Постанова від 04.08.2021 по справі 336/6455/18

Дата документу 04.08.2021 Справа № 336/6455/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/6455/18 Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А.

Провадження №22-ц/807/1862/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С. , Маловічко С.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант про стягнення матеріальної шкоди, завданої ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ,Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант про стягнення матеріальної шкоди,завданої ДТП.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 17 червня 2018 року приблизно о 18.20 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем FIAT DUCATO реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 465 км+380 м автошляху Н-08 (Запоріжжя-Дніпро), внаслідок порушення п.10.1 Правил дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем TOYOTA Prius реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 якому зазначений автомобіль належить на праві власності.

Відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії БД №378613 від 17 червня 2018 року, проте останній не притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП за спливом строків накладення адміністративного стягнення.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант , згідно полісу серії АМ № 003251078.

30 червня 2018 року на замовлення ОСОБА_2 . Товариством з обмеженою відповідальністю Клевер Експерт здійснено оцінку вартості матеріального збитку, заподіяної власнику автомобіля TOYOTA Prius реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно висновків якого вартість матеріального збитку становить 76099 грн 16 коп., вартість відновлювального ремонту складає 170821 грн 07 коп.

Умовами полісу серії АМ № 003251078 встановлено франшизу 1000.00 грн, ліміт відповідальності страховика за шкоду, спричинену майну,складає 100000 грн, що покриває суму матеріальної шкоди з урахуванням зносу 76099 грн 16 коп., різниця розміру вартості відновлювального ремонту 94721 грн 91 коп. підлягає стягненню з заподіювача шкоди ОСОБА_1 .

Враховуючи, що 17 червня 2018 року стався страховий випадок, внаслідок чого обов`язок відшкодування збитків, що завдані внаслідок настання страхового випадку з пошкодженим майном третіх осіб покладається на страховика та власника забезпеченого транспортного засобу, ОСОБА_2 вимушений звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Із урахуванням вищезазначеного, ОСОБА_2 просив суд:

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор Гарант на користь ОСОБА_2 76099.16 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 94721.91 грн.

РішеннямШевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,завданої ДТП, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 94721 грн,витрати по оплаті судового збору 947 грн, витрати на проведення судової експертизи № 9-599 від 04.10.2019 у розмірі 675 грн 36 коп., витрати на проведення судової експертизи № 2548 від 10.04.2020 у розмірі 10205 грн, а всього стягнути 106548 гривень 36 копійок.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант про стягнення матеріальної шкоди, завданої ДТП, відмовлено.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору у розмірі 761 гривня 22 копійки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 ,подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2021 року в частині задоволення позову до ОСОБА_1 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в цій частині в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 71821, 07 грн, витрати по оплаті судового збору в розмірі 717,83 грн , витрати на проведення судової експертизи №9-599 від 04 жовтня 2019 року в розмірі 511.92 грн, витрати на проведення судової експертизи №2548 від 10 квітня 2020 року в розмірі 7735.39 грн, а всього стягнути 80786.21 грн. .

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що доцільним є стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в сумі 71821.07 грн (170821, 07 - 99000.00), а стягнення суми коштів в розмірі 22899,93 грн (94721.00 -71821.07) суперечить нормам матеріального права, оскільки покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі страхового акта від 10 грудня 2018 року та наказу №820 від 11 грудня 2018 року, Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант здійснило страхову виплату ОСОБА_2 в розмірі вартості матеріального збитку у розмірі 76099.00 грн, витрат на послуги евакуатора 700.00 грн, з вирахуванням ПДВ 6765.85 грн та франшизи 1000.00 грн, а всього 69033.31 грн, а вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу без урахування фізичного зносу вузлів і деталей становить 1700821.07 грн. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , як особа, винна у ДТП, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між завданою шкодою та виплатою страховика, що становить грошову суму у розмірі 94721.91 грн. При цьому, суд першої інстанції послався на статтю 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , якою передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Отже, ТДВ СК Мотор -Гарант було здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 у розмірі, передбаченому законом.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 17 червня 2018 року приблизно о 18.20 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем FIAT DUCATO р.н. НОМЕР_1 на 465 км+380 м. автошляху Н-08 (Запоріжжя-Дніпро),внаслідок порушення п.10.1 Правил дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем TOYOTA Prius р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , якому зазначений автомобіль належить на праві власності.

Відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП серії БД № 378613 від 17 червня 2018 року. (т.1 а.с. 12-13).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант згідно полісу серії АМ № 003251078. (т.1 а.с. 22).

Згідно висновків Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Експерт від 30 червня 2018 року, вартість матеріального збитку, заподіяна власнику автомобіля TOYOTA Prius р.н. НОМЕР_2 внаслідок пошкодження автомобіля, становить 76099 грн 16 коп.,вартість відновлювального ремонту складає 170821 грн 07 коп. (т.1 а.с. 32-47).

Умовами полісу серії АМ № 003251078 встановлено франшизу 1000 грн, ліміт відповідальності страховика за шкоду,спричинену майну,складає 100000 грн, що покриває суму матеріальної шкоди з урахуванням зносу 76099 грн 16 коп.

На підставі Страхового акту від 10 грудня 2018 року та наказу № 820 від 11 грудня 2019 року, Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант здійснено страхову виплату позивачу у розмірі вартості матеріального збитку 76099 грн, витрат на послуги евакуатора 700 грн, за вирахуванням ПДВ 6765 грн 85 коп.та франшизи 1000 грн, а всього 69033 грн 31 коп., що підтверджується Платіжним дорученням №4514 від 1 грудня 2018 року. (т.1 а.с.94, 96).

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У позовній заяві зазначено та з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ТДВ СК Мотор-Гарант згідно полісу серії АМ № 003251078, страховик був своєчасно повідомлений про настання страхового випадку та завдання матеріальної шкоди з вини застрахованої особи.

Згідно висновків ТОВ Клевер Експерт від 30.06.2018 року вартість матеріального збитку, заподіяна власнику автомобіля TOYOTA Prius р.н. НОМЕР_2 внаслідок пошкодження автомобіля, становить 76099.16 грн, вартість відновлюваного ремонту складає 170821.07 грн ( а.с. 32-47 т. 1).

Умовами полісу серії АМ № 003251078 встановлено франшизу 1000 грн, ліміт відповідальності страховика за шкоду,спричинену майну,складає 100000 грн, що покриває суму матеріальної шкоди з урахуванням зносу 76099 грн 16 коп.

На підставі Страхового акту від 10 грудня 2018 року та наказу № 820 від 11 грудня 2019 року, Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант здійснено страхову виплату позивачу у розмірі вартості матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу автомобіля у розмірі 76099 грн, витрат на послуги евакуатора 700 грн, за вирахуванням ПДВ 6765 грн 85 коп.та франшизи 1000 грн, а всього 69033 грн 31 коп., що підтверджується Платіжним дорученням №4514 від 1 грудня 2018 року. (т.1 а.с.94, 96).

Позивач погодився з таким розміром страхового відшкодування, не оспорював його виплату після пред`явлення позову та з цих підстав позов до ТДВ СК Мотор - Гарант не підтримував.

Розглядаючи вказану справу, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 , як винної особи у ДТП на користь позивача різницю між завданою шкодю та виплатою страхового відшкодування, яка складає 94721 грн (вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фактичного зносу 170821 грн - вартість матеріального збитку 76099.16 грн = 94721.91 грн).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Стягуючи з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завданою ДТП у розмірі 94721 грн, суд першої інстанції звернув увагу, що різниця між виплаченою ОСОБА_2 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що саме ОСОБА_1 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_2 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що страхова компанія відповідача зобов`язана відшкодувати усю завдану шкоду ДТП у межах страхового ліміту, який відповідно до страхового полісу складає 100 000 грн, що відповідає правовій позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006-15-ц, та у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, не заслуговують на увагу, оскільки статтею 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Разом з тим, як було зазначено вище, стаття 29 цього ж Закону зазначає, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку, встановленому законодавством… .

Частина 2.4 Наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24.07.2009 передбачає, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартість значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості).

Окрім цього, відповідно до ч. 8.4 даного Наказу, вартість матеріального збитку, за умови доцільності відновлення пошкодженого транспортного засобу, визначається як сума вартості відновлюваного ремонту з урахуванням значення коєфіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вртості та розраховується за формулою, яка наведена у висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу ТОВ Клевер Експерт № 339/06-18..

Отже, враховуючи викладені вище норми, ТДВ СК Мотор - Гарант було здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у порядку та розмірі, передбаченому законодавством, а відтак, стягнення з ТДВ СК Мотор - Гарант додаткових грошових коштів у розмірі 22899.93 грн, які не входять в суму страхового відшкодування суперечить вищезазначеному законодавству.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України , апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2021 року у цій справі, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 09 серпня 2021 року.

Головуючий , суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.