Рішення

від 18.02.2021 по справі 922/4301/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4301/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГСВЕТ", м. Херсон до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення 49151,01 грн. за участю представників:

позивача - Олейнікова С.С.

відповідача - Петруніна К.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГСВЕТ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості станом на 22.12.2020 в сумі 49151,01 грн., з яких: 47832,58 грн. - основний борг; 20,83 грн. - пеня; 209,33 грн. - 1% річних від простроченої заборгованості; 1088,27 грн. - індекс інфляції. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №238-06/796 від 02.04.2020 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

28 січня 2021 року судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи по суті на 18.02.2021 о 11:30.

Відповідач, через канцелярію суду 02.02.2021 за вх.№ 2599, надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд вимогу про стягнення основної суми боргу, річних та втрат від інфляції залишити на розсуд суду. Здійснити розподіл витрат зі сплати судового збору, відповідно до розміру задоволених позовних вимог, як того вимагають норми ГПК України. При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що на сьогоднішній день, сума поставленої позивачем, але не оплаченої відповідачем продукції за договором №238-06/796 від 02.04.2020 складає 37865,40 грн., а заборгованість у розмірі 9967,18 грн. утворилась за зовсім іншим договірним листом №201-06-06/779 від 13.05.2020, що підтверджується видатковою накладною № Ю_002973 від 20.05.2020.

Позивач, через канцелярію суду 12.02.2021 за вх.№ 3494, надав відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГСВЕТ" (постачальник) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовник) було укладено договір поставки №238-06/796 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язувався поставити продукцію у власність замовника, а замовник зобов`язувався прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

У відповідності до п.1.3. договору, замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено замовником у формі листа, який включає в себе найменування, кількість та термін поставки продукції з урахуванням строку згідно з пункту 2.1. договору.

Згідно п. 1.2. договору, найменування, номенклатура, кількість та ціна визначається у специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за партію продукції здійснюється замовником шляхом оплати за фактично поставлену продукцію на протязі 60 календарних днів від дня поставки на склад замовника.

Як вбачається з матеріалів справи постачальник здійснив замовнику поставку товару за договором згідно наступних видаткових накладних: №Ю_002236 від 14.04.2020 на суму 5070,00 грн.; №Ю_002688 від 06.05.2020 на суму 25013,40 грн.; №Ю_002962 від 20.05.2020 на суму 2310,00 грн.; №Ю_004313 від 14.07.2020 на суму 5472,00 грн.

Щодо видаткової накладної № Ю_002973 від 20.05.2020 суд зазначає, що поставка партії продукції на суму 9967,18 грн. за вищевказаною накладною була здійснена позивачем за договором поставки №238-06/796 від 02.04.2020, що підтверджується наступним.

Так, поставка партії продукції на суму 9967,18 грн. була відвантажена позивачем в рамках договору поставки №238-06/796 від 02.04.2020 на підставі заявки на постачання №201-06-06/779 від 13.05.2020, що підтверджується рахунком на оплату по замовленню №3097 від 30.04.2020, який містить посилання на договір №238-06/796 від 02.04.2020. Також, вказана партія продукції була отримана представником відповідача - провідним інженером Кучеріна О.В. за довіреністю №473 від 18.05.2020 на отримання цінностей за договором №238- 06/796 від 02.04.2020.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача суми основного боргу за договором у розмірі 47832,58 грн.

Позивач 06.11.2020 направив відповідачу претензію з проханням сплатити заборгованість у строк 30 днів з моменту відправлення даної претензії. Претензія отримана відповідачем 19.11.2020, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копією опису вкладення та копією фіскального чеку УДППЗ "Укрпошта".

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав відповідь на претензію позивача та не сплатив суму основного боргу за договором.

З огляду на наведені обставини позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 47832,58 грн. основного боргу; 20,83 грн. пені; 209,33 грн. 1% річних від простроченої заборгованості та 1088,27 грн. індексу інфляції.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за договором на суму 47832,58 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1% річних у розмірі 209,33 грн. та інфляційних витрат у розмірі 1088,27 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 10.4. договору за порушення строків оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Перевіривши правильність нарахування 1% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що дані нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим 209,33 грн. 1% річних від простроченої заборгованості та 1088,27 грн. індексу інфляції підлягають стягненню з відповідача на користь

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 20,83 грн. пені.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України, прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 10.5. за порушення строку остаточного розрахунку (оплати), передбаченого цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплаті за кожний день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 20,83 грн., суд дійшов висновку, що даний розрахунок є обґрунтованим, у зв`язку з чим сума пені у розмірі 20,83 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, буд. 299, ідентифікаційний код 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГСВЕТ" (73026, м. Херсон, пр. Ушакова, буд. 57, прим. 78, ідентифікаційний код 39115503) 47832,58 грн. основного боргу; 20,83 грн. пені; 209,33 грн. 1% річних від простроченої заборгованості; 1088,27 грн. індексу інфляції та 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГСВЕТ" (73026, м. Херсон, пр. Ушакова, буд. 57, прим. 78, ідентифікаційний код 39115503).

Відповідач - Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, буд. 299, ідентифікаційний код 00213121).

Повне рішення складено "23" лютого 2021 р.

Суддя А.М. Буракова