Постанова

від 12.04.2021 по справі 922/3406/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р. Справа № 922/3406/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю представників:

позивача - Судаков Д.О., посвідчення № 1797,

відповідача - адвокат Чубаренко О.О., довіреність від 01.05.2020, посвідчення № 2804 від 23.04.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 837 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2021 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Шарко Л.В., повний текст якого складено 22.02.2021 року, у справі

за позовом: Харківської міської ради, м. Харків,

до: Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків,

про стягнення 803875,73 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до господарcького суду Харківської області з позовною заявою до Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 803875,73 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності; судові витрати просило покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з 01.02.2020 по 30.09.2020 земельна ділянка площею 0,3967 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) по просп. Людвіга Свободи ріг просп. Перемоги у м. Харкові використовувалася спільним українсько-американським підприємством "Європоль" у формі ТОВ без документів, що посвідчують право власності або право користування нею.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто зі Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,3967 га по просп. Людвіга Свободи, ріг просп. Перемоги у м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) в сумі 754 906,82 грн. В частині заявлених до стягнення позовних вимог в розмірі 48968,91 грн. - відмовлено. Стягнуто зі Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Харківської міської ради судовий збір в сумі 11323,61 грн.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що станом на 09.11.2020 земельна ділянка не була передана (повернута) СУАП Європоль ТОВ Харківській міській раді за актом приймання-передачі та фактично перебуває у користуванні СУАП Європоль ТОВ. З огляду на те, що Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, апелянт вважає, що зобов`язання орендаря, які виникли з договору оренди землі - повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі та сплата за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених договором оренди землі продовжують діяти.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 12.04.2021 об 11:00.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів відповідача заперечує, вказує на те, що Харківською міською радою до позовної заяви було надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:14:009:0076 площею 0,3967 га по просп. Л. Свободи, ріг просп. Перемоги у м. Харкові припинено 31.01.2020 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 22.01.2020 №07/20. Підставою, з якою Закон України Про оренду землі пов`язує припинення дії договору, є, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Отже, скаржником невірно тлумачаться норми законодавства в частині визначення підстав припинення правочину. З огляду на викладене, позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У судове прибули представники сторін та висловили свої позиції по апеляційній скарзі.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Харківською міською радою та Спільним українсько-американським підприємством "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 28.11.2014 року укладено договір оренди землі, а саме: земельної ділянки комунальної форми власності кадастровий номер 6310136300:14:009:0076, загальною площею 0,3967 га, розташованої за адресою: м. Харків, просп. Л.Свободи, ріг просп. Перемоги, зареєстрований в ДРРП 22.01.2015, номер запису про інше речове право 8513112.

Відповідно до п. 8 Договору, з урахуванням додаткової угоди до Договору від 16.02.2016, реєстрація змін до ДРРП здійснена 23.02.2016, визначено, що договір укладено строком до 31.12.2017 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

У відповідності до сертифікату серія ІУ №165161961780 від 14.07.2016, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта: "Завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва під торговельний центр за адресою: м. Харків, просп. Л. Свободи, ріг просп. Перемоги м. Харків" проектній документації та підтверджено готовність його до експлуатації.

Підпунктом а п. 37 договору передбачено, що дія договору припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Підпунктом и п. 31 договору передбачено, що при передачі земельної ділянки орендодавцю до підписання акту прийому-передачі орендар зобов`язується привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан.

Приймаючи до уваги той факт, що об`єкт нерухомого майна прийнято до експлуатації 14.07.2016, Договір припинив дію 14.07.2016.

Згідно з п.21 договору, після припинення дії договору орендар за актом приймання-передачі повертає орендодавцеві ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання - передачі.

Станом на 09.11.2020 року земельна ділянка відповідачем не була передана Харківській міській раді за актом приймання-передачі та фактично перебуває у користуванні СУАП "Європоль" у формі ТОВ, що підтверджується наданими до позовної заяви актом обстеження земельної ділянки від 10.09.2020 та інформацією з ДРРП від 19.10.2020 про право власності на нежитлову будівлю літ. "А-5" по просп. Перемоги, 61-Ж, яка на праві приватної власності належить відповідачу та розташована на земельній ділянці.

Факт неповернення спірної земельної ділянки позивачу відповідачем не заперечується.

Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.09.2020 № 223389488 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-5" (торговельний центр) загальною площею 10406 кв.м. по просп. Перемоги, 61-Ж зареєстроване за спільним українсько-американським підприємством "Європоль" у формі ТОВ на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 07.07.2016; сертифікату від 14.07.2016 серії ІУ № 165161961780; технічного паспорту від 05.05.2016 № 90058; договору купівлі-продажу № 528.

Здійсненими заходами самоврядного контролю встановлено, що нежитлова будівля літ. "А-5" розташована на земельній ділянці площею 0,3967 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) по просп. Людвіга Свободи ріг просп. Перемоги у м. Харкові.

Обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка площею 0,3967 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) по просп. Людвіга Свободи ріг просп. Перемоги у м. Харкові використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Підтвердженням факту того, що земельна ділянка використовується саме для експлуатації та обслуговування об`єкту нерухомості є той факт, що право власності на літ. "А-5" зареєстровано 08.12.2015 на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 07.07.2016 та сертифікату, виданого ДАБІ України від 14.07.2016.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 01.07.2020 № НВ-0005175602020 земельна ділянка по просп. Людвіга Свободи ріг просп. Перемоги у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:14:009:0076 сформована як об`єкт цивільних прав 30.12.2011; площа земельної ділянки 0,3967 га; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код ЦВПЗ 03.07); вид використання - для завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництвом під торговельний центр (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Відповідно до вказаного витягу з Державного земельного кадастру речові права на зазначену земельну ділянку за спільним українсько-американським підприємством "Європоль" у формі ТОВ станом на дату звернення позивача до суду не зареєстровані.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.09.2020 № 223392362 на земельну ділянку площею 0,3967 га з кадастровим номером 6310136300:14:009:0076 по просп. Людвіга Свободи ріг просп. Перемоги у м. Харкові проведена державна реєстрація припинення права оренди за СУАП "Європоль" у формі ТОВ 31.01.2020 на підставі акту приймання-передачі спірної земельної ділянки від 22.01.2020 № 07/20 до земель запасу міста.

У позовній заяві позивач вказує про те, що у період з 01.02.2020 по 30.09.2020 земельна ділянка площею 0,3967 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) по просп. Людвіга Свободи ріг просп. Перемоги у м. Харкові використовувалася спільним українсько-американським підприємством "Європоль" у формі ТОВ без документів, що посвідчують право власності або право користування нею.

За твердженнями позивача, розрахунок розміру безпідставно збережених СУАП "Європоль" у формі ТОВ коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3967 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) від 26.06.2020 №4572, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області від 18.08.2020 №16866/9/20-40-04-03-17 СУАП "Європоль" у формі ТОВ значиться платником орендної плати в Шевченківському районі, але за 2020 рік декларацію не надано.

Періодом, за який звертається міською радою стягнення з СУАП "Європоль" у формі ТОВ за використання вказаної земельної ділянки є період з 01.02.2020 по 30.09.2020, проте стягнення проводиться за 7 місяців, оскільки за березень місяць 2020 року нарахування безпідставно збережених коштів міською радою не здійснюється з огляду на приписи Закону України від 02.04.2020 року № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби", відповідно до положень якого плата за землю не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року, про що, також, вказано позивачем у позові.

Позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує наявністю підстав для застосування інституту кондикційних зобов`язань, передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України, у зв`язку з використанням спірної земельної ділянку без здійснення плати за її використання та без державної реєстрації речових прав на неї у порядку, встановленому ст. 125 Земельного кодексу України, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статями 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до приписів ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з пунктом "д" ч.1 ст. 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує наявністю підстав для застосування інституту кондикційних зобов`язань, передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України, обґрунтованість застосування яких підтверджується правовими висновками Верховного Суду, визначених у постанові Великої Палати Верхового Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, яка прийнята за результатами розгляду подібних правовідносин.

У пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

У апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що у відповідності до п.37 Договору від 28.11.2014, ст. 31 ЗУ "Про оренду землі" дія договору припиняється у разі, в тому числі, закінчення строку на який його було укладено. За твердженнями відповідача, приймаючи до уваги той факт, що об`єкт нерухомого майна прийнято до експлуатації 14.07.2016, договір припинив дію саме 14.07.2016. У відповідності до п.21 договору після припинення дії договору орендар за актом приймання-передачі повертає орендодавцеві ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання - передачі. Станом на 09.11.2020 року земельна ділянка відповідачем не була передана Харківській міській раді за актом приймання-передачі та фактично перебуває у користуванні СУАП "Європоль" у формі ТОВ, що підтверджується наданими до позовної заяви актом обстеження земельної ділянки від 10.09.2020 та інформацією з ДРРП від 19.10.2020 про право власності на нежитлову будівлю літ. «А-5» по просп. Перемоги, 61-Ж, яка на праві приватної власності належить відповідачу та розташована на земельній ділянці.

З огляду на вказані обставин, відповідач вважає, що зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору. Сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку. Тобто, на думку відповідача, незважаючи на той факт, що дія договору від 28.11.1014 припинилась 14.07.2016, зобов`язання з передачі орендарем орендодавцю орендованої земельної ділянки згідно п.21 договору, ст. 34 ЗУ "Про оренду землі" та з внесення плати за землю за період з 15.07.2016 по 09.11.2020 не припинені, а між сторонами, станом на дату подання позову, існують зобов`язальні правовідносини, що виникли на підставі договору оренди від 28.11.2014.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав, що повернення за актом приймання-передачі земельної ділянки не відбулося, тому зобов`язання відповідача щодо оплати вартості користування земельною ділянкою у розмірі, визначеному договором у розмірі - 61596,12 грн. на рік - не припинились.

Колегія суддів ставиться критично до вказаних тверджень відповідача з огляду на таке.

Харківською міською радою до позовної заяви було надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:14:009:0076 площею 0,3967 га по просп. Л. Свободи, ріг просп. Перемоги у м. Харкові припинено 31.01.2020 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 22.01.2020 №07/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2020 на підставі акту приймання-передачі від 22.01.2020 № 07/20 спірну земельну ділянку передано до земель запасу міста.

Звернувшись до самого акту приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 22.01.2020 № 07/20 вбачається, що він складено в односторонньому порядку у зв`язку з тим, що орендар у встановлений строк не повернув земельну ділянку до земель запасу міста.

Таким чином, у справі № 922/3406/20 встановлено наступні факти: припинненя права оренди у встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень порядку; повернення земельної ділянки до земель запасу міста Харкова; відсутність державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку 6310136300:14:009:076 за будь-якими фізичними або юридичними особами, у тому числі - за відповідачем; неоскарження дій державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації припинення права оренди; неоскарження укладеного акту приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 22.01.2020.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, припинення права оренди, як і його набуття, в силу приписів ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та ст. 125 ЗК України відбувається після його державної реєстрації.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди за вказаним договором було зареєстроване у встановленому порядку. Як наслідок, сторони погодили умови договору, в тому числі, момент, коли договір оренди землі вважається припиненим.

Укладення акту приймання-передачі при цьому законодавством не вимагається як не при передачі земельної ділянки в оренду, так і не при поверненні її до земель запасу міста, а сам по собі акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки є окремим документом, що підтверджує виконання орендодавцем умов договору оренди землі з передачі її в користування орендаря. Так само і складання такого акту в зворотньому порядку слугуватиме засобом підтвердження виконання орендарем свого обов`язку, встановленого п. и) п. 31 договору оренди землі.

При цьому, для визнання договору оренди землі припиненим, укладення такого акту чинним законодавством не вимагається, а підставою, з якою Закон України Про оренду землі пов`язує припинення дії договору, є, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, апелянтом невірно тлумачаться норми законодавства в частині визначення підстав припинення правочину.

Таким чином, у період з 01.02.2020 по 30.09.2020 земельна ділянка площею 0,3967 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) по просп. Людвіга Свободи, ріг просп. Перемоги у м. Харкові використовувалась Спільним українсько-американським підприємством "Європоль" у формі ТОВ без документів, що посвідчують право власності або право користування нею, що, в свою чергу, унеможливлює застосування до спірних правовідносин правових висновків на які посилається відповідач та які вказані вище.

Колегія суддів зазначає, що перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.

Відповідно до ч.2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з п. "е" ч.1 ст. 141 ЗК України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

Отже, за змістом вищевказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Проте, з огляду на приписи ч.2 ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

З огляду на викладене, Спільне українсько-американське підприємство "Європоль" у формі ТОВ як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється, зокрема, міськими радами.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та від 09.04.019 у справі № 922/652/18).

Судом встановлено, що земельна ділянка по просп. Перемоги, 61-Ж з кадастровим номером 6310136300:14:009:0076 сформована як об`єкт цивільних прав.

При здійсненні розрахунків розміру безпідставно збережених землекористу-вачами коштів обґрунтованим є застосування рішень міської ради від 27.02.2008 № 41/08 "Про затвердження Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м. Харкові" та від 03.07.2013 № 1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013", а також наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів".

Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 становить 639,78 грн. і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

З огляду на те, що відповідач у період з 01.02.2020 по 30.09.2020 не сплачував за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, Харківською міською радою був розрахований розмір безпідставно збережених коштів, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності, у формі орендної плати за землю, яка нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування за користування земельною ділянкою.

Положення Харківської міської ради про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові є загальнодоступними та розміщені на офіційному сайті Харківської міської ради. Отже, внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю.

Вказана правова позиція Харківської міської ради узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, та яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати.

Відповідач вказує на те, що у період користування земельною ділянкою СУАП "Європоль" у формі ТОВ щомісячно подавало до Центральної об`єднаної ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Х/о у встановлені законом строки податкові декларації з плати за землю. В тому числі, підприємством подано відповідні декларації за лютий 2020, березень 2020, квітень 2020, травень 2020, червень 2020, липень 2020, серпень 2020, вересень 2020, в яких зазначено розрахунок суми орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6310136300:14:009:0076, площею 0,3967 га.

З поданих декларацій зі сплати за землю вбачається, що СУАП "Європоль" у формі ТОВ у передбачені ПК України строки сплачувалась орендна плата за землю, в тому числі за лютий-жовтень 2020 року у розмірі 48968,91 грн., із розрахунку 5440,99 грн. на місяць.

Відповідачем надані до матеріалів справи належним чином завірені копії податкових декларацій за період з лютого по вересень 2020 року (подані до органів ДПС: за лютий - 19.03.2020; за березень - 17.04.2020; за квітень - 19.05.2020; за травень - 19.06.2020; за червень - 20.07.2020; за липень - 17.08.2020; за серпень - 24.09.2020; за вересень - 19.10.2020), а також відповідачем до відповіді на відзив додавались копії платіжних доручень, завірених банком щодо сплати грошових коштів за користування земельною ділянкою за період з лютого по жовтень 2020 року (а.с. № 162-170).

Зважаючи на вищезазначене, докази, надані відповідачем по справі щодо оплати за землю за період 01.02.2020 по 30.09.2020, суд першої інстанції обгрунтовано прийняв, як такі, що є достатніми і з цих підстав дійшов обгрунтованого висновку про наявність законних підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення позивачем безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності на суму сплачених відповідачем коштів.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стягненню підлягають кошти за вирахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати (803875,73 грн. - 48 968,91 грн., із розрахунку 5440,99 грн. на місяць = 754 906,82 грн.).

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,3967 га по просп. Людвіга Свободи, ріг просп. Перемоги у м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) в сумі 754 906,82 грн., а в частині заявлених до стягнення позовних вимог в розмірі 48968,91 грн. - відмовив.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що скаржником по даній справі всупереч приписів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження доводів, викладених у апеляційній скарзі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом норм права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2021 у справі № 922/3406/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2021 у справі № 922/3406/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.04.2021.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий