Ухвала

від 22.02.2021 по справі 904/1754/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 904/1754/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Радіус ЛТД

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2020

у справі № 904/1754/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Радіус ЛТД (далі - ТОВ ВКФ Радіус ЛТД, скаржник, позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Майстер-Профі (далі - ТОВ Завод Майстер-Профі , відповідач)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Аста

про стягнення 379 186,65 грн збитків у розмірі вартості робіт з усунення недоліків та 189 593,33 грн 50% штрафу

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ВКФ Радіус ЛТД 26.01.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 904/1754/20 повністю та залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2020. Крім того, у касаційній скарзі, ТОВ ВКФ Радіус ЛТД просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 904/1754/20.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши матеріали касаційної скарги ТОВ ВКФ Радіус ЛТД у контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

ТОВ ВКФ Радіус ЛТД звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ Завод Майстер-Профі про стягнення 379 186,65 грн збитків у розмірі вартості робіт з усунення недоліків та 189 593,33 грн 50% штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором №18/10-2 від 18.04.2017, а саме невиконання робіт із усунення недоліків протягом встановленого строку і навіть більше ніж зазначено у договорі, позивач просить стягнути з відповідача вартість робіт з усунення таких недоліків та штраф за неналежне виконання зобов`язань. Згідно з рахунком №2 від 11.02.2020 вартість виконання будівельно-ремонтних робіт з "Усунення зауважень, згідно з дефектними актами на облицювання фасаду ангара для повітряного судна з металевих конструкцій аеропорт АТК Южмашавіа ДП ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова м. Дніпро, що здійснюється в 2020 році, складає 379 186,65 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2020 у справі № 904/1754/20 позов задоволено повністю.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 904/1754/20 апеляційну скаргу ТОВ Завод Майстер-Профі задоволено; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2020 у справі № 904/1754/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

ТОВ ВКФ Радіус ЛТД не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 904/1754/20 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове судове рішення, яким залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2020 у справі № 904/1754/20.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів , частина перша статті 17 ГПК України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 становив 2 102,00 гривні.

Предметом позову в даній справі є стягнення 379 186,65 грн збитків у розмірі вартості робіт з усунення недоліків та 189 593,33 грн 50% штрафу, а, відтак, ціна позову у справі № 904/1754/20 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Разом з тим, ТОВ ВКФ Радіус ЛТД у поданій касаційній скарзі належним чином не обґрунтував підставу/підстави, передбачені пунктом 2 частиною третьої статті 287 ГПК України, та не довів, що касаційна скарга або стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; чи/або має виняткове значення для скаржника; чи/або справа становить значний суспільний інтерес тощо.

Натомість ТОВ ВКФ Радіус ЛТД як на підставу для відкриття касаційного провадження посилається лише на підпункт а пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

При цьому слід відзначити, що зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до власного трактування ГПК України та до власного викладення обставин справи стороною по справі та оцінки доказів, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Використання оціночних чинників, як-то: винятковість значення справи для скаржника , суспільний інтерес , значення для формування єдиної правозастосовчої практики , малозначні справи тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як суду права , дану категорію справ.

Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 904/1754/20, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Радіус ЛТД на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 904/1754/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос