Ухвала

від 23.02.2021 по справі 640/13941/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 640/13941/20

адміністративне провадження № К/9901/4321/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігаторспецбуд" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі №640/13941/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігаторспецбуд" до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа - Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати бездіяльність ГУ ДКСУ у місті Києві протиправною;

- зобов`язати КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно подати до ГУ ДКСУ у місті Києві акти виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідок за формою № КБ-3 на загальну суму: 12 271 309,27 грн у тому числі ПДВ з метою підтвердження належного виконання зобов`язань по відпрацюванню авансів та їх закриття в рамках Договору генпідряду від 24 жовтня 2017 року №24/10-2017;

- зобов`язати ГУ ДКСУ у місті Києві прийняти та зареєструвати надані КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) акти виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідок за формою № КБ-3 на загальну суму: 12 271 309,27 грн , у тому числі ПДВ , в рамках Договору генпідряду від 24 жовтня 2017 року №24/10-2017 та підтвердити факт належного виконання зобов`язання по відпрацюванню авансів та їх закриття в повному обсязі, отриманих 7 грудня 2018 року у розмірі: 12 091 400 грн у тому часлі ПДВ;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві від 20 липня 2020 року №4з/08 про призупинення операцій з бюджетними коштами по рахунку КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2020 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно подати до ГУ ДКСУ у місті Києві акти виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідок за формою № КБ-3 на загальну суму: 12 271 309,27 грн , у тому числі ПДВ , з метою підтвердження належного виконання зобов`язань по відпрацюванню авансів та їх закриття в рамках Договору генпідряду від 24 жовтня 2017 року № 24/10-2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо прийняття та врахування складених ТОВ Навігаторспецбуд актів виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідок за формою № КБ-3 на суму авансових коштів: 3 781 196,30 (лише в частині придбання матеріалів), та погашення авансових коштів не у повному обсязі (12 091 400 грн) в рамках договору Генпідряду від 24 жовтня 2017 року №24/10-2017, укладеного між ТОВ Навігаторспецбуд та КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві від 20 липня 2020 року №4з/08 про призупинення операцій з бюджетними коштами по рахунку КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігаторспецбуд" 9 лютого 2021 року звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").

У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №640/13941/20 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновком суду апеляційної інстанції щодо застосування норм законодавства.

За таких обставин, оскільки пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами а - г цієї правової норми, проте позивачем таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Водночас, Суд наголошує, що посилання на відповідний підпункт пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має обов`язково наводитись у поєднанні із зазначенням підстави, передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України.

Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені також передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт цієї статті.

Обґрунтування підстав касаційного оскарження зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої інстанції рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Одночасно, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігаторспецбуд" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі №640/13941/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігаторспецбуд" до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа - Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язати вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

……………………………

……………………………

……………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду