Рішення

від 09.02.2021 по справі 910/13984/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2021Справа № 910/13984/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Майнінг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз"

про розірвання договору та стягнення 12 031,56 грн.

за участю представників:

від позивача: Фоменко Р.О.

від відповідача: Баляба О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Майнінг Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз" про розірвання договору про надання юридичних послуг №б/н від 19.12.2019 та стягнення 12 031,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 27.10.2020.

26.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що від позивача не надходило жодних пропозиції щодо розірвання договору. Також, відповідач повідомив, що виконав умови договору, зробив відповідний висновок та разом з актом виконаних робіт передав керівнику ДП Проектний інститут Укрметротунельпроект для подальшої передачі позивачу.

У судовому засіданні 27.10.2020 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 03.11.2020.

02.11.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла нотаріально завірена заява свідка ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 03.11.2020 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 02.12.2020.

23.11.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справи.

02.12.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про неможливість участі у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2020 призначено підготовче засідання по справі № 910/13984/20 на 22.12.2020 у зв`язку із перебуванням 02.12.2020 судді Гулевець О.В. у відпустці.

В підготовчому засіданні 22.12.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу № 910/13984/20 до судового розгляду по суті 27.01.2021 про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 27.01.2021 суд оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.02.2021

08.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.02.2021 проти позову заперечив, надав пояснення по суті своїх заперечень.

В судовому засіданні 09.02.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Майнінг Україна" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз" (юридична фірма, відповідач) укладено договір №б/н про надання юридичних послуг (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник дає завдання юридичній фірмі по аналізу фінансово-господарського стану Державного підприємства Проектний інститут Укрметротунельпроект щодо можливого погашення боргу по рішенню Господарського суду м. Києва від 05.04.2017 справа №910/2894/17 в сумі 4 907 883,41 грн відповідно до наказу Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006.

На підтвердження факту надання юридичною фірмою юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається акт виконаних робіт з описом повного переліку послуг, які надані юридичною фірмою (п. 1.2. договору).

У відповідності до 2.1. договору відповідач зобов`язався провести аналіз фінансово-господарського стану боржника та надати пропозиції щодо необхідної процедури, визначеної чинним законодавством України і яка забезпечить погашення боргу перед кредиторами.

Водночас, позивач зобов`язався, зокрема, оплачувати послуги юридичної фірми в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 3.1. договору).

В пункті 4.1. договору сторони погодили, що за послуги, надані юридичною фірмою, замовник сплачує винагороду в сумі 12 000 гривень без ПДВ шляхом передплати в повному обсязі протягом п`яти днів з моменту підписання угоди.

Факт надання послуг підтверджується шляхом складання двостороннього Акту прийому-передачі наданих послуг (п. 4.2. договору).

Згідно із п. 3.4. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 16 січня 2020 року.

Згідно до п. 7.6. договору якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

На виконання умов договору, позивач сплатив на рахунок відповідача 12 000,00 грн. згідно із платіжним дорученням №267 від 21.12.2019 з призначенням платежу: "оплата за юридичні послуги згідно з договором б/н від 19.12.2019".

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що до закінчення строку дії договору відповідач свої зобов`язання не виконав.

Позивач вказує, що звернувся до позивача з листом №б/н від 03.08.2020, що був направлений на адресу відповідача - 04.08.2020, в якому позивач відмовився від послуг у зв`язку з припиненням дії договору та просив відповідача повернути грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн на розрахунковий рахунок ТОВ "Іст Майнінг Україна".

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору не виконав своїх зобов`язань, попередньої оплати на вимогу позивача не повернув, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 12 000,00 грн. невикористаної попередньої оплати.

Позивач стверджує, що наявні підстави, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, для розірвання договору №б/н від 19.12.2020.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір №б/н про надання юридичних послуг від 19.12.2019.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

В пункті 4.1. договору сторони погодили, що за послуги, надані юридичною фірмою, замовник сплачує винагороду в сумі 12 000 гривень без ПДВ шляхом передплати в повному обсязі протягом п`яти днів з моменту підписання угоди.

Так, позивач сплатив на рахунок відповідача 12 000,00 грн згідно із платіжним дорученням №267 від 21.12.2019 з призначенням платежу: "оплата за юридичні послуги згідно з договором б/н від 19.12.2019".

Судом враховано, що умовами договору не передбачено строку надання послуг.

При цьому, у п. 4.2. договору сторонами погоджено, що факт надання послуг підтверджується шляхом складання двостороннього Акту прийому-передачі наданих послуг.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що після здійснення позивачем попередньої оплати відповідач не здійснив своїх зобов`язань за договором до закінчення строку дії договору.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги стверджує про те, що отримавши необхідну інформацію від Державного підприємства Проектний інститут Укрметротунельпроект для виконання договору, відповідач виконав свої зобов`язання за договором та зробив відповідний висновок по результатам проведення аналізу фінансово-господарського стану Державного підприємства Проектний інститут Укрметротунельпроект , копія якого міститься в матеріалах справи.

Окрім того, відповідач посилається на те, що вказаний висновок та два акти виконаних робіт на виконання договору про надання юридичних послуг б/н від 19.12.2019 передав керівнику ДП Проектний інститут Укрметротунельпроект для подальшої передачі позивачу.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання виконавцем свого обов`язку за договором (в частині надання послуг) покладається на відповідача. В свою чергу, позивач має довести обставини щодо неотримання від відповідача виконання робіт щодо аналізу фінансово-господарського стану Державного підприємства Проектний інститут Укрметротунельпроект .

Оцінивши надані відповідачем докази в сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідачем було надано до матеріалів справи висновок по результатам проведення аналізу фінансово-господарського стану Державного підприємства Проектний інститут Укрметротунельпроект від 14.01.2020, підписаний генеральним директором ОСОБА_2 та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз" та акт виконання робіт від 04.01.2020.

Наданий відповідачем акт виконання робіт від 04.01.2020 до договору про надання юридичних послуг від 19.12.2019 підписаний лише з боку відповідача. Доказів надсилання вказаного акту на адресу позивача матеріали справи не містять.

В підтвердження надання позивачу зазначеного вище висновку відповідач посилається на заяву свідка - заступника директора Державного підприємства Проектний інститут Укрметротунельпроект Градова Ю.В., яка засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номер 400.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Суд відзначає, оскільки факт надання послуг відповідачем у відповідності до умов договору (п. 1.2. договору) може встановлюватись виключно відповідним первинним документом (акт виконаних робіт з описом повного переліку послуг), такі обставини не можуть встановлюватися на підставі показань свідків не підтверджених первинними документами, з огляду на що, в порядку ст. 86 ГПК України судом вказаний доказ (заява свідка ОСОБА_1 ) відхиляється та не приймається судом до уваги.

Окрім того, у заяві, свідок ОСОБА_1 вказує, що отримав 06.01.2020 від ОСОБА_2 висновок по результатам проведення аналізу фінансово-господарського стану ДП Проектний інститут Укрметротунельпроект та передав його безпосередньо ОСОБА_3 .

Однак, заява свідка ОСОБА_1 не приймається судом як доказ по справі, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи доказів того, що сторонами погоджено порядок передачі результатів надання послуг за договором саме через представника Державного підприємства Проектний інститут Укрметротунельпроект . Окрім того, відсутні докази того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Майнінг Україна" уповноважило Корху Олександра Павловича отримувати документи на виконання умов договору про надання юридичних послуг від 19.12.2019, зокрема висновку по результатам проведення аналізу фінансово-господарського стану, або доказів, що вказана особа є працівником ТОВ "Іст Майнінг Україна". Більш того, докази перебування ОСОБА_1 на посаді заступника директора Державного підприємства Проектний інститут Укрметротунельпроект у матеріалах справи відсутні.

Надані відповідачем у матеріали справи роздруківки телефонного листування (фотокопії листування у месенджері Telegram) у відповідності до приписів ст. 91, 96 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ по справі.

Окрім того, дослідивши надані відповідачем роздруківки листування з електронної скриньки ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що електронні повідомлення направлялися електронною поштою на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 з прикріпленими файлами.

Однак, у зазначених електронних листах відповідача відсутні повідомлення документи щодо направлення ТОВ "Іст Майнінг Україна" акту виконаних робіт на підставі договору про надання юридичних послуг від 19.12.2019 та висновку по результатам проведення аналізу фінансово-господарського стану ДП Проектний інститут Укрметротунельпроект .

Судом також враховано, що сторонами будь-яких офіційних адрес електронної пошти для направлення електронних повідомлень, у тому числі з виконанням робіт, у договорі сторонами погоджено не було.

Отже, наданими відповідачем доказами не підтверджується факт надання відповідачем послуг обумовлених договором про надання юридичних послуг від 19.12.2019, направлення акту про виконаних робіт.

Таким чином, відповідачем суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження факту надання позивачу послуг визначених договором про надання юридичних послуг від 19.12.2019, вартість яких була оплачена позивачем у повному обсязі.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом, на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою №б/н від 03.08.2020 про повернення суми передплати у розмірі 12 000,00 грн. у зв`язку із припиненням дії договору 16.01.2020.

Однак, доказів повернення передплати на вимогу позивача відповідачем до суду не надано.

За змістом положень статті 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного цією нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Таким чином, враховуючи, що кошти у суму 12 000,00 грн були перераховані на виконання умов договору №б/н про надання юридичних послуг від 19.12.2020, строк дії якого закінчився 16.01.2020, такі кошти є перерахованими на правовій підставі, яка згодом відпала.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази виконання відповідачем зобов`язань за договором, з огляду на відсутність доказів надання або направлення позивачу висновку по аналізу фінансово-господарського стану Державного підприємства Проектний інститут Укрметротунельпроект та акту виконаних робіт з описом повного переліку наданих послуг, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 12 000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 31,56 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

За прострочення виконання зобов`язання щодо повернення коштів позивачем заявлено вимоги про стягнення 31,56 грн 3% річних за період з 13.08.2020 по 14.09.2020, оскільки строк повернення є таким, що настав 13.08.2020, тобто сім днів з дня отримання відповідачем листа про повернення передплати №б/н від 03.08.2020.

Судом здійснено розрахунок 3% річних та встановлено, що такий розрахунок 3% річних у розмірі 31,56 грн є арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору про надання юридичних послуг №б/н від 19.12.2019, то суд зазначає наступне.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 907 Цивільного кодексу України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

В пункті 7.2. договору сторони погодили, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 16 січня 2020 року.

Відповідно до п. 7.6. договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 4 ст. 188 ГК України.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Наведена правова позиція щодо застосування норм ст. 651 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 у справі №908/491/17.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 924/522/17.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач на виконання умов договору платіжним дорученням №267 від 21.12.2019 сплатив на користь відповідача суму 12 000,00 грн передплати.

Згідно із наявними в матеріалах справи відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, обумовлені договором послуги не надав.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору

Частиною 7 статті 180 Господарського кодексу передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Як встановлено судом, в пункті 7.2. договору сторони погодили, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 16 січня 2020 року.

Додаткових угод про продовження строку дії договору матеріали справи не містять.

Отже, договір про надання юридичних послуг №б/н від 19.12.2019 припинив свою дію у встановлений в договорі період, тобто з 16 січня 2020 року.

З урахуванням наведеного, оскільки станом на час звернення з даним позовом до суду договір є припиненим, то підстави для розірвання договору про надання юридичних послуг №б/н від 19.12.2019, за висновками суду, відсутні.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Майнінг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз" в частині стягнення 12 031,56 грн та відмову у задоволенні у позовних вимог про розірвання договору про надання юридичних послуг №б/н від 19.12.2019.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача поштових витрат у сумі 23,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Однак, позивачем не надано доказів оплати поштових витрат у сумі 23,00 грн, а тому позивачем належними та достатніми доказами не доведено понесені ним витрати у сумі 23,00 грн, у зв`язку зі чим вимога вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Майнінг Україна" про стягнення поштових витрат у сумі 23,00 грн не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40-А; ідентифікаційний код 31283274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Майнінг Україна" (87507, Донецька обл., місто Маріуполь, площа ПРАВОБЕРЕЖНА, будинок 17, ідентифікаційний код 35610757) кошти у розмірі 12 000,00 грн, 3% річних у розмірі 31, 56 грн та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.02.2021.

Суддя О.В. Гулевець