Рішення від 23.02.2021 по справі 910/18783/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2021Справа № 910/18783/20

За позовом Державного підприємства Ніжинське лісове господарство

до Приватного підприємства ЕНЕРГОСВІТ

про стягнення 159 232,19 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Ніжинське лісове господарство (далі - позивач, ДП НІЖИНСЬКИЙ ЛІСГОСП ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства ЕНЕРГОСВІТ (далі - відповідач, ПП ЕНЕРГОСВІТ ) про стягнення 159 232,19 грн заборгованості на підставі Договору № 75 від 04.03.2019, з яких: 115 027,56 грн основного боргу, 4 162,43 грн неустойки та 40 042,20 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 позовну заяву ДП НІЖИНСЬКИЙ ЛІСГОСП залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

11.12.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 позовну заяву Державного підприємства Ніжинське лісове господарство прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18783/20 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 про відкриття провадження у справі № 910/18783/20.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/18783/20 було направлене відповідачу за адресою: Україна, 04112, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 62, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/18783/20 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

06.01.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог п. 4 ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 про відкриття провадження у справі № 910/18783/20.

З 16.01.2021 по 22.02.2021 суддя Гумега О.В. перебувала на лікарняному.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від сторін спору до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, писмові пояснення та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

04.03.2019 між Державним підприємством Ніжинське лісове господарство (продавець, позивач) та Приватним підприємством ЕНЕРГОСВІТ (покупець, відповідач) був укладений Договір № 75 (далі - Договір або Договір № 75 від 04.03.2019), відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність Лісоматеріали круглі породи сосна (PINS) на умовах Франко-нижній (проміжний) склад продавця, надалі - товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна за товар встановлена в гривнях за 1 куб.м. на умовах Франко-нижній (проміжний) склад продавця, вказана у специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору (Додаток № 1). Загальна сума Договору 66 600,00 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ 20% 11 100,00 грн (п. 3.2 Договору).

Сума даного Договору може змінюватися в залежності від кількості проданих відповідних діаметрів та класів якості і становити сукупну вартість всіх партій товару, що будуть поставлені протягом всього терміну дії цього Договору (п. 3.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що відпуск товару по даному Договору здійснюється на умовах Франко-нижній (проміжний) склад продавця протягом 7 календарних днів з дня отримання коштів. Комплект товаросупровідних документів: товарно-транспортна накладна (п. 4.2 Договору).

Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної (п. 5.3 Договору).

Умовами п. 7.1 Договору сторони погодили, що платіж (передплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати або за окремою домовленістю сторін у термін не більше 15-ти календарних днів після відвантаження лісопродукції. За домовленістю обох сторін оплата за лісопродукцію може здійснюватися за фактом відвантаження до 30.09.2019 року (п. 7.2 Договору).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що покупець зобов`язаний здійснювати оплату за кожну партію товару у відповідності до п. 7.1 або 7.2 даного Договору.

Згідно з п. 13.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Даний Договір діє з 04.03.2019 по 30.09.2019, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 13.2 Договору).

В позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 75 від 04.03.2019 в частині взятих на себе (п. 7.1, 8.1 Договору) зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленої йому лісопродукції та вартості наданих позивачем супутніх послуг з пакування продукції у напіввагон та доставки її відповідачу. Крім цього, позивач на підставі п. 8.7, 9.2 Договору № 75 від 04.03.2019 та статті 625 ЦК України просить стягнути з відповідача пеню та неустойку у розмірі 5% від суми несплаченої продукції.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів сплати заборгованості суду не надав та не надіслав.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до норм статті 712 ЦК України та статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з приписами статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування зокрема таких обставин: між сторонами у справі укладено Договір поставки товару; позивач поставив відповідачу товар у порядку та на умовах, передбачених Договором; відповідач поставлену йому продукцію повністю не оплатив; вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки та пені за прострочення виконання грошового зобов`язання не суперечать Закону, або ж спростування наявності наведених вище обставин відповідачем.

Суд визнає встановленими або спростованими з огляду на більшу вірогідність наявних у матеріалах справи доказів, такі обставини, що є предметом доказування у справі.

Між сторонами у справі укладено Договір № 75 від 04.03.2019, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією цього Договору зі Специфікацією товару до нього, яка є невід`ємною частиною договору. У цій специфікації сторони погодили ціну товару.

У пункті 4.1 Договору сторони погодили відпуск товару по Договору на умовах Франко-нижній (проміжний) склад продавця (позивача) протягом 7 днів з дня отримання коштів.

Матеріали справи містять клопотання відповідача № 04/03-1 від 04.03.2019, зі змісту якого вбачається, що відповідач просив позивача відвантажити лісоматеріали круглі хвойні (сосна), довжиною 4 м, діаметром 15-19 см, клас С, у кількості одного вагону, за реквізитами одержувача - ПрАТ Шахтоуправління Покровське для ТОВ Компанія Інтертехніка).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що сторонами було погоджено поставку лісопродукції залізничним вагоном.

Таким чином, сторонами передбачено можливість поставки товару як безпосередньо на складі позивача, так і іншим способом залізничним транспортом. Сторони у пункті 5.3. Договору погодили, що датою передачі товару позивачем та прийому його відповідачем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

На виконання умов Договору № 75 від 04.03.2019 позивачем 15.03.2019 було здійснено відвантаження лісопродукції залізничним транспортом в кількості 74,9988 куб.м. на суму 83 248,68 грн. Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № ЧН-185009 від 15.03.2019. Відвантаження відбулося зі станції Бобровиця Південно-західної залізниці, отримання - станція Удачна Донецької залізниці (вагон № 67883777), що підтверджується наявною в матеріалах справи залізничною накладною № 32584591 від 14.03.2019.

Позивачем також були надані супутні послуги з пакування продукції у напіввагон та доставка її відповідачу залізничним транспортом на загальну суму 36 362,58 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом надання послуг № ЧН-18500-01619 від 15.03.2019, залізничною накладною № 32584591 та калькуляцією вартості послуг пакування до акту № ЧН-18500-01619 від 15.03.2019.

Таким чином, загальна вартість відвантаженого позивачем товару за Договором № 75 від 04.03.2019 та наданих позивачем супутніх послуг становить 115 027,56 грн, які просить стягнути позивач.

З огляду на те, що відповідач не здійснив оплату продукції у визначний Договором строк, позивач звернувся до нього з претензією № 17-01/271 від 22.07.2019 про сплату заборгованості за отриману лісопродукцію в розмірі 115 027,56 грн.

Листом № 01/08-1 від 01.08.2019 відповідач підтвердив виконання умов Договору № 75 від 04.03.2019 у строк до 30.09.2019. Копія даного листа наявна в матеріалах справи.

Однак, ані в строк, встановлений Договором, ані в строк до 30.09.2019 відповідач вартість поставленої продукції та вартість супутніх послуг у загальній сумі 115 027,56 грн не сплатив.

З огляду на встановлене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 115 027,56 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 4 162,43 грн неустойки та 40 042,20 грн пені.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 546, 547, 549, 611, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідно до п. 8.7 Договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем отриманого товару, продавець має право вимагати з покупця неустойку у розмірі 5% від суми неоплаченої продукції.

За несвоєчасну оплату підготовленого товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент оплати пені, від вартості неоплаченої в строк продукції, за кожний день прострочення (п. 9.2 Договору).

Суд відзначає, що передбачена пунктом 8.7 Договору неустойка у розмірі 5% від суми неоплаченої продукції є штрафом у розумінні приписів ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України.

У пунктах 8.7 та 9.2 Договору сторони передбачили можливість сплати відповідачем неустойки та пені за несвоєчасну оплату саме товару. Пунктами 1.1 та 2.3 Договору визначено поняття товару за Договором. Дослідивши умови укладеного між сторонами Договору, судом встановлено, що супутні послуги з пакування продукції та доставки її відповідачу не були включені сторонами у поняття товару, визначене Договором.

Отже, враховуючи наведені умови Договору, позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та неустойки (штрафу) за порушення строків виконання зобов`язань зі сплати 36 362,58 грн витрат на супутні послуги з пакування продукції та доставки її відповідачу.

Крім цього, у п. 7.1 Договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються шляхом передоплати 100% вартості банківським переказом коштів на розрахунковий рахунок позивача за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати або за окремою домовленістю сторін у термін не більше 15-ти календарних днів після відвантаження лісопродукції.

Пункт 7.2. Договору містить положення про те, що за домовленістю обох сторін оплата може здійснюватися за фактом відвантаження до 30.09.2019.

По матеріалам справи судом встановлено, позивач поставив відповідачу товар без передбаченої Договором 100% передоплати.

Враховуючи відсутність доказів досягнення сторонами письмової домовленості щодо оплати поставленої лісопродукції у строк до 30.09.2019, суд дійшов висновку про наявність обов`язку відповідача сплатити позивачу у термін не більше 15-ти календарних днів після відвантаження лісопродукції.

Позивачем при направленні товару відповідачу оформлено товаросупровідні документа на вантаж, а саме: видаткову накладну № ЧН-185009-01619 від 15.03.2019, специфікацію-накладну № ЧНБ061878 від 15.03.2019, залізничну накладну № 32584591. Відповідачем не заперечувався факт отримання ним зазначених товаросупровідних документів.

На долученій до матеріалів справи залізничній накладній № 32584591 є календарний штемпель станції відправлення, а саме: 15.03.2019.

Отже, відповідач мав сплатити за отриманий товар до 30.03.2019, а з 31.03.2019 відповідач є таким, що прострочив виконання обов`язку з оплати товару.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перерахунок суми пені за період з 31.03.2019 по 30.09.2019, з урахуванням при цьому положень ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що вірною сумою пені є 13 722,19 грн.

Здійснивши перерахунок суми неустойки (штрафу), нарахованої згідно п. 8.7 Договору, суд дійшов висновку, що вірною сумою неустойки (штрафу) є 3 933,25 грн.

При цьому нарахування пені та неустойки (штрафу) було здійснено судом на суму 78 664,98 грн, оскільки, як встановлено вище, відповідачем безпідставно здійснено нарахування пені та неустойки (штрафу) за порушення строків виконання зобов`язань зі сплати 36 362,58 грн витрат на супутні послуги з пакування продукції та доставки її відповідачу (115 027,56 грн - 36 362,58 грн = 78 664,98 грн).

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 042,20 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 13 722,19 грн. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 162,43 грн неустойки (штрафу) підлягають частковому задоволенню в сумі 3 933,25 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 388,48 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 1 990,24 грн покладається на відповідача, а судовий збір у сумі 398,24 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства ЕНЕРГОСВІТ (Україна, 04112, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 62; ідентифікаційний код 25281454) на користь Державного підприємства Ніжинське лісове господарство (Україна, 16608, Чернігівська обл., місто Ніжин, вулиця Московська, будинок 5; ідентифікаційний код 00993521) 115 027,56 грн (сто п`ятнадцять тисяч двадцять сім гривень 56 коп.) основного боргу, 13 722,19 грн (тринадцять тисяч сімсот двадцять дві гривні 19 коп.) пені, 3 933,25 грн (три тисячі дев`ятсот тридцять три гривні 25 коп.) неустойки (штрафу) та 1 990,24 грн (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто гривень 24 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 23.02.2021.

Суддя Гумега О.В.