Рішення

від 26.01.2021 по справі 911/2468/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2468/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства Торговий дім Ватра-Центр

до Публічного акціонерного товариства Центренерго

прo стягнення 363 240,09 грн.

Суддя Кошик А.Ю.

За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: Желінська Т.М.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства Торговий дім Ватра-Центр (надалі - позивач) до Публічного акціонерного товариства Центренерго (надалі - відповідач) прo стягнення 363 240,09 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2020 року відкрито провадження у справі № 911/2468/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 01.10.2020 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 28.09.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яке відхилено судом як не обґрунтоване.

До канцелярії Господарського суду Київської області 29.09.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву № 10-4/71 від 28.09.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 19.11.2020 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 15.10.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 12.10.2020 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 18.11.2020 року від представника позивача надійшла заява б/н від 18.11.2020 року про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2020 року підготовче засідання відкладено на 10.12.2020 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 07.12.2020 року від представника позивача надійшла заява б/н від 07.12.2020 року про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.12.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 911/2468/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2021 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 16.12.2020 року представником відповідача подано клопотання № 10-5938 від 16.12.2020 року про приєднання доказів до матеріалів справи.

До канцелярії Господарського суду Київської області 11.01.2021 року від представника позивача надійшла заява б/н від 11.01.2021 року про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні 12.01.2021 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 12.01.2021 року не з`явився.

Згідно зі ст. 217 Господарського процесуального кодексу України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

У судовому засіданні 12.01.2021 року суд закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами та оголосив про перехід до судових дебатів на 26.01.2021 року.

В судове засідання 26.01.2021 року позивач не з`явився, відповідач проти позову заперечував..

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 26.01.2021 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 21.04.2020 року між Приватним підприємством Торговий дім Ватра-Центр (Постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством Центренерго /Трипільська ТЕС ПАТ Центренерго (Покупець, відповідач) був укладений Договір №13/15 (надалі - Договір). Предметом даного Договору була поставка Товару. Відповідно до розділу 16 Договору ПАТ Центренерго є юридичною особою та платником по Договору. Трипільська ТЕС ПАТ Центренерго є отримувачем товарів по Договору та відокремленим підрозділом ПАТ Ценртенерго .

Відповідно до п.п.1.1, 1.2. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товари (Продукцію) згідно умов Договору. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики Продукції зазначені в Додатку до Договору.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що ціни на Продукцію визначаються в Додатку до Договору.

Відповідно до п.2.5 Договору розрахунки за Продукцію здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунку Постачальника в порядку, передбаченому Додатком до Договору.

В рамках Договору між Сторонами був підписаний Додаток №1 до Договору №13/15 від 21.04.2020 року, відповідно до його умов: загальна вартість Продукції складає 357 456,00 грн. Умови розрахунків: протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі Продукції за умови своєчасної реєстрації Постачальником податкової накладної.

Позивач зазначає, що свої договірні зобов`язання виконав та здійснив поставку (передачу) відповідачу Продукції на загальну суму 357 456,00 грн., що підтверджується наступними документами:

- Видаткова накладна №В_000632 від 13.05.2020 року, Акт прийому-передачі від 15.05.2020 року до Договору №13/15 від 21.04.2020 року на суму 338 256,00 грн.

- Видаткова накладна №В_000673 від 21.05.2020 року, Акт прийому-передачі від 22.05.2020 року до Договору №13/15 від 21.04.2020 року на суму 19 200,00 грн.

Однак, в порушення умов Договору оплата за поставлений товар за вказаними видатковими накладними проведена не була. За несвоєчасну оплату Продукції пунктом 9.7. Договору передбачено, що Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої Продукції.

Позивач 13.07.2020 року направив відповідачу претензію з проханням сплатити заборгованість у десятиденний строк з дня її одержання. Претензія отримана відповідачем 14.07.2020 року, що підтверджується роздруківкою з сайту УДППЗ Укрпошта (накладна 0100102020027).

Однак, відповідач не надав відповідь на претензію позивача та не сплатив суму заборгованості за Договором.

Відповідно до пункту 9.7. Договору Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої Продукції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань з оплати отриманого товару, позивач нарахував відповідачу пеню та 3% річних від простроченої суми заборгованості за весь час прострочення.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача станом на 19.08.2020 року перед позивачем складає: 357 456,00 грн. основного боргу, 3 856,06 грн. пені, 1 928,03 грн. 3% річних від простроченої заборгованості.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечив. Відповідач у відзиві визнав факт укладення між сторонами Договору та поставки товару на суму 357 456 грн.

Відповідно до п.3 Додатку № 1 до Договору розрахунок проводиться на протязі 30 календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі Продукції за умови своєчасної реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства України.

На виконання умов договору Постачальник здійснив постачання Продукуції по Договору 15.05.2020 року та 22.05.2020 року.

Разом з тим, відповідно до умов Договору Постачальник повин був надати Покупцю повідомлення про дату та час надходження продукції (п.5.2 Договору), рахунок-фактуру, товаросупроводжувальні накладні, іншу документацію відповідно до умов Договору (п.5.8 Договору), документи по якості (п.6.3 Договору), документи, необхідні для приймання, зберігання та експлуатації/використання Продукції (п.6.4.Договору).

Постачальником не виконані умови Договору згідно з п.5.2 та п.6.4, не надано повідомлення про дату та час надходження продукції та документи, необхідні для приймання, зберігання та експлуатації/використання поставленої Продукції. Надані Сертифікати відповідності та додатки до них не охоплюють весь обсяг поставленої Продукції. Таким чином, Постачальником також порушувалися умови укладеного Договору.

Відповідно до умов п.3 Додатку №1 до Договору термін розрахунків за умови своєчасної реєстрації податкових накладних позивачем в законодавчо установленому порядку спливає у 30-тиденний термін, тобто 14.06.2020 року на 338256 грн. і 21.06.2020 року на 19200 грн.

Затримка в оплаті виконаних робіт сталася через надзвичайно важкий фінансовий стан ПАТ Центренерго : справа про банкрутство, вплив антитерористичної операції, у зоні якої знаходиться один із трьох виробничих підрозділів товариства, несвоєчасні розрахунки за відпущену теплову та електричну енергію.

На підставі ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України відповідач просив відмовити у стягненні пені.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечував викладені у відзиві обставини, зокрема щодо тверджень відповідача про невиконання позивачем умов п.5.2 та п.6.4. Договору.

Позивач зазначив, що добросовісно виконав свої зобов`язання за Договором, що підтверджено підписаними сторонами видатковими накладними та Актами прийому-передачі.

В період починаючи з поставки першої партії Товару (15.05.2020 року) минуло майже 5 місяціві і протягом цього строку Покупець приймав Товар без зауважень, жодних актів, листів щодо ненадання документів не складалось. На нашу адресу не направлялися листи з вимогою надати документи, що підтверджують якість Товару.

Щодо тверджень відповідача, що затримка в оплаті сталася через надзвичайно важкий фінансовий стан ПАТ Центренерго , позивач позивач заперечив проти зменшення розміру неустойки, оскільки з огляду на ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною і не звільняє від відповідальності. До того ж, відповідач підписуючи Договір погодився з усіма його умовами, у тому числі і щодо відповідальності за неналежне виконання його умов.

Оскільки зобов`язання з оплати Товару не виконані у встановлений Договором строк, відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання. Крім того, дії відповідача свідчать про ухилення від виконання зобов`язання, оскільки на отриману від позивача ще 14.07.2020 року претензію відповіді не було надано.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості позивачем нараховані штрафні санкції в сумі 3 856,06 грн. пені відповідно до п.9.7. Договору в розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої Продукції, 1 928,03 грн. 3% річних від простроченої заборгованості, в порядку, передбаченому ст.625 Цивільного кодексу України. Розмір нарахованих штрафних санкцій не підпадає під визначення значного перевищення розміру збитків.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з наведених норм законодавства, виникнення обов`язку з оплати товару пов`язується з фактом його поставки, яка підтверджена матеріалами справи, товар відповідачем прийнятий без зауважень та вимог про необхідність надання додаткових товаросупровідних документів. Посилання відповідача на недотримання позивачем деяких умов Договору про надання додаткових товаросупровідних документів не спростовує факту поставки та необхідності оплати поставленого товару, в той же час, може мати самостійні правові наслідки, які не впливають на обов`язок оплати товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 357 456,00 грн. основного боргу, що відповідачем не спростовано.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок позову, позивачем заявлено до стягнення 3 856,06 грн. пені та 1 928,03 грн. 3% річних від простроченої заборгованості, що є правомірним і відповідні вимоги підлягають задоволенню.

Пеня нарахована в співмірному розмірі, тому від сутні підстави для її зменшення. Зменшення 3% річних, які не відносяться до неустойки, не передбачено.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сплаченій сумі 5 448,60 грн.

Керуючись ст.ст. 73,74,129, 233,236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства Торговий дім Ватра-Центр до Публічного акціонерного товариства Центренерго прo стягнення 363 240,09 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Центренерго (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт.Козин, вулиця Рудиківська, буд.49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Приватного підприємства Торговий Дім Ватра-Центр (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, 169, код ЄДРПОУ 34074501) 357 456,00 грн. основного боргу, 3 856,06 грн. пені, 1 928,03 грн. 3% річних та 5 448,60 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 23.02.2021 року