Ухвала

від 22.02.2021 по справі 910/11309/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.02.2021Справа № 910/11309/18 За заявою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

про заміну боржника у виконавчому провадженні з виконання наказу у справі №910/11309/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Груп"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Буд Компані" та 2) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

про визнання частково недійсними свідоцтв та зобов`язання припинити дії, що порушують право.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Лук`янчук Д.Ю.

Представники сторін:

від заявника (відповідача-2) - Двірник І.С., Мелешко В.І.;

від стягувача та відповідача-1 - не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2018 року ТОВ "Корона Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Імперіал Буд Компані" та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якому з урахуванням останньої заяви від 02.10.2019 року про зміну предмету позову просив суд визнати частково недійсними свідоцтва та зобов`язання припинити дії, що порушують право.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний знак зареєстровано для позначення у тому числі товарів, що є спорідненими з товарами, для яких зареєстровано знак позивача, за ознаками використання або складу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2019 у справі № 910/11309/18 позов задоволено повністю. Визнано недійсними свідоцтва України № 226309 та № 226310 від 12.05.2017 року в частині надання правової охорони щодо наступних товарів 1-го класу МКТП: хімічні продукти, призначені для використовування в промисловості, науці, сільському господарстві, садівництві та лісівництві; необроблені синтетичні смоли; необроблені пластмаси; клейкі речовини на промислові потреби; а також щодо усіх товарів 27-го класу МКТП, наведених у свідоцтвах № 226309 та № 226310. Зобов`язано Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання частково недійсними та внесення відповідних змін до свідоцтв України №226309 та 226310 від 12.05.2017 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені Державної служби інтелектуальної власності України - "Промислова власність". Заборонено ТОВ "Імперіал Буд Компані" використовувати позначення ЭКО КЕНП в тому числі нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано, застосовування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет для наступних товарів: будівельні матеріали неметалеві; будівельні неметалеві жорсткі труби; асфальт, смола і бітум; неметалеві пересувні споруди; неметалеві пам`ятники; азбестові будівельні розчини; бітумні покриви для покрівель; будівельні розчини; будівельні розчини для облаштування наливних підлог; будівельні розчини рідкі; вогнетривкі матеріали; вогнетривкі цементні покриви; ґрунтувальні будівельні матеріали; композиції для облаштування наливних підлог; личкувальні матеріали будівельні; облицювальні покриття неметалеві; оздоби неметалеві будівельні; перекриття неметалеві; підлоги неметалеві; плити неметалеві; покриви (будівельні матеріали); покрівлі неметалеві; цегла; цемент; шпаклювальні будівельні матеріали, а також таких споріднених товарів: наливного епоксидного покриття підлоги; композиції епоксидні для наливних підлог; епоксидна ґрунтовка для бетонних основ; акрилова ґрунтовка - мембраноутворювач; кольоровий зносостійка декоративна наливна підлога на основі епоксидних модифікованих смол; кольоровий епоксидний зносостійкий состав для фарбування підлоги в складських і виробничих приміщеннях; кольоровий вододисперсійний епоксидний зносостійкий состав, для фарбування підлоги в складських і виробничих приміщеннях; кольоровий епоксидний зносостійкий состав, не містить розчинників, призначений для фарбування підлоги в складських і виробничих приміщеннях для пішохідних навантажень, руху візків на гумовому ходу слабкої та сильної інтенсивності; безкольоровий полімерний матеріал на епоксидній основі для ремонту і влаштування полімерних підлог; напівматовий епоксидний лак, без жовтого відтінку, стійкий до УФ випромінювання, призначений для порозаполнення і лакування поверхні; вододисперсійний напівматовий епоксидний лак, без жовтого відтінку, призначений для порозаповнення і лакування поверхні; глянцевий прозорий епоксидний лак, без жовтого відтінку, призначений для порозаповнення і лакування поверхні; паропроникний вододисперсійний ремонтний склад, що застосовується по вологій основі; упрочнитель для бетону. Стягнуто з ТОВ "Імперіал Буд Компані" на користь ТОВ "Корона Груп" 5 286 грн. судовий збір.

04.12.2019 ТОВ "Корона Груп" звернулось господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

За наслідком розгляду зазначеної вище заяви додатковим рішенням від 24.12.2019 у справі №910/11309/18 заяву ТОВ "Корона Груп" задоволено, стягнуто з ТОВ "Імперіал Буд Компані" на користь ТОВ "Корона Груп" 29000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 23550 грн. витрат на оплату послуг експерта.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у даній справі було залишено без змін.

03.11.2020 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 було видано накази та 16.11.2020 на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 було видано наказ.

Постановою Верховного Суду від 28.01.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 у справі №910/11309/18 залишено без змін.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України далі - заявник, Мінекономіки) про заміну боржника у виконавчому провадженні з виконання наказу у справі №910/11309/18.

У поданій заяві заявник просить суд заміни у виконавчому провадженні з виконання наказу у даній справі від 03.11.2020 боржника (відповідача-2) - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Держане підприємство "Український інститут інтелектуальної власності".

Ухвалою від 09.02.2021 судом прийнято до розгляду дану заяву та призначено судове засідання на 22.02.2021.

У судове засідання 22.02.2021 з`явились представники заявника (боржника-2), надали пояснення стосовно даної заяви та просили її задовольнити.

Представники стягувача та боржника-1 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

За приписами ч. 3 ст. 334 ГПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

При розгляді заяви та доданих до неї доказів судом встановлено наступне.

З пояснень заявника вбачається, що на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 03.11.2019 яким зобов`язано Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання частково недійсними та внесення відповідних змін до свідоцтв України №226309 та 226310 від 12.05.2017 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені Державної служби інтелектуальної власності України - "Промислова власність" було відкрито виконавче провадження №64141391.

Мінекономіки зазначає, що станом на дату відкриття виконавчого провадження не має об`єктивної можливості забезпечити виконання вимог, викладених у постанові державного виконавця від 18.01.2021 та просить суд замінити сторону виконавчого провадження №64141391 в порядку статті 334 ГПК України з огляду на наступне.

14.10.2020 набрав чинність Закон України Про внесення змін до деяких законів щодо створення національного органу інтелектуальної власності від 16.07.2020 № 703-ІХ (далі - Закон про НОІВ).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Закону про НОІВ передбачено внесення змін до законів України, зокрема, до Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг (далі - Закон), а саме визначено, що абзац 2 статті 1 зазначеного закону викласти в такій редакції: Національний орган інтелектуальної власності (далі - НОІВ) - державна організація, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визначена на національному рівні Кабінетом Міністрів України як така, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом, іншими законами у сфері інтелектуальної власності, актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та статутом, і має право представляти Україну в міжнародних та регіональних організаціях .

Підпункт 3 пункту 2 Закону про НОІВ передбачає доповнити Закон статтею 2 1 , частиною першою якої визначено, що функції НОІВ виконує юридична особа публічного права (державна організація), утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та визначена Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 розділу II Закону про НОІВ Прикінцеві та перехідні положення передбачено, що НОІВ є функціональним правонаступником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, щодо окремих функцій та повноважень з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 2 1 Закону про НОІВ до владних повноважень, делегованих НОІВ, зокрема, належить опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей, надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі.

НОІВ діє відповідно до цього Закону, інших законів України, актів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та статуту, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності (частина 4 статті 2 1 Закону про НОІВ).

Таким чином, Законом про НОІВ запроваджено дворівневу систему державного управління у сфері інтелектуальної власності: створення Національного органу інтелектуальної власності України (НОІВ) як юридичної особи публічного права, що належить до сфери управління Мінекономіки; при цьому Мінекономіки забезпечуватиме формування та реалізуватиме державну політику в сфері інтелектуальної власності, а НОІВ виконуватиме окремі публічні функції (владні повноваження) з реалізації державної політики (видача охоронних документів на об`єкти права інтелектуальної власності, внесення відомостей до державних реєстрів, опублікування офіційних відомостей).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України Про Національний орган інтелектуальної власності від 13.10 2020 № 1267-р визначено:

- на виконання підпункту 1 пункту 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 16 червня 2020 року № 703-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності визначити, що державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.

- це розпорядження набирає чинності одночасно із Законом України від 16 червня 2020 року №703-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності .

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1315 у Положенні про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №459 Питання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства , були внесені зміни, відповідно до яких Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері інтелектуальної власності.

В силу п. 4 Постанови №459 (зі змінами) Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

забезпечує нормативно-правове регулювання у сфері інтелектуальної власності;

визначає пріоритетні напрями розвитку сфери інтелектуальної власності;

взаємодіє та координує із центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади у процесі формування та реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, а також з метою посилення захисту прав інтелектуальної власності;

розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері -равової охорони інтелектуальної власності;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності та представляє інтереси України в зазначеній сфері в міжнародних організаціях відповідно до законодавства;

укладає відповідно до законодавства міжнародні договори про співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

забезпечує виконання міжнародних програм та реалізацію проектів у сфері правової охорони інтелектуальної власності відповідно до міжнародних договорів;

забезпечує виконання зобов`язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

здійснює координацію діяльності Національного органу інтелектуальної власності у сфері інтелектуальної власності;

здійснює контроль за дотриманням Національним органом інтелектуальної власності законодавства у сфері інтелектуальної власності, використанням надходжень від справляння зборів за дії, пов`язані з охороною прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Таким чином, Мінекономіки в силу описаних вище об`єктивних обставин не наділене відповідними повноваженнями для забезпечення виконання вимог у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 №910/11309/18, де боржником є Мінекономіки.

Отже, виключення конкретних пунктів повноважень органу державної влади з подальшою їх передачею до іншого державного органу (НОІВ), відповідно до пункту 2 розділу II Закону про НОІВ Прикінцеві та перехідні положення охоплюється поняттям функціонального правонаступництва центрального органу виконавчої влади і за своєю суттю кореспондує зі змістом, закладеним у визначення вибуття однієї із сторін виконавчого провадження .

Вказані правовідносини між сторонами виконавчого провадження врегульовано частиною 5 статті 15 Закону України Про виконавче провадження , зокрема, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Згідно з ч. 1 ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Таким чином, з огляду на зазначені зміни у законодавстві виконання судового рішення можливе виключно Державним підприємством Український інститут інтелектуальної власності , оскільки саме йому були передані відповідні повноваження.

Мінекономіки у свою чергу не має об`єктивної змоги виконати приписи виконавчого документу, оскільки позбавлене повноважень щодо ведення Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснення публікацій в офіційному бюлетені Державної служби інтелектуальної власності України - Промислова власність.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012, а також Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Крім того, за приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Окрім того, у рішенні Європейського суду у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

Відтак, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України заяви про заміну боржника (відповідача-2) у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 (про зобов`язання внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання частково недійсними та внесення відповідних змін до свідоцтв України №226309 та 226310 від 12.05.2017 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені Державної служби інтелектуальної власності України - "Промислова власність") відповідно до ст. 334 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 234, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про заміну боржника (відповідача-2) у справі №910/11309/18 задовольнити.

Замінити боржника у виконавчому провадженні №64141391 з примусового виконання наказу Господарського суду № 910/11309/18 від 03.11.2020 - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код 37508596) на його правонаступника - Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності (01601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 1; ідентифікаційний код 31032378).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Повний текст складено 23.02.2021.

Суддя Сташків Р.Б.