Постанова

від 17.02.2021 по справі 127/1557/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 127/1557/14-ц

провадження № 61-3804св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2015 року в складі судді: Волошина С. В., та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2020 року в складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (далі - ПАТ Укрексімбанк , банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 травня 2007 року між АКБ Трансбанк та ТОВ Оспром укладено кредитний договір зі змінами, внесеними додатковими угодами від 17 серпня 2007 року № 1, 10 березня 2009 року № 2, 07 квітня 2009 року № 3, а також додатковими угодами, укладеними між ПАТ Укрексімбанк та ТОВ Оспром від 30 червня і 04 грудня 2009 року, 22 січня, 11 березня, 06 серпня, 30 вересня та 5 листопада 2010 року.

За умовами кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 5 млн грн зі щомісячною сплатою процентів та кінцевим терміном повернення до 28 вересня 2011 року. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором 30 травня 2007 року між АКБ Трансбанк та ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ТОВ Оспром , укладено іпотечний договір, за яким предметом іпотеки є належні відповідачу на праві приватної власності житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 .

08 травня 2009 року між АКБ Трансбанк та ПАТ Укрексімбанк укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором, а 08 липня 2009 року - договір відступлення прав за договором іпотеки. 24 березня 2010 року між ПАТ Укрексімбанк та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 30 травня 2007 року.

Внаслідок невиконання ТОВ Оспром своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 29 травня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 7 782 781,83 грн, з яких 4 000 000 грн - прострочена заборгованість, 2 214 981,20 грн - проценти за користування кредитом, 23 475 грн - комісія, 1 543 326,83 грн - пеня.

ПАТ Укрексімбанк просило:

звернути стягнення на житловий будинок з господарськими спорудами, житловою площею 425,9 кв. м, загальною площею 840,4 кв. м та земельну ділянку під будинком площею 0,1000 га, які розташовані по АДРЕСА_1 , для погашення заборгованості перед ПАТ Укрексімбанк за кредитним договором від 30 травня 2007 року в сумі 7 781 782, 83 грн, визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та початкову ціну предмета іпотеки на прилюдних торгах на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження ;

виселити усіх мешканців, що проживають у житловому будинку зі зняттям їх з реєстраційного обліку;

стягнути судові витрати по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2015 року позов ПАТ Державний експортно-імпортний банк України задоволено частково.

Звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 та перебуває в іпотеці ПАТ Державний експортно-імпортний банк України згідно договору іпотеки № 74307Z2/151109Z93 від 30 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т. М. (за реєстровим № 3366 від 30.05.2007р.) (з урахуванням внесених до його умов змін та доповнень), а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та складається з: А - житлового будинку, цегла, 425,9 кв. м, Б - погріб з нішею, бетон, № 1-ворота, метал; земельну ділянку, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ Державний експортно-імпортний банк України за кредитним договором № 74309К6/151109К29/2088 від 30 травня 2007 року в сумі 5 517 377, 57 грн, з яких: 4 000 000 грн. - заборгованість за основним боргом; 879 974,22 грн. - заборгованість по відсоткам; 11 325,00 грн. - заборгованість по комісії за управління кредитом; 626 078,35 грн. - заборгованість по пені.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, з урахуванням того, що початкова ціна предмета іпотеки встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій і в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження .

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ Оспром належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконало. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року в справі № 127/12182/13-ц стягнуто з ТОВ Оспром на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України заборгованість по кредитному договору № 74309К6/151109К29/2088 від 30 травня 2007 року в розмірі 5 517 377,57 грн., з яких: 4 000 000 грн. - основний борг, 879 974,22 грн - відсотки, 11 325 грн - комісія за управління кредитом, 626 078,35 грн - пеня, а також судовий збір, а отже реальна заборгованість по вказаному кредитному договору встановлена рішенням суду, яке ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2015 року, залишено без змін. Тому визначаючи розмір заборгованості в рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, суд вважав, що у боржника перед банком наявний розмір заборгованості у тому розмірі, що встановлено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року, а не у розмірі, який зазначено у позовній заяві позивача та наданих письмових уточненнях до позову. Відповідно до положень статті 39 Закону України Про іпотеку реалізація майна за рішенням суду може проводитися шляхом проведення прилюдних торгів. Тому вимога щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є доведеною. Початкова ціна продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації має бути встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Суд першої інстанції вказав, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України Про іпотеку підлягають застосуванню як положення статті 40 Закону України Про іпотеку , так і норма статті 109 ЖК Української РСР. Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Такий висновок зробив Верховний Суд України у своїй постанові від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15. Відповідачу по справі та іншим зареєстрованим за вказаною адресою особам інше постійне житло не надається, незважаючи на те, що іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Як наслідок позовні вимоги в частині виселення мешканців будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 до задоволення не підлягають, оскільки представником позивача не спростовано позицію представників відповідача, що у мешканців будинку, немає іншого житлового приміщення де б вони могли проживати.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ Державний експортно-імпортний банк України задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2015 року в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ПАТ Державний експортно-імпортний банк України до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 та перебуває в іпотеці ПАТ Державний експортно-імпортний банк України , згідно договору іпотеки № 74307Z2/151109Z93 від 30 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М., реєстровий № 3366 від 30 травня 2007 року, з урахуванням внесених до його умов змін та доповнень, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, житловою площею 425,9 м2, загальною площею 840,4 м2 та складається з: А - житлового будинку, цегла, 425,9 м2, Б - погріб з нішею, бетон, № 1 - металеві ворота; земельну ділянку, площею 0,1000 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ Державний експортно-імпортний банк України за кредитним договором № 74309К6/151109К29/2088 від 30 травня 2007 року в сумі 7 781 782,83 грн, з яких: 4 000 000 грн - основного боргу за тілом кредиту; 2 214 981,2 грн - заборгованості за процентами; 23 475 грн - заборгованості зі сплати комісії за управління; 1 543 326, 63 грн - пеня.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що унаслідок невиконання ТОВ Оспром своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість. Підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є порушення зобов`язань з боку боржника. Оскільки факт невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору достовірно встановлений, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості кредитним договором № 74309К6/151109К29/2088 від 30 травня 2007 року. Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції вважав, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року у справі № 127/12183/13-ц. Однак такий висновок суду першої інстанції помилковий, адже постановою Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року скасовано, а провадження у справі № 127/12183/13-ц закрито, оскільки розгляд справи віднесено до компетенції господарського суду. За клопотанням ОСОБА_1 у справі було проведено судово-економічну експертизу за результатами якої складено висновок експерта № 2/2/2017 від 22 грудня 2017 року. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2019 року висновок експерта №2/2/2017 від 22 грудня 2017 року визнано таким, що викликає сумніви у його правильності та за клопотанням ОСОБА_1 призначено у справі повторну судово-економічну експертизу. Однак, ОСОБА_1 не оплатила повну вартість повторної судово-економічної експертизи, тому експертиза у справі не проведена.

Апеляційний суд вказав, що рішенням господарського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року по справі № 902/326/16 позовні вимоги ПАТ Державний експортно-імпортний банк України до ТОВ Оспром , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , задоволено частково, стягнуто з ТОВ Оспром на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України заборгованість за кредитним договором № 74309К6/151109К29/2088 від 30 травня 2007 року в розмірі: 4 000 000 грн - основного боргу за тілом кредиту; 6 348 899, 22 грн - заборгованості за процентами за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2018 року; 11 325, 00 грн - заборгованості зі сплати комісії за управління, нарахованої за період з 01 жовтня 2010 року по 27 грудня 2011 року; 358 684,93 грн - 3% річних, нарахованих за прострочення заборгованості по сплаті тіла кредиту за період з 11 квітня 2015 року по 06 квітня 2018 року; 2 233 534, 20 грн. - інфляційні втрати, нараховані за прострочення заборгованості по сплаті тіла кредиту за період з 11 квітня 2015 року по 28 лютого 2018 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення Господарського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року набрало законної сили та судом видано наказ на виконання цього рішення. Розмір заборгованості за кредитним договором встановлений на підставі рішення суду у господарській справі, яке набрало законної сили, та в силу вимог статті 82 ЦПК України є преюдиційним для розгляду цієї справи. Ураховуючи вказані обставини та виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів зробила висновок, що слід звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 74309К6/151109К29/2088 від 30 травня 2007 року в розмірі визначеному позивачем, з урахуванням уточнених позовних вимог, а саме: 7 781 782,83 грн, з яких: 4 000 000 грн - основного боргу за тілом кредиту; 2 214 981,2 грн - заборгованості за процентами; 23 475 грн - заборгованості зі сплати комісії за управління; 1 543 326, 63 грн - пеня. За таких обставин, колегія суддів вважала, що рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки слід скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення.

Апеляційний суд зазначив, що в частині позовних вимог про виселення рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. У спірному будинку зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 6-39цс15, від 25 листопада 2015 року № 6-1061цс15, від 03 лютого 2016 року № 6-1449цс15 та від 21 грудня 2016 року № 6-1731цс16. Установивши, що в іпотеку передано житловий будинок та земельну ділянку, яка є власністю відповідача, тобто придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові в частині виселення ОСОБА_1 та усіх мешканців, що проживають у житловому будинку зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

Аргументи учасників справи

У лютому 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просить: скасувати оскаржені рішення в частині звернення стягнення на нерухоме майно, шо належить ОСОБА_1 та перебуває в іпотеці ПАТ Державний експортно-імпортний банк України , згідно договору іпотеки № 743077,2/151109793 від 30 травня 2007 року та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що: судом апеляційної інстанції рішення в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором прийнято необґрунтовано, без надання правової оцінки всім обставинам справи, сума боргу за кредитним договором судами першої, ні апеляційної інстанції на підставі первинних документів взагалі не встановлювалась. Рішенням господарського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року стягнуто ТОВ Оспром заборгованість в розмірі 12 952 442,00 грн, яка судом встановлена за інший період, ніж за той період, за який банк пред`явив позов у даній справі.Суд апеляційної інстанції фактично взагалі не дослідив правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідно до уточнених позовних вимог станом на 29 травня 2013 року та прийняв рішення на підставі рішення суду, яке не можна вважати преюдиційним для даної справи. Отже, суд апеляційної інстанції порушив норми статті 82 ЦПК України, яка в даному випадку не підлягала застосуванню. Судом першої інстанції було порушено норми статті 213 ЦПК України (в редакції, на дату прийняття рішення суду першої інстанції) внаслідок не встановлення в даній справі суми боргу за кредитним договором на підставі первинних документів.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та визначення способу реалізації предмета іпотеки. В іншій частині судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються, а тому не переглядаються.

У липні 2020 року банк надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що вимоги касаційної скарги є безпідставними. Зазначає, що постанова апеляційного суду була прийнята з урахуванням правових висновків Господарського суду Вінницької області, викладених в рішенні від 21 серпня 2019 року по справі № 902/326/16 за позовом банку до ТОВ Оспром про стягнення боргу за кредитним договором. Отже, апеляційним судом при прийнятті рішення були враховані всі обставини, які теоретично та практично мали відношення до інтересів ТОВ Оспром , що виключає порушення будь-яких прав ТОВ Оспром постановою апеляційного суду. Як в ході розгляду справи в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного провадження банком надавались до суду документи, які підтверджували наявність та розмір заборгованості за даними бухгалтерського обліку банку (в тому числі документи первинного обліку) та були досліджені судами відповідно до вимог процесуального закону. Рішенням господарського суду підтверджено як арифметичну правильність, так і відповідність законодавству України дій банку по нарахуванню заборгованості, яка обліковується на балансі банку, а отже і відповідних позовних вимог до ТОВ Оспром (як позичальника та основного боржника) та. відповідно як наслідок, і до ОСОБА_1 (як майнового поручителя). Рішення господарського суду набрало законної сили 23 жовтня 2019 року та є чинним на сьогоднішній день. Воно є обов`язковим для виконання усіма суб`єктами суспільних відносин та органами державної влади згідно Конституції України. Згідно Рішення господарського суду, окрім іншого, було стягнуто на користь Банку проценти, нараховані за загальний період заборгованості 01 липня 2010 року по 31 березня 2018 року. Ствердження відповідача, що рішення господарського суду (яке набуло законної сили) було хронологічно ухвалене після рішення суду (яке не набуло законної сили) та з огляду на це не має преюдиціального значення для цивільної справи, не витримує жодної критики, як з точки зору правової логіки, так і з огляду на зміст правової норми, передбаченої частиною четвертою статті 82 ЦПК України, а також обставин справи. Водночас, враховуючи той факт, що в правильній по суті постанові апеляційного суду була допущена помилка в частині визначення розміру комісії, яка підлягає стягненню на користь банку, керуючись ст.412 ЦПК України, вважаємо за можливе та доцільне внесення змін до резолютивної частини постанови апеляційного суду, а саме: зазначення розміру комісії, яка підлягає стягненню на користь Банку - на рівні її 350 грн, з відповідним коригуванням загальної суми боргу, що підлягає стягненню на користь банку в бік зменшення та визначення його розміру на рівні 7 769 657,83 грн.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2020 року відмовлено.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 травня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2020 року задоволено та зупинено виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2020 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 30 травня 2007 року між АКБ Трансбанк та ТОВ Оспром укладено кредитний договір зі змінами, внесеними додатковими угодами від 17 серпня 2007 року № 1, 10 березня 2009 року № 2, 07 квітня 2009 року № 3, а також додатковими угодами, укладеними між ПАТ Укрексімбанк та ТОВ Оспром від 30 червня і 04 грудня 2009 року, 22 січня, 11 березня, 06 серпня, 30 вересня та 5 листопада 2010 року.

За умовами цього договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 5 млн грн зі щомісячною сплатою процентів та кінцевим терміном повернення до 28 вересня 2011 року.

ТОВ Оспром отримало кредит в сумі 4 000 000 грн з яких: 3 655 000 грн - перший транш, 345 000 грн - другий транш.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором 30 травня 2007 року між АКБ Трансбанк та ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ТОВ Оспром , укладено іпотечний договір, за яким предметом іпотеки є належні відповідачу на праві приватної власності житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 .

08 травня 2009 року між АКБ Трансбанк та ПАТ Укрексімбанк укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором, а 08 липня 2009 року - договір відступлення прав за договором іпотеки. 24 березня 2010 року між ПАТ Укрексімбанк та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 30 травня 2007 року.

Забезпеченням виконання зобов`язання є житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 , які належать відповідачу на праві приватної власності.

За умовами кредитного договору позичальник зобов`язувався погасити кредит в строк визначений умовами договору, згідно з графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника; сплачувати проценти у розмірі, в строки та на умовах, визначених договором; сплачувати комісію за управління кредитом в розмірах та в строки, визначенні договором; у разі невиконання зобов`язань сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Унаслідок невиконання ТОВ Оспром своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість.

При визначенні розміру заборгованості за кредитним договором, у рахунок погашення якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції вказав, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року у справі № 127/12183/13-ц вирішено стягнути з ТОВ Оспром на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ПАТ Укрексімбанк у м. Вінниці заборгованість за кредитним договором а саме: 4 000 000, 00 грн - основний борг, 879 974, 22 грн - відсотки, 11 325, 00 грн - комісія за управління кредитом, 626 078, 35 грн - пеня.

Суд апеляційної інстанції встановив, що постановою Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року було скасовано, а провадження у справі № 127/12183/13-ц закрито, оскільки розгляд справи віднесено до компетенції господарського суду.

За клопотанням ОСОБА_1 у справі було проведено судово-економічну експертизу за результатами якої складено висновок експерта № 2/2/2017 від 22 грудня 2017 року. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2019 року висновок експерта №2/2/2017 від 22 грудня 2017 року визнано таким, що викликає сумніви у його правильності та за клопотанням ОСОБА_1 призначено у справі повторну судово-економічну експертизу. ОСОБА_1 не оплатила повну вартість повторної судово-економічної експертизи, тому експертиза у справі не проведена.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року по справі № 902/326/16 позовні вимоги ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ПАТ Укрексімбанк у м. Вінниці до ТОВ Оспром , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , задоволено частково, стягнуто з ТОВ Оспром на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ПАТ Укрексімбанк в м. Вінниці заборгованість за кредитним договором № 74309К6/151109К29/2088 від 30 травня 2007 року в розмірі: 4 000 000 грн - основного боргу за тілом кредиту; 6 348 899, 22 грн - заборгованості за процентами за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2018 року; 11 325, 00 грн - заборгованості зі сплати комісії за управління, нарахованої за період з 01 жовтня 2010 року по 27 грудня 2011 року; 358 684, 93 грн - 3% річних, нарахованих за прострочення заборгованості по сплаті тіла кредиту за період з 11 квітня 2015 року по 06 квітня 2018 року; 2 233 534, 20 грн. - інфляційні втрати, нараховані за прострочення заборгованості по сплаті тіла кредиту за період з 11 квітня 2015 року по 28 лютого 2018 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року набрало законної сили та судом видано наказ на виконання цього рішення.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 1 частини першої статті 39 Закону України Про іпотеку вказано, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Згідно частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) зазначено, що: відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції .

У справі, яка, переглядається, встановлено, що:

суд першої інстанції при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором, у рахунок погашення якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, послався на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року у справі № 127/12183/13-ц;

суд апеляційної інстанції при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором, у рахунок погашення якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, послався на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року по справі № 902/326/16.

Апеляційний суд при скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні нового рішення послався на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року по справі № 902/326/16, що виникли після ухвалення рішення суду першої інстанції. Однак такі обставини не існували на момент розгляду справи в суді першої інстанції, не впливали на оцінку законності чи обґрунтованості його рішення апеляційним судом, а тому не могли бути і підставою скасування рішення суду першої інстанції при апеляційному перегляді. Тому апеляційний суд не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, доводів та вимог апеляційної скарги. За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та визначення способу реалізації предмета іпотеки.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) колегія суддів вважає, що: постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята без додержання норм процесуального права; касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати; передати справу в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та визначення способу реалізації предмета іпотеки на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Оскільки оскаржена постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, то підстави для поновлення її виконання відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2020 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визначення способу реалізації предмета іпотеки скасувати.

Передати справу № 127/1557/14-ц в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визначення способу реалізації предмета іпотеки на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції у скасованій частині постанова Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2020 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук