одним з основних засад виконавчого провадження є обов`язковість виконання рішень (пункт 2 частини 1 статті 2 Закону України Про виконавче провадження ).

Суд встановив, що згідно рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 22.07.2015 р., яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31.08.2015 р. та ухвалою ВССУ від 08.02.2016 р. - позов ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором у розмірі 2224965,72 грн. та судові витрати по сплату судового збору у розмірі 3654 грн., на виконання якого, Овідіопольським районним судом Одеської області 20.02.2018 року виданий виконавчий лист по справі № 509/186/15-ц виданий про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором у розмірі 2224965,72 грн. та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 654 грн. (а.с. 43-45, а.с. 151-155,184-187,223-224 цивільної справи № 509/186/15).

Так, 02.09.2020 року приватним виконавцем Колечком Д.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62929179 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу, яка надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 02.09.2020, за вих. № 2756 (а.с. 31,32,45-48).

Того ж дня, 02.09.2020 р., у відповідності до ст. 42 Закону України Про виконавче провадження та пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мінюстом України від 02.04.2012 р. № 512/5, приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 2000 грн, та у відповідності до ч.ч. 1,3 ст. 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця , затвердженим постановою КМУ № 643 від 08.09.2016 року, приватним виконавцем винесена постанова про стягнення основної винагороди у сумі 222861,97 грн., які були надіслані рекомендованою поштою з повідомленням про вручення боржнику 02.09.2020 року за вих. № 2758, 2759 (а.с. 50-55).

Також, 02.09.2020 року, у відповідності до положень ст.ст. 18,26-28,42,48,52,56 Закону України Про виконавче провадження , ст. 59 Закону України Про банки та банківську діяльність , ст. 6 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , п.п. 10.1., 10.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , п.п. 1.2.,6.1.,6.2.,6.3.,6.10.,6.11.,6.12 Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів , п.п. 4.1.9., 4.1.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень , за заявою представника стягувача ТОВ ОТП Факторинг України , та з метою забезпечення своєчасного та повного виконання виконавчого документа, винесена постанова про арешт майна та коштів боржника, якою був накладений арешт на ВСЕ рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності боржниці ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення за виконавчим документом, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 2453481,69 грн., а також накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів на вказану суму, з урахуванням суми стягнення за виконавчим документом, стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, що знаходяться на ВСІХ рахунках боржника ОСОБА_1 , в тому числі, але не тільки, які розміщенні в: ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614; ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328168; ПАТ "МЕГАБАНК", МФО 351629; ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012; ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", МФО 305749; ПАТ "БТА БАНК", МФО 321723; ПАТ "ВТБ БАНК", МФО 321767; ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;ПАT"ІНГ Банк Україна", МФО 300539; ПАТ "А - БАНК", МФО 307770; ПАТ "АЛЬФА-БАНК", МФО 300346; ПАТ "БАНК ВОСТОК", МФО 307123;Акціонерний банк "Південний", МФО 328209; АТ "Місто Банк", МФО 328760; АТ "ОТП БАНК", МФО 300528; АТ "Ощадбанк", МФО 300465; АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658; АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335; АТ "Укрексімбанк", МФО 322313; АТ "УкрСиббанк", МФО 351005; ПАТ "ПУМБ", МФО 334851; ПАТ "СБЕРБАНК", МФО 320627; ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", МФО 322001; ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК", МФО 380838; ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299; ПАТ КРЕДОБАНК , МФО 325365; ПАТ ТАСКОМБАНК , МФО 339500; ПАТ МетаБанк , МФО 313582;ПАТ КЛІРИНГОВИЙ ДІМ , МФО 300647; ПАТ МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК , МФО 380582; ПАТ ПроКредит Банк , МФО 320984; ПАТ АБ УКРГАЗБАНК , МФО 320478; ПАТ Промінвестбанк , МФО 300012,АТ "АКБ "КОНКОРД", МФО 307350, АТ МОНОБАНК , МФО 322001, АТ КБ ГЛОБУС , МФО 380526, АКБ ІНДУСТРІАЛБАНК , МФО 313849, ПАТ КРИСТАЛБАНК , МФО 339050, а також на тих рахунках, що будуть відкритті після винесення постанови про накладення арешту в будь-якій банківській установі, що здійснює діяльність на території України, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Копії зазначеної постанови були надіслані на виконання до банків та інших фінансових установ, в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника та сторонам виконавчого провадження 02.09.2020 року за вих. № 2760. Відомості про накладення арешту на майно боржника було внесено до відповідних державних реєстрів (а.с. 56-69,75-96).

Крім цього, 04.09.2020 року на адресу боржниці ОСОБА_1 приватним виконавцем Колечком О.О. направлено вимогу, якою боржника було зобов`язано з`явитись особисто або направити уповноваженого представника з довіреністю на прийом до приватного виконавця та надати письмові пояснення з приводу невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, декларацію про доходи та майно за формою, встановленою Міністерством юстиції України (додаток 1 до Інструкції з організації примусового виконання рішень), довідку про зареєстрованих осіб в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , копії технічних та правовстановлюючих документів на житловий будинок за вказаною адресою та у випадку знаходження вказаного майна в іпотеці або заставі, надати виконавцю копії відповідних документів, а також письмові пропозиції щодо видів майна, на яке слід звернути стягнення в першу чергу (а.с. 70-74).

Також, боржниці ОСОБА_1 було повідомлено, що приватним виконавцем заплановано проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 62929179, а саме складання постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, в зв`язку із чим, боржника було зобов`язано надати безперешкодний доступ приватному виконавцю та супроводжуючим особам (представнику СОД, оцінювачу, стягувачу, понятим, тощо) до житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , за наявності підтверджуючих документів (постанови чи вимоги приватного виконавця).

Одночасно боржнику було роз`яснено положення статті 18 Закону України Про виконавче провадження , зокрема, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог закону винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. Окрім того, боржника було попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність за невиконання законних вимог виконавця (стаття 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення), за опір приватному виконавцю під час примусового виконання рішень (стаття 342 Кримінального кодексу України), за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню (стаття 382 Кримінального кодексу України), за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном (статті 388 Кримінального кодексу України) та запропоновано по всім питанням пов`язаним з проведенням виконавчих дій по виконавчому провадженню № 62929179 та примусовим виконанням виконавчого листа № 509/186/15-ц, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області 20.02.2018 року, звертатись до приватного виконавця: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 19, оф. 310; тел.. НОМЕР_2; е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06.11.2020 року на адресу боржниці направлено дві вимоги приватного виконавця якою останню було зобов`язано з`явитись особисто або направити уповноваженого представника з довіреністю на прийом до приватного виконавця та надати: письмові пояснення з приводу невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, декларацію про доходи та майно за формою, встановленою Міністерством юстиції України (додаток 1 до Інструкції з організації примусового виконання рішень), довідку про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , копії технічних та правовстановлюючих документів на житловий будинок за адресами: АДРЕСА_1 , копії технічних та правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресами:

АДРЕСА_2 і боржниці було повідомлено, що приватним виконавцем заплановано проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 62929179, а саме складання постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, в зв`язку із чим, боржника було зобов`язано надати безперешкодний доступ приватному виконавцю та супроводжуючим особам (представнику СОД, оцінювачу, стягувачу, понятим, тощо) до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 за наявності підтверджуючих документів (постанови чи вимоги приватного виконавця). Одночасно боржнику було роз`яснено положення ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , зокрема, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог закону винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. Окрім того, боржника було попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність за невиконання законних вимог виконавця (стаття 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення), за опір приватному виконавцю під час примусового виконання рішень (стаття 342 Кримінального кодексу України), за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню (стаття 382 Кримінального кодексу України), за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном (статті 388 Кримінального кодексу України) та запропоновано по всім питанням пов`язаним з проведенням виконавчих дій по виконавчому провадженню № 62929179 та примусовим виконанням виконавчого листа № 509/186/15-ц, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області 20.02.2018 року, звертатись до приватного виконавця: Одеська обл.., м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 19, оф. 310; тел.. НОМЕР_2; е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. НОМЕР_1 ).

Суд встановив, що до теперішнього часу, боржницею - не виконано вимоги пункту 3 частини 5 статті 19 Закону України Про виконавче провадження , тобто не було надано декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Окрім того, боржниця не скористалася своїми правами передбаченими частиною 8 статті 26, частиною 5 статті 48, частиною 1 статті 57 Закону України Про виконавче провадження , а саме: передати стягувачу належне йому майно або реалізувати таке майно та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом; запропонувати виконавцю види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу; досягти зі стягувачем згоди щодо вартості майна, тощо.

З`ясувавши, що на заарештованих рахунках боржниці відсутні грошові кошти, у боржниці ОСОБА_1 відсутнє рухоме майно, на яке може бути звернуто стягнення, приватним виконавцем розпочато процедуру звернення стягнення на належне боржнику нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5123755100:02:005:0362.

Так, 11.11.2020 року з метою законного, неупередженого, своєчасного і повного виконання рішення суду, приватним виконавцем винесені постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, якими було описано та накладено арешт на житловий будинок , з господарчими будівлями та спорудами, загальна площа 189,4 кв.м., житлова 62,2 кв.м . , за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5123755100:02:005:0362, що належать на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 (а.с. 119-148).

У 10-денний строк з дня винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.11.2020 року сторони виконавчого провадження не повідомили виконавця про досягнення згоди щодо вартості майна.

28.12.2020 року на адресу суду надійшла скарга боржника ОСОБА_1 , в якій вона просила суд, визнати неправомірними дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. щодо звернення стягнення на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 (опис майна), який належить їй на праві власності та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. усунути порушення та звернути стягнення на земельну ділянку, що розташована за адресою : АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві власності.

На думку суду, скаржниця ОСОБА_1 звернулася до суду з порушенням строку для звернення зі скаргою встановленого ч. 5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, так як сама боржниця ОСОБА_1 вказує, що поштою 12 листопада 2020 року отримала від приватного виконавця, вимогу приватного виконавця від 06.11.2020 року, також ця вимога була залишена 11.11.2020 року в вхідних дверях (калитці) до будинку АДРЕСА_1 , про що зроблено запис в постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.11.2020 р.

Крім того, сторона виконавчого провадження, має право доступу до виконавчого провадження через цілодобову Автоматизовану систему виконавчих проваджень, у постанові про відкриття виконавчого провадження роз`яснюється таке право, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження , копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За приписами частини 1, абзаців 1, 3 частини 2, частини 3 статті 56 Закону України Про виконавче провадження , арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Положеннями частин 2, 4 статті 13 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження.

Відповідно до ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Таким чином, стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Суд встановив, що на теперішній час - приватним виконавцем Колечком Д.М. не проводяться заходи щодо примусової реалізації майна, а лише проведено опис такого майна боржника.

Після проведення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання оцінки майна боржника, приватним виконавцем буде прийматися рішення про звернення стягнення на майно боржника з урахуванням суми боргу, винесенням постанови про звернення стягнення на майно боржника та подальшою передачею майна на реалізацію.

Таким чином, на думку суду, при примусовому виконанні судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, яке набрало законної сили, приватний виконавець Колечко Д.М. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, і суд встановив, що жодного порушення вимог чинного законодавства, останнім не допущено.

На думку суду, скаржниця ОСОБА_1 штучно зловживає своїми процесуальними правами та її скарга спрямована виключно на затягування процесу виконання рішення суду приватним виконавцем Колечком Д.М., при тому, що боржниця ОСОБА_1 добре обізнана про існування судового рішення про стягнення з неї грошових коштів, яке набрало законної сили ще 31.08.2015 року, однак, до теперішнього часу рішення суду нею не виконано, та сама боржниця ОСОБА_1 жодного разу не намагалася сплатити заборгованість за кредитом або вчинити інші дії спрямовані на добровільне (самостійне) виконання рішення суду, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, вказаного вище.

Суд зауважує, що саме невиконання боржницею у добровільному порядку рішення Овідіопольського районного суду Одеської області по справі № 509/186/15-ц, призвело до відкриття виконавчого провадження щодо його примусового виконання та вжиття до боржниці заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом України Про виконавче провадження , а факт навмисного ухилення боржницею ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням - є об`єктивно наявним та доведеним, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, вказаними вище.

Суд встановив, що боржницею ОСОБА_1 не виконано вимоги пункту 3 частини 5 статті 19 Закону України Про виконавче провадження , тобто не було надано приватному викнавцю ОСОБА_2 декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким вона володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України та боржниця не скористалася своїми правами передбаченими частиною 8 статті 26, частиною 5 статті 48, частиною 1 статті 57 Закону України Про виконавче провадження , а саме: передати стягувачу належне їй майно або реалізувати таке майно та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом; запропонувати виконавцю види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу; досягти зі стягувачем згоди щодо вартості майна, тощо.

До теперішнього часу, а ні вимоги пункту 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2020 р., а ні вимоги приватного виконавця від 04.09.2020 р., 06.11.2020р. та інші постанови приватного виконавця боржницею ОСОБА_1 - не виконані.

У пункті 3 Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 07.02.2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах зазначено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Суд звертає особливу увагу скаржниці про безпрецедентне для України рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурмич та інші проти України , яким одночасно було задоволено 12143 позовів громадян проти України, пов`язаних зі систематичним невиконанням судових рішень в Україні.

Згідно статті 452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність та необґрунтованість скарги ОСОБА_1 , в задоволенні якої слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,126,447-453 ЦПК України, Конституцією України, Законом України Про виконавче провадження , Інструкцією з організації примусового виконання рішень , затверджену Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстровану в Міністерстві

юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, Постановою Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , ЄКПЛ, практикою ЄСПЛ, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи (стягувача) : ТОВ ОТП Факторинг Україна та суб`єкта оскарження : приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про визнання неправомірними дії та рішення державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, в цей же строк, з дня отримання копії ухвали.

Повний текст судової ухвали складено та підписано 22.02.2021 р.

Суддя Гандзій Д.М.