Постанова

від 22.02.2021 по справі 826/11728/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11728/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Сорочка Є.О., при секретарі Марчук О.О., розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.05.2018 №0008262200 та від 19.02.2018 №0001464208.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2019 без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 скасовано, адміністративну справу №826/11728/18 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі Офіс великих платників податків Державної податкової служби, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПАТ "Українська залізниця" складено акт 26.01.2018 № 112/28-10-42-08/40075815 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства України Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Тест-Ордер" (код ЄДРПОУ 38604002) за період 2013-2016 р.р., щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та інших обов`язкових платежів" (надалі також - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 527 710, 00 грн.;

- пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період грудень 2015 - 2016 року, в сумі 473501,77 грн. всього, в тому числі за періоди: - грудень 2015 року - 150909, 00 грн.; - лютий 2016 року - 265454, 00 грн., березень 2016 року - 57139, 00 грн.

На підставі вказаного акта контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 лютого 2018 року:

- №0001474208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 527710 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 263855 грн.;

- №0001464208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 473502 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 236751 грн.

За результатами адміністративного оскарження Державна фіскальна служба України рішенням від 26.04.2018 №14964/6/99-99-11-01-02-25 частково скасувала податкове повідомлення-рішення від 19.02.2018 №0001474208 та залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 19.02.2018 №0001464208.

З урахуванням висновків рішення від 26.04.2018 №14964/6/99-99-11-01-02-25 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.05.2018 №0008262200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 527710, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 182364,00 грн.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що роблячи висновки стосовно того, що позивачем не було надано всіх первинних документів, які підтверджують здійснення операцій між суб`єктами господарювання (податкових накладних, що підтверджують правомірність формування суми податкового кредиту, копій договору поставки від 30.11.2015 №ПЗ/НХ-151947/НЮ, платіжних доручень, видаткових накладних в межах виконання вказаного договору на підтвердження понесених витрат, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що такі, хоч і вилучені в рамках розслідування кримінального провадження, проте досліджувались відповідачем під час здійснення контрольного заходу.

Крім того, суди не навели належного обґрунтування підстав неврахування документів, які надані на підтвердження поставки товару за договорами від 22.05.2015 №НХ-15-366НЮ, від 22.07.2015 №Л/НХ-151680/НЮ, від 10.08.2015 №Л/НХ-151827/НЮ.

Також судами, з огляду на висновки перевірки, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії, не перевірено, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, куди і звідки перевозився товар, де зберігався, чи була у ТОВ "Тест-Ордер" об`єктивна можливість поставити товар з урахуванням часу, місця та наявності відповідних ресурсів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності та правомірності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.07. 2019 у справі №813/6835/14 та постанові від 10.04.2020 у справі №826/24764/15.

Судом встановлено, що між ПАТ "Українська залізниця" та ТОВ "Тест-Ордер" виникли господарські взаємовідносини, які оформлені Договором поставки №Л/НХ-151680/НЮ від 22.07.2015, Договором поставки №Л/НХ-151827/НЮ від 10.08.2015, умовами яких ТОВ "Тест-Ордер", як постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, відповідно до специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору, а ДТГО "Львівська залізниця", як покупець прийняти та оплатити такий товар.

Згідно умов п. 5.1 Договору №Л/НХ-151680/НЮ постачальник здійснює поставку товару на умовах DАР (згідно ІНКОТЕРМС 2010) за реквізитами, зазначеними в заявці покупця (реквізити ВИ "Головний матеріально-технічний склад" ДТГО "Львівська залізниця").

На підтвердження реальності господарський операцій, позивачем було надано суду документи щодо поставки продукції, в т.ч рахунки на оплату, авізо, акти матеріально - технічних цінностей та інші документи супроводжуючої документації, як: картки складського обліку матеріалів, лімітно - забірні картки, акти приймання - передачі матеріалів, оригінал платіжного доручення №1072168 від 23.07.2018 (лише для суду), копію акту Державної фіскальної служби України Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.01.2018 №112/28-10-42-08/40075815, копія рішення від 26.04.2018 №14964/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги, копію листа Державної фіскальної служби України Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 02.05.2018 №18938/10/28-10-42-08-11 про направлення податкового повідомлення-рішення, копію податкового повідомлення-рішення від 02.05.2018 №0008262200, копію розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки ПАТ "Українська залізниця" від 26.01.2018 №112/28-10-42-08/40075815 по податку на прибуток та з урахуванням рішення від 26.04.2018 №14964/6/99-99-11-01-02-25, копію договору поставки від 28.01.2015 №Л/НХ-1573/НЮ, копію договору поставки від 22.07.2015 №Л/НХ-151680/НЮ, копію додатку №1 до Договору поставки від 22.07.2015 №Л/НХ-151680/НЮ, копію додаткової угоди від 24.12.2015 №1 до Договору поставки від 22.07.2015 №Л/НХ-151680/НЮ, копію додатку №1 (нова редакція) до Договору поставки від 22.07.2015 №Л/НХ-151680/НЮ, копію договору поставки від 10.08.2015 №Л/НХ-151827/НЮ, копію додатку №1 до Договору поставки від 10.08.2015 №Л/НХ-151827/НЮ, копію додаткової угоди від 31.12.2015 №1 до Договору поставки від 13.08.2015 №Л/НХ-151827/НЮ, копію додатку №2 до Договору поставки від 10.08.2015 №Л/НХ-151827/НЮ, копію договору поставки від 22.05.2015, зареєстрованого 03.06.2015 №ОД/НХ- 15-366-НЮ, копію витягу з Єдиного реєстру податкових накладених №1904 на запит від 12.2017 №1904, копію взаєморозрахунку по діючим договорам за період з 01.12.2015 по 11.12.2015, копі податкової накладної від 25.12.2015 №2, копію приймального акту від 25.12.2015 №1/142, копію платіжного доручення від 26.05.2016 №764, копію видаткової накладної №1 від 25.12.2015, копію товаро-транспортної накладної №Р1 від 25.12.2015, копію відомостей про вантаж, копію платіжного доручення №498 від 25.03.2016, копію платіжного доручення №461 від 24.03.2016, копію рахунку на оплату №16 від 23.12.2015, копію рахунку на оплату №17 від 30.12.2015, копію витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №1902 на запит від 02.10.2017 №1902, копію податкової накладної від 14.03.2016 №3, копію приймального акту №1/36 від 14.03.2016, копію видаткової накладної №РН-0000004 від 14.03.2016, копію товарно-транспортної накладної №4 від 14.03.2016, копію взаєморозрахунків по діючих договорах за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, копію платіжного доручення №551 від 01.04.2016, копію рахунку-фактури №СФ-0000004 від 14.03.2016, копію приймального акту №1/41 від 30.03.2016, копію видаткової накладної №5 від 30.03.2016, копію товарно-транспортної накладної №5 від 30.03.2016, копію рахунку на оплату №5 від 30.03.2016, копію журналу-ордеру розрахунків по рахунку №631012 за період з 01.01.2016 по 30.11.2016, копію журналу-ордеру розрахунків по рахунку №631012 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, копію картки складського обліку №658486 004 23.99.12.530 за період від 03.02.2016 до 30.04.2016, копію видаткової накладної №РН-0000003 від 11.03.2016, копію товарно-транспортної накладної №3 від 11.03.2016, копію рахунку №631012 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, копію журналу-ордеру розрахунків рахунок №631012 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, копію видаткової накладної №РН-0000002 від 11.02.2016, копія акту №РН-0000002 від 11.03.2016, копія товарно-транспортної накладної №2 від 11.03.2016, копія витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №299948 на запит від 22.03.2016 №299948.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, що транспортування товару згідно вищевказаних договорів поставки здійснювалося транспортними засобами третіх осіб, що також підтверджується наявними у справі товаро-транспортними накладними. Чинним законодавством України передбачено обов`язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 2а-0870/12052/11.

До того ж, у поясненнях до справи, позивач зазначив, що вся первинна документація надавалася останнім контролюючому органу для перевірки, що також підтверджується актом перевірки. У той же час, станом на момент розгляду даної справи, договір поставки №ПЗ/НХ-151947/НЮ від 30.11.2015 було вилучено правоохоронними органами в межах кримінального провадження № 32016100010000042, що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів та описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді та протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 21.06.2016, а тому вказана первинна документація об`єктивно не могла бути надана суду.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до перевірки було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції. Окрім того, досліджені судом документи містять усі необхідні та обов`язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств, календарні дати, місце відвантаження товару, що, у свою чергу, дає змогу ідентифікувати господарську операцію та коло осіб, які брали у ній участь.

Щодо посилань відповідача на відсутність у постачальника позивача матеріально-виробничих та/або трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника ПДВ покупця права на податковий кредит, то суд зазначає на наступне.

Юридична особа не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

Норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у акті перевірки не встановлені, також відповідачем не надані суду жодні докази щодо узгоджених дій позивача з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що позивач міг знати про порушення, які вчиняються його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 по справах № 802/1853/16-а, № 813/1974/17, № 813/1766/17.

Європейський суд з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, відповідачем не було надано вироку у кримінальній справі чи рішення суду щодо фіктивної діяльності ТОВ "Тест-Ордер" або фіктивності укладених правочинів, натомість у своїх пояснення до справи, представник позивача зазначив, що кримінальне провадження № 32016100010000042 закрито за відсутності складу кримінального порушення, згідно вимог п. 2, ч. 1, ст. 284 КПК України.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 по справі № 826/18952/14 зазначив, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.05.2018 №0008262200 та від 19.02.2018 №0001464208.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Г.В.Земляна

суддя Є.О.Сорочко