Рішення

від 17.02.2021 по справі 336/6455/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

336/6455/18

2/336/46/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,з участю секретаря судового засідання Аксьонової О.А.,розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант (далі ТДВ СК Мотор-Гарант )про стягнення матеріальної шкоди,завданої ДТП

за участю сторін та їх представників :

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Кузьмінова Д.О.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Дорогих С.Л.

представника відповідача ТДВ СК Мотор-Гарант Сєдової П.І.,-

Встановив:

В жовтні 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом,в якому зазначає,що 17.06.2018 р.приблизно о 18.20 год. ОСОБА_2 ,керуючи автомобілем FIAT DUCATO р.н. НОМЕР_1 ,на 465 км+380 м.автошляху Н-08(Запоріжжя-Дніпро),внаслідок порушення п.10.1 Правил дорожнього руху,допустив зіткнення з автомобілем TOYOTA Prius р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 ,якому зазначений автомобіль належить на праві власності.

Відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення,проте останній не притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення,передбаченого ст.124 КУпАП за спливом строків накладення адміністративного стягнення через невиправдане зволікання працівників поліції з направленням матеріалів справи про адміністративне правопорушення до належного суду.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТДВ СК Мотор-Гарант згідно полісу серії АМ № 003251078,страховик був своєчасно повідомлений про настання страхового випадку та завдання матеріальної шкоди з вини застрахованої особи.

30.06.2018 р.на замовлення позивача ТОВ Клевер Експерт здійснено оцінку вартості матеріального збитку,заподіяної власнику автомобіля TOYOTA Prius р.н. НОМЕР_2 ,згідно висновків якого вартість матеріального збитку становить 76 099 гр.16 коп.,вартість відновлювального ремонту складає 170 821 гр.07 коп.

Умовами полісу серії АМ № 003251078 встановлено франшизу 1000 гр., ліміт відповідальності страховика за шкоду,спричинену майну,складає 100 000 гр.,що покриває суму матеріальної шкоди з урахуванням зносу 76099 гр.16 коп.,різниця розміру вартості відновлювального ремонту 94721 гр.91 коп. підлягає стягненню з заподіювача шкоди ОСОБА_2 .

Посилаючись на ці обставини,позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 грошову суму 94721 гр.91 коп.,з відповідача ТДВ СК Мотор-Гарант стягнути грошову суму 76099 гр.16 коп.,понесені судові витрати.

Відповідачем ТДВ СК Мотор-Гарант був наданий відзив на позов ,за змістом якого страховиком було визнано страховим випадком подію ДТП,яка сталася 17.06.2018 р.за участю керованого ОСОБА_2 автомобіля FIAT DUCATO р.н. НОМЕР_1 ,та внаслідок якого отримав технічні пошкодження автомобіль позивача TOYOTA Prius р.н. НОМЕР_2 .На підставі Страхового акту від 10.12.2018 р.та наказу № 820 від 11.12.2019 р.,здійснено страхову виплату власнику пошкодженого транспортного засобу TOYOTA Prius р.н. НОМЕР_2 у розмірі вартості матеріального збитку 76099 гр.,витрат на послуги евакуатора 700 гр.,за вирахуванням ПДВ 6765 гр.85 коп.та франшизи 1000 гр.,а всього 69033 гр.31 коп.

З посиланням на те,що ТДВ СК Мотор-Гарант не порушувало прав позивача на отримання страхової виплати,відповідач не визнав заявлений до нього позов та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідачем ОСОБА_2 був наданий відзив на позов,у якому він заперечив проти пред`явлених до нього вимог та посилався на те,що сума завданого позивачу реального матеріального збитку із урахуванням зносу транспортного засобу TOYOTA Prius р.н. НОМЕР_2 не перевищує ліміт відповідальності страховика,з якого і підлягає стягненню,тому вважає,що є неналежним відповідачем.

У вступному слові позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кузьмінов Д.В.позов до ОСОБА_2 підтримали з наведених вище підстав,наголосивши на тому,що вина ОСОБА_2 у ДТП та розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди доведені належними допустимими доказами,які відповідачем під час розгляду справи не спростовані.

Позов до ТДВ СК Мотор-Гарант позивач не підтримав,пояснивши,що вже після звернення до суду з цим позовом він отримав від страховика відшкодування матеріального збитку 76099 гр.,витрат на послуги евакуатора 700 гр.,за вирахуванням ПДВ 6765 гр.85 коп.та франшизи 1000 гр.,а всього 69033 гр.31 коп. Просить суд на підставі ч.3 ст.142 ЦПК України стягнути з ТДВ СК Мотор-Гарант на його користь судовий збір,сплачений при подачі позову.

У вступному слові представник відповідача ТДВ СК Мотор-Гарант пояснила,що страховиком у добровільному порядку були задоволені вимоги ОСОБА_3 щодо виплати страхового відшкодування у межах ліміту відповідальності страховика за шкоду,спричинену майну, що покриває суму матеріальної шкоди з урахуванням зносу 76099 гр.16 коп.,витрати на послуги евакуатора,за винятком франшизи та ПДВ.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у вступному слові заперечували проти позову з тих підстав,що вина ОСОБА_2 у ДТП не доведена,а заявлені вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у межах ліміту відповідальності страховика за шкоду,спричинену майну,належить пред`являти до ТДВ СК Мотор-Гарант ,в частині відшкодування вартості відновлювального ремонту вимоги позивача вважає заявленими необґрунтовано,без урахування зносу пошкодженого автомобіля.

Всебічно вивчивши обставини справи,заслухавши усні пояснення представників учасників справи,дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку,що позов заявлений обґрунтовано,підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до приписів ст.2 ЦПК України ,завданнями цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Також згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року.

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено та перевірено доказами,що 17.06.2018 р.приблизно о 18.20 год. ОСОБА_2 ,керуючи автомобілем FIAT DUCATO р.н. НОМЕР_1 ,на 465 км+380 м.автошляху Н-08(Запоріжжя-Дніпро),внаслідок порушення п.10.1 Правил дорожнього руху,допустив зіткнення з автомобілем TOYOTA Prius р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 ,якому зазначений автомобіль належить на праві власності.

Відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення,проте останній не притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення,передбаченого ст.124 КУпАП за спливом строків накладення адміністративного стягнення.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТДВ СК Мотор-Гарант згідно полісу серії АМ № 003251078,страховик був своєчасно повідомлений про настання страхового випадку та завдання матеріальної шкоди з вини застрахованої особи.

Згідно висновків ТОВ Клевер Експерт від 30.06.2018 р.,вартість матеріального збитку,заподіяна власнику автомобіля TOYOTA Prius р.н. НОМЕР_2 внаслідок пошкодження автомобіля, становить 76 099 гр.16 коп.,вартість відновлювального ремонту складає 170 821 гр.07 коп.

Умовами полісу серії АМ № 003251078 встановлено франшизу 1000 гр., ліміт відповідальності страховика за шкоду,спричинену майну,складає 100 000 гр.,що покриває суму матеріальної шкоди з урахуванням зносу 76099 гр.16 коп.

На підставі Страхового акту від 10.12.2018 р.та наказу № 820 від 11.12.2019 р.,відповідачем ТДВ СК Мотор-Гарант здійснено страхову виплату позивачу у розмірі вартості матеріального збитку 76099 гр.,витрат на послуги евакуатора 700 гр.,за вирахуванням ПДВ 6765 гр.85 коп.та франшизи 1000 гр.,а всього 69033 гр.31 коп.

Позивач погодився з таким розміром страхового відшкодування та не оспорював його виплату страховим після пред`явлення позову,з цих підстав позов до цього відповідача не підтримував.

Статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 цього ж Закону, "у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством".

Отже, враховуючи зазначені вище норми, ТДВ СК Мотор-Гарант було здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 у розмірі,передбаченому законом.

У Постанові Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 754/1114/15-ц встановлено, що одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

Цією ж Постановою встановлено, що потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК підстав.

Постановою Верховного Суду від 07.02.2019 р. у справі № 645/3746/16-ц викладено позицію, згідно якої якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність, зокрема автомобіля, було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

З урахуванням наведеного, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці."

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 як особа , винна у ДТП, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між завданою шкодою та виплатою страховика,що становить грошову суму 94721 гр.91 коп.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те,що його вина у ДТП не доведена,спростовані висновком експертів за результатами проведення повторної комісійної судової автотехнічної експертизи № 2548 від 10.04.2020 р.,згідно якої у даній дорожній ситуації дії водія автомобіля FIAT Ducato ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.10.1,16.11 та п.33 п/п 2.1 Правил дорожнього руху України та знаходились з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Висновки цієї експертизи щодо технічної оцінки дій водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по суті співпадають з висновками раніше проведеної судової авто технічної експертизи № 9-599 від 04.10.2019 р.Запорізького НДЕКЦ МВС.

ЄСПЛ у справі Ушаков та Ушакова проти України 18 червня 2015 року вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності поза розумним сумнівом . Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою,під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип : Той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження .

Тобто, вказуючи про певного роду факти, заявник має довести, що вони дійсно мали місце.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник вказували під час розгляду справи на те,що у ДТП можлива вина позивача ОСОБА_3 ,водночас,жодних доказів цих обставин суду не надано,що є підставою вважати такі твердження незмістовними та не приймати їх до уваги при ухваленні рішення.

Так само відповідачем ОСОБА_2 не спростовані інші надані позивачем докази,які відповідають вимогам належності,допустимості,а у сукупності - достатності у взаємозв`язку для висновку про доведеність заявлених до ОСОБА_2 вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України,при задоволенні позову з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суд стягує документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 947 гр.

Відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України, з відповідача ТДВ СК Мотор-Гарант на користь позивача суд стягує документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 947 гр.

На підставі ст.16,1166,1187 ЦК України, ст.12,13,76,81,141,142 ч.3 258,259,263,265,353,355 ЦПК України, суд-

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,завданої ДТП- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 94 721 гр.,витрати по оплаті судового збору 947 гр.,витрати на проведення судової експертизи № 9-599 від 04.10.2019 р.у розмірі 675 гр.36 коп.,витрати на проведення судової експертизи № 2548 від 10.04.2020 р.у розмірі 10205 гр.,а всього стягнути 106 548 (сто шість тисяч п`ятсот сорок вісім)гривень 36 копійок.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант про стягнення матеріальної шкоди,завданої ДТП- відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 761 гривня 22 копійки.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України,зазначаються наступні відомості:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,адреса проживання : АДРЕСА_1

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_4 ,адреса проживання: АДРЕСА_2

відповідач Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант ,код ЄДРПОУ 31154435,адреса знаходження: м.Запоріжжя,вул.Вересаєва буд.3.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя Ю.А.Галущенко