Рішення

від 10.02.2021 по справі 922/3406/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3406/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків про стягнення 803 875,73 грн. за участю представників:

позивача - Пантелей В.В., відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру від 09.02.2021, положення про Департамент територіального контролю та земельних відносин та посвідчення № 1799;

відповідача - адвокат Чубаренко О.О., довіреність б/н від 01.05.20р.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути зі Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 803 875,73 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 26.10.20р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

17.11.20р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує в повному обсязі.

27.11.20р. від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

08.12.20р. від відповідача надійшли письмові заперечення.

21.12.20р. від відповідача надійшли письмові пояснення.

Підготовче провадження по справі №922/3406/20 було продовжено на 30 днів по 24.01.21р.

Протокольною ухвалою суду від 25.01.21р. закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 01 лютого 2021 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 01.02.21р. судове засідання відкладено на "10" лютого 2021 р. о 10:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 10.02.21р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.02.21р. проти позову заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між Харківською міською радою та Спільним українсько-американським підприємством "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 28.11.2014 року укладено договір оренди землі, а саме: земельної ділянки комунальної форми власності кадастровий номер 6310136300:14:009:0076, загальною площею 0,3967 га, розташованої за адресою: м. Харків, просп. Л.Свободи, ріг просп. Перемоги, зареєстрований в ДРРП 22.01.2015, номер запису про інше речове право 8513112 (далі - Договір). Пунктом 8 Договору (у урахуванням додаткової угоди до Договору від 16.02.2016, реєстрація змін до ДРРП здійснена 23.02.2016) визначено, що договір укладено строком до 31.12.2017 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

У відповідності до сертифікату серія ІУ №165161961780 від 14.07.2016 року, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта: "Завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва під торговельний центр за адресою: м. Харків, просп. Л. Свободи, ріг просп. Перемоги м. Харків" проектній документації та підтверджено готовність його до експлуатації.

У відповідності до п.37 Договору, ст. 31 ЗУ "Про оренду землі" дія договору припиняється у разі, в тому числі, закінчення строку на який його було укладено.

Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що об`єкт нерухомого майна прийнято до експлуатації 14.07.2016, Договір припинив дію саме 14.07.2016, що, також, підтверджує відповідач в своєму відзиві на позовну заяву.

У відповідності до п.21 договору, після припинення дії договору орендар за актом приймання-передачі повертає орендодавцеві ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання - передачі.

Станом на 09.11.2020 року земельна ділянка відповідачем не була передана Харківській міській раді за актом приймання-передачі та фактично перебуває у користуванні СУАП "Європоль" у формі ТОВ, що підтверджується наданими до позовної заяви актом обстеження земельної ділянки від 10.09.2020 та інформацією з ДРРП від 19.10.2020 про право власності на нежитлову будівлю літ. "А-5" по просп. Перемоги, 61-Ж, яка на праві приватної власності належить відповідачу та розташована на земельній ділянці.

Факт неповернення спірної земельної ділянки позивачу підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву та з усних пояснень представника відповідача в засіданнях.

Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.09.2020 № 223389488 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-5" (торговельний центр) загальною площею 10406 кв.м. по просп. Перемоги, 61-Ж зареєстроване за спільним українсько-американським підприємством "Європоль" у формі ТОВ на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 07.07.2016; сертифікату від 14.07.2016 серії ІУ № 165161961780; технічного паспорту від 05.05.2016 № 90058; договору купівлі-продажу № 528.

Здійсненими заходами самоврядного контролю встановлено, що нежитлова будівля літ. "А-5" розташована на земельній ділянці площею 0,3967 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) по просп. Людвіга Свободи ріг просп. Перемоги у м. Харкові.

Обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка площею 0,3967 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) по просп. Людвіга Свободи ріг просп. Перемоги у м. Харкові використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Підтвердженням факту того, що земельна ділянка використовується саме для експлуатації та обслуговування об`єкту нерухомості є той факт, що право власності на літ. "А-5" зареєстровано 08.12.2015 на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 07.07.2016 та сертифікату, виданого ДАБІ України від 14.07.2016.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 01.07.2020 № НВ-0005175602020 земельна ділянка по просп. Людвіга Свободи ріг просп. Перемоги у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:14:009:0076 сформована як об`єкт цивільних прав 30.12.2011; площа земельної ділянки 0,3967 га; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код ЦВПЗ 03.07); вид використання - для завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництвом під торговельний центр (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Відповідно до вказаного витягу з Державного земельного кадастру речові права на зазначену земельну ділянку за спільним українсько-американським підприємством "Європоль" у формі ТОВ станом на дату звернення позивача до суду не зареєстровані.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.09.2020 № 223392362 на земельну ділянку площею 0,3967 га з кадастровим номером 6310136300:14:009:0076 по просп. Людвіга Свободи ріг просп. Перемоги у м. Харкові проведена державна реєстрація припинення права оренди за СУАП "Європоль" у формі ТОВ 31.01.2020 на підставі акту приймання-передачі спірної земельної ділянки від 22.01.2020 № 07/20 до земель запасу міста.

Таким чином, позивач в позові вказує про те, що у період з 01.02.2020 по 30.09.2020 земельна ділянка площею 0,3967 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) по просп. Людвіга Свободи ріг просп. Перемоги у м. Харкові використовувалася спільним українсько-американським підприємством "Європоль" у формі ТОВ без документів, що посвідчують право власності або право користування нею.

За твердженнями позивача, розрахунок розміру безпідставно збережених СУАП "Європоль" у формі ТОВ коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3967 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) від 26.06.2020 №4572, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області від 18.08.2020 №16866/9/20-40-04-03-17 СУАП "Європоль" у формі ТОВ значиться платником орендної плати в Шевченківському районі, але за 2020 рік декларацію не надано.

Періодом, за який звертається міською радою стягнення з СУАП "Європоль" у формі ТОВ за використання вказаної земельної ділянки є період з 01.02.2020 по 30.09.2020, проте стягнення проводиться за 7 місяців, оскільки за березень місяць 2020 року нарахування безпідставно збережених коштів міською радою не здійснюється з огляду на приписи Закону України від 02.04.2020 року № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби", відповідно до положень якого плата за землю не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року, про що, також, вказано позивачем у позові.

Позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує наявністю підстав для застосування інституту кондикційних зобов`язань, передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України, у зв`язку з використанням спірної земельної ділянку без здійснення плати за її використання та без державної реєстрації речових прав на неї у порядку, встановленому ст. 125 Земельного кодексу України, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 80 ЗК України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статями 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У силу статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Так, позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує наявністю підстав для застосування інституту кондикційних зобов`язань, передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України, обґрунтованість застосування яких підтверджується правовими висновками Верховного Суду, визначених у постанові Великої Палати Верхового Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, яка прийнята за результатами розгляду подібних правовідносин.

У пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує про те, що у відповідності до п.37 Договору від 28.11.14р., ст. 31 ЗУ "Про оренду землі" дія договору припиняється у разі, в тому числі, закінчення строку на який його було укладено.

За твердженнями відповідача, приймаючи до уваги той факт, що об`єкт нерухомого майна прийнято до експлуатації 14.07.2016, договір припинив дію саме 14.07.2016. У відповідності до п.21 договору після припинення дії договору орендар за актом приймання-передачі повертає орендодавцеві ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання - передачі. Станом на 09.11.2020 року земельна ділянка відповідачем не була передана Харківській міській раді за актом приймання-передачі та фактично перебуває у користуванні СУАП "Європоль" у формі ТОВ, що підтверджується наданими до позовної заяви актом обстеження земельної ділянки від 10.09.2020 та інформацією з ДРРП від 19.10.2020 про право власності на нежитлову будівлю літ. «А-5» по просп. Перемоги, 61-Ж, яка на праві приватної власності належить відповідачу та розташована на земельній ділянці.

Таким чином, як зазначає відповідач, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору. Сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Тобто, на думку відповідача, незважаючи на той факт, що дія договору від 28.11.14р. припинилась 14.07.2016, зобов`язання з передачі орендарем орендодавцю орендованої земельної ділянки згідно п.21 договору, ст. 34 ЗУ "Про оренду землі" та з внесення плати за землю за період з 15.07.2016 по 09.11.2020 не припинені, а між сторонами, станом на дату подання позову, існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з договору оренди від 28.11.14р.

Так, представник відповідача наполягає, що повернення за актом приймання-передачі земельної ділянки не відбулося, тому зобов`язання відповідача щодо оплати вартості користування земельною ділянкою у розмірі, визначеному договором у розмірі - 61596,12 грн. на рік - не припинились.

Обґрунтовуючи свою правову позицію відповідач посилається на правові позиції викладені у постановах: Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №905/2187/13; Верховного суду від 13.02.2018 у справі №910/123/17; Верховного суду від 04.05.2018 року у справі №927/333/17; Великої палати Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17; Верховного суду від 19.03.2019 року по справі 916/626/18; Великої палати Верховного суду від 06.08.19р. у справі №904/5896/18; Верховного суду від 27.02.20р. у справі №904/5896/18 у відповідності до яких чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору. Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати незважаючи на закінчення строку дії договору.

Суд не приймає твердження відповідача про те, що у період з 01.02.20р. по 30.09.20р. між сторонами існували зобов`язальні правовідносини, що виникли з договору оренди від 28.11.14р., зокрема, щодо оплати вартості користування земельною ділянкою у розмірі, визначеному договором, у розмірі - 61596,12 грн. на рік, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2020 на підставі акту приймання-передачі від 22.01.2020 № 07/20 спірну земельну ділянку передано до земель запасу міста.

Передачу спірної земельної ділянки на підставі акту приймання-передачі від 22.01.2020 № 07/20 до земель запасу міста відповідачем оскаржено не було.

Таким чином, у період з 01.02.2020 по 30.09.2020 земельна ділянка площею 0,3967 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) по просп. Людвіга Свободи, ріг просп. Перемоги у м. Харкові використовувалась Спільним українсько-американським підприємством "Європоль" у формі ТОВ без документів, що посвідчують право власності або право користування нею, що, в свою чергу, унеможливлює застосування до спірних правовідносин правових висновків на які посилається відповідач та які вказані вище.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" ч.1 ст. 141 цього Кодексу).

Отже, за змістом вищевказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

З огляду на викладене, Спільне українсько-американське підприємство "Європоль" у формі ТОВ як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

Слід зауважити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК України).

Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється, зокрема, міськими радами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК Кодексу, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та від 09.04.019 у справі № 922/652/18).

Так, судом встановлено, що земельна ділянка по просп. Перемоги, 61-Ж з кадастровим номером 6310136300:14:009:0076 сформована як об`єкт цивільних прав.

При здійсненні розрахунків розміру безпідставно збережених землекористу-вачами коштів обґрунтованим є застосування рішень міської ради від 27.02.2008 № 41/08 "Про затвердження Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м. Харкові" та від 03.07.2013 № 1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013", а також наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів".

Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 становить 639,78 грн. і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

З огляду на те, що відповідач у період з 01.02.2020 по 30.09.2020 не сплачував за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, Харківською міською радою був розрахований розмір безпідставно збережених коштів, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності, у формі орендної плати за землю, яка нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування за користування земельною ділянкою.

Положення Харківської міської ради про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові є загальнодоступними та розміщені на офіційному сайті Харківської міської ради.

Отже, внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю.

Вказана правова позиція Харківської міської ради узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, та яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати.

В обґрунтування нездійснення відповідачем сплати безпідставно збережених коштів за користування землею за період з 01.02.20 по 30.09.20 року позивач посилається на Лист ГУ ДПС від 18.08.20р. з додатком (а.с. № 53-54).

У відповідності до додатка до Листа ГУ ДПС за період з 01.02.20 по 31.07.20: 1) інформація коду класифікації доходів бюджету, орендна плата заземлю - не вказано; 2) сума нарахована, грн. - не вказано; 3) сума сплачена, грн. - не вказано; 4) сума заборгованості та дата виникнення боргу - не вказано; 5) примітка - значиться як платник орендної плати в Шевченківському районі, але за 2020 рік декларацію не надано.

Таким чином, на підставі вказано листа позивач зазначає, що у нього відсутня інформація про здійснення відповідачем будь-яких оплат за землю за спірний період.

Так, відповідач у відзиві на позовну заяву та в судових засіданнях вказував про те, що у період користування земельною ділянкою СУАП "Європоль" у формі ТОВ щомісячно подавало до Центральної об`єднаної ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Х/о у встановлені законом строки податкові декларації з плати за землю. В тому числі, підприємством подано відповідні декларації за лютий 2020, березень 2020, квітень 2020, травень 2020, червень 2020, липень 2020, серпень 2020, вересень 2020, в яких було зазначено розрахунок суми орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6310136300:14:009:0076, площею 0,3967 га.

Судом встановлено, що відповідно до поданих декларацій зі сплати за землю СУАП "Європоль" у формі ТОВ у передбачені ПК України строки сплачувалась орендна плата за землю, в тому числі за лютий-жовтень 2020 року у розмірі 48 968,91 грн., із розрахунку 5440,99 грн. на місяць.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, суд не приймає доводи позивача про те, що лист ГУ ДПС у Харківській області від 18.08.2020 містить беззаперечну інформацію про несплату відповідачем коштів за користування земельною ділянкою, оскільки, у листі відсутні жодні дані щодо нарахування/сплати/несплати СУАП "Європоль" у формі ТОВ грошових коштів за користування земельною ділянкою та/або наявності/відсутності заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідачем до відзиву на позов додавались належним чином завірені копії податкових декларацій за період з лютого по вересень 2020 року (подані до органів ДПС: за лютий - 19.03.2020; за березень - 17.04.2020; за квітень - 19.05.2020; за травень - 19.06.2020; за червень - 20.07.2020; за липень - 17.08.2020; за серпень - 24.09.2020; за вересень - 19.10.2020), а також відповідачем до відповіді на відзив додавались копії платіжних доручень, завірених банком щодо сплати грошових коштів за користування земельною ділянкою за період з лютого по жовтень 2020 року (а.с. № 162-170).

Зважаючи на вищезазначене, докази, надані відповідачем по справі щодо оплати за землю за період 01.02.20 по 30.09.20 суд приймає, як такі, що є достатніми, порівняно з доказами, наданими позивачем (Лист ГУ ДПС у Харківській області від 18.08.2020)(а.с. №53-54).

Оскільки докази оплати за користування земельною ділянкою, надані до суду відповідачем судом прийняті, позивачем не спростовані, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення позивачем безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності на суму сплачених відповідачем коштів.

Отже, до стягнення підлягають кошти за вирахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати (803875,73 грн. - 48 968,91 грн., із розрахунку 5440,99 грн. на місяць = 754 906,82 грн.).

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Таким чином, позовні вимоги є законними та обгрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, тому підлягають частковому задоволенню в розмірі 754906,82 грн.

У справі "Трофимчук проти України"Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 16, 1212-1214 Цивільного кодексу України; ст.ст. 79-1, 80, 120, 122-125, 152, 189, 206 Земельного кодексу України; ст. ст. 21, 31, 34, Закону України "Про оренду землі"; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 79, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути зі Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (пров. Володимира Усенка, 2, м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ 30751167) на користь Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету: 24062200, рахунок (ІВАN): UA958999980314080611000020002; код отримувача: 37999649; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); отримувач: УК м. Харкові) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,3967 га по просп. Людвіга Свободи, ріг просп. Перемоги у м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) в сумі 754 906,82 грн.

В частині заявлених до стягнення позовних вимог в розмірі 48 968,91 грн. - відмовити.

Стягнути зі Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (пров. Володимира Усенка, 2, м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ 30751167) на користь Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243; за реквізитами: рахунок (ІВАN): UA908201720344280001000032986; отримувач: Харківська міська рада, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ; МФО банку 820172, код ЄДРПОУ 04059243) судовий збір в сумі 11323,61 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 22.02.2021р.

Суддя Л.В. Шарко