Постанова

від 22.02.2021 по справі 363/1910/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 363/1910/19 Головуючий у 1 інстанції: Жук М.В.

провадження №22-ц/824/3515/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Кулікової С.В., Желепи О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом Фермерського господарства Юрія-2006 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, трьох процентів річних та інфляційних втрат , -

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року позивач ФГ Юрія-2006 звернувся до суду із зазначеним, який обґрунтовував тим, що 17 березня 2016 року платіжними дорученням №222 перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000 грн. в рахунок виконання договору зворотної фінансової допомоги №18/03.

Проте, у зв`язку з тим, що ними не було в подальшому досягнуто всіх істотних умов цього договору, його не було укладено.

Зазначав, що оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку грошові кошти не повертає, тому просив стягнути з відповідачки безпідставно набуті грошові кошті у розмірі 10 000 грн., 4 161 грн. 43 коп. інфляційних втрат та 899 грн. - трьох процентів річних.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany , заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні встановлено те, що ФГ Юрія-2006 перераховано на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 000 грн. за договором від 17.03.2016 року №18/03 про поворотну фінансову допомогу, який між сторонами у письмовій формі не укладався, а тому у ОСОБА_1 відсутня правова підстава на їх одержання.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Встановлено, що платіжним дорученням №222 від 17.03.2016 року позивач

ФГ Юрія-2006 перерахував ОСОБА_1 10 000 грн. із зазначенням у графі призначення платежу: поворотна фінансова допомога ОСОБА_1 згідно договору №18/03 від 17.03.2016 року (а.с.9).

Проте, 17 березня 2016 року письмовий договір між ФГ Юрія-2006 та ОСОБА_1 про поворотну фінансову допомогу за №18/03 не укладався, що визнається сторонами у заявах по суті справи.

18 березня 2019 року ФГ Юрія-2006 направлено ОСОБА_1 вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 10 000 грн., що підтверджується описом цінного листа та фіскальним чеком (а.с.10-12).

Також, 18 березня 2019 року ФГ Юрія-2006 направлено поштою до Вишгородського районного суду Київської області заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 10 000 грн. поворотної фінансової допомоги за договором від 17.03.2016 року за №18/03, що підтверджується квитанцією відділу поштового зв`язку (а.с. 24).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28 березня 2019 року відмовлено ФГ Юрія-2006 у видачі судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.23).

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з встановлених ч.2 ст.11 ЦК України підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (п.2 ч.1 ст.208, ч.1 ст.206 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються в тому числі до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 та п.4 ч.3 ст.1212 ЦК України).

Виходячи з наведеного, так як позивачем ФГ Юрія-2006 перераховано на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 000 грн. за договором від 17.03.2016 року №18/03 про поворотну фінансову допомогу, який між сторонами у письмовій формі не укладався, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у ОСОБА_1 була відсутня правова підстава на їх одержання, а тому позовна вимога ФГ Юрія-2006 про повернення цих грошових коштів, як безпідставно набутого майна є обґрунтованою.

Також, згідно з ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с.6, 7), який відповідачка не оспорює, сума трьох процентів річних за період від 17.03.2016 року до 16.03.2019 року (день звернення до суду) становить 899 грн., а інфляційних втрат - 4 161 грн. 43 коп., що також підлягали стягненню з ОСОБА_1 на користь ФГ Юрія-2006 .

Проте, під час судового розгляду ОСОБА_1 подано заяву, в якій вона просила суд застосувати при вирішенні спору наслідки спливу строку позовної давності.

За ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За ч.ч.2, 3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів, враховуючи те, що грошові кошти на користь відповідачки перераховані ФГ Юрія-2006 17.03.2016 року, з вимогою про примусове стягнення цих коштів ФГ Юрія-2006 звернулося до суду 18.03.2019 року, тобто в межах трьохрічного строку звернення до суду за захистом свого права, так як заява подана в перший робочий день після вихідного, то суд дійшов вірного висновку про переривання строку позовної давності за вимогою ФГ Юрія-2006 і відповідно подання позову в межах строку звернення до суду за захистом порушеного права і вірно вважав позов ФГ Юрія-2006 таким, що підлягав до задоволення.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач:

Судді: