Справа № 466/2893/14-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2020 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Невойта П.С.,
секретаря с/з Семків Х.І., Лелик О.М.,
справа № 466/2893/14ц
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м.Львова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Галичфарм до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсними рішення та Державного акту на право власності на землю та зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Галичфарм , Брюховицької селищної Ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконною ухвали, визнання незаконним рішення, визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
за участю представника позивача адвоката Богуцького А.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Саламахи Н.В.,-
у с т а н о в и в:
08.05.2014 року публічне акціонерне товариство Галичфарм звернулося до суду з позовною заявою до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1 , третьої особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, яку в подальшому 12.09.2014 року заявою про уточнення позовних вимог уточнили та просили визнати недійсними: рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №180 від 24.05.1994 р. Про надання у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель щодо надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0756 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарської будівлі та Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ 731112249, виданого Брюховицькою селищною радою 17.11.1994 р. ОСОБА_1 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 249 (том 1 арк.спр. 1-7, 95-96).
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що Товариству на праві постійного користування належить земельна ділянка Дитячого оздоровчого табору Конвалія ПАТ Галичфарм за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 3,5351 га. Підставою користування вказаною земельною ділянкою є державний акт на право постійного користування землею серія ЛВ від 28.02.1995 року, який видано на підставі рішення Брюховицької селищної ради від 23.02.1995 року №46, та відповідно до якого земельну ділянку надано позивачу у постійне користування для оздоровлення дітей та працівників ПАТ Галичфарм . Позивач вважає, що вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, а у період дії ЗК УРСР 1970 року, у відповідності до ст.124 Кодексу, відносилась до земель курортів, що є загальновідомим фактом. Зазначає, що ця земельна ділянка перебувала у користуванні позивача ще з 1980 року, відповідно до державного акту на право користування землею №061394, виданого Хіміко-фармацевтичному заводу, правонаступником якого є ПАТ Галичфарм . Також позивач вважає, що станом на 1990 рік у його постійному користуванні перебувала також земельна ділянка площею 1,00 га на підставі рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради Львівської області від 10.12.1990 року №150 Про відвід земельної ділянки під розширення піонерського табору Конвалія Львівського ХФО Львівфарм .
11.04.2014 року до ПАТ Галичфарм звернувся ОСОБА_1 із листом, в якому зазначив, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ЛB №731112249 від 17.11.1994 року, виданого Брюховицькою селищною радою на підставі рішення виконкому Брюховицької селищної ради від 24.05.1994 року №180, йому на праві приватної власності належить земельна ділянка в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0756 га, та просив ПАТ Галичфарм забезпечити доступ до земельної ділянки з метою проведення будівельних робіт До цього моменту позивачу не було відомо про існування будь-яких земельних ділянок, наданих у власність фізичним особам на АДРЕСА_1 . Про оскаржуване рішення Брюховицької селищної ради та державний акт на право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку позивач до 11.04.2014 року не знав і не міг знати, оскільки це рішення не було оприлюднене, розміщене на офіційному сайті селищної ради, про нього жодним чином позивач не повідомлявся. Сам відповідач ОСОБА_1 про належність йому на праві власності земельної ділянки не повідомляв, жодних дій, спрямованих на користування нею не вчиняв.
ПАТ Галичфарм також зазначає, що 18.03.1994 року Брюховицькою селищною радою винесено ухвалу Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору Конвалія Львівської фармацевтичної фабрики , якою вилучено з користування оздоровчого табору Конвалія частину вищезгаданої ділянки, а саме площею 0,63 га та віднесено до земель запасу і в подальшому передано у власність фізичним особам, в тому числі відповідачу ОСОБА_1 . Зазначену ухвалу ПАТ Галичфарм оскаржувало в судовому порядку та відповідно до рішення Арбітражного суду Львівської області від 18.01.1995 року у справі №3/604 затверджено мирову угоду між АТ Галичфарм та Брюховицькою селищною радою з врахуванням ухвали Брюховицької селищної ради від 04.01.1994 Про внесення змін до ухвали 16-ої сесії Брюховицької селищної ради народних депутатів Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору Конвалія , відповідно до яких Брюховицька селищна рада зменшила розмір вилученої у АТ Галичфарм земельної ділянки з 0,63 га до 0,3 га. Позивач вважає, що Брюховицька селищна рада вилучивши у АТ Галичфарм 0,63 га земельної ділянки, яку розподілила між фізичними особами, в подальшому зменшила вилучену площу до 0,3 га, однак при цьому не скасувала рішення від 24.05.1994 року №180 про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , яка увійшла до складу земельної ділянки, що була повернута АТ Галичфарм . Вважає, що рішення Брюховицької селищної ради від 24.05.1994 року №180 є незаконним та таким, що порушує майнові права ПАТ Галичфарм на спірну земельну ділянку, якою товариство добросовісно користувалось з моменту її виділення у постійне користування, в тому числі своєчасно та в повному обсязі сплачувало податок за землю та жодним чином не знало і не могло знати про існування права власності у ОСОБА_1 . Також позивач зазначає, що Брюховицька селищна рада при передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі рішення від 24.05.1994 року № 180 порушила вимоги земельного законодавства, які полягають у недотриманні порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, перевищенні селищною радою своїх повноважень та недотриманні порядку надання такої земельної ділянки у приватну власність.
12.09.2014 представник позивача подав клопотання про поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, а також просив застосувати наслідки пропущення строку позовної давності за зустрічними позовними вимогами (том 1 арк.спр. 97-99).
03.02.2017 року представником повторно подана заява про застосування наслідків пропущення строку позовної давності за зустрічними позовними вимогами (том 3 арк.спр. 22-24).
18.06.2014 відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою (яка прийнята протокольною ухвалою судового засідання 25.06.2014 (том 1 арк.спр.71) до Публічного акціонерного товариства Галичфарм , Брюховицької селищної ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, яку в подальшому неодноразово позовні вимоги збільшував та уточнював (том 1 арк.спр. 54-60, 112-114, 243-244, 247) та кінцево просив визнати незаконними:
- ухвалу Брюховицької селищної ради 4-ї сесії 22-го скликання від 04.01.1995 року Про внесення змін до ухвали 16-ї сесії Брюховицької селищної Ради народних депутатів Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору Конвалія ;
- рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №46 від 23.02.1995 року Про видачу державного акту на право постійного користування АТ Галичфарм на оздоровчий табір Конвалія в частині включення в земельну ділянку АТ Галичфарм на територію оздоровчого табору Конвалія площею 3,43 га. земельної ділянки площею 0,0756 га розташованої на території Брюховицької селищної ради смт.Брюховичі м.Львова, переданої ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель,згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №731112249 від 17.11.1994 р.;
- визнати недійсним та скасувати Державний акт на право постійного користування землею від 28.02.1995 р., виданий Дитячому оздоровчому табору Конвалія акціонерного товариства Галичфарм на земельну ділянку пл.3,5351 га згідно з планом для оздоровлення дітей та працівників АТ Галичфарм в частині включення в земельну ділянку АТ Галичфарм земельної ділянки площею 0,0756 га, розташованої на території Брюховицької селищної ради смт.Брюховичі м.Львова, переданої ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 731112249 від 17.11.1994 р.
- усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0756 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, шляхом зобов`язати ПАТ Галичфарм надати ОСОБА_1 доступу до цієї земельної ділянки.
В обгрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 покликається на те, що він набув у 1994 році право власності на спірну земельну ділянку в АДРЕСА_1 загальною площею 0,0756 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель у порядку безоплатної передачі в межах норм приватизації відповідно до ст. 6, 67 ЗК України (в редакції 1990 року) на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів від 24.05.1994 року №180 Про надання у приватну власність земельних ділянок для обслуговування жилих будинків та господарських будівель .
17.11.1994 року йому видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ №731112249, який зареєстровано в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №249 і з цього часу інформація про перебування цієї земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,0756 га, що за категорією земель відноситься до земель житлової та громадської забудови у власності ОСОБА_1 згідно державного акту на право приватної власності на землю зареєстрованого 17.11.1994 року за №249 в книзі записів 1-7, міститься у державному земельному кадастрі, що підтверджується довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданою 25.03.2014 року за №40/01-14/1462 відділом Держземагенства у м.Львові Львівської області. Вважає, що Брюховицькою селищною радою йому у 1994 році надана земельна ділянка з земель запасу, а не за рахунок земель вилучених із власності чи користування третіх осіб, зокрема, АТ Галичфарм . Припинення його права власності у порядку визначеному ст. 9, 28 ЗК України (в редакції чинній з 15.03.1991 року) з 24.05.1994 року (дати прийняття рішення про надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки) по червень 2014 року (дату звернення ПАТ Галичфарм до суду з позовом у цій справі) не здійснювалось, у зв`язку з чим надана йому у власність земельна ділянка не могла повторно надаватись відповідачу у постійне користування.
Однак, ухвалою Брюховицької селищної ради від 04.01.1995 року внесено зміни в п.1 ухвали Брюховицької селищної ради від 18.03.1994 року вже після його виконання, відповідно до яких з користування оздоровчого табору ІНФОРМАЦІЯ_1 АТ Галичфарм вилучено земельну ділянку площею 0,30 га за згодою землекористувача, а також доповнено ухвалу пунктом 1/ про надання дозволу АТ Галичфарм проектування і вибір земельної ділянки для спортивного майданчика на площі 0,70 га в порядку, передбаченому Законом до 01.03.1995 року. В подальшому на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.02.1995 року №46 Дитячому оздоровчому табору Конвалія акціонерного товариства Галичфарм видано державний акт на право постійного користування землею від 28.02.1995 року площею 3,43 га земельної ділянки, в яку включено земельну ділянку площею 0,0756 га, що передана ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та на яку видано держаний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ №731112249 від 17.11.1994 року.
ОСОБА_1 зазначає, що Брюховицька селищна рада на підставі оскаржуваної ухвали від 04.01.1995 року, змінивши розмір вилученої в АТ Галичфарм земельної ділянки та доповнивши ухвалу новим пунктом, тобто внісши зміни в раніше прийнятий та виконаний акт індивідуальної дії, не мала права повторно надавати АТ Галичфарм право постійного користування земельною ділянкою та видавати акт на право постійного користування на вже надану у власність земельну ділянку ОСОБА_1 . Зазначені дії селищної ради порушили його право власності, оскільки належна йому на праві власності земельна ділянка увійшла в склад наданої АТ Галичфарм на праві постійного користування земельної ділянки. Тому вважає ухвалу Брюховицької селищної ради від 04.01.1995 року, а також рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.02.1995 року №46 та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 28.02.1995 року, виданий Дитячому оздоровчому табору Конвалія акціонерного товариства Галичфарм , в частині включення належної йому на праві власності земельної ділянки площею 0,0756 га в загальну площу земельної ділянки 3,43 га, наданої в користування позивачу, незаконними. Будучи власником земельної ділянки, він має право на володіння, користування та розпорядження нею, однак, ПАТ Галичфарм перешкоджає йому в доступі до його земельної ділянки, відгородивши її без згоди та відома та приєднавши неправомірно до своєї земельної ділянки.
Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що надана йому у власність земельна ділянка на час її надання не відносилась до земель оздоровчого, рекреаційного призначення чи до земель курорту, оскільки жодних доказів цього у справі не має, а подальша зміна цільового призначення земельної ділянки може здійснюватись лише за рішенням її власника в порядку визначеному ЗК України. Докази чого також у матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази про перебування у користуванні АТ Галичфарм станом на 1990 рік будь-яких інших земельних ділянок в смт.Брюховичі, крім земельної ділянки площею 3,07 га на підставі державного акту на право користування землею 1980 року. Рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради Львівської області №150 від 10.12.1990 року, на яке ПАТ Галичфарм посилається як на підставу виникнення у товариства права користування земельною ділянкою площею 1,0 га, відповідно до вимог чинного на час прийняття - ЗК України 1970 року, не відносилось до правовстановлюючих документів. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 вважає, що жодного порушення прав АТ Галичфарм при прийнятті Брюховицькою селищною радою рішення №180 від 24.05.1994 року, яким йому надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0756 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та видачі державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 731112249 від 17.11.1994 року не відбулось, через відсутність у АТ Галичфарм права на цю земельну ділянку.
03.02.2017 року ОСОБА_1 подано заяву про застосування позовної давності у даній справі, відповідно до якої він просить за умови встановлення судом факту порушення прав ПАТ Галичфарм , про захист яких товариством подано позов, у задоволенні позову відмовити з підстав спливу строку позовної давності. Вважає, що ПАТ Галичфарм було відомо про перебування у приватній власності фізичних осіб земельних ділянок на АДРЕСА_1 з 1996 року, оскільки 17.10.1996 року між АТ Галичфарм та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0813 га, що знаходиться в АДРЕСА_3 і належала ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЛВ 731113199 від 11.08.1994 року, у якому в описі меж зазначено наявність інших будинковолодінь на АДРЕСА_4 . У зв`язку з тим, що ПАТ Галичфарм вважало з 1990 року земельну ділянку по АДРЕСА_5 , де знаходились будинковолодіння фізичних осіб, в тому числі і ОСОБА_1 такою, що перебуває у користуванні товариства, тому при отриманні інформації для укладення вказаного договору, ПАТ Галичфарм мало можливість та підстави перевірити вказану інформацію, яка з 1994 року містилась в даних державного земельного кадастру (том 3 арк.спр. 47-50).
Цивільна справа розглядалася неодноразово. Останнім судовим рішенням: постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11.12.2019 скасовано рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 18.07.2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25.03.2019 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою суду ві 27 січня 2020 року прийнято до розгляду справу №466/2893/14-ц 2/466/933/20, залучено до участі у даній справі третьою особою - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, а ухвалою від 27 березня 2020 виконавчий комітет Брюховицької селищної ради залучено як третьою особою без самостійних вимог.
Ухвалою суду від 09 квітня 2020 року за клопотанням адвоката Саламахи Н.В. залучено до участі у даній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Галичфарм , Брюховицької селищної Ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, виконавчий комітет Брюховицької селищної ради про визнання незаконною ухвали, визнання незаконним рішення, визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - співвідповідачем: виконавчий комітет Брюховицької селищної ради, виключивши такого з числа третіх осіб.
Ухвалою суду від 24.12.20 закрито провадження у справі в частині відповідача виконавчого комітету Брюховицької селищної ради, оскільки такий виключений з числа юридичних осіб.
19.02.2020 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву ПАТ Галичфарм . В обґрунтування відзиву зазначає, що при розгляді касаційної скарги Верховним Судом підтверджено правильність висновків судів попередніх інстанцій про існування порушення прав ОСОБА_1 при оформленні ПАТ Галичфарм документів на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,43 га та про пропуск ПАТ Галичфарм строку позовної давності.
Вважає, що Верховний Суд висловив свої вказівки щодо перевірки пропуску строку позовної давності лише щодо частини позовних вимог ОСОБА_1 - визнання незаконною ухвали Брюховицької селищної ради від 04.01.1995 року, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.02.1995 року, а також визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею від 28.02.1995 року та не виявив порушення норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про відсутність пропуску позовної давності щодо позовної вимоги про усунення ОСОБА_1 перешкод в доступі до його земельної ділянки, яка є предметом спору.
Рішенням Брюховицької селищної ради № 180 від 24.05.1994 року надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 700 кв.м. в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарської будівлі.
На підставі вказаного рішення 17.11.1994 року Брюховицькою селищною радою народних депутатів видано ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на землю - земельну ділянку на території Брюховицької селищної ради смт. Брюховичі м. Львова площею 0,0756 га для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Зазначений державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності за № 249.
Зазначає, що Інформація про перебування земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,0756 га, яка за категорією земель відноситься до земель житлової та громадської забудови, у власності ОСОБА_1 згідно державного акту на право приватної власності на землю зареєстрованого 17.11.1994 року за №249 в книзі записів 1-7 і внесено до державного земельного кадастру підтверджується довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями. Згідно Плану відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , спірна земельна ділянка межує з будинковолодіннями АДРЕСА_6 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та АДРЕСА_7 , та з урахуванням збірного кадастрового плану, складеного станом на 2012 року, ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки на АДРЕСА_1 , числиться як суміжний землекористувач інших земельних ділянок у вказаному кварталі житлової забудови.
З урахуванням наведеного, а також відомостей про право власності ОСОБА_1 в даних Державного земельного кадастру, які є незмінними і до сьогодні, що підтверджується даними станом на 1994, 2012, 2014, 2017 роки, він не міг знати і не повинен був знати про те, що належна йому, згідно діючого державного акту земельна ділянка помилково включена ПАТ Галичфарм в акт на право постійного користування землею 1995 року.
Вказує на те, що матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 після набуття ним права власності на земельну ділянку в 1994 році довідався про її неправомірне включення в державний акт ПАТ Галичфарм , оскільки:
- ПАТ Галичфарм не повідомляло ОСОБА_1 про перехід до нього права власності на спірну земельну ділянку;
- Брюховицька селищна рада, яка приймала оскаржувані рішення, не доводила до відома ОСОБА_3 те, що передає належну ОСОБА_1 земельну ділянку в постійне користування іншій особі;
- відомості про припинення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та передачу її в постійне користування ПАТ Галичфарм відсутні й станом на сьогодні в даних Державного земельного кадастру.
Верховний Суд в постанові від 11.12.2019 року зазначив, що самого факту необізнаності позивача з фактом порушення є недостатньо через презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.
Враховуючи такий висновок Верховного Суду, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що він не лише не знав, але й не міг при будь-яких обставинах знати про те, що ПАТ Галичфарм включить належну йому земельну ділянку в державний акт на право постійного користування землею 1995 року з наступних причин:
- ПАТ Галичфарм вчинило дії щодо включення земельної ділянки ОСОБА_1 в свій акт на право постійного користування вже після того, як ОСОБА_1 набув право власності та його право власності було зареєстровано у встановленому чинним на той час законодавством порядку;
- право власності ОСОБА_1 на його земельну ділянку не припинялось з будь-яких підстав, він не був учасником жодних судових чи позасудових спорів з цього приводу;
- державний акт Косцика С.П. 1994 року є чинним до сьогодні, не був предметом оскарження до моменту подання первісного позову ПАТ Галичфарм в цій справі;
- ОСОБА_1 перед початком судових спорів перевірив свій статус власника, на що отримав відповідь про те, що його державний акт та право власності залишається зареєстрованими в Державному земельному кадастрі без будь-яких змін;
- ні ПАТ Галичфарм , ні Брюховицька селищна рада після 1994 року не
інформувала ОСОБА_1 про передачу належної йому на праві власності земельної ділянки іншій особі, її вилучення в нього чи припинення його права;
- відомості про державний акт ПАТ Галичфарм 1995 року на право постійного користування землею не числиться в даних Державного земельного кадастру, як правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку.
За таких обставин ОСОБА_1 міг дізнатися про своє порушене право лише в 2014 році, коли ПАТ Галичфарм подало первісний позов в справі, а тому. не пропустив строк позовної давності щодо позовних вимог про визнання незаконної ухвали Брюховицької селищної ради від 04.01.1995 року про внесення змін до ухвали Брюховицької селищної ради про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору Конвалія в частині доповнення ухвали п.1 про надання дозволу АТ Галичфарм на проектування і вибір земельної ділянки для спортивного майданчика на площі 0,70 га в порядку, передбаченому законом до 01.03.1995 року; визнання незаконним рішення Брюховицької селищної ради № 46 від 23.02.1995 року про видачу державного акту на право постійного користування АТ Галичфарм в частині включення в земельну ділянку АТ Галичфарм земельної ділянки площею 0,0756 га, визнання недійсним та скасовання Державний акт на право постійного користування землею від 28.02.1995 року, виданого Брюховицькою селищною радою ПАТ Галичфарм на земельну ділянку площею 0,0756 га.
Разом з тим зазначає, що згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 372/1988/15-ц, у разі, якщо позивач заявив декілька позовних вимог, то питання застосування позовної давності, початку її перебігу та спливу має вирішуватися щодо кожної позовної вимоги окремо. При цьому Верховний Суд в постанові від 11.12.2019 року не надавав вказівок щодо встановлення початку позовної давності для ще однієї позовної вимоги ОСОБА_1 - усунення йому перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,0756 га шляхом надання доступу до цієї земельної ділянки, оскільки така позовна вимога не обмежена строком позовної давності через триваючий характер порушення.
Так, у висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), зазначено, що допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Аналогічний за змістом висновок міститься у пункті 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав . Згідно постанови Верховного Суду від 19.12.2018 року у справі №450/1990/11 позовна давність не поширюється на вимоги негаторного позову, оскільки порушення прав позивача триває у часі, тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця.
Таким чином, враховуючи зміст постанови Верховного Суду від 11.12.2019 року та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, позовна вимога ОСОБА_1 про усунення йому, як дійсному власнику спірної земельної ділянки згідно діючого державного акту 1994 року, строком позовної давності не обмежена і підлягає задоволенню, незалежно від інших позовних вимог та встановленого для них строку позовної давності.
Щодо строку позовної давності для вимог ПАТ Галичфарм , то зазначає наступне.
Первісні вимоги ПАТ Галичфарм є про визнання недійсним рішення від 24.05.1994 року про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0756 га та державного акта від 17.11.1994 року. В той же час, право користування ПАТ Галичфарм на площу 3,43 га, в тому числі й щодо спірної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 з 1994 року, почало оформляти в 1995 році. До цього часу ПАТ Галичфарм належало право користування земельною ділянкою площею 3,07 га згідно державного акту 1980 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЗК України 1990 року надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи існування у ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0756 га згідно державного акту 1994 року, ПАТ Галичфарм могло отримати її в користування лише після її вилучення в ОСОБА_1 у передбаченому законодавством порядку.
Разом з тим, ПАТ Галичфарм , в порушення вимог наведеного законодавчого положення, не вжила заходів для перевірки того, чи є вільною земельна ділянка, яку товариство бажало отримати, не зверталось за її вилученням, внаслідок чого протиправно надало собі право користуватися спірною земельною ділянкою за відсутності для цього підстав.
Таким чином, ПАТ Галичфарм , маючи можливість отримати в користування лише вільну земельну ділянку, не вчинило дій для перевірки того, чи перебуває земельна ділянка площею 0,0756 га у власності іншої особи, чи ні.
Зазначені обставини свідчать про те, що ПАТ Галичфарм не лише могло дізнатися в 1995 році перед оформленням оспорюваних документів за зустрічним позовом про відсутність в нього можливостей отримати в користування спірну земельну ділянку, але й повинне було це зробити в силу наведених законодавчих положень.
Таким чином, ПАТ Галичфарм пропустило строк позовної давності щодо оспорення правовстановлюючих документів ОСОБА_1 , внаслідок чого позбавлене права на судовий захист своїх прав навіть при умові доведеності його безпідставних позовних вимог.
А тому підтримує свої доводи та пояснення, викладені при попередньому розгляді справи, та просить суд відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити вимоги за зустрічним позовом (том арк.спр.194-204).
24.02.2020 представником позивача адвокатом Богуцьким А.І. подано відзив на зустрічний позов. В обґрунтування відзиву зазначає, що Верховний Суд у Постанові від 27.01.2020 року дійшов до висновків, що неправильно застосувавши норми матеріального права до спірних правовідносин, суди не врахували презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, і не звернули уваги на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений статтями 71, 76 ЦК Української PCP, та з урахуванням того, що позовна давність за правилами статті 76 ЦК У PCP застосовується незалежно від заяви сторін, дійшли передчасного висновку, що ОСОБА_1 не пропустив строк для звернення із позовом про визнання незаконною ухвали Брюховицької селищної Ради народних депутатів м. Львова від 04 січня 1995 року, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів м. Львова від 23 лютого 1995 року, а також визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею від 28 лютого 1995 року, звернувшись до суду з позовом у червні 2014 року.
При цьому також звертає увагу суду на наступні доводи та обставини пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності, про які AT Галичфарм заявляло при попередньому розгляді судової справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Так, при розгляді справи у суді першої інстанції AT Галичфарм було подано заяву про застосування позовної давності, на підставі якої, АТ Галичфарм просило відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . Заява обгрунтовувалася тим, що підставою користування АТ Галичфарм відповідною земельною ділянкою є оскаржуваний гр. ОСОБА_1 державний акт на право постійного користування землею Серія JIB від 28.02.1995 р. який було видано на підставі оскаржуваного гр. ОСОБА_1 рішення Брюховицької селищної ради від 23.02.1995 р. № 46. Окрім цього, оскаржувану гр. ОСОБА_1 ухвалу Брюховицької селищної ради було винесено 04.01.1995 р.
Державний акт на право власності на земельну ділянку було видано ОСОБА_1 17.11.1994 р. Ця земельна ділянка, за твердженнями ОСОБА_1 , була передана AT Галичфарм відповідно до вищевказаного державного акту на право постійного користування землею від 28.02.1995 р.
Незважаючи на вищенаведене, ОСОБА_1 звернувся із зустрічною позовною заявою про визнання незаконними вищезазначених ухвали, рішення, державного акту AT Галичфарм на право постійного користування землею лише 18.06.2014 p., тобто майже через 20 років після винесення вищезазначених актів, а тому відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу Української PCP, закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.
Згідно із ст. 76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу PCP і статтями 78 і 79 цього Кодексу. Як приклад наводить положення Постанови Верховного Суду від 20.05.2019 р. у справі № 459/2679/16-ц та від 25.03.2019 р. у справі № 488/1558/16-ц.
Для правильного застосування норми закону при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав .
ОСОБА_1 , як належний на його думку власник земельної ділянки, міг та зобов`язаний був знати про стан своїх майнових прав та про порушення на його думку власних прав, а саме про наявність у АТ Галичфарм права довгострокового користування земельною ділянкою, принаймні з моменту отримання АТ Галичфарм державного акту на право постійного користування землею (28.02.1995 р.), відтак саме з цього моменту розпочався перебіг позовної давності. З позовом гр. ОСОБА_1 звернувся лише 18 червня 2014 року, тобто із спливом позовної давності, яку АТ Галичфарм просить застосувати.
Натомість, наголошує, що АТ Галичфарм відкрито та добросовісно користувалося та користується даною земельною ділянкою в цій площі (3,5351 га) та конфігурації, отримувало довідки та витяги про нормативну грошову оцінку в Держземагентстві м. Львова (Держгеокадастр) (які містили площу розрахунок суми до оплати виходячи саме із вищенаведеної площі) та сплачувало всі обов`язкові платежі за ділянку площею 3,5351 га. Крім цього, належна АТ Галичфарм земельна ділянка є охоронюваною та огородженою у відповідній площі (3,5351 га) та конфігурації не менше 20 років, що ще раз засвідчує про те, що ОСОБА_1 не міг не знати про порушення на його думку власних прав та мав би про це знати ще 20 років тому (враховуючи й те, що відповідно до висновку судової експертизи обидві земельні ділянки накладаються в повному обсязі). У свою чергу, АТ Галичфарм , як законному та добросовісному землекористувачу, стало відомо про порушення своїх прав на землекористування та наявність Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ 731112249 від 17.11.1994 р. ОСОБА_1 лише після його звернення із листом від 11.04.2014 року.
В той же час, підтримуючи власну позицію щодо пропуску ОСОБА_1 строків позовної давності, на думку АТ Галичфарм, зустрічний позов ОСОБА_1 є недоведеним та безпідставним, відтак, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з підстав його необгрунтованості по суті. Натомість, первісні позовні вимоги АТ Галичфарм є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо обставин справи. АТ Галичфарм на праві постійного користування належить земельна ділянка Дитячого оздоровчого табору Конвалія АТ Галичфарм за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 3,5351 га. Підставою користування вказаною земельною ділянкою є державний акт на право постійного користування землею Серія ЛВ від 28.02.1995 р. (запис в книзі записів державних актів на право постійного землекористування землею № 5), який було видано на підставі оскаржуваного рішення Брюховицької селищної ради від 23.02.1995 р. № 46. Земельну ділянку було надано у постійне користування для оздоровлення дітей та працівників АТ Галичфарм . отже земельна ділянка відноситься до категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (відповідно до Земельного кодексу України у редакції 1990 р.). Дана земельна ділянка належала товариству на праві користування ще з 1980 р., відповідно до державного акту на право користування землею № 061394, що був виданий Хіміко-фармацевтичному заводу, правонаступником якого є АТ Галичфарм .
11.04.2014 р. до АТ Галичфарм із листом звернувся гр. ОСОБА_1 , з якого стало відомо, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ЛВ № 731112249 від 17.11.1994 р. (зареєстровано в книзі реєстрації державних актів за № 249), виданого згідно з рішенням виконкому Брюховицької селищної ради від 24.05.1994 р. № 180, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0756 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, отже земельна ділянка відноситься до категорії земель населених пунктів (відповідно до Земельного кодексу України у редакції 1990 р.). При цьому зясовано, що його земельна ділянка, яка відноситься до категорії земель населених пунктів, розташована в межах території Дитячого оздоровчого табору Конвалія АТ Галичфарм .
Отже, Брюховицька селищна рада вилучивши у АТ Галичфарм 0,63 га земельної ділянки, одразу розподілила їх між фізичними особами, однак в подальшому зменшила вилучену площу до 0,3 га, при цьому, не скасувавши рішення від 24.05.1994 р. № 180 про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , яка увійшла до складу земельної ділянки, що була повернута АТ Галичфарм . Відтак, рішення Брюховицької селищної ради від 24.05.1994 р. №180 являється незаконним та таким, що порушує майнові права АТ Галичфарм .
Щодо цільового призначення земельної ділянки. Позивач зазначає, що починаючи з 1970-х років територія смт. Брюховичі була лікувально-курортною зоною місцевого значення, де функціонувало багато різноманітних санітарно-курортних закладів та піонерських таборів, в тому числі і піонерський табір Львівського хіміко- фармацевтичного заводу, правонаступником, якого є АТ Галичфарм , який було призначено для літнього оздоровлення дітей працівників заводу. Територія по АДРЕСА_2 (сама назва вулиці вказує на лікувальний значення території), де знаходиться спірна земельна ділянка вкрита густим хвойним лісом, що повною мірою відповідає ознакам земель курортного призначення згідно ст. 124 ЗК УРСР 1970 р. А тому, відповідно до ст. 125 ЗК УРСР передбачалось, що землі курортів підлягають особливій охороні.
Таким чином, станом на дату виникнення спірних правовідносин відповідна категорія земель ЗК УРСР визначалась як землі курортів, що повною мірою відповідає цільовому призначенню - землі оздоровчого призначення згідно ЗК України 1990 р. Генплан смт. Брюховичі в спірний період 1994-1995 рр. не міг містити іншого цільового призначення спірної земельної ділянки, а в Генплан 2003 р., відповідно до якого земельна ділянка відноситься до території закладів оздоровлення, відпочинку, лише перенесено відомості щодо категорії земельної ділянки АТ Галичфарм у відповідності до її цільового призначення визначеного ЗК України від 25.10.2001 р., тобто приведено у відповідність до назви категорії цільового призначення, якому відповідає ця ділянка згідно чинного законодавства України.
Вказане свідчить про те, що починаючи з 1980 р. по даний час категорія цільового призначення спірної земельної ділянки не змінювалась, а отже у відповідності до ст.4 ЗК України 1990 р., станом на 1994-1995 рр. дана земельна ділянка не могла передаватись у приватну власність ОСОБА_1 , що і підтверджено вищезгаданим листом Львівської міської СЕС від 12.12.1994 р. №1783/03, який датовано спірним періодом.
Брюховицька селищна рада вилучивши з користування оздоровчого табору Конвалія частину ділянки, а саме площею 0,63 га віднесла такі землі до земель запасу.
Норми ст.ст. 80, 81 ЗК України (1990 р.) визначали землями запасу всі ті, що не передані у власність або не надані у постійне користування, а також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до ст.ст. 27 і 28 кодексу; ці землі перебувають у віданні відповідних рад і призначаються для передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб.
На час прийняття Брюховицькою селищною радою вищевказаної ухвали від 18.03.1994 р., землі запасу визначалися законом як окрема, самостійна, рівноцінна з іншими категорія земель. Крім того, ЗК України (1990 р.) було передбачено окрему категорію землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів) . Аналогом цієї категорії земель у чинному Земельному кодексі України є землі житлової та громадської забудови .
Таким чином, оскільки закон не передбачав можливості перебування земельної ділянки одночасно у кількох різних категоріях, наданню гр. ОСОБА_1 земельної ділянки із таким цільовим призначенням повинно було передувати рішення про зміну категорії - із земель запасу у землі населених пунктів. Натомість, приймаючи вказане рішення, Брюховицька селищна рада не зазначила про зміну цільового призначення земельної ділянки.
Крім того, відповідно до ст. 17 ЗК України (1990 р.), громадянам України у приватну власність могли передаватися землі із земель запасу та із земель, що були раніше їм надані. Для одержання у власність земельних ділянок із земель запасу громадянам необхідно було подати заяву до сільської, селищної, міської Ради за місцем розташування земельної ділянки, у якій вказувалися бажаний розмір та місцезнаходження ділянки, мету її використання, склад своєї сім`ї. В разі згоди, відповідна Рада замовляла землевпорядній організації проект відведення земельної ділянки, який погоджувався з відповідними органами (природоохоронними, архітектури, санітарними, землевпорядними) та сільською чи селищною Радою. Рішення про передачу земельної ділянки із земель запасу у власність громадянина приймалося районною (міською) Радою.
Щодо прав АТ Галичфарм на земельну ділянку в частині відведеного 1,0 га, то підставою землекористування АТ Галичфарм ділянкою по АДРЕСА_2 є Державний акт на постійне землекористування землею Серія ЛВ від 28.02.1995р., який видано на підставі рішення Брюховицької селищної ради від 23.02.1995р. № 46 і який зареєстровано в книзі записів актів на постійне землекористування за № 5. Площа даної земельної ділянки складає 3,43га, а з врахуванням контуру №2 (0,1035 га), в землекористуванні підприємства перебуває ділянка загальною площею 3,5351 га.
Вищевказана земельна ділянка була надана у постійне землекористування для будівництва піонерського табору, що підтверджується Державним актом на право користування землею №061394 1980 р. На той час її розмір становив 3,07 га.
В подальшому, рішенням виконкому Яворівської районної ради народних депутатівЛьвівської області від 10 грудня 1990 року № 150 відведено земельну ділянку площею 1,0 га Львівському хіміко-фармацевтичному об`єднанню Львівфарм під розширення піонерського табору (будівництво спортивного майданчику) у смт. Брюховичі за рахунок черезсмужних земель колгоспу Іскра , зобов`язано керівництво об`єднання виготовити проектну документацію і погодити в установленому порядку.
На підставі акту від 03.01.1990 р. комісією (створено на підставі дозволу Львівського облвиконкому, лист №06.00.10/706 від 24.11.1989 р.) у складі представників Яворівського районного виконкому, голови колгоспу Іскра , здійснено відбір та відведення земельної ділянки під розширення території піонерського табору хіміко- фармацевтичного об`єднання ІНФОРМАЦІЯ_3 для створення спортивної зони за рахунок земель колгоспу Іскра , Яворівського району (до даного акту додатком був план землекористування). Тобто, вказане свідчить, що земельну ділянку було відведено в натурі та її межі були визначені.
Станом на момент прийняття вищевказаного рішення земельні правовідносини були врегульовані ЗК У PCP від 1970 р. Дійсно згідно ст.16 ЗК УРСР надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.
Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів, в порядку, встановлюваному законодавством Союзу PCP і Української PCP. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.
Відповідно до ст. 15 ЗК УРСР, земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до десяти років. У разі виробничої необхідності ці строки можуть бути продовжені на період, що не перевищує відповідно строків короткострокового або довгострокового тимчасового користування.
Як було передбачено ст. 20 ЗК УРСР, право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування.
Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.
Водночас, з 15.03.1991 р. в дію було введено ЗК України від 18.12.1990р., яким змінено порядок виділення земельних ділянок у землекористування, підстави землекористування та документи, що посвідчують це право.
У відповідності до постанови Верховної Ради Української PCP від 18.12.1990 р. №562- XII Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української PCP , громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Отже, з моменту введення в дію ЗК України від 18.12.1990 p., всі земельні правовідносини щодо землекористування мали бути приведені у відповідність до його положень, а до того часу права землекористування, які вже виникли раніше, зберігалися до оформлення їх у встановленому порядку.
Таким чином, рішення виконкому Яворівської районної ради Львівської області від 10 грудня 1990 року № 150 є документом, що засвідчує право тимчасового землекористування AT Галичфарм . На підставі даного рішення, AT Галичфарм , починаючи з 10.12.1990 р. приступило до землекористування додатковою земельною ділянкою, що повною мірою відповідає вищеописаним нормам ЗК УРСР 1970 p., які діяли на той момент.
Щодо незаконності вилучення у AT Галичфарм 0,63 га земельної ділянки, то таке було здійснено з порушенням встановленої чинним на той час законодавством процедури.
Так, Ухвала від 18.03.1994 р. про вилучення земельної ділянки оздоровчого табору ІНФОРМАЦІЯ_1 площею 0,63 га прийнята Брюховицькою селищною радою з посиланням на ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 p., з обгрунтуванням нераціонального використання землі (п.5 Ухвали).
У відповідності до роз`яснень Вищого Арбітражного суду України від 27.06.2001р. №02- 5/743, що стосується підстав припинення права землекористування, перелічених у пунктах 5-9 частини першої статті 27 Земельного кодексу України, у разі незгоди землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою спір підлягає вирішенню у судовому порядку.
За відсутності згоди власника, право на звернення до господарського суду з заявою про припинення права власності або землекористування належить відповідним радам. В обгрунтування своїх вимог ради повинні подати докази, що підтверджують використання землі не за цільовим призначенням, нераціональне використання землі, наявність інших передбачених статтею 27 Земельного кодексу України порушень. Такими доказами можуть бути, зокрема, акти органів державного контролю за використанням і охороною земель, фінансових органів та висновки цих органів про необхідність припинення права власності на землю або користування земельною ділянкою, як це передбачено статтею 29 Земельного кодексу України.
В матеріалах даної судової справи належних доказів нераціонального використання AT Галичфарм спірної земельної ділянки на момент прийняття ухвали Брюховицької селищної ради від 18.03.1994 р. немає.
Натомість, вилучення ділянки з користування Львівської фармацевтичної фабрики на підставі ухвали Брюховецької селищної ради від 18.03.1994 року здійснено у зв`язку із ніби то її невикористанням та перебуванням у занедбаному стані, що підтверджується актами комісій Брюховицької селищної ради про перевірку раціонального використання земель від 25.05.1993 року, від 01.03.1994 року, від 15.03.1994 року. Проте, дані акти винесені із перевищенням повноважень Брюховицькою селищною радою, наданих останній чинним на той момент законодавством, що вілповілно виключає можливість їх використання в якості допустимих доказів у даній справі.
З урахуванням наведеного, просять в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Брюховицької селищної ради та АТ Галичфарм відмовити, первісний позов AT Галичфарм до Брюховицької селищної ради та ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалою суду від 27 липня 2020 року закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Галичфарм до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, виконавчий комітет Брюховицької селищної ради про визнання недійсними рішення та Державного акту на право власності на землю та зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Галичфарм , Брюховицької селищної Ради, виконавчий комітет Брюховицької селищної ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконною ухвали, визнання незаконним рішення, визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача - ПАТ Галичфарм адвокат Богуцький А.І., який діє на підставі ордеру серія КВ № 435828 від 06.06.2019, Договору про надання правової допомоги від 06.06.2019 між АО Арцінгер та АТ Галичфарм , довіреності № 06062019-1 від 06.06.2019 та свідоцтва про право назайняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 000203 (том 4 арк.спр.221-227) уточнені позовні вимоги підтримав та дав пояснення, аналогічні змісту позову, а також письмовим поясненням та відзиву на зустрічну позовну заяву.
Також підтримав подану ПАТ Галичфарм заяву про застосування позовної давності у даній справі та просив відмовитии у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 у т.ч. з підстав пропуску терміну звернення до суд, оскільки на думку представника, ОСОБА_1 міг довідатись про те, що після надання йому у власність земельної ділянки, така включена у земельну ділянку, яка надана на праві довгострокового користування позивачу, саме з моменту отримання АТ Галичфарм державного акту на право постійного користування землею 28.02.1995 року.
У судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник адвокат Саламаха Н.В., яка діє на підставі ордеру серія ЛВ № 038400 від 18.02.2020 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (том 4 арк.спр.206-207) позовні вимоги ПАТ Галичфарм заперечили повністю, просили у задовленні таких відмовити. Позовні вимоги зустрічної заяви підтримали та дали пояснення, аналогічні змісту позову, відзиву на позовну заяву.
ОСОБА_1 додатково пояснив, що з 1994 року, з часу надання земельної ділянки така була огороджена, однак він мав доступ до неї через браму, яка була відкрита. Увесь цей час він був і залишається власником ділянки, оскільки при зверненні до державних земельних органів, йому видавали таке підтвердження. Також наголошує на тому, що вже будучи власником земельної ділянки він не був залучений до судової справи під час розгляду спору між АТ Галичфарм та Брюховицькою селищною радою народних депутаів у 1995 році.
Адвокат Саламаха Н.В. наголосила на тому, що до 2014 року право власності її довірителя не оспорювалося. Позивач не довів суду того, що земельна ділянка, якою володіє ОСОБА_1 вилучалася селищною радою та поверталася позивачеві. Згідно висновку експерта вбачається, що є накладання земельних ділянок, отже акціонерне товариство приватну земельну ділянку незаконно включило у свою площу.
Представник Брюховицької селищної ради, третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повторно всудове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлялися про дату та час розгляду справи, причини неявки не повідомили, а тому суд вважає, що слід продовжувати розгляд справи у їх відстності.
Заслухавши думку позивача, представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд приходить такого.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі ст.129 Конституції України до основних принципів судочинства відноситься принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості.
У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).
Суд встановив наступні обставини.
У відповідності до державного акту про право постійного користування Б №06139 від 1980 року хіміко-фармацевтичний завод м.Львів набув право безстрокового і безоплатного користування земельною ділянкою площею 3,07 га в межах згідно з планом землекористування для будівництва піонерського табору на АДРЕСА_2 . Відповідно до плану землекористування, який є невід`ємною частиною вказаного державного акту, суміжними землекористувачами вказаної земельної ділянки були: А-Б землі ДЛФ, Б-В землі колективних городів, В-Г землі вулиці Запроектованої та Г-А землі піонерського табору ВО ім.50-річчя Жовтня (том 1 арк.спр.14-19).
В подальшому після реорганізації хіміко-фармацевтичного заводу м. Львів на Львівське хіміко-фармацевтичне об`єднання Львівфарм , його правонаступником став позивач - ПАТ Галичфарм .
Згідно рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10.12.1990 року №150 Про відвід земельної ділянки під розширення піонерського табору Конвалія Львівського ХФО Львівфарм , Львівському хіміко-фармацевтичному об`єднанню Львівфарм відведено земельну ділянку площею 1,0 га, під розширення піонерського табору (будівництво спортивного майданчику) у смт.Брюховичі, за рахунок черезсмужних земель колгоспу Іскра , які не використовуються господарством як малопродуктивні й непридатні для сільськогосподарського виробництва, зобов`язано керівництво хіміко-фармацевтичний об`єднання Львівфарм виготовити проектну документацію і погодити таку в установленому порядку та відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.
У відповідності до акту від 03.01.1990 року вибору й відводу земельної ділянки під розширення території піонерського табору хіміко-фармацевтичного об`єднання ІНФОРМАЦІЯ_3 для створення спортивної зони за рахунок земель колгоспу Іскра с.Ясниська, Яворівського району, ця земельна ділянка прилягає до північної сторони піонерського табору. З інших трьох сторін об`їзна дорога для садоводів, за якою розташований масив колективних садів різних організацій і заводів м. Львова (том 1 арк.спр.150-151).
З акту Брюховицької селищної ради народних дерпутатів від 25.05.1993 вбачається, що комісією у складі землевпорядника, архітектора, заступника голови здійснено перевірку раціонального використання земель оздоровчими таборами, зокрема Конвалія встановлено, що на протязі року не використовується земельна ділянка площею 0,63 га, на якій мавби розміститися стадіон, та станом на 25.05.1993 року вона знаходиться в занедбаному стані.
24.11.1993 року Брюховицька селищна рада народних дерпутатів направли Львівфармзаводу лист-вимогу, яким довела до відому, що згідно Постанови Верховної Ради Української РСР Про земельну роформу від 18.12.1990 р. повинні до 15.03.1994р. оформити право користування землею. Оскільки таке право не оформлено, право користування земельною ділянкою буде втрачено (зазначено, що відправлено заказним листом 24.11.93 р. № 466 № квитанції-395).
Згідно актів Брюховицької селищної ради народних дерпутатів від 01.03.1994 та 15.03.1994 вбачається, що комісією у складі землевпорядника, архітектора, заступника голови здійснено перевірку раціонального використання земель оздоровчими таборами, зокрема Конвалія і встановлено, що на протязі року не використовується земельна ділянка площею 0,63 га, на якій мавби розміститися стадіон, та станом на 25.05.1993 року вона знаходиться в занедбаному стані.
Так, в акті від 01.03.1994 зазначено, що оздоровчим табором Конвалія Львівської фармацевтичної фабрики для розгляду подано: рішення №381 від 18.07.1974 р. Про відведення меж земельної ділянки на площу 3,5 га; Державний акт на постійне користування землею на площу 3,07 га; дозвіл на проектування; частина генплану забудови в межах ділянки.
Інших документів, в т.ч. і на земельну ділянку площею 0,63 га на якій мав би розміщатися стадіон станом на сьогоднішній день не представлено (том 1 арк.спр.183-186).
Ухвалою 16-ої сесії Першого демократичного скликання Брюховицької селищної ради народних депутатів м. Львова від 18 березня 1994 року Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору Конвалія Льівської фармацевтичної фабрики вилучено з користування оздоровчого табору Конвалія Львівської фармацевтичної фабрики земельну ділянку площею 0, 63 га та віднесено до земель запасу. Повідомлено землекористувача про втрату ним права землекористування через неподання клопотання про обґрунтування у потребі площі на решту території (том 1 арк.спр.24).
Так, 24.05.1994 рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів №180 Про надання у приватну власність земельних ділянок для обслуговування жилих будинків та господарських будівель (п.1.21.) ОСОБА_1 надано у приватну власність земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 0,0700га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарської будівлі.
Землевпоряднику виконкому відвести межі ділянки в натурі, оформити та видати плани відводу меж ділянок та Державні акти на право приватної власності на землю (том 1 арк.спр.61 (том 5 арк.спр.31).
На виконання зазначеного рішення, землевпорядник Брюховицької селищної ради 16.11.1994 р. видав ОСОБА_1 план відводу земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 756 кв.м.
На підставі та на виконання рішення № 180 від 24.05.1994 р. ОСОБА_1 17.11.1994 року видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ №731112249, який зареєстровано в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №249 земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,0756 га, що за категорією земель відноситься до земель житлової та громадської забудови (том 1 арк.спр. 21-23).
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 1,0 га, яку рішенням виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10.12.1990 року №150 було відведено Львівському хіміко-фармацевтичному об`єднанню Львівфарм під розширення піонерського табору (будівництво спортивного майданчику) у смт.Брюховичі, за рахунок черезсмужних земель колгоспу Іскра . Зазначені обставини також містяться в ухвалі від 03.11.1994 Арбітражного суду Львівської області за позовом АТ Галичфарм до Брюховицької селищної ради народних депутатів про визнання ухвали недійсною, де зазначено Право на цю земельну ділянку позивач обгрунтовує рішенням виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області за № 150 від 10.12.1990 року, яким спірна ділянка була передана в розпорядження позивача (том 1 арк.спр. 217-218).
Не погодившись з ухвалою, Акціонерне товариство Галичфарм у листопаді 1994 року звернулося до Арбітражного суду Львівської області з позовом до Брюховицької селищної ради народних депутатів про визнання ухвали 16-ої сесії Першого демократичного скликання Брюховицької селищної ради народних депутатів м. Львова від 18 березня 1994 року Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору Конвалія Льівської фармацевтичної фабрики недійсною.
04 січня 1995 року четверта сесія /позачергова/ 22 скликання Брюховицької селищної ради народних депутатів прийняла ухвалу Про внесення змін до ухвали 16-ої сесії Брюховицької селищної ради народних депутатів Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору Конвалія , якою внесено зміни до п.1 ухвали 16-ої сесії Брюховицької селищної ради народних депутатів м.Львова від 18 березня 1994 року Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору Конвалія , виклавши в редакції:
Вилучити з користування оздоровчого табору Конвалія АТ Галичфарм земельну ділянку площею 0,30 га за згодою землекористувача.
Доповнивши ухвалу пунктами:
Дозволити АТ Галичфарм проектування і вибір земельної ділянки для спортивного майданчика на площі 0,70 га в порядку, передбаченому Законом до 01.05.1995 року;
Зобовязати АТ Гадичфарм подати документи для оформлення Державного акту на землекористування до 01.03.1995 року (том 1 арк.спр. 28).
Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 18.01.1995 року у справі №3/604 затверджено мирову угоду між АТ Галичфарм та Брюховицькою селищною радою народних депутатів. З мотивувальної частини рішенні вбачається, що відповідач вніс зміни в оскаржувану ухвалу від 18.03.1994 року, відповідно до пропозиції позивача, на підставі чого сторони і уклали мирову угоду (том 1 арк.спр. 25). На пропозицію суду сторони не подали тексту мирової угоди і така в матеріалах справи відсутня, що вбачається і з листа від 15.04.2014 року Господарського суду Львівської області (том 1 арк.спр. 92).
Виконавчий комітет Брюховицької селищної ради народних депутатів, розглянувши клопотання АТ Галичфарм , 23.02.1995 року прийняв рішення № 46 Про видачу Державного Акту на право постійного користування АТ Галичфарм на оздоровчий табір Конвалія , а саме право постійного користування землею на території оздоровчого табору ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку, площею 3,43 га.
28.02.1995 року Брюховицька селищна рада народних депутатів на підставі рішення Брюховицької селищної ради народних депутатів від 23.02.1995 р.№ 46 (як зазначено у акті) видала Державний акт на право постійного користування землею серії ЛВ Дитячому оздоровчому табору Конвалія акціонерного товариства Галичфарм в смт. Брюховичі на вул. Лікарській загальною площею 3,4216 га, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 5 (том 1 арк.спр. 8-13).
З матеріалів справи вбачається, що АТ Галичфарм погодження меж, щодо земельної ділянки виділеної на підставі рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10 грудня 1990 року за № 150 площею 1, 0 га, було проведено лише 16 січня 1995 року, про що складено відповідні акти ( т. 2 а.с.149-151).
Судом також встановлено, що 17.10.1996 року між ОСОБА_2 та ВАТ Галичфарм укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0813 га., розміщеної на землях, що знаходиться у віданні Брюховицької селищної Ради народних депутатів АДРЕСА_3 , наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (том 1 арк.спр. 153-155).
З урахуванням зазначеного договору купівлі-продажу в державний акт серії ЛВ від 28.02.1995 року Дитячому оздоровчому табору, як землекористувачу, долучено земельну ділянку контуру № 2 площею 0, 1035 га, у зв`язку з чим загальна площа земельної ділянки становить 3,5351 га.
Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 804 від 28.10.2015 року підтверджено факт накладання в повному обсязі (усією площею 0, 0756 га), земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ЛВ 731112249 від 17.11.1994 року із земельною ділянкою, яка передана у користування дитячому оздоровчому табору Конвалія АТ Галичфарм , згідно Державного акту на право постійного користування землею від 28.02.1995 року (том 2 арк.спр. 30-33).
З листа від 01.12.2016 року № 9-1323-0.2-5440/2-16 відділу Держземагенства у м.Львові, який наданий на ухвалу суду від 14.11.2016 вбачається, що згідно земельно-кадастрових даних інформації про земельну ділянку площею 3,5351 га в районі АДРЕСА_5 відсутня.
Категорія земель земельної ділянки в АДРЕСА_5 станом на січень 1990, березень 1994 та станом до 11 травня 1994 року не визначена, оскільки у відповідності до ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, відповідно до їх повноважень.
Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 , площею 3,4316 га знаходиться у постійному користуванні для оздоровчого табору Конвалія АТ Галичфарм (державний акт від 28.02.1995 року) та за категорією земель з 23.02.1995 року відноситься до земель оздоровчого призначення (том 3 арк.спр. 12).
З наданої суду позивачем Технічної документації по виготовленню Державного акту на право постійоного користування земелею дитячого оздоровчого табору Конвалія АТ Галичфарм в АДРЕСА_2 , виготовленого НВП Рейтинг вбачається, що категорія земель відноситься до земель підприємств та організацій (том 1 арк.спр. 132-138).
Також зазначено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 площею 0,0813 га з 19.04.2002 року знаходиться у власності ВАТ Галичфарм для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.04.2002 за № 4, зареєстрований на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.1996 року АЕВ № 736508).
З довідки державної статистичної звітності, про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, відділу Держземагентства у м.Львові від 25 березня 2014 року вбачається, що у державному земельному кадастрі міститься інформація про те, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 , площею 0, 0756 га за категорією земель відноситься до земель житлової та громадської забудови, перебуває у власності ОСОБА_1 , згідно з державним актом на право власності на землю від 17 листопада 1994 року (том 1 арк.спр.62).
З листа № 822 від 03.06.2014 року селищного голови на адресу ПАТ Галичфарм вбачається, що відповідно до затвердженого рішенням Брюховицької селищної ради №226 від 26.12.2003 року генерального плану смт. Брюховичі, земельна ділянка площею 3,5351га перебуває у постійному користуванні АТ Галичфарм і відповідно до умовних позначень відноситься до території закладів оздоровлення, відпочинку. Генеральний план смт. Брюховичі за 1994-1995 роки в приміщенні селищної ради відсутній (том 1 арк.спр.91).
Судом критично оцінюється твердження ПАТ Галичфарм про те, що починаючи з 1980 року по даний час за цільовим призначенням спірна земельна ділянка (землі оздоровчого призначення) не змінювалась і відноситься до категорії земель курорту, оскільки Брюховичі були лікувально-курортною зоною.
Також безпідставним є твердження позивача, що виділена земельна ділянка на підставі рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10 грудня 1990 року за № 150 відноситься до земель курортів.
З державного акту 1980 року вбачається, що земельна ділянка загальною площею 3,07 га, в межах згідно з планом землекористування, надана для безстрокового і безоплатного користування для будівництва піонерського табору на АДРЕСА_2 . При цьому в акті відсутня інформація, що за своїм цільовим призначення дана земля відноситься до земель курортів.
Відповідно до статтей 4, 5 Земельного кодексу Української РСР в редакції 1970 року земельний фонд, відповідно до цільового призначення, складається з: 1) земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування колгоспам, радгоспам та іншим землекористувачам для сільськогосподарських цілей; 2) земель населених пунктів; 3) земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; 4) земель державного лісового фонду; 5) земель державного водного фонду; 6) земель державного запасу.
Віднесення земель до вказаних категорій провадиться відповідно до основного цільового призначення цих земель.
Переведення земель з однієї категорії в іншу провадиться у випадках зміни основного цільового призначення цих земель.
Віднесення земель до зазначених категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, що приймають рішення про надання земель у користування, а у випадках, не пов`язаних з наданням земель у користування, - органами, що затверджують проекти землеустрою.
Положеннями ст.111 ЗК УРСР ( в редакції 1970 року) встановлено, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР та союзних республік порядок користування землями промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення, встановлення зон з особливими умовами землекористування (округи, санітарної охорони і т. ін.) визначається положеннями про ці землі, затверджуваними Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1996 року за № 1576 Про затвердження переліку населених пунктів віднесених до курортних селище Брюховичі віднесено до категорії курортних. Сторнами не подано, а судом не встановлено того, що смт. Брюховичі було надано статус курорту до 1996 року.
У відповідності статті 3 ЗК УРСР (в редакції 1990 року) до цільового призначення всі землі Української РСР поділяються на: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу.
В статті 4 ЗК УРСР (в редакції 1990 року) віднесення земель до вказаних у статті 3 цього Кодексу категорій провадиться відповідно до цільового призначення земель. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до зазначених категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої проводиться органами, які приймають рішення про надання цих земель у володіння або користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.
Відповідно до частини четвертої статті 2 ЗК УРСР (в редакції 1993 року) віднесення земель до відповідної категорії чи переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться відповідними органами при прийнятті ними рішень про передачу цих земель у власність чи користування з відповідною метою та з обов`язковим затвердженням проектів землеустрою.
Пунктами 1 - 3, 7, 9, 13 статті 9 ЗК України в редакції 1993 року передбачено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.
За вимогами статті 17 ЗК України в редакції 1993 року передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
З огляду на це суд вважає, що лист Львівської міської санітарно-епідеміологічної станції від 12.12.1994 року №1783/03, у якому зазначено, що спірна земельна ділянка в генеральному плані розвитку смт.Брюховичі запороектована як зона оздоровчих установ та дачних угідь, та лист голови смт.Брюховичі від 03.06.2014 року, згідно якого відповідно до затвердженого рішенням Брюховицької селищної ради №226 від 26.12.2003 року генерального плану смт.Брюховичі, земельна ділянка площею 3,5351 га перебуває у постійному користуванні АТ Галичфарм і відповідно до умовних позначень відноситься до території закладів оздоровчого призначення, без відповідного рішення органу місцевого самоврядування та відповідних технічних документацій не можуть бути доказами визначення цільового призначення спірної земельної ділянки у 1994 році, як земельної ділянки оздоровчого, рекреаційного призначення чи землі курортів.
З урахуванням наведено вбачається, що станом на час виникнення спірних правовідносин як зі змісту державного акту 1980 року про те, що у ньому відсутня інформація, що земельна ділянка загальною площею 3,07 га за своїм цільовим призначення відноситься до земель оздоровчого, рекреаційного призначення чи є землею курортів, так і земельна ділянка, що рішенням виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10.12.1990 року №150 було відведено Львівському хіміко-фармацевтичному об`єднанню Львівфарм під розширення піонерського табору (будівництво спортивного майданчику) у смт.Брюховичі, за рахунок черезсмужних земель колгоспу Іскра , так і в подальшому земельна ділянка на АДРЕСА_1 площею 0,0700га, що рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів №180 надана у приватну власність ОСОБА_1 за категорією земель не відносились до земель оздоровчого або рекреаціного призначення.
Земельний Кодекс України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), передбачав право приватної власності громадян, яке здійснювалось в тому числі шляхом безоплатної передачі земельних ділянок також для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель у межах граничного розміру в селищах міського типу до 0,15 га (ст.6 Кодексу), а також право користування землею, яке може бути постійним чи тимчасовим або на умовах договору оренди (ст.7 Кодексу).
Порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою визначався ст.29 ЗК України, відповідно до якої таке могло бути здійснено у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача і провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів, а також у судовому порядку за позовом відповідної Ради народних депутатів у разі виявлення випадків використання землі не за цільовим призначенням, нераціонального використання тощо. При передачі земельної ділянки у власність чи наданні у користування компетентним органом враховувалась категорія земельної ділянки.
Позивач вважає, що Брюховицька селищна рада народних депутатів неправомірно вилучила в АТ Галичфарм 0,63 га земельної ділянки, яку в подальшому розподілила між фізичними особами, надалі зменшила вилучену площу до 0,3 га, однак при цьому не скасувала рішення від 24.05.1994 року №180 про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , оскільки така увійшла до складу земельної ділянки, що була повернута АТ Галичфарм .
При цьому вважає, що рішення Брюховицької селищної ради народних депутатів від 24.05.1994 року №180 в частині передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , є незаконним та таким, що порушує майнові права ПАТ Галичфарм на спірну земельну ділянку, якою товариство добросовісно користувалось з моменту її виділення у постійне користування, в тому числі своєчасно та в повному обсязі сплачувало податок за землю та жодним чином не знало і не могло знати про існування права власності у ОСОБА_1 .
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 на підставі рішення Брюховицької селищної ради народних депутатів від 24.05.1994 року №180 є власником земельної ділянки в АДРЕСА_1 загальною площею 0,756 га з цільовим призначенням землі: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Така земельна ділянка ним набута у порядку безоплатної передачі в межах норм приватизації у відповідності до ст.6, 67 ЗК України (в редакції 1990 року).
Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах № 28 від 15.04.1993 року (в редакції чинній на час оформлення відповідачем права власності) (наказ втратив чинність на підставі Наказу Держкомзему N 43 ( z0354-99 ) від 04.05.99), зокрема п. 1.7. передбачалося, що на земельні ділянки, якими користуються громадяни, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної ділянки.
На виконання п.2 рішення Брюховицької селищної ради народних депутатів №180 від 24.05.1994 року, ОСОБА_1 16.11.1994 року здійснено відвід наданої земельної ділянки, який оформлено шляхом складання плану земельної ділянки, та 17.11.1994 року видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ №731112249, який зареєстровано в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №249. Інформація про перебування земельної ділянки що на АДРЕСА_1 площею 0,0756 га, що за категорією земель відноситься до земель житлової та громадської забудови у власності ОСОБА_1 згідно державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого 17.11.1994 року за №249 в книзі записів 1-7, міститься у державному земельному кадастрі, що підтверджується довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданою 25.03.2014 року за №40/01-14/1462 відділом Держземагенства у м. Львові Львівської області.
Докази припинення права власності ОСОБА_1 з 17.11.1994 року і на час розгляду справи у порядку, визначеному чинним законодавством, суду сторони не надали.
Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно з частиною другою статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з пунктом г частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 ст.15 Земельного кодексу Української РСР ( в редакції 1970 року, чинній на час прийняття рішення виконавчим комітетом Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10 грудня 1990 року за № 150) земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до десяти років.
У разі виробничої необхідності ці строки можуть бути продовжені на період, що не перевищує відповідно строків короткострокового або довгострокового тимчасового користування.
В окремих видах користування землею Радою Міністрів Української РСР може бути встановлений триваліший строк довгострокового користування, але не більш як двадцять п`ять років.
Згідно ст. 16 Земельного кодексу Української РСР (в редакції 1970 року), надання земельних ділянок у користування здійснювалося в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу. Порядок порушення і розгляду клопотань про надання земельних ділянок встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
Частинами 1 - 4 ст. 20 Земельного кодексу Української РСР (в редакції 1970 року) встановлено, що відповідно до основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.
Відповідно до статті 21 Земельного кодексу Української РСР (в редакції 1970 року), видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.
Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу Української РСР (в редакції 1970 року) приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.
Земельний кодекс Української РСР, затверджений Законом Української РСР від 08.07.1970, втратив чинність на підставі постанови Верховної ради Української РСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" від 18.12.1990 № 562- ХІІ.
Згідно п.5 Постанови Верховної ради Української РСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" від 18.12.1990 № 562-ХІІ підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Згідно ст. 7 Земельного кодексу Української РСР (в редакції від 18 грудня 1990 року N 561-XII, який був введений в дію з 15.03.1991 (далі - ЗК УРСР в редакції 1990 року) так і в редакції 1993 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування. Продовження строку користування земельними ділянками, наданими із земель, що перебувають у державній власності, провадиться Радами народних депутатів, які надали їх у користування.
У відповідності до ст. 22 ЗК УРСР (в редакції 1990 року) право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступити до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.
Відповідно до ст. 22 ЗК УРСР (в редакції 1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Частинами 1, 2 ст. 23 ЗК УРСР (в редакції 1993 року) встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх правомочностей щодо спірної земельної ділянки позивачем за первісним позовом ПАТ Галичфарм представлено державний акт на право користування на землю, виданий у 1980 році, акт від 03.01.1990 року вибору й відводу земельної ділянки під розширення території піонерського табору хіміко-фармацевтичного об`єднання ІНФОРМАЦІЯ_3 для створення спортивної зони за рахунок земель колгоспу Іскра с.Ясниська, Яворівського району, рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10 грудня 1990 року за № 150, та державний акт на право постійного користування землею від 28 лютого 1995 року.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10 грудня 1990 року за № 150 Львівському хіміко-фармацевтичному об`єднанню Львівфарм : 1. Відведено земельну ділянку площею 1 га під розширення піонерського табору (будівництво спортивного майданчику) у АДРЕСА_8 . Зобов`язано головного землевпорядника району видати необхідні вихідні матеріали для проектування та здійснення відводу земельної ділянки в установленому порядку та 3. Зобов`язано керівництво хіміко-фармацевтичного об`єднання Львівфарм виготовити проектну документацію і погодити в установленому порядку .
Однак, позивач не надав суду належних та допустимих письмових доказів про оформлення права користування земельною ділянкою за Львівським хіміко-фармацевтичним об`єднанням Львівфарм станом на час надання земельної ділянки ОСОБА_1 .
Так, до матеріалів справи долучено копію акту від 03.01.1990 року вибору й відводу земельної ділянки під розширення території піонерського табору хіміко-фармацевтичного об`єднання Львівфарм для створення спортивної зони за рахунок земель колгоспу Іскра с.Ясниська, Яворівського району, за висновком якого комісія вважає за можливе погодитися з вибором земельної ділянки пл. 1,0 га.
До акту додається копія плану землекористування з погодженнями, однак такого плану позивач не надав (том 1 арк.спр.151-152). Даний акт став підставою для прийняття рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області від 10 грудня 1990 року за № 150 для відведення земельної ділянки
У відповідності до ст.19 ЗК України (в редакції 1993 року) надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.
Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.
Як статтею 22 Земельного кодексу Української РСР (в редакції 1970 року), так і аналогічною нормою ЗК УРСР (в редакції 1990 і 1993 року) передбачено, що приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.
Так, в рішенні від 10 грудня 1990 року за № 150 відсутня інформація державного земельного кадастру про позивача, як землекористувача вказаної земельної ділянки, та не вказано основної умови користування землею - строк користування даною земельною ділянкою (безстрокове або тимчасове) відповідно до ст. 16 ЗК УРСР ( в редакції 1970 року).
Як зазначено вище, 25.05.1993 комісією Брюховицької селищної ради народних дерпутатів складено акт щодо нераціонального використання земельної ділянки
ОСОБА_4 в судовому засіданні сторони не заперечували, що листом - вимогою від 24 листопада 1993 року Брюховицька селищна рада народних дерпутатів повідомила Львівфармзавод, що згідно Постанови Верховної Ради Української РСР Про земельну роформу від 18.12.1990 р. повинні до 15.03.1994 р. оформити право користування землею. Оскільки таке право не оформлено, тому право користування земельною ділянкою буде втрачено.
В подальшом актами комісії Брюховицької селищної ради народних дерпутатів від 01.03.1994 та 15.03.1994 встановлено раціональність використання земель оздоровчим табором ІНФОРМАЦІЯ_1 , а а саме, що на протязі року не використовується земельна ділянка площею 0,63 га, на якій мавби розміститися стадіон, та станом на 25.05.1993 року вона знаходиться в занедбаному стані.
Сторони не подали доказів того, що станом на 18.03.1994 року було заперечення щодо вилучення земельної ділянки, яка не освоювалася.
Ухвалою 16-ої сесії Першого демократичного скликання Брюховицької селищної ради народних депутатів м. Львова від 18 березня 1994 року Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору Конвалія Льівської фармацевтичної фабрики вилучено з користування оздоровчого табору Конвалія Львівської фармацевтичної фабрики земельну ділянку площею 0, 63 га та віднесено до земель запасу. Повідомлено землекористувача про втрату ним права землекористування через неподання клопотання про обґрунтування у потребі площі на решту території (том 1 арк.спр.24).
З преамбули ухвали вбачається, що така прийнята з врахуванням пункту 6 Постанови ВР Української РСР Про земельну реформу, вимог статей 19,27 ЗК України, а також актів комісії щодо раціонального використання землі Брюховицької селищної ради народних дерпутатів від 25.05.1993, 01.03.1994 та 15.03.1994
Пунктом 6 Постанови ВР Української РСР Про земельну реформу встановлено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. ( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3180-12 від 05.05.93; дію пункту 6 продовжено до 01.01.98 згідно з Постановою ВР N 4028-12 від 24.02.94).
У відповідності до п.5,8 ч.1 ст.27 ЗК України (в редакції 1993 року) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі нераціонального використання земельної ділянки, а також невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб.
Частиною 5,6 статті передбачено, що припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.
Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5-9 частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку.
З урахуванням зазначених доказів, суд вважає, що Брюховицька селищна рада народних депутатів у відповідності до вимог ст.19,27 ЗК України правомірно вилучила земельну ділянку площею 0,63 га.
Як убачається з листів АТ Галичфарм за період з липня-жовтня 1994 року на адресу селищного голови, Товариство просило переглянути ухвалу про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га (том 1 арк.спр.190-207).
Не погоджуючись з ухвалою Брюховицької селищної ради народних депутатів м.Львова від 18 березня 1994 року, АТ Галичфарм звернулося до Арбітражного суду Львівської області (справа №3/604) про визнання ухвали недійсною. При цьому відсутні будь які дані про залучення у справі інших заінтересованих осіб, у т.ч. і власників земельних ділянок.
Ухвалою від 03.11.1994 Арбітражного суду Львівської області у даній справі зазначено, що право на цю земельну ділянку позивач обгрунтовує рішенням виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області за № 150 від 10.12.1990 року, яким спірна ділянка була передана в розпорядження позивача (том 1 арк.спр. 218).
За результатами розгляду позовної заяви Арбітражним судом Львівської області 18.01.1995 року ухвалено рішення, яким затверджено мирову угоду між АТ Галичфарм та Брюховицькою селищною радою народних депутатів. Зі змісту мотивувальної частини вказаного рішення вбачається, що арбітражний суд прийняв до уваги факт мирного врегулювання спору між сторонами, шляхом внесення змін до ухвали від 18.03.1994 року. Як зазначалося вище, тексту мирової угодисторони не надали, з інформації суду документи за вказаний період знищені за давністю їх зберігання.
З врахуванням змісту ухвали 4-ої сесії Брюховицької селищної ради народних депутатів від 04.01.1995 року, на підставі якої укладено вказану мирову угоду у справі №3/604, про внесення змін до п.1 ухвали 16-ої сесії Брюховицької селищної ради народних депутатів від 18.03.1994 року, п.1 викладено в наступній редакції: Вилучити з користування оздоровчого табору Конвалія АТ Галичфарм земельну ділянку площею 0,30 га за згодою землекористувача .
Суд вважає, що зазначене рішення не відповідає вимогам закону. Так, у відповідності до рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів Львівської області за № 150 від 10.12.1990 року земельна ділянка пл.1,0 га була відведена, а фатично передана у володіння, без права використання та розпорядження, оскільки не відведена внатурі та не виготовлений кінцевий документ на право користування, саме: Львівському хіміко-фармацевтичному обєднанню Львівфарм як юридичній особі.
Рішенням від 04.01.1995 року про внесення змін, вилучення відбувається фактично з користування оздоровчого табору Конвалія АТ Галичфарм , не юридичної особи у відповідності до Положення про дитячий оздоровчий табір Конвалія Львівського акціонерного товариства Галичфарм , затвердженого президентом АТ Галичфарм (без дати) та головою профспілки 21.06.1994 року (том 1 арк.спр.190-196).
При цьому слід зазначити, що на час прийняття ухвали від 04.01.1995 року на площі земельної ділянки 1,0 га та 0,63 га, яка входить у площу 1,0 га, вже знаходилися нанаді у встановленому порядку в власність громадянам земельні ділянки, що підтверджується наступними письмовими доказами: договору від 17.10.1996 року купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0813 га, що знаходиться в АДРЕСА_3 між АТ Галичфарм та ОСОБА_2 і така належала ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЛВ 731113199 від 11.08.1994 та наявність на земельній ділянці житлового будинку (том 1 арк.спр.153-154, 211-215), Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку сернія ЛВ №731113134, пл.0,0950 га виданого ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Брюховицької селищної ради від 11.05.1994 року № 150 (том 1 арк.спр.170-171). З клопотання від 08.07.2014 про вжиття заходів прокурорського реагування - державної інспекції сільського господарства в Львівській області також вбачається, що ОСОБА_6 володіє земельною ділянкою пл. 0,1030 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_7 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 975473, який зареєстрований 18.08.2011 за № 461010001001252 (том 1 арк.спр.168). Зазначені обставини також підтверджуються наданими представником позивача доказами: план земельної ділянки та фотознімками із Публічної кадастрової карти України та відкритого ресурсу картографічних даних Coogle maps (том 4 арк.спр.9-15).
Відсутність на плані нанесеної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1 пояснюється тим, що така земельна ділянка немає кадастрового номера.
Отже, з загальних розрахунків на підставі письмових доказів, які містяться в матеріалах справи та інформації із Публічної кадастрової карти України та відкритого ресурсу картографічних даних Coogle maps вбачається, що загальна площа земельних ділянок, які перебували у власності громадян становила: 0,5247 га (0,1030+0,950+0,1348 (кад.№ 4610166300:06:001:0009) + 0,0035 (кад.№ 4610166300:07:002:0256) +0,0813 (Державний акт серії ЛВ 731113199 від 11.08.1994)+ 0,0756 (державний акт серія ЛВ № 731112249).
Можна зробити висновок, що оскаржуване рішення щодо вилучення з користування 0,30 га стосувалося земельних ділянок, які були надані у власність ОСОБА_7 (загальна сумарна площа становить - 0,3228 га. При цьому місцевий орган самоврядування в особі Брюховицької селищної ради народних депутатів приймаючи оскаржуване рішення зігнорував право власності на земельну ділянку інших осіб, у т.ч. і відповідача ОСОБА_1 .
При умові залучення власників земельних ділянок під час розгляду спору Арбітражним судом Львівської області, а також розгляду питань землекористування Брюховицькою селищною радою народних депутатів 04.01.1995 року при ухваленні рішення Про внесення змін до ухвали 16-ої сесії Брюховицької селищної ради народних депутатів Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору Конвалія , - рішення приймалися би з врахуванням прав власників земельних ділянок щодо розміру вилученої ділянки або надання іншої в замін яка надана у власність громадянам, у т.ч. і ОСОБА_1 .
Частково з такою позицією погодився і позивач, придбаваючи 17.10.1996 року згідно договору купівлі-продажу, земельну ділянку площею 0,0813 га, що знаходиться в АДРЕСА_3 і яка належала на правві власності ОСОБА_2 .
Оскаржуване рішення було прийнято без згоди власників земельних ділянок, у т.ч. і відповідача ОСОБА_1 .
Як зазначалося вище, на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради №46 від 23.02.1995 р. Про видачу державного акту на право постійного користування АТ Галичфарм на оздоровчий табір Конвалія , оздоровчому табору Конвалія АТ Галичфарм видано Державний акт на право постійного користування землею від 28.02.1995 р. Однак, земельні ділянки рішеннями державного органу в особі виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящихся та місцевого самоврядування - Брюховицькою селищною радою народних депутатів ніколи не надавалися в користування оздоровчому табору Конвалія .
Як у відповдності до державного акту за 1980 рік, земельна ділянка площею 3,07 га надавалася хіміко-фармацевтичному заводу м.Львів, так і земельна ділянка пл. 1,0 га відведена Львівському хіміко-фармацевтичному обєднанню Львівфарм .
Згідно частин першої та другої статті 79-1 ЗК України (в редакції що діяла на час звернення до суду), формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Частною третьою та четвертою статті передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно частини 13 статті, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на зазначене, враховуючи ч.2 ст.264 Кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. А тому суд визнає оспорюване рішення та державний акт в частині, що порушує права відповідача ОСОБА_1
Брюховицькою селищною радою ухвалою від 04.01.1995 року Про внесення змін до ухвали 16-ої сесії Брюховицької селищної ради народних депутатів Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору Конвалія , не лише змінено розмір земельної ділянки вилученої у АТ Галичфарм з 0,63 га на 0,3 га, але і вирішено доповнити ухвалу від 04.01.1995 року пунктом: про надання дозволу АТ Галичфарм на проектування і вибір земельної ділянки для спортивного майданчика на площі 0,70 га в порядку передбаченому Законом до 01.03.1995 року,
Згідно рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.02.1995 року №46 видано державний акт на право постійного користування землею від 28.02.1995 року Дитячому оздоровчому табору Конвалія акціонерного товариства Галичфарм , внаслідок чого в земельну ділянку ПАТ Галичфарм для оздоровчого табору Конвалія площею 3,43 га включено земельну ділянку площею 0,0756 га, яка вже перебувала у власності ОСОБА_1 та була йому передана для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 731112249 від 17.11.1994 року без припинення права власності відповідно до ст.29 ЗК України від 15.03.1991 року.
Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення від 04.01.1995 року, надання дозволу АТ Галичфарм на проектування і вибір земельної ділянки для спортивного майданчика на площі 0,70 га в порядку передбаченому Законом до 01.03.1995 року, повинно бути в межах земельної ділянки площею 1,0 га. Як встановлено судом вище, загальна площа земельних ділянок (в межах площі 1,0 га), які передані у власність у т.ч. і відповідачу ОСОБА_1 станоить 0,5247 га. Отже, обєктивно відсутня площа 0,70 га на яку надавався дозвіл АТ Галичфарм на проектування і вибір земельної ділянки для спортивного майданчика.
У зв`язку з вказаним, суд прийшов до переконання, що прийняття Брюховицькою селищною радою народних депутатів рішення №180 від 24.05.1994 року про надання у приватну власність відповідача ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею, згідно плану відведення 0,0756 га та подальша видача 17.11.1994 року ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю серії ЛВ 731112249, не вплинуло на права та законні інтереси позивача у справі та не порушило їх.
Натомість дії Брюховицької селищної ради народних депутатів шляхом включення земельної ділянки загальною площею 0,0756 га, що належить ОСОБА_1 в земельну ділянку площею 3,43 га, на яку видано державний акт на право постійного користування 28.02.1995 року дитячому оздоровчому табору Конвалія АТ Галичфарм , на підставі рішення Брюховицькою селищною радою від 23.02.1995 року №46 є повторним наданням земельної ділянки загальною площею 0,0756 га без припинення права власності у встановленому законом порядку, третій особі - АТ Галичфарм , в тому числі й частині доповнення ухвали від 04.01.1995 пунктом: про надання дозволу АТ Галичфарм проектування і вибір земельної ділянки для спортивного майданчика на площі 0,70 га в порядку передбаченому Законом до 01.03.1995 року, в сукупності призвело до порушення права власності земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 , набутого у встановленому законом порядку та не припиненого у відповідності до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
З врахуванням зазначеного та встановлення судом при розгляді даного позову відсутності порушення прав позивача АТ Галичфарм , суд відмовляє в задоволенні позову.
Щодо заяв позивача та відповідача про застосування позовної давності у даній справі суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Протягом вказаного строку особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд.
Чинними на час прийняття оскаржуваних як позивачем, так і відповідачем рішень Брюховицької селищної ради, нормами, які регулювали питання позовної давності - ст.71, 76, 80 ЦК України 1963 року, передбачалося встановлення загального строку для судового захисту прав особи три роки, обов`язкове застосування судом позовної давності, перебіг якої починається з дня виникнення права на позов і сплив якої є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ч.6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року правила ЦК про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом, тобто до 01.01.2004 року. В іншому випадку до правовідносин повинні застосовуватися норми ЦК України 1963 року.
У відповідності до ст.76 ЦК УРСР 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).
Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, так як стаття 81 ЦПК України зобов`язує її такі обставини довести (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 08 травня 2019 року у справі №61-4394св19).
Сторони повинні також довести той факт, що не могли дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити у своєму рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушений, але позовна давність спливла, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.
При цьому сторони зазначають, що про обставини, які стали підставою для звернення до суду, їм стало відомо у лише у квітні 2014 року.
Як убачається з листа від 11.04.2014 року ОСОБА_1 на адресу керівника ПАТ Галичфарм , відповідач зясувавши 24.03.2014 року про неможливість доступу до своєї земельної ділянки, т.я. квартал огороджений сіткою і охорона товариства не пропустила на далянку, звернувся до керівника ПАТ Галичфарм вжити негайних заходів для усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою (том 1 арк.спр.20)
В листі ОСОБА_1 надав інформацію про підстави набуття права власності на земельну ділянку, а також доводи, що така інформація міститься у відділі Держземагенства.
08.05.2014 року ПАТ Галичфарм звернулося до суду з позовною заявою, а 25.06.2014 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічною позовною заявою.
Як встановлено судом, право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 підтверджується державним актом, який зареєстрований у книзі, а тому є належним, достатнім і достовірним доказом стану майнових прав на земельну ділянку. Державний акт на право власності на земельну ділянку не змінювався, про нього є відомості в державному земельному кадастрі ітаке підтверджується даними станом на 1994, 2012, 2014, 2017 роки. Матеріалами справи також не доведено, що відведена земельна ділянкабула видозмінена або використовувалася АТ Галичфарм .
З огляду на зазначене суд вважає, що ОСОБА_1 не міг знати, що його земельна ділянка відображена в іншому державному акті та він має вчиняти дії на захист свого права власності, що виникло раніше.
Обєктивно ОСОБА_1 не знав і не міг знати про порушення його права власності з боку позивача до квітня 20214 року. А з моменту подання первісного позову ним зясовані обставини, які він оскаржив, звернувшись до суду з зустрічним позовом.
При цьому суд звертає увагу на наступне.
До матеріалвв справи стороною позивача надана Технічна документація на виготовлення державного актуоздоровчому табору Конвалія датована 1999 року. В пояснювальній записці зазначено, що польові роботи виконані у 1995 році.
Як зазначалося судом, до матеріалів Технічної документації долучені три акти від 16.01.1995 року погодження меж з суміжними землекористувачами ( т.1 а.с.158-160). Однак, відсутні дані щодо погодження меж з суміжними землекористувачами на меж позначеної літерами В-Г, до якої примикаї земельна ділянка ОСОБА_1 ( т.1 а.с.161). Надаючи документи на видачу державного акту в 1995 році товариство зобовязано було знати наявність інших зенмлекористувачів на зазначеній межі, а отже і навність земельної ділянки у власності громадян, а зокрема і ОСОБА_1 , переконатись в тому, що земельна ділянка згідно наданої схеми є вільною і може бути включена в державний акт на право постійного користування.
Однак, в іншого власника земельної ділянки - ОСОБА_8 , позивач викупив земельну ділянку та включив в загальну площу земельної ділянки, що оформлена Державним актом від 28.02.1995 року.
Позивач також зазначає про факт огородження належної ОСОБА_1 земельної ділянки та як підставу, що останній мав знати про порушене його право значно раніше.
В матеріалах справи маються схеми, плани земельних ділянок (зокрема і на апр.спр.84 том.1), де зазначено і огородження.
При цьому позивач не надав підтверджуючих доказів, коли таке відбулося. Однак, факт огородження позивачем належної ОСОБА_1 земельної ділянки не може жодним чином підтверджувати те, що відбулись зміни в правовстановлюючих документах і що відбулась зміна землевласника. Факт огородження та перешкод в доступі не свідчить про початок відліку строку позовної давності для вимог про визнання недійсними правовстановлюючих документів, а лише надає особі право на захист в спосіб усунення перешкод чинному власнику.
До того ж на цьому плані зазначена і інша дорога (як зазначено в плані до державного акту від 1980 року по контуру В-Г вул.Запроектована том.1 арк.спр.17), якою міг користуватися ОСОБА_1 .
Усунення перешкод в доступі до власної земельної ділянки є однією з позовних вимог ОСОБА_1 . При цьому, така вимога не обмежена строком позовної давності, а власник має право звернутися до суду із захистом доти, доки існує саме порушення, тобто перешкоди.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою пл. 0,0756 га в АДРЕСА_1 , шляхом надання ОСОБА_1 доступу до земельної ділянки підлягають до задоволення, оскільки його право на вльне володіння, користування та розпорядження своєю власністю порушене позивачем.
Керуючись ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Галичфарм до Брюховицької селищної Ради, ОСОБА_1 , третьої особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради №180 від 24.05.1994 р. та Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ 731112249, виданого Брюховицькою селищною Радою 17.11.1994 р. ОСОБА_1 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 249 - відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
Визнати незаконною ухвалу Брюховицької селищної Ради 4-ї сесії 22-го скликання від 04.01.1995 р. Про внесення змін до ухвали 16-ї сесії Брюховицької селищної Ради народних депутатів Про вилучення земельної ділянки площею 0,63 га з користування оздоровчого табору ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради №46 від 23.02.1995 р. Про видачу державного акту на право постійного користування АТ Галичфарм на оздоровчий табір Конвалія в частині включення в земельну ділянку АТ Галичфарм земельної ділянки площею 0,0756 га, переданої ОСОБА_1 згідно Державного акту на право приватної власності на землю 17.11.1994 р.
Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право постійного користування землею від 28.02.1995 р., виданий Брюховицькою селищною радою Дитячому оздоровчому табору Конвалія акціонерного товариства Галичфарм на земельну ділянку пл.3,5351 га у смт. Брюховичі, відповідно до рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради від 23.02.1995 р. №46 в частині включення в земельну ділянку АТ Галичфарм земельної ділянки площею 0,0756 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, переданої ОСОБА_1 згідно Державного акту на право приватної власності на землю 17.11.1994 р.
Зобов`язати ПАТ Галичфарм усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою пл. 0,0756 га в АДРЕСА_1 , шляхом надання ОСОБА_1 доступу до земельної ділянки.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_9 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство Галичфарм , ЄДРПОУ 05800293, м.Львів, вул.Опришківська, 6/8.
Брюховицька селищна рада, ЄДРПОУ 04372402, смт.Брюховичі, вул.Ясна, 1.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлений 26.01.2021 року
Суддя П. С. Невойт
Суд | Шевченківський районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 26.01.2021 |
Оприлюднено | 25.02.2021 |
Номер документу | 95088260 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Шевченківський районний суд м.Львова
Невойт П. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні