Постанова

від 10.02.2021 по справі 914/567/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2021 р. Справа №914/567/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Ойл-Сервіс б/н від 14.09.2020 (вх. ЗАГС №01-05/2525/20 від 15.09.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2020 (суддя Кидисюк Р.А., повний текст рішення складено 21.08.2020)

у справі №914/567/20

за позовом: Приватного підприємства Ойл-Сервіс , м.Бровари Київської області

до відповідача 1 Департаменту містобудування Львівської міської ради, м. Львів

та до відповідача 2 Львівської міської ради, м. Львів

про визнання укладеним додаткового договору

за участю представників :

від позивача: Тодеренчук С.І. - адвокат;

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.08.2020 у справі №914/989/20 відмовлено у задоволенні позовної вимоги до Департаменту містобудування Львівської міської ради, задоволено позовну вимогу до Львівської міської ради та визнано укладеним Додатковий договір №1 до Договору оренди землі від 26.12.2012 між Приватним підприємством «Ойл-Сервіс» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 26; оф. 310; ідентифікаційний код 30539151) та Львівською міською радою (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) в особі директора Департаменту містобудування Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 34857473) з моменту набрання даним рішенням суду законної сили в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2020 у справі №914/567/20, скасувати оскаржене рішення в частині визнання укладеним додаткового договору №1 до договору оренди землі від 26.12.2012 між Приватним підприємством «Ойл-Сервіс» та Львівською міською радою в особі директора Департаменту містобудування Львівської міської ради з моменту набрання даним рішенням суду законної сили та ухвалити нове рішення в цій частині - визнати укладеним додатковий договір №1 до договору оренди землі від 26.12.2012 між Приватним підприємством «Ойл-Сервіс» та Львівською міською радою в особі директора Департаменту містобудування Львівської міської ради, починаючи з 01.01.2017 року, в решті рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2020 залишити без змін.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020 справу №914/567/20 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ойл-Сервіс» на рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2020 у справі №914/567/20 залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 04.11.2020.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 розгляд справи було відкладено на 10.02.2021.

10.02.2021 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення апелянта щодо практики Верховного Суду про застосування норм права у подібних до спірних правовідносинах.

Також 10.02.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні - в Галицькому районному суді м.Львова. Підтверджуючих документів до клопотання не додано.

В судове засідання 10.02.2021 представник відповідачів не з`явився, суд оголосив короткий зміст клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник апелянта заперечила щодо задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, зазначила, що розгляд справи неодноразово відкладався, Львівська міська рада та Департамент містобудування Львівської міської ради є юридичними особами та не позбавлені права забезпечити явку інших повноважних представників.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи з огляду на те, що до вказаного клопотання не додано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин неможливості забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Представник апелянта надала суду пояснення щодо доводів апеляційної скарги, просила вимоги апеляційної скарги задоволити, рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2020 в частині визнання укладеним додаткового договору №1 до Договору оренди землі від 26.12.2012 між Приватним підприємством Ойл-Сервіс та Львівською міською радою в особі директора департаменту містобудування Львівської міської ради з моменту набрання даним рішенням законної сили та ухвалити нове рішення в цій частині - визнати укладеним додатковий договір №1 до договору оренди землі від 26.12.2012 між Приватним підприємством Ойл-Сервіс та Львівською міською радою в особі директора департаменту містобудування Львівської міської ради, починаючи з 01.01.2017. В решті просила оскаржене рішення залишити без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового рішення, з огляду на наступне.

Приватне підприємство Ойл-Сервіс звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання укладеним додаткового договору.

Зокрема, позивач просив визнати укладеним додатковий договір до договору оренди землі від 26.12.2012 між Приватним підприємством Ойл-Сервіс та Львівською міською радою в особі директора Департаменту містобудування Львівської міської ради в редакції проекту позивача, умови запропонованого договору застосувати до правовідносин між Приватним підприємством Ойл-Сервіс , Львівською міською радою та Департаментом містобудування Львівської міської ради, починаючи з 01.01.2017.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.06.2020 залучено до участі у справі співвідповідача (відповідача2) - Львівську міську раду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки є обов`язковою підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої сторонами в договорі оренди землі.

Оскільки наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, яким кардинально змінено алгоритм розрахунку нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, наявні підстави для перегляду розміру орендної плати за Договором оренди землі від 26.12.2012 та внесення відповідних змін у Договір шляхом укладення додаткової угоди до договору стосовно розміру орендної плати.

До позовної заяви додано проект додаткового договору №1 до Договору оренди землі від 26.12.2012.

Відповідач-1 та Відповідач-2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначали, що сторонами не врегулюовано розбіжностей щодо внесення змін до договору. У відповідь на звернення ПП «Ойл-Сервіс» від 26.06.2019 № 2-19671-24 про внесення змін у договір оренди землі від 26.12.2012 листом від 10.07.2019 №2403-2918 управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило ПП «Ойл-Сервіс» про те, враховуючи розбіжності, що містяться в представлених позивачем документах та ухвалі міської ради від 24.05.2012 №1548 «Про продовження ПП «Ойл-Сервіс» терміну оренди земельних ділянок на вул. Ковельській, 108» , зміни до договору оренди землі на вул.Ковельській, 108 в частині зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:08:007:0093 (згідно з представленим Витягом від 16.01.2019 №243/169-19) можуть бути внесені лише у разі вилучення з ухвали міської ради від 24.05.2012 року №1548 функції використання - землі комерції.

Ухвалою Львівської міської ради від 25.05.2017 №1995 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м.Львові» визначений порядок укладення договорів оренди земельних ділянок, порядок визначення розміру орендної плати за землю, зміна розміру орендної плати тощо. Відповідно до п.6.3. Порядку, при наявності розбіжностей між відомостями в ухвалі міської ради про надання в оренду земельної ділянки та в інших документах, договір оренди землі не може бути укладений. Згідно з пунктом 8.4. Порядку, при зміні цільового (функціонального) використання орендованої земельної ділянки управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради вносить зміни до чинного договору оренди землі на підставі відповідної ухвали міської ради.

Відповідачі наголошують, що внесення змін до Договору оренди землі від 26.12.2012 на підставі Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.03.2017 №19-1323-0.2-3412/9-17 АП, від 19.02.2018 №257/0/199-18. від 16.01.2019 № 243/169-19. від 12.02.2020 №355/0/199-20 (долучених до матеріалів справи позивачем) без зміни функціонального використання (Кф - землі комерції) орендованої земельної ділянки на підставі ухвали міської ради буде суперечити чинному законодавству.

Оскільки, звернень ПП «Ойл-Сервіс» про внесення змін до ухвали міської ради від 24.05.2012р. №1548 «Про продовження ПП «Ойл-Сервіс» терміну оренди земельних ділянок на вул.Ковельській, 108» в частині функціонального використання орендованої земельної ділянки у Львівську міську раду не надходило, підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо вимог позивача застосувати умови запропонованого додаткового договору до правовідносин між ПП «Ойл-Сервіс» , Львівською міською радою та Департаментом містобудування Львівської міської ради починаючи з 01.01.2017 відповідачі зазначили, що такі суперечать положенням ч.3 ст. 653 ЦК України, відповідно до якої зміни до договору набувають чинності з моменту їх державної реєстрації, а якщо договір змінюється у примусовому, тобто судовому, порядку, то з дня набрання рішення суду про зміну договору законної сили, якщо в цьому рішенні не встановлено іншого строку.

Ухвалюючи оскаржене рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про визнання додаткової угоди укладеною з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції є частково незаконним, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи в частині визнання укладеним Додаткового договору №1 до Договору оренди землі від 26.12.2012 між ПП Ойл-Сервіс та Львівською міською радою в особі директора департаменту містобудування Львівської міської ради з моменту набрання даним рішенням суду законної сили, а не починаючи з 01.01.2017.

Таким чином, апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині застосування умов запропонованого Додаткового договору до Договору оренди землі від 26.12.2012 з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, розглянувши та дослідивши позовну вимогу про застосування умов запропонованого додаткового договору до договору оренди починаючи з 01.01.2017, у рішенні не навів жодних мотивів неможливості такого застосування, натомість, вирішив визнати уладеним додатковий договір з моменту набрання рішенням законної сили лише посилаючись на ч.3 ст.653 ЦК України. На переконання апелянта, суд, враховуючи всі обставини справи та покликання позивача щодо застосування до спірних правовідносин ч.5 ст.188 ГК України, відповідно до якої в разі зміни договору в судовому порядку договір вважається зміненим з дати набрання чинності рішенням суду, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду, мав визнати укладеним додатковий договір №1 до Договору оренди землі від 26.12.2012 починаючи з 01.01.2017.

Апелянт вказує, що ухвалою Львівської міської ради від 30.06.2016 №631 Про затвердження нормативно-грошової оцінки земель м.Львова затверджено нову нормативну грошову оцінку земель м.Львова з 01.01.2017, а відповідно до п.271.2 ст.271 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на 01.01.2017, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Скаржник покликається на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування принципів правової визначеності в діях суб`єктів владних повноважень, а також на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №916/1357/16.

Також апелянт звернув увагу на те, що в резолютивній частині рішення зазначено, що позовні вимоги до Львівської міської ради задоволено повністю, що презюмує задоволення і позовної вимоги про застосування умов запропонованого додаткового договору до договору оренди, починаючи з 01.01.2017, відтак, наявна невідповідність висновків, викладених в оскарженому рішенні.

Колегія суддів зазначає, що в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 про відкриття апеляційного провадження відповідачам було встановлено строк подання відзиву на апеляційну скаргу - до 30.10.2020, відзив Львівської міської ради надійшов на адресу суду 18.11.2020, однак, із врахуванням наведеного у відзиві обґрунтування (перебування представника відповідача-2 на лікарняному у зв`язку із захворюванням на COVID-19, що підтверджується відповідним листком непрацездатності) та положень ч.1 ст.119 ГПК України, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та бере поданий відзив до уваги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 зазначає, що ухвалою міської ради від 30.06.2016 №631 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Львова затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м.Львова (п.1 ухвали), встановлено, що ця нормативна грошова оцінка земель м.Львова вводиться в дію з 01.01.2017 (п.2 ухвали), а також покладено на орендарів земельних ділянок у м.Львові обов`язок внести зміни до договорів оренди землі в частині розрахунку орендної плати за землю (п.5 ухвали). Вказану ухвалу було оприлюднено на офіційному сайті Львівської міської ради 01.07.2016 та оприлюднено в газеті Ратуша (число 25 (1792) 7-13 липня 2016 року), і станом на дату розгляду справи, така є чинною, у встановленому порядку не скасована.

Відповідач-2 наголошує, що зміна величини нормативно-грошової оцінки земельної ділянки лише дає підстави орендодавцю чи орендарю ініціювати внесення змін до договору оренди, однак, поки такі зміни не внесено, орендна плата має сплачуватися, виходячи з розмірів, вказаних у догворі оренди, оскільки, згідно з Податковим кодексом, саме договір є регулятором розміру орендної плати.

Відтак, позивач міг ознайомитись із текстом ухвали Львівської міської ради від 30.06.2016 №631 ще 01.07.2016 та вчасно звернутися до Львівської міської ради з пропозицією внести зміни до договору оренди землі від 26.12.2012 в частині розрахунку орендної плати за землю, однак, звернувся лше 26.06.2019 листом №2-19671-24, адресованим директору департаменту містобудування Львівської міської ради. Таким чином, відповідач вважає вимогу позивача про визнання додаткового договору укладеним з 01.01.2017 безпідставною.

Апелянт надав суду відповідь на відзив та письмові пояснення, в яких додатково покликається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №916/170/18, та вказує, що спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарсювання, підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання.

Матеріалами справи підтверджуються наступні фактичні обставини спору.

26.12.2012 між Львівською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством «Ойл-Сервіс» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі ухвал Львівської міської ради від 26.07.2012 №1675 «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м.Львові» , від 18.06.2009 №2712 «Про затвердження нормативно грошової оцінки земель м. Львова» (зі змінами), від 16.12.2010 №37 «Про порядок застосування відкоригованої нормативної грошової оцінки земель м.Львова» , від 16.02.2012 №1224 «Про нарахування та сплату до міського бюджету м.Львова на 2012 рік орендної плати за землю та земельного податку» , від 22.03.2012 №1372 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 16.02.2012 №1224» та ухвали Львівської міської ради від 24.05.2012 №1548 «Про продовження ПП «Ойл-Сервіс» терміну оренди земельних ділянок на вул.Ковельській, 108» , надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у місті Львові на вулиці Ковельській, 108, для обслуговування складських виробничих будівель і споруд.

Пунктом 5 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9605265,57 грн.

Згідно з пунктом 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 288157,97 грн. в рік, що становить три відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки

Пунктом 13 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається відповідно до Закону України «Про оренду землі» та згідно з цим договором у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 16 договору, цільове призначення земельної ділянки (категорія земельної ділянки згідно зі ст.19 Земельного кодексу України): землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; категорія земельної ділянки за функціональним призначенням землі комерційного використання.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок). Наказ застосовується з 01.01.2017 (п.3 Наказу).

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (далі - КВЦПЗ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.11.2010 за №1011/181306 (додаток 1).

У додатку 1 до Порядку «Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф)» , відсутній підзаголовок «Категорія земель за функцією використання» та наявний підзаголовок «Код КВЦПЗ» . Оскільки, КВЦПЗ не передбачає такого розділу (підрозділу) «землі комерційного використання» , відповідно визначення «землі комерційного використання» немає у вказаному Порядку.

Як зазначає позивач, відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, що затверджений Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11 (попередня редакція Порядку), для категорії земель за функцією використання «землі комерційного використання» використовувався коефіцієнт 2,5.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 07.06.2018р. №19-13-0.37-648/109-18, земельній ділянці у місті Львові по вул.Ковельська, 108 (кадастровий номер 4610137200:08:007:0093) присвоєно код КВЦПЗ 11.02 (а/с 19, том 1).

Згідно Додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф) у Секції J зазначено «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення» , у розділі 11 «Землі промисловості» - 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» , якому відповідно до Порядку відповідає Кф 1,2.

Ухвалою Львівської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної оцінки земель м.Львова» від 30.06.2016 № 631, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м.Львова.

Відповідно до Витягів від 17.03.2017 №19-1323-0.2-3412/9-17АП, від 19.02.2018 №257/0/199-18, від 16.01.2019 №243/169-19, від 12.02.2020 №355/0/199-20, із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Ковельська, буд. 108: - середня (базова) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014: 423,10 грн.; - коефіцієнт Км2: 1,03; - коефіцієнт КФ: 1,2; - коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки: 1.8972; - нормативно грошова оцінка зазначеної вище земельної ділянки становить: 5636328,63 грн. (а/с 21-24, том 1).

Отже, орендна плата за земельну ділянку (кадастровий №4610137200:08:007:0093, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Ковельська, 108), що встановлена п. 9 договору оренди в розмірі три відсотки від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, має розраховуватись від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5636328,63 грн.

26.06.2019 позивач надіслав пропозицію директору Департаменту містобудування Львівської міської ради про укладення договору про внесення змін до договору оренди землі від 26.12.2012.

У вказаній пропозиції про укладення договору про внесення змін до договору оренди землі від 26.12.2012 позивач просив наступне:

1) викласти пункт 5 договору оренди землі від 26.12.2012 у наступній редакції: « 5. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить: 5636328,63 грн.»

2) викласти пункт 9 договору оренди землі від 26.12.2012 у наступній редакції: « 9. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі, що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка діє на момент здійснення оплати» .

3) викласти пункт 13 договору оренди землі від 26.12.2012 у наступній редакції: « 13. Розмір орендної плати переглядається уразі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок) не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) державної та комунальної власності;

- в інших випадках, передбачених законом.

Розмір орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності, які передані в оренду за результатами земельних торгів, не може переглядатися у бік зменшення» .

У відповідь на звернення ПП «Ойл-Сервіс» від 26.06.2019 №2-19671-24 про внесення змін у договір оренди землі від 26.12.2012 листом від 10.07.2019 №2403-2918 управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило ПП «Ойл-Сервіс» про те, враховуючи розбіжності, що містяться в представлених позивачем документах та ухвалі міської ради від 24.05.2012 №1548 «Про продовження ПП «Ойл-Сервіс» терміну оренди земельних ділянок на вул. Ковельській, 108» , зміни до договору оренди землі на вул.Ковельській, 108 в частині зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:08:007:0093 (згідно з представленим Витягом від 16.01.2019 №243/169-19) можуть бути внесені лише у разі вилучення з ухвали міської ради від 24.05.2012 № 1548 функції використання - землі комерції.

Вказані обставини також були встановлені в рішенні Господарського суду Львівської області від 16.01.2020 у справі №914/1484/19 за позовом ПП Ойл-Сервіс до Департаменту містобудування Львівської міської ради про зобов`язання внести зміни до договору оренди землі від 26.07.2012, яким у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з неналежним способом захисту порушених прав та інтересів.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Закріпивши принцип свободи договору, законодавець разом із тим у Цивільному кодексі України визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Частиною другою статті 21 наведеного Закону передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Статтею 30 вказаного Закону встановлено, що зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, з урахуванням положень статті 288 ПК України і статей 15, 21 Закону України Про оренду землі нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 3-34гс13 (справа № 5009/3430/12) від 03.12.2013, № 3-481гс15 (справа № 922/3871/14) від 07.10.2015, № 3-476гс15 (справа № 922/583/14) від 02.03.2016, № 6-325цс16 від 18.05.2016, постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, № 908/4582/15 від 20.11.2018.

У пункті 13 договору сторони погодили випадки, коли розмір орендної плати переглядається, зокрема, такими підставами є зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, сторони безпосередньо в самому договорі визначили підстави для внесення до нього змін, а наявність відповідного договірного обґрунтування внесення відповідних змін у судовому порядку є тим фактичним складом, який може бути підставою для внесення змін до договору оренди землі.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 904/8787/17, від 03.06.2020 у справі № 904/3262/19, від 27.01.2021 у справі №924/725/18.

Встановивши, що орендна плата за земельну ділянку розрахована позивачем з урахуванням нормативної грошової оцінки, визначеної на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким змінено ставки орендної плати, врахувавши, що сторони договору визначили безпосередньо в самому договорі підстави перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про внесення змін до договору стосовно розміру орендної плати та нормативної грошової оцінки щодо відповідача-2 - Львівської міської ради як орендодавця, та вірно відхилив позовні вимоги до відповідача-1 Департаменту містобудування Львівської міської ради.

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції враховує доводи апеляційної скарги та зазначає, що фактична зміна правовідносин сторін з нарахування орендної плати змінилась з 01.01.2017, однак, їх фактичне оформлення у вигляді підписання додаткової угоди до договору здійснюється майже через три роки в судовому порядку, вимога позивача про розповсюдження дії такої угоди на минулий період є правомірною та узгоджується з приписами частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України та частини 7 статті 180 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.7 ст.188 ГК України , якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У частині 3 ст. 653 ЦК встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В свою чергу, ч.5 ст. 188 ГК містить імперативні приписи про те, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Тобто, вказана норма передбачає можливість встановлення рішенням суду строку, з якого до умов договору вносяться зміни - моменту з якого у сторін виникає зобов`язання виконувати договір на нових умовах.

Відповідно до п.2.2. ухвали Львівської міської ради №631 від 30.06.2016 нова нормативна грошова оцінка застосовується з 01.01.2017, тобто саме з цієї дати у сторін виникло зобов`язання виконувати договір на нових умовах, а саме сплачувати орендну плату, розраховану на підставі нової нормативної грошової оцінки.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №910/170/18.

Колегія судів відхиляє доводи відповідача-2 про те, що відповідно до п.5 ухвали Львівської міської ради №631 від 30.06.2016 зобов`язано орендарів внести зміни до договорів оренди у частині розрахунку орендної плати за землю і позивач не був позбавлений права звернутись до Львівської міської ради та внести відповідні зміни, оскільки, позивач звертався до відповідача-1 із листом-пропозицією внесення змін до договору, а також звертався до господарського суду з позовом про зобов`язання відповідача-1 внести зміни до договору (рішенням від 16.01.2020 у справі №914/1484/19 за позовом ПП Ойл-Сервіс до Департаменту містобудування Львівської міської ради про зобов`язання внести зміни до договору оренди землі від 26.07.2012, у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з неналежним способом захисту порушених прав та інтересів).

Окрім того, у постанові від 28.02.2018 у справі №916/1357/16, предметом розгляду якої були аналогічні фактичні обставини спору, Верховний Суд зазначив, що розмір орендної плати за землю комунальної власності є регульованим та його встановлення (в межах граничних розмірів, встановлених Податковим кодексом України) віднесено до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, яким є відповідач (стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ). Так, рішення про зменшення для позивача розміру орендної плати до 5,4% від нормативної грошової оцінки було прийнято відповідачем 18 липня 2013 року і саме з цієї дати в позивача (орендаря) виникло право на сплату орендної плати у погодженому орендодавцем розмірі. Отримавши таке рішення, позивач, як добросовісний орендар, мав підставні та законні сподівання на реалізацію відповідачем власного волевиявлення шляхом негайного внесення відповідних змін в укладений між сторонами договір оренди. Проте тривала бездіяльність відповідача та зволікання зі зміною договору оренди призвела до порушення майнових прав позивача, який з вини саме відповідача на протязі майже двох років змушений був оплачувати орендну плату в значно більшому розмірі, тоді як мав всі законні підстави очікувати внесення змін у договір з моменту прийняття відповідного рішення відповідачем. Отже, у даному випадку недобросовісна поведінка відповідача розцінюється Верховним Судом як істотне порушення умов договору, що спричинило порушення майнового права позивача, яке підлягає поновленню шляхом внесення відповідних змін до умов договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Лелас проти Хорватії наголошено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Враховуючи фактичні обставини справи та матеріальні норми права, що підлягають до застосування до даних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Відповідно до п.3, п.4, ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2020 в частині моменту набрання чиннності додатковим договором до договору оренди землі, та прийняття в цій частині нового рішення, яким задоволити вимоги позивача про застостосування умов Додаткового договору №1 до Договору оренди землі від 26.12.2012, укладеного між Приватним підприємством Ойл-Сервіс та Львівською міською радою, до орендних правовідносин сторін з 01.01.2017.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача-2 - Львівську міську раду.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Приватного підприємства Ойл-Сервіс б/н від 14.09.2020 (вх. ЗАГС №01-05/2525/20 від 15.09.2020) - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2020 у справі №914/567/20 скасувати в частині визнання укладеним Додаткового договору №1 до Договору оренди землі від 26.12.2012, укладеного між Приватним підприємством Ойл-Сервіс та Львівською міською радою, з моменту набрання законної сили рішенням суду.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу Приватного підприємства Ойл-Сервіс задоволити та викласти абзац 1 пункту 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2020 у справі №914/567/20 в наступній редакції:

Визнати укладеним Додатковий договір №1 до Договору оренди землі від 26.12.2012 між Приватним підприємством Ойл-Сервіс (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд.26, оф.310, ідентифікаційний код 30539151) та Львівською міською радою (79008, м.Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) в особі директора департаменту містобудування Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34857473) з 01 січня 2017 року в наступній редакції .

4. Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) на користь Приватного підприємства Ойл-Сервіс (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 26; оф. 310; ідентифікаційний код 30539151) 3153,00 грн (три тисячі сто п`ятдесят три гривні нуль копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 22.02.2021.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.