Рішення

від 10.02.2021 по справі 915/1519/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року Справа № 915/1519/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: Мухіна О.І. - ордер серія АР №1032146 від 23.12.2020,

представника відповідача: Тучкової Ю.В. - самопредставництво,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне

підприємство «Композитсталь»

(69098, м.Запоріжжя, вул.Магістральна, буд.86, кв.57; ідент.код 42632465),

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча

компанія «Енергоатом»

(01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідент.код 24584661)

в особі: Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція»

Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча

компанія «Енергоатом»

(55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ; ідент.код 20915546) ,

про : стягнення заборгованості у розмірі 1356025,90 грн,-

в с т а н о в и в:

14.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Композитсталь звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Южноукраїнська атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом заборгованість у розмірі 1356025,90 грн, з яких: 1325283,66 грн - основний борг за переданий по договору поставки №53-123-01-20-06039 від 09.01.2020 товар, 10862,98 грн - 3% річних, 19879,26 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений товар, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення основного боргу за поставлений товар та нарахування на суму основного боргу 3% річних, інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.01.2021.

15.01.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що оплата відповідно до п.2.2 договору мала відбутись протягом 45 робочих днів після постачання товару та виконання постачальником умов договору п.3.2, п.5.1 договору, а отже початок перебігу терміну на оплату поставленого товару починає свій перебіг після виконання постачальником останньої умови договору, зокрема, здійснення за п.5.1 договору вхідного контролю товару по кількості і якості. Відповідач стверджує, що вхідний контроль по видатковій накладній №2-1401 від 14.02.2020 було здійснено 03.04.2020, по видатковій накладній №КС-22001 від 20.02.2020 - 03.03.2020, по видатковій накладній №КС-22901 від 29.02.2020 - 24.03.2020.

Відповідач також зазначає, що у зв`язку із зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП «НАЕК «Енергоатом» , а саме зменшенням обсягу відпуску електроенергії, зросла фінансова криза неплатежів, що призвело до несплати у передбачені договором терміни за поставлений товар, а тому вина як підстава для відповідальності відповідача відсутня. Відповідач, стверджує, що не ухилявся від сплати основної суми заборгованості, а став заручником обставин викликаних кризою неплатежів.

Ухвалою суду від 20.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2021.

В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 10.02.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

09.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Композитсталь , як постачальником, та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» , як покупцем, було укладено договір №53-123-01-20-06039 (далі - Договір) (а.с.12-17), за умовами якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець зобов`язався прийняти і сплатити товар - код CPV 44170000-2 по ДК 021:2015 - Плити, листи, стрічки та фольга, пов`язані з конструкційними матеріалами (Прокат листовий) (далі - Товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток до договору №1), загальною вартістю товару, яка є твердою та складає 1104412,0 грн з ПДВ (п.п.1.1, 2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 10.07.2020, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару, згідно Специфікації №1, та виконання постачальником умов п.п.3.2, 5.1 цього договору, але не пізніше 30.08.2020. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ);

- податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця та протягом терміну визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН;

- документ, який підтверджує якість товару (сертифікат якості, паспорт або інше).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Згідно п.5.1 Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і П-7 «Про порядок приймання продукції по якості» , СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС» .

Позивач в період з 14.02.2020 по 29.02.2020 відвантажив відповідачу визначений Договором товар на загальну суму 1325283,66 грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с.20-22):

- №2-21401 від 14.02.2020 на суму 468740,35 грн з врах.ПДВ 78123,39 грн,

- №КС-22001 від 20.02.2020 на суму 556781,58 грн з врах.ПДВ 92796,93 грн,

- №КС-22901 від 29.02.2020 на суму 299761,73 грн з врах.ПДВ 49960,29 грн.

01.09.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за Договором в розмірі 1325283,66 грн, у відповідь на яку відповідач листом від 10.09.2020 підтвердив наявність заборгованості за Договором та в зв`язку з фінансовою кризою неплатежів з боку ДП Гарантований покупець просив позивача розглянути можливість перенесення термінів сплати вартості поставлених по Договору ТМЦ на максимально можливі терміни.

Позивач вказує, що на дату подання позову, вартість поставленого товару відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки ст.712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2.2 Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 10.07.2020, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару , згідно Специфікації №1, та виконання постачальником умов п.п.3.2, 5.1 цього договору, але не пізніше 30.08.2020 . Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Таким чином, сторони передбачили, що умовою оплати товару є не лише його поставка замовнику, а й виконання постачальником п.п.3.2 та 5.1 Договору.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ);

- податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством , з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця та протягом терміну визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН ;

- документ, який підтверджує якість товару (сертифікат якості, паспорт або інше).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Позивач в період з 14.02.2020 по 29.02.2020 відвантажив відповідачу визначений Договором товар на загальну суму 1325283,66 грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с.20-22):

- №2-21401 від 14.02.2020 на суму 468740,35 грн з врах.ПДВ 78123,39 грн,

- №КС-22001 від 20.02.2020 на суму 556781,58 грн з врах.ПДВ 92796,93 грн,

- №КС-22901 від 29.02.2020 на суму 299761,73 грн з врах.ПДВ 49960,29 грн.

Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №3295 від 25.06.2020 підтверджується, що постачальник, як продавець за ІПН 426324608300 (а.с.32):

- 14.02.2020 виписав податкову накладну №1 на суму ПДВ 78123,39 грн та вніс такі відомості до ЄРПН 24.02.2020 ;

- 20.02.2020 виписав податкову накладну №2 на суму ПДВ 92796,93 грн та вніс такі відомості до ЄРПН 03.03.2020 ;

- 29.02.2020 виписав податкову накладну №3 на суму ПДВ 49960,29 грн та вніс такі відомості до ЄРПН 11.03.2020 .

Згідно п.5.1 Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і П-7 «Про порядок приймання продукції по якості» , СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС» .

З відбитків штемпелю Дільниці з ВК ВП Складське господарство ДП НАЕК Енергоатом Южноукраїнське відділення на вказаних видаткових накладних вбачається, що вхідний контроль товару:

- за видатковою накладною №2-21401 від 14.02.2020 було здійснено 17.02.2020 ,

- за видатковою накладною №КС-22001 від 20.02.2020 було здійснено 21.02.2020 ,

- за видатковою накладною №КС-22901 від 29.02.2020 було здійснено 03.03.2020 .

Вказане спростовує доводи відповідача, що вхідний контроль по видатковій накладній №2-1401 від 14.02.2020 було здійснено 03.04.2020, по видатковій накладній №КС-22001 від 20.02.2020 - 03.03.2020, по видатковій накладній №КС-22901 від 29.02.2020 - 24.03.2020.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).

Враховуючи встановлене, суд приходить до висновку, що:

- за видатковою накладною №2-21401 від 14.02.2020 датою, з якої починається відлік строку оплати товару є 25.02.2020, а відповідно, гранична дата, до якої товар мав бути оплачений відповідачем, є 29.04.2020 включно ;

- за видатковою накладною №КС-22001 від 20.02.2020 датою, з якої починається відлік строку оплати товару є 04.03.2020, а відповідно, гранична дата, до якої товар мав бути оплачений відповідачем, є 08.05.2020 включно ;

- за видатковою накладною №КС-22901 від 29.02.2020 датою, з якої починається відлік строку оплати товару є 12.03.2020, а відповідно, гранична дата, до якої товар мав бути оплачений відповідачем, є 18.05.2020 включно .

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 19.05.2020 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов`язання на всю суму основного боргу 1325283,66 грн.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договорів та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 1325283,66 грн.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу в розмірі 1325283,66 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1325283,66 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих 10862,98 грн - 3% річних та 19879,26 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено вище судом, прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання на всю суму основного боргу (1325283,66 грн) виникло з 19.05.2020.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10862,98 грн - 3% річних, нарахованих за період з 01.09.2020 по 09.12.2020 на суму основного боргу 1325283,66 грн, та 19879,26 грн інфляційних втрат нарахованих за вересень, жовтень 2020 року на суму основного боргу 1325283,66 грн.

Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат вважає їх арифметично вірними, а вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити .

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ; ідент.код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Композитсталь» (69098, м.Запоріжжя, вул.Магістральна, буд.86, кв.57; ідент.код 42632465) 1325283,66 грн основного боргу, 10862,98 грн - 3% річних, 19879,26 грн інфляційних втрат, 20340,39 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 22.02.2021.

Суддя М.В.Мавродієва