Постанова

від 17.02.2021 по справі 910/1754/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2021 р. Справа№ 910/1754/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.

за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 17.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Візин Річ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 (повний текст рішення складено 29.09.2020)

у справі №910/1754/20 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візин Річ"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

третя особа Акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Конкорд"

про визнання договору дійсним, зобов`язання укласти додаткову угоду та зобов`язання виконати умови договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Візин Річ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання дійсним договору №08-4/2635-18 від 11.10.2018, зобов`язання укласти додаткову угоду, якою продовжити до 31.12.2020 дію договору №08-4/2635-18 від 11.10.2018, зобов`язання відповідача виконати умови договору, а саме прийняти належно виконані проектні роботи та затвердити проектну документацію.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанцій мотивоване тим, що обставини, зазначені позивачем у позовній заяві не можуть слугувати підставами для визнання договору дійсним, оскільки вказаний правочин розірвано.

Крім цього, місцевий господарський суд при прийнятті судового рішення виходив з того, що позовна заява не містить обставин в обґрунтування вимог до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" щодо захисту права та охоронюваних законом інтересів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Візин Річ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/1754/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Разом з тим, скаржник звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на скрутний майновий стан, у зв`язку з накладенням Печерським районним судом міста Києва арешту на його рахунки.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, позивач зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, внаслідок неповноти та неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи.

За твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору не надав позивачу вихідних даних на виконання проектних робіт, неправомірно затягнув погодження проектно-кошторисної документації, надав неправомірні зауваження до проектно-кошторисної документації, які на думку позивача не передбачені завданням на проектування та допустив інші зазначені в позовній заяві порушення.

Відтак позивач вважає, суд першої інстанції прийшов до неправильних висновків щодо прострочення позивачем договірних зобов`язань та правомірності одностороннього розірвання договору.

Крім цього, позивач зазначає про безпідставність застосування місцевим господарським судом ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, яка діяла на момент укладення договору) до спірних правовідносин.

Також позивач наголошує на тому, що у разі, якщо суд першої інстанції дійшов до висновку про неналежний спосіб захисту порушеного права, то він повинен був не відмовляти задоволені позову, а визначити у своєму рішення інший спосіб захисту порушеного права.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Візин Річ" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Візин Річ" про відстрочення сплати судового збору відмовлено; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Візин Річ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/1754/20 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

30.11.2020 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Візин Річ" надійшла заява про усунення недоліків, разом із оригіналом платіжного доручення №228 від 25.11.2020, із якого вбачається, що скаржником усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 30.10.2020 та сплачено судовий збір у розмірі 9459,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Візин Річ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/1754/20, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 20.01.2021.

В судове засідання 20.01.2021 з`явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з`явився, до суду апеляційної інстанції 20.01.2021 надав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Візин Річ" про відкладення розгляду справи; розгляд справи відкладено на 17.02.2021.

В судове засідання, яке відбулося 17.02.2021 з`явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причину відсутності суду апеляційної інстанції не повідомив. Оскільки явка представника позивача у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення про місце, дату та час судового розгляду (поштове повідомлення за №0411633406707 про вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021).

Колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача.

Відповідно ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судовою колегією встановлено, що відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу у якості доказів долучено лист вих. №12/03-19-02 від 12.03.2019 до якого додано звіт про використання авансового платежу та платіжні доручення на 43 аркушах.

Однак зі змісту відзиву на апеляційну скаргу не вбачається обґрунтування в чому полягає винятковість випадку неподання раніше вищевказаних доказів, а також неможливість вчинення таких дій з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, а відтак, долучені до відзиву докази апеляційним господарським судом не приймаються, як докази у даній справі.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

11.10.2018 між позивачем (за договором - підрядник) та відповідачем (за договором - замовник) укладено договір №08-4/2635-18 (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов`язався виконати за завданням замовника реконструкцію зовнішнього огородження підстанцій Західної ЕС Інв. № 020044, інв. № 020480, Інв. № 020125, Інв. № 020190, Інв. № 020212, Інв. № 020098, Інв. № 020119, інв. № 020161, Інв. № 020030, Інв. № 020172 (далі також роботи) з передачею замовнику результатів реконструкції (закінчені роботи), а замовник зобов`язався здійснити оплату прийнятих належно виконаних робіт на умовах договору.

Реконструкція включає в себе виконання проектних робіт і передача замовнику у власність їх результату, виконання будівельних робіт і передача замовнику їх результату (закінчені роботи).

За правилами п. 1.2. договору підрядник здійснює реконструкцію: - розроблення проекту до 20.12.2018, - виконання робіт по проекту до 20.12.2019 згідно з запланованим планом - графіком на виконання робіт (далі - графік), що є додатком 3 до договору та невід`ємною частиною договору.

Зі змісту п.1.3. договору вбачається, що місцем виконання робіт (об`єктами) є 10-ть підстанцій Західної ЕС.

Відповідно до плану графіку виконання робіт по об`єкту: "Реконструкція зовнішнього огородження підстанцій Західної ЕС" (додаток № 3 до договору) строки виконання будівельно-монтажних робіт, з врахуванням вимог частин 3, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, встановлені: ПС 220 кВ "Розділ" - до 31.01.2019 (включно), ПС 220 кВ "Стрий" - до 28.02.2019 (включно), ПС 330 кВ "Грабів" - до 02.09.2019 (включно), ПС 330 кВ "Львів західна" - до 01.07.2019 (включно), ПС 330 кВ "Львів південна" - до 30.04.2019 (включно), ПС 330 кВ "Нововолинськ" - до 02.12.2019 (включно), ПС 330 кВ "Радивилів" - до 30.09.2019 (включно), ПС 330 кВ "Яворів" - до 31.05.2019 (включно), ПС 400 кВ "Мукачеве" - до 20.12.2019 (включно), ПС 750 кВ "Західноукраїнська" - до 30.09.2019 (включно).

19.04.2019 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору (далі - додаткова угода № 1 до договору), якою змінено строк виконання підрядником: - розроблення проекту до 30.04.2019, - строк виконання робіт по проекту залишився незмінним - до 20.12.2019, проте згідно з скорегованим та викладеним в новій редакції Планом-графіком на виконання робіт (далі - Графік), що є додатком 3 до договору та невід`ємною частиною договору.

Згідно Плану графіку виконання робіт по об`єкту: "Реконструкція зовнішнього огородження підстанцій Західної ЕС" (додаток № 3 до договору (в редакції Додаткової угоди № 1 до договору) строки виконання будівельно-монтажних робіт, з врахуванням вимог ч.3, 5 ст.254 Цивільного кодексу України встановлені: ПС 220 кВ "Розділ" - до 31.07.2019 (включно), ПС 220 кВ "Стрий" - до 02.09.2019 (включно), ПС 330 кВ "Грабів" - до 31.10.2019 (включно), ПС 330 кВ "Львів західна" - до 01.07.2019 (включно), ПС 330 кВ "Львів південна" - до 02.09.2019 (включно), ПС 330 кВ "Нововолинськ" - до 02.12.2019 (включно), ПС 330 кВ "Радивилів" - до 30.09.2019 (включно), ПС 330 кВ "Яворів" - до 01.07.2019 (включно), ПС 400 кВ "Мукачеве" - до 20.12.2019 (включно), ПС 750 кВ "Західноукраїнська" - до 20.12.2019 (включно).

Дію додаткової угоди № 1 до договору, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, не поширювали на правовідносини які виникли до моменту укладення цієї додаткової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, замовником належним чином виконано обов`язки за договором, та сплачено підряднику на виконання вимог п.п.3.2., 3.2.1., 3.2.1.2, 3.2.2.3. договору аванс на загальну суму 8 868 000, 00 грн. (платіжні доручення № 37 від 30.11.2018 на суму 8 699 023, 38 грн., № 38 від 30.11.2018 на суму 168 976, 62 грн.).

Відповідно до п. 5.5. договору прийняття-передача належно виконаних підрядником проектних робіт засвідчується шляхом підписання сторонами акту про належно виконані проектні роботи (акт), який оформлюється (за формою згідно з ДСТУ Б Д.1.1-7:2013, якщо на момент складання такого акту не будуть застосовуватись інші форми) та згідно з вимогами щодо оформлення первинних документів.

Підрядник зобов`язаний разом з актом надати належним чином оформлені документи:

- акт приймання-передачі оформленої проектної документації;

- проектну документацію (оформлену згідно з завданням на проектування, вимогами чинного законодавства України) у кількості 4 примірників (на паперовому носії) та один на електронному носії (ідентичний за змістом з примірником на паперовому носії), Експертний звіт;

- підтверджуючі документи щодо інших витрат згідно з умовами договору (за наявності таких витрат);

- інші документи, що повинні додаватись до проектної документації згідно з чинним законодавством України.

В силу вимог п.9.3. договору, передача підрядником виконаних будівельних робіт та приймання їх замовником (уповноваженим представником Замовника) оформляються актом (-ами) приймання виконаних будівельних робіт (етапу таких робіт за визначений звітний період).

За приписами п.9.4. договору акт(и) приймання виконаних будівельних робіт:

- оформлюється за примірними формами № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних роботи" і Довідки КБ-3 "Довідка про вартість виконаної будівельних роботи та витрати" (Додатки Т та У до Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1- 1:2013), якщо на момент складання таких первинних облікових документів не будуть застосовуватись інші форми), в 4 примірниках;

- передається (ються) підрядником, для перевірки та підписання замовнику (уповноваженому представнику замовника);

- повинні підтверджувати обсяги, якість, вартість виконаних будівельних робіт та їх відповідність проектній документації, іншим вимогам договору, будівельним, технічним нормативам тощо.

Разом з актами підрядником також передаються замовнику:

- документи, що підтверджують витрати, пов`язані з придбанням підрядником елементів конструкцій (огорож), забезпечення яким для виконання робіт він здійснював (відпускна ціна, транспортні та заготівельно-складські витрати), а також якість ресурсів, застосованих підрядником для виконання робіт (сертифікат якості (відповідності) / належно засвідчена його копія, експлуатаційна документація, інші, визначені договором документи), відповідність матеріалів, елементів огорожі, ресурсів тощо проектній документації, будівельним, технічним нормативам, іншим вимогам договору тощо);

- підтверджуючі документи на інші витрати, зокрема на відрядження, транспортні, інші витрати (проживання працівників підрядника, проїзд, добові по фактичним витратам: довідка-розрахунок про фактичні витрати на відрядження за підписом керівника та головного бухгалтера підрядника, в якій зазначаються фактичні дані про кількість відряджених працівників та виплати за елементами витрат на відрядження з обґрунтовуючими документами щодо таких витрат) (якщо такі витрати матимуть місце в звітному періоді);

- акт про демонтоване майно замовника (якщо протягом звітного періоду мав місце демонтаж такого майна (конструкцій Замовника);

- інші документи, визначені договором, та (або) ті, що повинні бути оформлені згідно з чинним законодавством України при виконанні таких робіт.

Відповідно до п. 15.2 договору замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику.

У зв`язку із істотним порушенням умов договору зі сторони позивача, а саме, порушення строків виконання робіт, відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення про розірвання договору з 13.01.2020 № 01/1094 від 11.01.2020 та вимогу про повернення авансу № 01/1093 від 11.01.2020. Вказане повідомлення отримано позивачем 16.01.2020.

Як вказує позивач, дії відповідача (замовника), що проявлялись в упередженому розгляді проектної документації, затягування видачі вихідних даних, численних уточненнях завдань на проектування та зауважень до проектної документації призвели до того, що позивач був не в змозі виконати у строк взяті на себе зобов`язання за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним протягом 2018-2019 неодноразово направлялись відповідачу листи, зокрема, щодо: уточнення завдання на проектування; зауважень до проектної документації, які частинами вносились відповідачем; отримання від відповідача вихідних даних; надання зауважень.

Позивач у позові зазначив, що ним належним чином виконувались свої зобов`язання за договором, а сам відповідач винний у тому, що станом на даний час роботи розпочаті не були.

У зв`язку з систематичними, на думку позивача, порушеннями умов договору, ухиленням відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором, останнє в свою чергу призвело до неможливості позивачем виконувати свої обов`язки за договором.

З огляду на викладене, позивач звернувся за даним позовом про зобов`язання відповідача виконати умови договору, зокрема, прийняти належно виконані проектні роботи та затвердити проектну документацію, визнати дійсним договір №08-4/2635-18 від 11.10.2018 та зобов`язати укласти додаткову угоду, якою продовжити до 31.12.2020 дію договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведеної норми розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного між ними договору.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У статті 846 Цивільного кодексу України зазначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Тобто, статтею 849 Цивільного кодексу України встановлено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Зокрема, частиною 2 цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду у разі, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу, або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Відповідно до ч. та 2 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно частин 2 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у зв`язку із істотним порушенням позивачем умов договору, а саме порушення строків виконання робіт, направлено повідомлення № 01/1094 від 11.01.2020 про розірвання договору з 13.01.2020. Право на таке розірвання передбачено п.15.2 договору. Таким чином, договір з 13.01.2020 є розірваним.

Як вбачається з матеріалів справи, на вищенаведене повідомлення та вимогу позивач не відреагував, авансовий платіж не повернув.

За таких обставин, судова колегія погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про внесення змін в нечиний договір є неможливою, оскільки, згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, зобов`язання за цим договором припинилося з обставин наведених вище.

Аргументи позивача стосовного того, що суд першої інстанції прийшов до неправильних висновків щодо прострочення позивачем договірних зобов`язань та правомірності одностороннього розірвання договору, колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на таке.

По - перше, єдиним документом, який підтверджує належне виконання зобов`язань за договором є акт приймання-передачі виконаних робіт, обов`язок його підготовки та подачі на підпис відповідачу за договором покладено на позивача, проте матеріали справи не містять будь-яких доказів надання на підпис відповідно акту відповідачу.

По - друге, позивачем було істотно порушено строки виконання робіт, в тому числі: проміжні строки визначені додатковою угодою №1 від 19.04.2019 до договору; строки виконання робіт за період між спливом первинних строків визначених договором та датою укладення зазначеної вище додаткової угоди.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження позивача з приводу наявного порушення умов договору зі сторони відповідача є безпідставним та непідтвердженим жодним доказом по справі.

Посилання позивача з приводу безпідставності застосування місцевим господарським судом ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, яка діяла на момент укладення договору) до спірних правовідносин, судовою колегією оцінюється критично, виходячи з наступного.

Враховуючи, що частина 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" є спеціальною нормою права, яка має прерогативу у застосуванні при конкуренції з загальною нормою права, а також з урахуванням того, що вказаний договір укладений в порядку Закону України "Про публічні закупівлі" і внесення змін до нього можливе у виключних випадках визначених ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" обов`язок сторін укладати додаткову угоду не передбачений цією статтею та договором.

Тобто, судом першої інстанції вірно застосовано до вказаних правовідносин правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка наведена в постанові від 27.08.2019 у справі № 922/2743/18, відповідно до якої суд не має права втручатися в господарську діяльність суб`єкта господарювання, зобов`язувати його укладати додаткову угоду без передбаченого договором, або законом обов`язку її укладення.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти виконані проектні роботи (підписати акт приймання-передачі), колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про неправильний позивачем спосіб захисту порушеного права, який суперечить ст. 16 Цивільного кодексу України, що також підтверджується правовою позицією Верховного Суду, яка наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №905/1926/16 від 11.09.2018.

Підсумовуючи вищевикладене, колегією суддів за наслідками розгляду справи в апеляційному порядку встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими, документально непідтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає,що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Візин Річ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/1754/20 - без змін.

Матеріали справи №910/1754/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.02.2021.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

К.В. Тарасенко