Рішення

від 11.02.2021 по справі 911/2691/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/2691/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Ворко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САНТА-ІНЖБУД (04210, м. Київ, вул. Малиновського, буд. 27/23, кВ. 220, код 31990389)

до Товариства з обмеженою відповідальністю МАУНТ ІНВЕСТМЕНТС (04354, Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. 1-го Травня, буд. 71, код 42987902)

про стягнення 669957,76 грн

за участю представників:

позивача - Сацюк Д.А.;

відповідача - не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю САНТА-ІНЖБУД (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю МАУНТ ІНВЕСТМЕНТС (відповідач) про стягнення 669 957,76 грн, з яких: 257 000,01 грн боргу, 188 575,00 грн штрафу, 186 187,06 грн пені, 21654,42 грн. 3% річних та 16541,27 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору підряду №08-17/2 від 30.08.2017, укладеним між ТОВ САНТА-ІНЖБУД та ТОВ Перший столичний хлібзавод , в подальшому ТОВ Маунт Інвестмент , згідно договору про заміну сторони від 13.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2020 позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 12.11.2020.

05.11.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зважаючи на їх безпідставність та необґрунтованість. Відхиляючи позовні вимоги, відповідач посилається на те, що:

- Позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу в підтвердження існування заборгованості у Відповідача перед Позивачем;

- Позивачем подано до суду завідомо не вірний розрахунок щодо стягнення пені у розмірі 186 187,06 грн., оскільки строк позовної давності за даною вимогою сплив;

- Стягнення штрафу та пені одночасно є притягненням до подвійної відповідальності, що суперечить ст. 61 Конституції України;

- Заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу є безпідставною та необґрунтованою;

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.12.2020.

26.11.2020 на адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.12.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.01.2021.

12.01.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю САНТА-ІНЖБУД надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач здійснив донарахування 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим розмір позовних вимог збільшився на 17 212,44 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З урахуванням викладеного, суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог, з урахування якої позивач просить суд стягнути з відповідача: 257 000,01 грн. боргу, 188 575,00 грн. штрафу, 186 187,06 грн. пені, 28 162,08 грн. 3% річних, 27 246,05 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/2691/20 та призначено справу до розгляду по суті на 11.02.2021.

У судове засідання 11.02.2021 представник відповідача не з`явився.

У судовому засіданні 11.02.2021 представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених в позовній заяві та у розмірі зазначеному у заяві про збільшення позовних вимог.

Заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представник позивача виступив з промовою (заключним словом), в якій послався на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

11.02.2021 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю САНТА-ІНЖБУД (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перший столичний хлібозавод (Замовник) було укладено договір підряду 08-17/2, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Підрядник, в межах Договірної ціни, виконує власними силами та засобами всі передбачені Договором Роботи на Об`єкті, забезпечує необхідну якість Робіт відповідно до БНІП та інших нормативних документів, здає їх в обумовлені строки Замовнику, усуває зауваження приймальних комісій та дефекти, допущені з його вини, протягом гарантійного строку експлуатації Об`єкту, а Замовник зобов`язується передати Підряднику фронт робіт (будівельний майданчик), прийняти та оплатити Роботи.

Згідно з п. 4.2. Договору підряду, Замовник перераховує Підряднику аванс в сумі 50 % вартості робіт протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Договору. Сторони можуть погодити інший порядок розрахунків.

Остаточний розрахунок Замовник виконує після виконання робіт в повному обсязі протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Акту виконаних робіт. (п. 4.3. Договору підряду).

Відповідно до п. 4.4. Договору підряду, для оплати виконаних Робіт Підрядник передає Замовнику: акт виконаних підрядних робіт, підписаний уповноваженими представниками Сторін; податкову накладну.

Пунктом 13.4. Договору підряду сторони передбачили, що у разі порушення Замовником передбачених Договором строків перерахування платежів за виконанні Роботи, він зобов`язаний сплатити на користь Підрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожен день прострочення.

Як зазначив позивач та не заперечив відповідач, ТОВ САНТА-ІНЖБУД виконало свої зобов`язання належним чином. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

13.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Перший столичний хлібозавод первісний замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю Маунт Інвестментс (новий замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю САНТА-ІНЖБУД (виконавець) укладено договір про заміну сторони Договору № 08-17/2 від 30.08.2017.

Згідно п. 1 Договору, сторони дійшли згоди замінити одну із Сторін Договору № 08-17/2 від 30.08.2017 укладеного між ТОВ Перший столичний хлібозавод та ТОВ САНТА-ІНЖБУД , а саме передати Новому замовнику усі без виключення права та обов`язки наявні у Первісного замовника за Договором № 08-17/2 від 30.08.2017.

З моменту підписання Сторонами цього Договору, Новий замовник приймає та набуває статусу сторони Договору № 08-17/2 від 30.08.2017 і є повним правонаступником Первісного замовника відносно його прав та обов`язків, які виникли у Первісного замовника за Договором № 08-17/2 від 30.08.2017 (п. 2 Договору).

Відповідно до п. 5 Договору, даний Договір вступає в дію з моменту підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками (за наявності) та діє до закінчення терміну дії Договору № 08-17/2 від 30.08.2017.

10.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Маунт Інвестментс та Товариство з обмеженою відповідальністю САНТА-ІНЖБУД підписали Додаткову угоду № 3 від 10.03.2020 до Договору підряду № 08-17/2 від 30.08.2017, в якій зазначили, що оскільки станом на день підписання цієї Додаткової угоди заборгованість Замовника перед Підрядником становить 560 750,43 грн, Сторони домовилися встановити наступний графік погашення заборгованості:

до 31 березня 2020 року Замовник сплачує частину заборгованості у розмірі 347 000,00 грн.

до 30 квітня 2020 року Замовник сплачує частину заборгованості у розмірі 120 000,00 грн.

до 31 травня 2020 року Замовник сплачує частину заборгованості у розмірі 93 750,43 грн.

Відповідно до п. 2. Угоди, у випадку несвоєчасного виконання Замовником зобов`язань, вказаних у п. 1.1, 1.2, 1.3 цієї Додаткової угоди, Замовник зобов`язується сплатити Підряднику штраф у розмірі 50% від суми прострочки. Вказаний штраф Замовник зобов`язаний сплатити протягом 10 календарних днів з дати прострочення.

Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання, є невід`ємною частиною Договору і діє протягом терміну дії Договору. (п. 3 Угоди)

Як зазначив позивач, відповідач здійснив часткову оплату, у зв`язку з чим неоплаченими залишись роботи на суму 257 000,01 грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією б/н від 01.06.2020, в якій просив погасити заборгованість у розмірі 257 000,01 грн. Втім, вказана претензія залишена без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як визначено ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що заперечення відповідача про те, що позивач не надав належних доказів існування заборгованості спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, згідно пункту 4. Договору про заміну сторони від 13.05.2019, станом на дату підписання даного Договору сторони погодили, що сума заборгованості Первісного замовника перед Підрядником за Договором підряду № 08-17/2 від 30.08.2017 становить 760 750,43 грн.

У пункті 1, підписаної позивачем та відповідачем Додаткової угоди № 3 від 10.03.2020 до Договору підряду № 08-17/2 від 30.08.2017, зазначено, що станом на день підписання цієї Додаткової угоди заборгованість Замовника перед Підрядником становить 560750,43 грн.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів ст.ст.77, 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, як і не надано належних доказів на підтвердження повної оплати заборгованості у строки, які обумовлені сторонами в договорі. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 257 000,01 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 28 162,08 грн 3% річних (24 674,58 грн. за Договором підряду № 08-17/2 від 30.08.2017 та 3487,50 грн за договором про заміну сторони від 13.05.2019), 27 246,05 грн інфляційних втрат (23 223,19 грн. за Договором підряду № 08-17/2 від 30.08.2017 та 4022, 86 грн. за договором про заміну сторони від 13.05.2019).

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 28 162,08 грн 3% річних, 27 246,05 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просив стягнути з відповідача 188 575,00 грн штрафу за порушення строків виконання зобов`язання, встановлених Додатковою угодою № 3 від 10.03.2020 та 186 187,06 грн пені за неналежне виконання Договору підряду № 08-17/2 від 30.08.2017.

За перевіркою суду, суму штрафу в розмірі 188 575,00 грн. визначено правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та врахувавши встановлені обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені у розмірі 186 187,06 грн.

Стосовно тверджень відповідача, що одночасне стягнення штрафу та пені є притягненням до подвійної відповідальності, що суперечить ст. 61 Конституції України, суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання

Частинами 2 і 4 статті 231 ГК передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17 та № 917/194/18 від 02.04.2019).

Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності в межах якої можливо звернутись з позовною вимогою про стягнення пені, варто зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 1 частини другої статі 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-ІХ від 30.03.2020 р. розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786. 1293 нього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З огляду на той факт, що зазначений вище Закон України набув чинності 02.04.2020 р., а дія встановленого на території України карантину ще продовжується, відповідно на дату подання позивачем позову до суду строк позовної давності щодо стягнення пені, ще не сплинув.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача 257 000,01 грн боргу, 188 575,00 грн штрафу, 186 187,06 грн пені, 28 162,08 грн 3% річних, 27 246,05 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:

Статтею 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином за розгляд спору про стягнення 687 170, 20 грн. позивач мав сплатити 10307,55 грн.

Позивачем за подання позову до суду, сплачено судовий збір в розмірі 10049,38 грн, згідно платіжного доручення 1741 від 02.09.2020 та 172,12 грн згідно квитанції від 11.01.2021 при зверненні з заявою про збільшення позовних вимог. Загалом сплачено 10 221,50 грн судового збору.

Як роз`яснено пунктом 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , з урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК (кореспондується із ст. 129 ГПК України в редакції чинній станом на даний час).

З огляду на вище наведене, враховуючи що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, судовий збір в розмірі 10307,55 грн покладається на відповідача та підлягає розподілу наступним чином: судовий збір у в розмірі 10221, 50 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача; судовий збір в розмірі 86,05 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАУНТ ІНВЕСТМЕНТС (04354, Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. 1-го Травня, буд. 71, код 42987902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САНТА-ІНЖБУД (04210, м. Київ, вул. Малиновського, буд. 27/23, кв. 220, код 31990389) 257 000 (двісті п`ятдесят сім тисяч) грн. 01 коп. заборгованості, 188575 (сто вісімдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп. штрафу, 186 187 (сто вісімдесят шість тисяч сто вісімдесят сім) грн. 06 коп. пені, 28 162 (двадцять вісім тисяч сто шістдесят дві) грн. 08 коп. 3% річних, 27 246 (двадцять сім тисяч двісті сорок шість) грн. 05 коп. інфляційних втрат та 10 221 (десять тисяч двісті двадцять одну) грн. 50 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАУНТ ІНВЕСТМЕНТС (04354, Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. 1-го Травня, буд. 71, код 42987902) в дохід Державного бюджету України 86 (вісімдесят шість) грн. 05 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.02.2021

Суддя Т.Д. Лилак